Рішення № 92206230, 25.09.2020, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/812/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2020 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Мичка І.М.

при секретарі Кондратюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про припинення зобов`язань,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», в якому просить припинити зобов`язання.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 28 січня 2013 року мною підписано анкету-заяву №б/н, відповідно до якої йому видано кредит в сумі 25 040 (двадцять п`ять тисяч сорок) грн. Разом заявою погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті. Вказує, що за відповідачем рахується борг в сумі 113 704 гривень:

30 073,36 грн. - заборгованість за тілом кредиту;

33 206,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками;

43 533,13 грн. - нарахована пеня за прострочення зобов`язання;

1 000 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

500 грн. - штраф (фіксована частина);

5 390,67 грн. - штраф (процентна складова).

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, враховуючи письмові пояснення відповідача, викладені позивачем в позовній заяві обставини, суд дійшов наступного висновку.

Із наданих доказів, які містяться в матеріалах справи судом встановлено.

28 січня 2013 року відповідач підписав анкету-заяву №б/н. Відповідно до цієї анкети позивачу видано кредитну карточку з кредитним лімітом 3 000 (три тисячі) грн.

Однак, будь-які дані про строк дії картки, розмір відсотків за користування кредитними коштами, строку повернення коштів, розміри пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні.

Банк не надав доказів про те, яка саме карточка відкривалася на ім`я ОСОБА_1 . До різного виду банківських карток застосовуються різні умови.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 28.01.2013 року наведено розрахунок з 01 листопада 2016 року до 19 лютого 2019 року. З розрахунку вбачається, що вчинялися дії щодо виконання зобов`язань, здійснювалося погашення заборгованості за наданим кредитом.

До позовної заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна контракт", Універсальна голд" та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які позичальником не підписані.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.

У відзиві ОСОБА_1 не визнав Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку.

За наведеного суд приходить до висновку, що зазначені документи не є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

До вказаних правовідносин також неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, суд вважає, що надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

При визначенні розміру заборгованості банк, пославшись на Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, включив у платіж за кредитом, згідно зі ставками, розміром та порядком нарахуванням, визначеними цими документами, заборгованість за відсотками, пенею у сумі 43 533,13 грн. та штрафами у сумах 500 грн. (фіксована частина) та 5 390,67 грн. (процентна складова).

Суд вважає, що оскільки витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідачки, то їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 січня 2013 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Аналогічні висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на які суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі, не звернув уваги.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь банку заборгованості 33 206,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 43 533,13 грн. - нарахована пеня за прострочення зобов`язання; 1 000 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5 390,67 грн. - штраф (процентна складова), у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача щодо їх сплати позивачу у анкеті-заяві від 28 січня 2013 року, а Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, не може вважатися у цій справі складовою частиною спірного кредитного договору.

Оскільки відповідач не спростовував факт укладення 28 січня 2013року між сторонами кредитного договору у вигляді заяви-анкети, то суд вважає, що в частині вирішення спору щодо стягнення основної суми заборгованості (тіло кредиту) вимоги підлягають задоволенню.

Так, з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що банк визначив заборгованість за кредитом у розмірі 30 073,36 (тридцять тисяч сімдесят три) грн. 36 коп.

Виписка по рахунку згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012р., має статус первинних документів, а отже є належними та допустимими доказами по справі, що підтверджує розмір коштів, взятих позичальником у банку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати в сумі 499 грн. 46 коп.

Керуючись ст. ст. 263, ЦПК України, ст.ст.204, 526,599,611,634,1048, 1050 ЦК України, суд

в и р і ш и в:

Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) - 30 073,36 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати в сумі 499,46 грн.

В решті позовних вимог відмовити за безпідставність та необґрунтованістю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, в разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: