Рішення № 92198801, 29.09.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3064/20

Провадження № 2-а/0203/87/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:

головуючого судді - Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання - Дьоміної А.Д.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира взводу 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Зеленського Артема В`ячеславовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

28 серпня 2020 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до командира взводу 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Зеленського Артема В`ячеславовича (далі - відповідач-1), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач-2), в якому просить суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ за № 3026867 від 24 серпня 2020 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП;

- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП - закрити.

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувану постанову від 24 серпня 2020 року протиправною, такою, що винесена з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. Позивач пояснив, що керуючи транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , він був змушений зупинитися на вимогу сигналу червоного проблискового маячку автомобіля патрульної поліції. Майор поліції Зеленський А.В. повідомив йому про відсутність переднього номерного знаку, проте позивач продемонстрував його, бо мав з собою. Після цього відповідач-1 перевірив водійське посвідчення позивача та його технічний паспорт, які були надані поліцейському. Після перевірки цих документів відповідач-1 почав перевірку по базі наявності у позивача страхового полісу, після чого заявив про його відсутність, не надавши жодних документів, та склав оскаржувану постанову.

Позивач вважає, що дії співробітника поліції є протиправними, бо порушують вимоги Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про дорожній рух». Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що відповідач-1 не зазначив жодної причини порушення ним Правил дорожнього руху, а також жодної інформації або доказів щодо конкретного порушення Правил дорожнього руху. Крім того, позивач зазначив, що щодо нього не було ані розгляду справи за фактом порушення Правил дорожнього руху, не було складено протоколу про порушення Правил дорожнього руху або оформлено ДТП. Отже, позивач стверджує, що відсутній факт порушення ним Правил дорожнього руху та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з позовом про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, серії ЕАМ за № 3026867 від 24 серпня 2020 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідач-2 надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейським матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Також відповідач-2 зазначив, що виходячи з приписів ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», пп. 21.2, 21.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції. Тому, відповідач вважає, що наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов`язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс.

З урахуванням цього, враховуючи положення ст. 36 КУпАП, відповідачем було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн. Як зазначив відповідач, згідно з базою МТСБУ водій ОСОБА_1 не мав полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на зазначений автомобіль, не надав його під час перевірки 24 серпня 2020 року. На підтвердження вказаних тверджень відповідач надав суду технічний запис на DVD-диску та витяг з бази даних МТСБУ щодо відсутності полісу у позивача.

Також під час судового засідання позивач, заперечуючи проти зазначених у відзиві на позов твердженнях відповідача, надав суду свої письмові заперечення та повідомив, що перед зупинкою його транспортного засобу відповідач не зафіксував порушення та не міг виявити ознаки порушення вимог чинного законодавства і при зупинці не надав таких доказів, а отже, це не може бути підставою для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Крім того, за поясненнями позивача у ситуації, що склалась він керувався положеннями п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, зокрема на його автомобілі був номерний знак позаду, що відповідає всім вимогам ПДД та ДСТУ. Наведені відповідачем відомості щодо порушення ДСТУ 4278:2004 мають застарілу інформацію і є нечинними, тому позивач вважає, що поліцейський не мав права зупиняти його транспортний засіб.

Позивач, посилаючись на ст. 21, ст. 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначив, що контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними органами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів ДТП або органами Державної прикордонної служби України під час перетинання транспортними засобами державного кордону України, що не відповідає ситуації, яка склалась з позивачем. Тому, позивач вважає, що вимога поліцейського надати страховий поліс не є законною.

Під час судового засідання позивач також зазначив, що передній номерний знак впав у той самий день 24 серпня 2020 року, коли він їхав з дачі додому. У нього не було умислу на вчинення адміністративного правопорушення та він не мав умислу їздити містом без переднього номерного знаку, про що повідомив і поліцейського, який його зупинив. При цьому передній номерний знак, який впав, він мав із собою в автомобілі, бо їхав додому, щоб його полагодити самостійно. Про це він також повідомив і поліцейського, який цього не заперечував, проте просив показати ще і страховий поліс, який на той момент ним не був оформлений.

З урахуванням вказаних тверджень та повідомлених обставин, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, бо вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, тому ухвалою суду від 01 вересня 2020 року був залишений без руху з наданням позивачу п`ятиденного строку для усунення недоліків шляхом надання до суду: оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору на суму 420,40 грн. та надання позовної заяви у виправленій редакції відповідно до кількості учасників справи.

07 вересня 2020 року у встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви та надав суду уточнену позовну заяву разом з доказами сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Ухвалою суду від 09 вересня 2020 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

У судове засідання з`явився позивач.

Відповідач-1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача-2 разом з відзивом на позов надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, а також зазначив, що інспектори відповідного органу не є самостійними суб`єктами владних повноважень, а діють від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

З урахуванням клопотання представника відповідача-2 про розгляд справи без його участі, на підставі ч. 1 ст. 205 КАС України суд розглянув справу без участі відповідачів, які повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 20-22, 26, 31).

Під час розгляду справи судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи, а також заслухані пояснення позивача.

29 вересня 2020 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду (а.с.40).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 серпня 2020 року відповідачем-1 була складена оскаржувана постанова, серії ЕАМ № 3026867, відповідно до якої було зафіксовано, що 24 серпня 2020 року водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , без переднього номерного знака та під час перевірки був відсутній поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, на підставі ч. 1 ст. 126 КУпАП вирішено накласти штраф у розмірі 425 грн (а.с. 16).

Відповідно до витягу з бази даних МТСБУ, станом на 24 серпня 2020 року щодо транспортного засобу д.н.з. НОМЕР_1 була відсутня інформація щодо наявності чинного полісу внутрішнього страхування (а.с. 35).

Подія, яка відбулась 24 серпня 2020 року також була зафіксована на DVD-диску, який долучений до матеріалів справи (а.с. 36).

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ за № 3026867 від 24 серпня 2020 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Суд, вирішуючи спір між сторонами по суті, зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначені основні права та обов`язки водія транспортного засобу, відповідно до яких водій, зокрема, має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи; водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до 11 частини першої статті 23, пункту 2 частини 1 статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктами «а», «б» пункту 2.1 ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.

Згідно з підпунктом «ґ» п. 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Згідно з пунктом 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Аналіз викладених вище норм вказує, що водій повинен мати при собі та зобов`язаний пред`являти для перевірки, окрім, посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, ще і страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водночас у випадках, передбачених законодавством. Такими випадками визначено існування достатніх підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

За змістом положень статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п`ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, частинами першою, другою, четвертою статті 126) тощо.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.

Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:

1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;

2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно на спірні правовідносини поширюється дія положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, зафіксованих в автоматичному режимі, зокрема, передбаченого статтею 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене вище, суд зазначає, що відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу. Тому доводи позивача з приводу порушення поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема не складення протоколу про адміністративне правопорушення, є хибними та суд не бере їх до уваги.

Водночас суд бере до уваги те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та у разі доведення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Проте в ході судового розгляду справи було встановлено, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР в частині щодо керування транспортним засобом без переднього номерного знака. При цьому вказані дії кваліфікуються за частиною шостою статті 121 КУпАП, відповідний обов`язок та заборона для водія визначені у підпункті «в» пункту 2.9 ПДР, зокрема, водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака. Таке порушення ПДР пред`являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови та про яке зазначено в оскаржуваній постанові, проте не кваліфіковано за нормами КУпАП та не вказано на відповідне порушення ПДР, не складено постанову щодо вказаного порушення ПДР.

Тобто відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР, що стало підставою для перевірки страхового полісу та накладення відповідного адміністративного стягнення за оскаржуваною постановою. Крім того, з цього приводу суд не бере до уваги і посилання відповідача на положення статті 36 КУпАП, яка регламентує порядок накладення адміністративного стягнення, бо у зв`язку з відсутністю постанови про накладення стягнення за частиною шостою статті 121 КУпАП фактично була відсутня і підстава для застосування вимог статті 36 КУпАП при накладенні стягнення, з урахуванням оскаржуваної постанови за частиною 1 статті 126 КУпАП.

Також суд бере до уваги і те, що на відеозаписі зафіксовано, що передній номерний знак транспортного засобу був у позивача в автомобілі на момент зупинки, а також те, що він мав намір поставити його у той же день, чого не заперечував і сам відповідач та що підтверджується вказаним відеозаписом. Крім того, у позивача були в наявності обов`язкові до пред`явлення посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Тобто за наявності інших елементів складу адміністративного правопорушення, яке відповідачем не було задокументоване, відповідачем не доведено наявності суб`єктивної сторони (вини) позивача у вчиненні адміністративного правопорушення щодо керування транспортним засобом без переднього номерного знаку, що у свою чергу стало підставою для перевірки наявності у нього страхового полісу та накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП.

Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.07.2020 року, справа № 463/1352/16-а, провадження № К/9901/21241/18, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

При цьому суд наголошує на тому, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд не має права самостійно редагувати фабулу адміністративного правопорушення, що не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що в ході судового розгляду справи була встановлена протиправність вимоги поліцейського до позивача про пред`явлення страхового полісу, що оформлено оскаржуваною постановою за частиною 1 статті 126 КУпАП. Таким чином, суд дійшов висновку, що наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про судові витрати.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення, серії ЕАМ за № 3026867 від 24 серпня 2020 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Тому адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також того, що адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений у повному обсязі, стягненню з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати зі сплати судового збору у розмірі у розмірі 420,40 грн (дублікат квитанції № 0.0.1826021424.1 від 06.09.2020 року на суму 420,40 грн).

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до командира взводу 3 батальйону 2 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Зеленського Артема В`ячеславовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, серії ЕАМ за № 3026867 від 24 серпня 2020 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2-а; код ЄДРПОУ 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 06 жовтня 2020 року.

Суддя Ф.М. Ханієва