Рішення № 92199330, 01.10.2020, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/5297/20

2/214/2522/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 жовтня 2020 року суддя Саксаганського районного суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Малаховська І.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, цивільну справу № 214/5384/20 за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській про відшкодування моральної шкоди, заданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін,-

Установив:

Короткий зміст позовних вимог.

1.Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я в розмірі 188920 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів

Аргументи учасників справи.

2.В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працюючи в період часу з 23.01.1990 року по 01.007.2003 рік - на посаді підземного прохідника дільниці №14 шахти «Родіна» Тресту «Кривбасшахтострой», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», виконував весь комплекс робіт з прохідки горизонтальних, вертикальних та похилих виробок, зарядження шпурів, буріння шпурів перфораторами, скреперування гірничої маси, навантаження гірничої маси навантажувальними машинами, вручну, зведення усіх видів кріплення, настилання рейкового шляху, їх демонтаж, укладання трубопроводів різного діаметру, доставлення матеріалів.

Експлуатоване бурове і вантажне устаткування внаслідок своїх конструктивних недоліків та

мавших місце випадків несвоєчасного проведення ППР, з заміною непридатних антивібраційних

пристроїв, характеризувалася вібрацією, що перевищувала гранично допустиму концентрацію.

Вищезазначені роботи, через недосконалість засобів малої механізації, відрізнялися

великою питомою вагою ручної праці, супроводжувалися підняттям і переміщенням вантажів, що

перевищують допустиме значення. Посилюючим фактором є несприятливий мікроклімат,

характерний для підземних робіт. У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, Позивачем отримано хронічне професійне захворювання.

Згідно до п.п. 8, 12 акту №19, Позивачу встановлено наступний діагноз «вібраційна

хвороба першого-другого ст., синдром вираженої полірадикулоневропатії вазомоторно-

трофічні розлади в області кистей з прогресуючою нейрдистрофією у вигляді

плечолопаткового періартрозу, дефартрозу та періартрозу ліктьових суглобів,

коксперіартрозу справа. ПФС - другого ступеню.

Відповідно до даних з п.17 акту №19, професійне захворювання отримано Позивачем, внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку керівництва ШБУ ВАТ Криворізький залізорудний комбінат», за період роботи ОСОБА_2 на цьому підприємстві: ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

У зв`язку із заподіянням шкоди, Позивач, 05.01.2004 року, вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% - по вібраційній хворобі та встановлено третю групу інвалідності, визначено потребу в санаторно-курортному лікуванні, в забезпеченні медикаментозним лікуванням, що підтверджується випискою з акта огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: МСЕ-ДНА-01 №348734, виданою на ім`я позивача.

17.01.2005 року позивач пройшов повторний огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% по вібраційній хворобі та встановлено третю групу інвалідності, визначено потребу у санаторно-курортному лікуванні, в забезпеченні медикаментозним лікуванням, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: ДНА-02 №03239, виданою на ім`я позивача.

16.01.2006 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% по вібраційній хворобі та встановлено третю групу інвалідності, визначено потребу у санаторно-курортному лікуванні, в забезпеченні медикаментозним лікуванням, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: ДНА-02 №08321, виданою на ім`я позивача.

14.01.2008 року позивач пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% по вібраційній хворобі та встановлено ТРЕТЮ групу інвалідності з 01 лютого 2008 року - безстроково, визначено потребу у санаторно- курортному лікуванні, в забезпеченні медикаментозним лікуванням, лікувальній фізкультурі, виробах медичного призначення, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги» серії: ДНА-02 №022678, виданою на ім`я позивача.

Відповідно до висновку про умови та характер праці, позивачу протипоказана важка праця, вимушена поза, переохолодження, що підтверджується довідкою серії: МСЕ-ДНА-01 №580736 від 14.01.2008 року, виданою на його ім`я.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички -- бажання, він постійно відчуває біль в хребті з іррадіацією в обидві ноги, що порушує його пересування у просторі та біль в плечовому суглобі, його турбує одерев`яніння дистальних відділів рук і правого стегна, відмічає судоми в м`язах рук, які можуть турбувати не тільки вдень але і вночі, що погано позначається на його сні, та викликає в нього головний біль у потиличній ділянці, запаморочення, підвищену роздратованість.

Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самочуття та особливостями лікування, оскільки він потребує постійного медичного спостереження та лікування, проходження якого супроводжується витрачанням часу, який би він міг приділяти своїй сім`ї, своїм буденним справам, внаслідок суттєвого погіршення стану здоров`я та значної втрати працездатності позивач позбавлений даних можливостей. На разі, його турбує болісність рухів і функціональна недостатність плечових, ліктьових і правого кульшового суглобів, що вимагає від позивача залучення додаткових фізичних зусиль та через суттєвий біль негативно впливає на його самопочуття.

Вказане постійно і негативно позначалось і позначається на сьогодні на душевному та фізичному станах позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині.

З урахуванням вищевикладеного, позивач визначає розмір моральної шкоди в сумі 188 920 грн.

3.Представник відповідача надав до суду заперечення з яких вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог за таких підстав.

Відповідно до ч, 27 ст.77 Розділу VI «Особливі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» (№3235-ІУЕ прийнятий Верховною Радою України 20.12.2005р. і який набрав чинності з 01.01.2006р.: - «З метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинити на 2006р. дію абз.4 ст.1, пп. "Е" п.1 ч.1 ст.21, ч. 3 ст.28 та ч. 3 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві... відповідності з Законом України «Про державний бюджет України на 2007р." п.22 ст.71 зупинено дію абз.4 ст.1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від дати настання страхового випадку), пп. "е" п.1 ч.І ст.21, ч.3 ст.28, абз.10 п.7 ч.7 ст.17, п.7 ч.1 ст.22, ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...». Законом України №717-У від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України 2Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного, випадку на виробництві -..» - відповідно до яких всі норми даного закону якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. згідно п.2 ч,44 Розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України " Закону України «Про Державний бюджет на 2008р.» - «У Законі України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» : у пункті 3 розділу XI «Прикінцеві положення»: після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з і січня 2008 року». Конституційний Суд України не визнав ці норми такими, що суперечать Конституції України. Згідно п.3 ст.2 Цивільного Процесуального Кодексу України - «Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи». Позивачкою подано позов в 2020р. Виходячи з викладеного законодавством України припинено обов`язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим незалежно від дати настання страхового випадку.

Згідно ст.1167 ЦК України - моральна шкода відшкодовується винною особою. Актом Н-1 винним визнано підприємство. Тому, відділення Фонду є неналежним відповідачем по справі.

Право на відшкодування моральної шкоди згідно: ЗУ «Про загальнообов`язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання...» та Наказу МОЗ України №212 від 22.11.1995р. у потерпілого виникало з моменту визначення факту спричинення моральної шкоди та визначення судом розміру відшкодування моральної шкоди. Порядок установлення факту заподіяння моральної шкоди чинним законодавством передбачений в Постанові КМУ №83 від 22.02.1992 року. Встановлення розміру відшкодування моральної шкоди можливе лише після встановлення факту заподіяння моральної шкоди.

Відшкодування моральної шкоди потерпілій на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на Відділення обов`язку здійснювати таку виплату.

Відділення Фонду вважає недоречним можливі посилання на ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Також звертає увагу суду, що треба прийняти до уваги те, що позивач втратив працездатність у професії, яка призвела до професійного захворювання, але не втратив здатність вести звичний спосіб життя, що і підтверджується висновком ЛКК про наявність протипоказань, тобто які види робіт позивач не може виконувати. З огляду на викладене, наявність протипоказань у роботі ніяк не можуть позбавити позивача можливості реалізації своїх звичок та бажань.

Отже, з урахуванням положень п. 3 вказаної Постанови, позивач повинен надати суду докази про порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, дані про порушення спілкування з оточуючими, Дані про настання інших негативних наслідків морального характеру

Оскільки сума у відшкодування моральної шкоди визначається у судовому порядку і розмір суми залежить від наявності перевірених доказів по справі, то з огляду на це, треба врахувати ряд обставин, які мають значення для вирішення спору, а саме:

Документи, на які посилається позивач, як на підставу заподіяння моральної шкоди, тобто довідка МСЕК і акт розслідування професійного захворювання за формою Н-1 є документами, що підтверджують обставини виникнення професійного захворювання і встановлення у зв`язку з цим стійкої втрати професійної працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку, і ніяким образом не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди.

Посилання на ці документи, як на єдину підставу для відшкодування моральної шкоди вважає безпідставними.

З огляду на вищевикладене в сукупності вважає, що позивачкою не представлено доказів заподіяння їй моральної шкоди на вказану суму.

4.25 вересня 2020 року від представника позивача на адресу суду надійшла заяву в якій останній зазначив, що не потребує додаткового часу для написання відповіді на відзив на позовну заяву. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Процесуальні дії у справі.

5. 31 липня 2020 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення ) сторін.

Обставини справи, встановлені судом

6. З 23.01.1990 року по 01.07.2003 року ОСОБА_2 працював на посаді підземного прохідника дільниці № 14 шахти «Родіна» Тресту «Кривбасшахтострой» ( а.с.18-25)

7. Відповідно до Акту № 19 розслідування професійного захворювання від 08.12.2003 року ОСОБА_2 працював в умовах шкідливих факторів за професією прохідних 13 років 10 місяців. (а.с.13).

8. Згідно п. 15 Акту № 19 причиною професійного захворювання є робота на протязі 13 років 10 місяців в умовах вібрації, несприятливому мікрокліматі і тяжкої фізичної праці ( а.с. 14).

9. 05.01.2004 року позивач вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі - ЛТЕК), де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 40% - по вібраційній хворобі та встановлено третю групу інвалідності ( а.с.9 - 9 зворот) та в подальшому при повторному огляді встановлено 40% втрати працездатності безстроково ( а.с. 10-12).

Джерела права й акти їх застосування.

10.Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

11.Відповідно до ч. 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

12.Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості

13.Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

14.Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

15.Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

16.Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

17.Згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

18.Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

19.Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV.

20.Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

21.Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

22.Згідно ст. 440 -1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

23.Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня становить 4723 гривні. Таким чином, сума відшкодування моральної шкоди не може бути меншою ніж 23615 грн.

Оцінка аргументів учасників справи.

24.Заслуговують на увагу доводи позивача, що повне його одужання не можливе. В зв`язку з хронічним захворюванням порушено його нормальні життєві зв`язки, він постійно відчуває біль і хребті з іррадіацією в обидві ноги, що порушує пересування у просторі. Відмічаються судоми в м`язах рук, які можуть турбувати не тільки в день але і в ночі, що погано позначається на його сні та викликає у нього головний біль у потиличній ділянці, запаморочення, підвищення роздратованості. Він постійно відчуває фізичні страждання та біль. Крім того, він обмежений у можливості реалізувати свої звички та бажання, що в свою чергу призводять до зниження якості життя.

25.Факт отримання позивачем професійного захворювання під час виконання ним трудових обов`язків підтверджується № 19 розслідування професійного захворювання від 08.12.2003 року.

26.Доводи представника відповідача щодо відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладанення на відділення ФССНВ обов`язку її виплати та станом на день звернення позивача з позовом до суду припинено обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду потерпілим від дати настання страхового випадку, є безпідставними та спростовуються наступними висновками.

27.Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).

28.Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV. Тобто спори щодо відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вищезазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17.

29.З матеріалів справи вбачається. що позивачу висновком МСЕК вперше було встановлено втрату працездатності в розмірі 40% з 05 січня 2004 року.

30.Частинами 1, 3 статті 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

31.Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

32. Спростовуються також посилання представника відповідача про відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

33.Суд частково погоджується з запереченням представника відповідача, що сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості.

Висновки суду за результатами розгляду справи

34.Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з підприємством ш. «Родіна» Тресту «Кривбасшахтострой» та в період з 01.1990 року по 01.007.2003 рік обіймав посаду підземного прохідника дільниці №14 шахти

35.З виписки з акта огляду МСЕК від 05.01.2004 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_2 встановлено 40% втрати працездатності та встановлено третю групу інвалідності.

36.Загальний стаж роботи позивача становить 26 років, в умовах шкідливого фактору за цією професією 13 років 10 місяців.

37.Причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж тринадцяти років десяти місяців в умовах вібрації, несприятливого мікроклімату та тяжкої фізичної праці. Професійне захворювання отримано в наслідок порушення вимог законодавства

38. Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що невиконання ш. «Родіна» Тресту «Кривбасшахтострой», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та наявність на виробництві шкідливих умов праці призвело до виникнення у позивача професійного захворювання, а саме: вібраційна хвороба першого - другого ст., синдром полірадикулоневропатії, вазомоторно-трофічні розлади в області кистей з прогресуючою нейрдистрофією у вигляді плечолопаткового пері артрозу, дефартрозу та пріартрозу ліктьових суглобів, коксперіартрозу справи. ПФС - другого ст.

39.Отже, сам факт втрати позивачем професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.

40.Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

41.Тому, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 40% втрати професійної працездатності безстроково та встановлення третьої групи інвалідності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

42.Крім того, судом враховано, тривалість роботи позивача на підприємстві - 13 років 10 місяців в шкідливих умовах,

43.Враховуючи вищевикладене, керуючись власним переконанням, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.

44.Суд зазначає, що такий розмір відшкодування відповідає вимогам розумності та справедливості, з врахуванням рівня життя та економіки в державі та враховувати конкретні обставини справи, а саме: ступень втрати професійної працездатності позивача, тяжкість фізичних та моральних страждань та характер правопорушення.

Розподіл судових витрати.

45.Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

46.Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Вищезазначені твердження узгоджуються з висновок який міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.

47.Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 585,65 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги представника ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській про відшкодування моральної шкоди, заданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 60 000,00 (шістдесят тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь держави 585 ( п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 65 коп. витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 41323962, проспект Дмитра Яворницького, буд. 93 м. Дніпро.

Суддя І.Б. Малаховська