Рішення № 92208069, 13.10.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/2249/19

Провадження №2/265/120/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Шиян В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Себко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецький області про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання права на отримання страхових виплат у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та зобов`язання виплатити одноразову допомогу сім`ї загиблого,

за участю сторін:

представника позивача - адвоката Каменюк Л.М.

представника відповідача - Гузенко Р.О.

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецький області ( далі Фонд) про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання права на отримання страхових виплат у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та зобов`язання виплатити одноразову допомогу сім`ї загиблого. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на ті обставини, що між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, 10 жовтня 1998 року. Під час шлюбу її чоловік ОСОБА_2 був зареєстрований за місцем проживання його матері, але постійно проживав з нею за однією адресою, за місцем її реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 .

22 серпня 2016 року на ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» стався нещасний випадок внаслідок ОСОБА_2 загинув, про що було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом. Таким чином на думку позивачки в неї виникло право на отримання разової допомоги що сплачується у разі смерті потерпілого при виконанні виробничих обов`язків. З моменту реєстрації шлюбу, і до смерті її чоловіка, вона проживала разом з ним, вони разом вели спільне господарство. Враховуючи вищенаведене позивачка звернулася до відповідача - Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Донецькій області із заявою про отримання одноразової допомоги у зв`язку із смертю чоловіка. Але їй було відмовлено в призначенні одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку з неможливістю визначення складу сім`ї загиблого. Не погоджуюсь з рішенням відповідача, просить суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю, та визнання права на отримання страхових виплат у зв`язку зі смертю її чоловіка.

Ухвалою суду від 5 квітня 2019 року, провадження по справі було відкрито, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження.

18 червня 2019 року, від Маріупольського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецький області до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності в присутності її представника.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Каменюк Л.М. посилалася на ті обставини, що з 10 жовтня 1998 року, в позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 по день його смерті. Позивачка разом з загиблим ОСОБА_2 постійно проживали в квартирі АДРЕСА_1 , хоча останній був зареєстрований в квартирі своєї матері номер АДРЕСА_2 . Проживаючи однією родиною, вони вели спільне господарство, ростили доньку, робили ремонти в квартирі. Просить суд встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 з її чоловіком - ОСОБА_2 .. Зобов`язати Фонд виплатити їй одноразову допомогу як сім`ї загиблого.

Представник відповідача - Гузенко Р.О. заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем не було доведено факту спільного проживання. Також звернув увагу суду що позивачка не є непрацездатною особою в розумінні ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове соціальне страхування», а тому вона взагалі не має права на виплати від Фонду. Також просив суд звернути увагу, на ті обставини, що на момент загибелі ОСОБА_2 право на виплати від Фонду також мав неповнолітній на той час ОСОБА_5 - син загиблого.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню за таких підстав.

Згідно свідоцтва про шлюб виданого 10 жовтня 1998 року Міським відділом державної реєстрації актів громадянського стану, ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_6 , про що 10 жовтня 1998 року було зроблено відповідний актовий запис № 925. Після одруження подружжю було надано прізвище ОСОБА_2 . ( а.с.7)

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Орджонікідзевським районним у місті Маріуполі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецький області, було зроблено відповідний актовий запис № 1368. (а.с.8)

Як встановлено актом № 3 від 27 жовтня 2016 року, про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який мав місце 22 серпня 2016 року о 15 годині 40 хвилин, ( по формі Н-1). Смерть настала в результаті внаслідок тампонади перикарду, набряку головного мозку та легень, що розвинулися внаслідок отриманої закритої тупої травми грудної клітини з множинними переломами ребер ліворуч, з розовим серця, множинними прикореневими розривами легень.

Позивачка вважає, що в неї як у особи яка проживала разом з загиблим ОСОБА_2 однією сім`єю виникає право на отримання одноразової страхової виплати у зв`язку зі смертю внаслідок нещасного випадку в розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно постанови № 0549/5665/5665.3/1 від 6 січня 2017 року Маріупольського міського відділення Фонду соціального страхування України, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні одноразової допомоги на сім`ю у зв`язку з неможливістю визначення складу сім`ї. (а.с.9)

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

За змістом ст.3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5- рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

За змістом статей 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права не має вказівки про перерозподіл обов`язків доказування.

Згідно акту КСН «Центральний» від 6 грудня 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 . ( а.с.10)

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що знає позивачку з 1994 року, а з 1998 року, з дати одруження і її чоловіка ОСОБА_2 .. На протязі всіх цих років, вона спілкувалася з родиною ОСОБА_2 . Також їй було відомо, що після одруження родина ОСОБА_2 проживала в однокімнатній квартирі, яка належала ОСОБА_1 , а потім вони купили двокімнатну квартиру, в якій ОСОБА_2 проживав до дня своєї смерті, а ОСОБА_1 проживає і досі. Запевнила суд, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, робили в квартирі ремонти. Проте, що померлий був зареєстрований в квартирі своєї матері, їй взагалі нічого не було відомо, оскільки родина ОСОБА_2 постійно проживали разом і в них була добра сім`я.

Свідок ОСОБА_9 пояснили, що вона з родиною ОСОБА_2 є добрими друзями. На протязі тривалого часу, приблизно з 1998 року вона знала цю родину. Їй було відомо, що в 2002 році родина ОСОБА_2 купили двокімнатну квартиру, в якій спільно проживали. Родина була дуже дружня, ОСОБА_2 постійно були разом. Коли вона приходила до них в гості, у неї жодного разу не викликало сумнівів, щодо спільного проживання ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 оскільки вони разом мешкали в одній квартирі, вели спільне господарство, робили ремонт, виховували дитину, тоб то були повноцінною родиною.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України та роз`яснень, викладених у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з ч.6 ст.42 Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» чинної на день виникнення права, у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 3 п. 1-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, спори щодо розміру шкоди та права на її відшкодування у вигляді страхових виплат розглядаються судами в позовному провадженні за загальними правилами.

Як було встановлено в судовому засіданні, встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю, необхідно позивачці для отримання одноразової допомоги на сім`ю загиблого.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, про можливість встановлення факту проживання однією родиною ОСОБА_1 з ОСОБА_2 з моменту укладення шлюбу і по день його смерті а саме з 10 жовтня 1998 року по 22 серпня 2016 року.

Таким чином, встановлення юридичного факту, про який просить позивачка, породжує правовий наслідок, оскільки цей факт впливає на виплату суми одноразової допомоги сім`ї потерпілого у зв`язку із смертю на виробництві внаслідок нещасного випадку .

В судовому засіданні представник відповідача посилався на ті обставини, що не можливо нарахувати ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 42 ч.6 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне страхування « оскільки зазначена сума нараховується на сім`ю загиблого а ОСОБА_1 - це тільки його дружина.

Розглядаючи зазначене питання суд приходить до наступного.

Пунктом 6 ст.42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне страхування» передбачено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до ст.3 п.2 Сімейного кодексу - сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

На день загибелі ОСОБА_2 його син - ОСОБА_10 був неповнолітній, він також входив до складу сім`ї, представником якої була саме ОСОБА_1 . Законом чітко не передбачено який саме член сім`ї має право на звернення до Фонду із заявою про страхові виплати (повинен бути один член сім`ї, або всі члени сім`ї разом повинні звертатися), а тому на думку суду, позивачка ОСОБА_1 як представник сім`ї, мала право одноособово на звернення до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецький області із заявою про виплату одноразової допомоги відповідно до п.6 ст. 42 ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Станом на день настання страхового випадку, а саме станом на 22 серпня 2016 року сума прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1450,00 гривень, тобто сума одноразової допомоги становить 145 000 гривень.

Таким чином, оскільки позивачка ОСОБА_1 є дружиною загиблого ОСОБА_2 на момент його смерті проживала з ним однією сім`єю, була пов`язана з ним спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, то відповідно до ч.6 ст.42 Закону України « Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» вона має право на одноразову допомогу, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.3 Сімейного кодексу України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецький області про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, визнання права на отримання страхових виплат у зв`язку зі смертю потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та зобов`язання виплатити одноразову допомогу сім`ї загиблого - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , однією родиною, в період шлюбу з 10 жовтня 1998 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 в квартирі АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Маріупольське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецький області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразову допомогу сім`ї загиблого в сумі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 145 000,00 гривень

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення було складено та підписано 15 жовтня 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Маріупольське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецький області, ( ідентифікаційний номер 41419282) юридична адреса : 87529 місто Маріуполь, бульвар Морський будинок 74.

Суддя :