Рішення № 92209998, 06.10.2020, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5104/20

Провадження №2/333/319/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2

про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 36 187 грн. та вартості послуг з оцінки майнового матеріального збитку у розмірі 2 000 грн ., -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 ) з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3 ) матеріальної шкоди у розмірі 36 187 грн. та вартості послуг з оцінки майнового матеріального збитку у розмірі 2 000 грн.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 20.12.2018 р. квартира, на належить позивачу за адресою: АДРЕСА_1 була затоплена водою внаслідок протікання відсікаючого шарового крану у ванній кімнаті квартири № 55 , що розташована поверхом вище квартири позивача. Як вказує позивач, на численні звернення до відповідача про відшкодування завданої шкоди, ОСОБА_3 жодних дій не вчинила, збитки не відшкодувала. Згідно з висновком оцінювача щодо оцінки визначення ринкового майнового збитку, розмір матеріального збитку внаслідок затоплення квартири позивача становить 36 187 грн. На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 36 187 грн. та вартість послуг з оцінки майнового матеріального збитку в сумі 2 000 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти заявлених вимог заперечує повністю, вказує, що при відкритті провадження суд не вирішив питання залучення до участі у справі співвласників квартири, доданий до матеріалів справи звіт з оцінки майна не є належним доказом завдання шкоди та позивачем не доведено вину відповідача в заподіянні шкоди. Так, причина аварії не має причинного зв`язку із діями відповідача та наслідками залиття, а є наслідком невиконання управителем будинку свого обов`язку щодо своєчасного усунення наслідків аварії. З огляду на викладене, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просила суд відмовити у задоволенні заявлених вимог.

В судовому засіданні 06.10.2020 р. представник відповідача визнала частково заявлені у цій справі вимоги ОСОБА_1 , а саме: в розмірі 1/4 частини ціни позову оскільки позивачу належить лише 1/4 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, розглянувши заяву представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб (на стороні позивача чи відповідача не зазначено) співвласників квартири (якої не зазначено): ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ТОВ «КК «Мрія» (мовою оригіналу), проти якої позивач та представник позивача заперечили, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 53 ЦПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

З огляду на викладене, оскільки ухвалою від 12.12.2019 року судом підготовче провадження у справі № 333/5104/19 закрито, а заява представника відповідача надійшла на адресу суду - 12.02.2020 року, тобто після закінчення підготовчого провадження у справі, суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаної заяви представника відповідача та залучення до участі у справі третіх осіб. Крім того, відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд виходить з того, що представником відповідача вказаною заявою жодним чином не обґрунтовано, яким чином рішення у справі № 333/5104/19 може вплинути на права або обов`язки вказаних осіб щодо однієї зі сторін у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення позивача, її представника та представника відповідача, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 19.08.2006 р. № 11597181, свідоцтвом про право власності на житло від 06.01.1998 р. № НОМЕР_1 та технічним паспортом на вказану квартиру.

Також, з матеріалів справи слідує, що квартира АДРЕСА_2 належить відповідачу у справі - ОСОБА_3 .

Наведені вище обставини визнавались учасниками справи, а тому не підлягають доказуванню на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Судом встановлено, що 20 грудня 2018 року у квартирі АДРЕСА_2 лопнув відсікаючий шаровий кран у ванній кімнаті, внаслідок чого відбулося залиття квартири № 51 у цьому ж будинку.

Факт залиття квартири позивача підтверджено актами, складеними комісією у складі майстрів ТОВ «КК «Мрія» від 22.12.2018 р. та від 02.01.2019 р. (а.с. 14, 15). Так, за змістом вказаних вище актів комісією встановлено в квартирі позивача наявність вологих слідів залиття, а саме: в коридорі, спільній кімнаті та в залі.

Відповідно до Звіту з оцінки майна від 20.12.2018 р., проведеного суб`єктом оціночної діяльності Запорізька товарна біржа «Гілея», вартість майнового збитку, виходячи з вартості ремонтно-відновлювальних робіт, вартості будівельних матеріалів і виробів становить 36 186,64 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1). Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Факт залиття квартири, співвласником якої є позивач, з вини відповідача підтверджується актом залиття від 22.12.2018 р., складеного комісією у складі майстрів ТОВ «КК «Мрія».

Так, вказаним вище актом встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_1 відбулось внаслідок лопнувшого відсікаючого шарового крану на висушувачу рушників у ванній кімнаті квартири № 55 вказаного будинку, власником якої є відповідач.

Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Зазначений акт в силу вимог статей 77, 78 ЦПК України є належним та допустимим доказом, оскільки є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому не може ґрунтуватися на інших документах.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході розгляду цієї справи відповідачем жодним чином не доведено та не спростовано відсутність вини ОСОБА_3 у завданні шкоди позивачу.

Також судом враховано, що відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян та інтересам суспільства.

Отже, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

Згідно з висновком оцінювача щодо оцінки визначення ринкового майнового збитку, який був нанесений житловій двокімнатній квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного оцінювачем Запорізької Товарної Біржі «Гілея» від 20.12.2018 р., розмір матеріального збитку внаслідок затоплення квартири позивача становить 36 187 грн.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вартість наданих послуг з визначення незалежної оцінки ринкового майнового матеріального збитку, який був нанесений квартирі позивача склала 2000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник, що була присутня при розгляді цієї справи, жодним чином не спростували належними та допустимими доказами вини відповідача у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляли та не надали будь-яких інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є процесуальним обов`язком відповідача, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, встановивши, що позивач довела розмір завданої шкоди в сумі 36 187 грн. та вартість проведених послуг з оцінки майна в сумі 2000 грн., протиправність дій відповідача ОСОБА_3 , причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суд дійшов висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 36 187 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири, та 2000 грн. збитків, понесених внаслідок проведених послуг з оцінки майна, є доведеними, обґрунтованими, та підтвердженими доданими документами. У зв`язку з чим, задовольняються судом повністю.

Судом відхиляються доводи представника відповідача про необхідність відшкодування шкоди позивачу лише в розмірі 1/4 заявлених вимог. Так, із правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що вказана квартира на праві спільної сумісної власності, окрім позивача, ще належить ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 .

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 ст. 386 ЦК України пердебачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушенню його прав.

За змістом ч.ч. 1, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, звернення до суду з позовом з метою захисту свого цивільного права є суб`єктивним правом позивача, яке гарантується, в тому числі, статтями 55, 124 Конституції України. Реалізація або не реалізація цього права повністю залежить від волі особи на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

В даному випадку в спірних правовідносинах таким суб`єктивним правом на захист своїх порушених прав скористалась позивач у цій справі - ОСОБА_1 , як одна із співвласників квартири АДРЕСА_1 . Інші співвласники вказаної квартири - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 таким правом при розгляді цієї справи не скористались, вимоги до ОСОБА_3 не заявляли.

У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про необхідність повного відшкодування заявленої до стягнення у цій справі розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок затоплення квартири та збитків, понесених внаслідок проведених послуг з оцінки майна, саме позивачу у цій справі - ОСОБА_1 , оскільки інші співвласники спірної квартири до суду із відповідними вимогами не звертались.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 768,40 грн. покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) - 36 187 (тридцять шість тисяч сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - вартості послуг з оцінки майнового матеріального збитку та 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Повне рішення складено 15.10.2020 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова