Ухвала суду № 92208270, 15.10.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3815/15-ц

Провадження № 6/242/190/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Клименко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове подання державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, заінтересована особа (стягувач): Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк», -

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 15.10.2020 року звернувся до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспортного документа громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 , за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим листом № 242/3815/15-ц, виданого 08.12.201519 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк» боргу за кредитним договором в сумі 343 871 грн. 64 коп. та судовий збір у сумі 3 438 грн. 72 коп.. В обґрунтування подання виконавець послався на те, що на виконавче провадження відкрито 25.12.2015 року, натомість рішення боржником до теперішнього часу не виконано та останній жодних дій для виконання рішення суду не вчиняє, що свідчить про факт ухилення боржника від його виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець в судове засіданні не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши обґрунтування подання приватного виконавця, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23.11.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість по кредитному договору у розмірі 343 871 (триста сорок три тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 3 438 (три тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 72 коп.

08.12.2015 року Селидівським міським судом Донецької області було видано виконавчий лист у справі.

Постановою державного виконавця ВДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції від 08.12.2015 року відкрито виконавче провадження.

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.

Відповідно до ч. 1 ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Згідно із п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язку у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконавче провадження», зокрема, боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в листі від 01.02.2013 року «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України»: «Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. У судовій практиці трапляються приклади мотивування судових рішень про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів.

Позиція щодо неправомірності заборони виїзду за кордон без оцінки індивідуальних обставин боржника на підставі лише факту наявності невиконаного грошового зобов`язання, викладена у рішенні ЄСПЛ у справі «Хлюстов проти Росії».

Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення

Отже, право виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця таким правом. Факт ухилення боржника від виконання зобов`язання має підтверджуватись сукупністю доказів.

Проте, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів, подання виконавця не містить жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Так, зокрема, відсутні докази на підтвердження факту отримання чи то належного ознайомлення боржника з постановою про відкриття виконавчого провадження та обов`язком подати декларацію про доходи та майно; копіями постанов про накладення арешту, тощо.

Слід також зазначити, що відповідно до вимог пункту 34 постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 № 367 «Про порядок в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї»: під час здійснення процедури прикордонного контролю в контрольних пунктах уповноважені посадові особи підрозділу охорони державного кордону використовують бази даних Держприкордонслужби, інші передбачені законом бази даних і виконують рішення судів, доручення уповноважених від державних органів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 38 даної Постанови, Уповноважені посадові особи підрозділу охорони державного кордону відмовляють у в`їзді на тимчасово окуповану територію України в разі, коли в базах даних Держприкордонслужби є інформація про заборону особі виїзду з України.

З матеріалів виконавчого провадження видно, що місцем проживання боржника ОСОБА_1 є тимчасово окупована територія, а саме: АДРЕСА_1 .

Таким чином, поза увагою суду не може залишитися і той факт, що задоволення подання державного виконавця призведе до обмеження боржника не лише у виїзді за межі України, але й позбавить останнього можливості перетинати лінію розмежування до власного житла.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що факт ухилення боржника від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду, не доведений, а тому подання державного про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.441 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання державного виконавця Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа, заінтересована особа (стягувач): Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк» - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали.

Суддя Н.О. Хацько