Рішення № 92206371, 12.10.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11427/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Гожа Г.В.

з участю представника відповідача Пилипчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 16603,20 гривень.

В обґрунтування позову зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 17.06.2017 року між ТзОВ «ВЕЛЛФІН » та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №209006 в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримала позику у розмірі 400.00 грн. строком на 15 днів, зі сплатою процентів за користування позикою. Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконала, ТзОВ «ВЕЛЛФІН» просить стягнути на їх користь з відповідача 16603,20 грн. заборгованості за договором позики, а також судовий збір в розмірі 2197,00 грн.

Представник позивача в позовній заяві просив суд справу розглядати у їхню відсутність, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечують.

Представник відповідача просила суд відмовити в задоволені позову, суду пояснила, що до матеріалів справи не долучені документи про зарахування коштів на рахунок відповідача. Також вказала, що нарахування відсотків припиняється після закінчення строку дії договору. Також просила суд застосувати строк позовної давності, оскільки позивач мав звернутися до суду з позовом не пізніше 02.07.2020 року.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 17.06.2017 року між ТзОВ «ВЕЛЛФІН» та ОСОБА_1 укладено договір позики №209006 в електронній формі . Відповідно до умов якого ТзОВ «ВЕЛЛФІН» надає ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 400 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надається строком на 15 днів з нарахуванням відсотків за таким механізмом: 1,9% від суми позики, але не менше 30,00 грн. за перший день користування позикою; 1,9% від суми позики щоденно, починаючи за кожний день користування позикою починаючи з другого дня в межах строку зазначеного в п.1.3 цього Договору; 1,9% додатково до основних процентів, від суми позики, що не булла повернута своєчасно, за кожний день користування позикою понад строк зазначений в п.1.3 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобовязань за цим Договором.

Як вбачається з наданого ТзОВ «ВЕЛЛФІН» розрахунку, станом на 02.07.2020 року ОСОБА_1 має заборгованість за договором позики у розмірі 16603.20 грн. 00 коп., яка складається з 400,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 8215.60 грн. - заборгованість за відсотками; 7987,60 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Положенням ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За Договором №209006 від 17.06.2017 року вимога про стягнення основного боргу у розмірі 400,00 гривень підлягає задоволенню, оскільки відповідач у відзиві визнає факт укладання договору.

Щодо вимоги про стягнення нарахованих та не виплачених відсотків за користування позикою, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до висновку якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у своїй постанові від 28.03.2019 прийнятої за результатами розгляду справи №444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Отже, враховуючи вищезазначені норми матеріального права та позицію ВП/ВС висловлену у справі №444/9519/12, можна дійти висновку, що нарахування відсотків за ставкою визначеною Договором відбувається лише у період строку кредитування.

Оскільки позика ОСОБА_1 за Договором №209006 від 17.06.2017 року була надана строком на 15 днів, тому з відповідача підлягають стягненню основний борг 400 гривень, та 114 гривень відсотків за процентною ставкою 1.9 встановлену Договором, що разом становить 514 гривень.

Щодо застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до умов договору пункту 1.3 від 17.06.2017 року строк позики складає 15 днів, тобто кінцева дата повернення позики припадає на 02.07.2017 року.

З досліджених матеріалів справи убачається, що позивач позов направив до суду простою кореспонденцією. В канцелярію суду позов надійшов 20.07.2020 року, про що свідчить відмітка на позовній заяві. Наявна в матеріалах справи довідка про розрахунок заборгованості датована 02.07.2020 роком.

Отже суд приходить до висновку, що позов поданий до суду в межах строку позовної давності передбаченої ст. 267 ЦК України.

Згідно ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2197 грн.

Позов задоволено на 3,095% . В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивач стягненню підлягає судовий збір в розмірі 65,05 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,81,133,141,144,263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" заборгованість за договором позики в розмірі 514 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН" судовий збір в розмірі 65,06 грн.

Рішення меже бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛЛФІН", місцезнаходження: вул. Героїв Севастополя, 48, м. Київ, 03061, код ЄДРПОУ 39952398.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Харечко С.П.