Ухвала суду № 92199401, 15.10.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/1998/20

1-і/206/2/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого суді Поштаренко О.В.,

за участю секретаря с/з Леонова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , по кримінальному провадженню під № 12020040700000254 від 16.03.2019 та кримінальному провадженню під № 12019040700001301 від 30.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України,

за участю прокурора Соболя А.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Шепелєва А.В.

ВСТАНОВИВ:

07.05.2020 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю для судового провадження по кримінальному провадженню під № 112019040700001301 відомості про яке внесені до ЄДРДР від 30.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - суддю Грицаюк Н.М.

03.07.2020 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю для судового провадження по кримінальному провадженню під № 12019040700001301 відомості про яке внесені до ЄДРДР від 30.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - суддю Поштаренко О.В.

Ухвалою судді Поштаренко О.В. від 08.07.2020 кримінальне провадження під № 112019040700001301 відомості про яке внесені до ЄДРДР від 30.12.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України було передано судді Грицаюк Н.М. для вирішення питання про об`єднання в одне провадження з кримінальним провадженням під № 12020040700000254 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України.

Ухвалою судді Грицаюк Н.М. від 09.07.2020 вказані кримінальні провадження були об`єднані в одне провадження, об`єднаному кримінальному провадженню присвоєно номер справи № 206/1998/20 номер провадження 1-кп/206/212/20.

12.10.2020 автоматизованою системою документообігу суду було визначено головуючим суддею мене Поштаренко О.В. для судового провадження щодо розгляду клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що головуючий суддя Грицаюк Н.М. у провадженні якої перебуває вказане кримінальне провадження за обвинуваченням останнього, перебуває на лікарняному.

Пунктом 20-5 розділу XІ Перехідні положення КПК України передбачено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Тому, розгляд клопотання щодо продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_1 проводиться іншим суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська, визначеним в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, що відповідає положенням п.20-5 розділу XІ Перехідні положення КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження строків застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Прокурор в судовому засіданні просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки під час судового розгляду зазначеної справи ухвалою Самарського районного суду від 20.08.2020 стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, строк дії вказаної ухвали спливає 18.10.2020, а відтак є необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 . Так, злочини у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 відповідно до ст.12 КК України віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжкого злочину, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, строком до п`яти та десяти років відповідно. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувались раніше під час обрання стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу на теперішній час не відпали, а саме ОСОБА_1 усвідомлюючи покарання яке йому може загрожувати за вчинені ним злочини, може переховуватись від органів досудового слідства та суду, вчиняти інші злочини, а тому продовжують мати місце запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який слід розглядати як крайню необхідність, оскільки всі інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. За вказаних підстав просив задовольнити клопотання.

Захисник-адвокат Шепелєв А.В. та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували щодо здоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній ризики визначені в клопотанні є безпідставними, та зазначили що ОСОБА_1 не має наміру вчиняти будь-які дії вказані у клопотанні прокурора. У зв`язку з викладеним просили змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який - домашній арешт.

Потерпілий ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_5 перебували в судовому засіданні призначеному на 15.10.2020 на 11 год. 30 хв., вказане судове засідання було відкладено 13 год. 00 хв. цього ж дня у зв`язку з клопотанням прокурора про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 захисника на окрему процесуальну дію, в подальшому останні на 13 год. 00 хв. не з`явилися та надали заяви, відповідно до яких останні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 підтримали та просили задовольнити, також розгляд вказаного судового засідання просили проводити без їх участі.

Суд, вивчивши клопотання прокурора, заслухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України - незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовження строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі доведення того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Ризиками, які суд оцінює у сукупності із тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, являються об`єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній обвинувачується у скоєнні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати.

Дані відносно особи обвинуваченого враховуються судом, як то соціальні зв`язки, вік та стан здоров`я, які при цьому не виключають можливість тримання під вартою ОСОБА_1 , а також період його тримання під вартою, однак, вони не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюються у вчиненні злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченому покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, суд наголошує на тому, що обвинувачений ОСОБА_1 не позбавлений можливості в подальшому ставити питання перед судом про зміну йому запобіжного заходу під час судового розгляду, коли перестануть існувати ризики, зазначені вище судом.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд не може прийняти до уваги доводи захисника-адвоката Шепелєва А.В. та обвинуваченого про те, що застосовування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є недоцільним, оскільки судом встановлено, що наведені прокурором ризики заслуговують на увагу, а факт того, що обвинувачений до обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навчався, не є гарантією виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та не може запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення покарання за скоєне.

Отже, враховуючи вищевикладені ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, та дані про його особу, з метою недопущення перешкоджання кримінальному провадженню, виконанню рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів, тобто до 11.12.2020 включно до 12 год. 00 хв., без визначення суми застави у відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід буде достатнім засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого та дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Таке продовження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 183, 376, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Соболя Артура Анатолійовича про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - продовжити до 11.12.2020 включно до 12 год. 00 хв.

В задоволенні клопотання захисника-адвоката Шепелєва А.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів на підставі рішення Конституційного суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: О.В. Поштаренко