Рішення № 92206973, 05.10.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1760/18

н/п 2/953/110/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості, третя особа: Харківський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості про визнання недійним правочину,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд із позовом до відповідача, Харківського міського центру зайнятості, третя особа: Харківський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості, після змін якого прийнятих судом просить визнати недійним договір №203917111000009 про професійне навчання безробітного, укладений між позивачем та Харківським міським центром зайнятості.

Ухвалами суду провадження у справі було відкрито, прийнята до розгляду змінена позовна заява, справа призначена до розгляду по суті.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено головуючим суддею Бородіну Н.М., у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 13.11.2017 року між ним та відповідачем був підписаний договір №203917111000009 про професійне навчання безробітного. У вказаному договорі позивачем власноручно було внесено доповнення до умов договору про те, що відповідач бере на себе зобов`язання направити позивача на проходження медичного огляду та виплачувати йому заробітну плату за виробничу практику. Відповідач погодився із внесеними позивачем доповненнями, однак після того як позивач почав проходити навчання відповідач повідомив його, що здійснені ним власноруч доповнення до договору є недійсними. Таким чином, погоджуючись з внесеними позивачем змінами, відповідач заздалегідь знав, що він не буде їх визнавати чим ввів позивача в оману, оскільки як би позивач знав, що відповідач не буде визнавати його доповнення він би цей договір не підписував. Однак коли йому видали направлення на навчання, позивач сприйняв це як згоду відповідача взяти на себе зобов`язання щодо направлення його на медичне обстеження перед початком виробничого навчання та практики. Тобто, відмова відповідача виконувати свої зобов`язання щодо направлення позивача на проходження медичного огляду перед початком навчання та практики, є визнанням відповідачем договору про професійне навчання безробітного № 203917111000009 недійсним.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачем наданий відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує у зв`язку з його необґрунтованістю, оскільки перед підписання договору позивач був ознайомлений з його змістом зокрема п.5.1, згідно якого зміна умов договору допускається виключно за домовленістю сторін та повинна бути оформлена додатковою угодою. Крім того, вимога позивача щодо направлення його перед початком виробничого навчання та практики на медичне обстеження є необґрунтованою, оскільки не передбачена «Порядком професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних».

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Третьою особою надані пояснення, в яких зазначає, що із позовною заявою не погоджується оскільки умовами договору не було передбачено направлення позивача на медичне обстеження перед початком навчання. Зміни та доповнення до договору повинні бути волевиявленням обох сторін, а не тільки позивача. Підстави для визнання договору недійсним відсутні оскільки відповідач виконував свої обов`язки за договором повністю.

Суд, вислухавши доводи сторін та дослідивши надані докази приходить до наступного.

Згідно з ст.5 Закону України "Про зайнятість населення" держава гарантує у сфері зайнятості: 1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; 2) одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; 3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; 4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; 5) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; 6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; 7) соціальний захист у разі настання безробіття; 8) захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; 9) додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

27.09.2016 року позивач звернувся із заявою про сприяння у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де був зареєстрований, як такий що шукає роботу, з відкриттям персональної картки №203916092700052.

Наказом директора від 27.09.2016 року позивачу наданий статус безробітного з 27.09.2016 та відповідно до п.п. 2,4 ст. 22, п.2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п.2.7., 2.9. "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" призначена виплата допомоги по безробіттю з 04.10.2016 року по 28.09.2017 року. Зазначені обставини встановлені рішення Київського районного суду м. Харкова та постановою Харківського апеляційного суду по справі №640/2161/18 та сторонами не оспорюються.

Згідно з ч.3 ст. 46 ЗУ «Про зайнятість населення» у разі коли неможливо надати безробітному роботу за професією протягом шести місяців з дня перебування на обліку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, йому пропонується підходяща робота з урахуванням здібностей, стану здоров`я і професійного досвіду, доступних для нього видів навчання та потреби ринку праці.

Кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у професійно-технічних, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг ( ст.8 Закону).

Професійне навчання - набуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок особою відповідно до її покликання і здібностей, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації для професійної діяльності та конкурентоспроможності на ринку праці ( ч.1 ст. 34 Закону).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 35 Закону, професійне навчання зареєстрованих безробітних - професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Порядок професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, разом з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту та за погодженням з репрезентативними всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Професійне навчання зареєстрованих безробітних організовується територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Для підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці, сприяння їх самозайнятості територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, організовують професійне навчання за укрупненими (інтегрованими) робітничими професіями та іншими професіями, що користуються попитом на ринку праці.

Між Харківським міським центром зайнятості та позивачем було укладено договір №203917111000009 датований 10.11.2017року, відповідно до якого центр направляє безробітного ОСОБА_1 в Харківський центр професійної освіти державної служби зайнятості на професійне навчання за професією «Швачка» для проходження повного курсу професійної підготовки відповідно до робочого навчального плану та робочих навчальних програм зі строком навчання 752 год. з 13.11.2017 року по 11.04.2018 року.

Наказом від 14.11.2017 року Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за № №283-3-СНН позивача було зараховано з 14.11.2017 року в якості слухача групи 59-ХЦ/17.

Згідно акту від 13.11.2017року за підписами заступника директора-начальником відділу організації працевлаштування населення, заступника начальника відділу організації працевлаштування населення та заступника начальника юридичного відділу 13.11.2017року після підписання договору між ОСОБА_1 та ХМЦЗ, щодо направлення на навчання останнього, ОСОБА_1 покинув кабінет директора та у холі здійснив внесення особистих записів у примірник договору, на зауваження не реагував, після чого залишив договір та покинув приміщення ХМЦЗ.

У вказаному договорі містяться написані власноручно додаткові вимоги позивача, та однією з умов є направлення безробітного для проходження медичного огляду перед проходженням ним професійно-практичної підготовки.

Факт підписання позивачем договору 13.11.2017року та здійснення ним власноручних дописів останнім не заперечується.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно п. 5.1 вказаного договору зміна умов договору допускається виключно за домовленістю сторін та повинна бути оформлена додатковою угодою, що є невід`ємною частиною цього договору.

Доказів звернення позивача до центру зайнятості з пропозицією укласти додаткову угоду та її укладання суду не надано.

Наказом Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості № 59-В-СНН від 08.02.2018року ОСОБА_1 08.02.2018року було відраховано з числа слухачів групи 59-ХЦ/17 професійно-технічного навчання за професією «Швачка» за невиконання вимог навчального плану та навчальних програм.

Суд зазначає, що відповідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено вимоги до правочинів, зокрема : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оспорюваний договір вчинений у письмовій формі, підписаний обома сторонами та скріплений печаткою центру зайнятості. Від центру зайнятості договір підписаний директором Піженко С.В. , який за даними ЄДРПОУ які міститься у загальному доступі, є керівником центу та може вчиняти дії від імені юридичної особи.

Після укладання договору , позивач був наказом від 14.11.2017 року Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за № №283-3-СНН зарахований на професійне навчання в якості слухача групи 59-ХЦ/17 та відвідував деякі заняття.

Будь-яких доказів, того що при укладенні договору про навчання волевиявлення сторін не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, що у них не було цивільної дієздатності та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, суду не надано.

Відповідно до ст.. 230 ЦК України та роз`ясненнях які містяться в ПП ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, однак позивачі вказаних обставин не довів. Також згідно роз`яснень зазначеної Постанови Пленуму помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Обставин, які б свідчили, що укладений договір про навчання суперечить положенням ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства - позивачем не наведено ні в позові, ні під час судового розгляду.

Не виконання, за позицію позивача, однієї із умов договору, не є підставою для визнання договору про навчання - недійним.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи зі змісту положень ст. 203, 627-630, 638-639 ЦК України щодо загальних вимог, необхідних для чинності правочину, свободи договору, змісту договору, обов`язковості договору, типових умов договору, укладання договору та його форми, посилання на недійсність вказаного договору є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності підстав передбачених законом визнання договору №203917111000009 про професійне навчання недійсним, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76, 80, 81, 141, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

вирішив :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул.Шевченка, б.137А, код 36224721), третя особа: Харківський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (62300, м.Дергачі Харківської області, вул.Наукова,б.1, код 35993839)про визнання недійним правочину - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 15.10.2020року.

Суддя Бородіна Н.М.