Справа № 175/2591/20
Провадження № 2/175/657/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(з а о ч н е)
05 жовтня 2020 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Кравченко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович про поновлення (визнання) права власності, визнання іпотеки недійсною та припиненою, скасування записів та рішень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,-
В С Т А Н О В И В:
В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення (визнання) права власності, визнання іпотеки недійсною та припиненою, скасування записів та рішень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в якому просила поновити (визнати) за нею, ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) шляхом внесення відповідних реєстраційних записів щодо права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 грудня 2017 року, індексний номер 38617899, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214; скасувати запис про право власності від 08 грудня 2017 року за № 23829491, вчинений державний реєстратором: приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214; визнати недійсним договір іпотеки серія та номер: реєстр.№1176 посвідчений 11.12.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, серія та номер: реєстр.№1176, посвідчений 11.12.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В., що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; скасувати запис державного реєстратора нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. про державну реєстрацію іпотеки від 11 грудня 2017 року, номер запису про іпотеку 23861274, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214; скасувати рішення державного реєстратора: нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38650762, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214; скасувати рішення державного реєстратора нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38650195, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214; скасувати запис державного реєстратора нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. про державну реєстрацію обтяжень від 11 грудня 2017 року, номер запису про обтяження 23860567, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214; стягнути з ОСОБА_2 на її, ОСОБА_1 користь судові витрати у справі.
Адвокат позивачки за договором про надання правової допомоги Веснін С.О. надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.85).
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими відправленнями, що повернулися до суду як не вручені у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с.64-65,66-67,81-82), а тому зі згоди адвоката позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України. Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим відправленням, що повернулося до суду як не вручене у зв`язку з закінченням терміну зберігання (а.с.83-84), а тому зі згоди адвоката позивачки суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України. Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко С.В. надав суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.77).
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеному 17 листопада 2017 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Маркаровою В.Ю. та зареєстрованому в реєстрі за №1655, ОСОБА_1 придбала нерухоме майно: земельну ділянку кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.22-23). Право власності за ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17 листопада 2017 року (номер запису про право власності 23434844) (а.с.24).
Після придбання спірної земельної ділянки, на протязі 2017-2019 рр., ОСОБА_1 здійснювала підготовчі роботи для її забудови. Однак, 01 лютого 2019 року до місця розташування земельної ділянки приїхав чоловік, який представився ріелтором та запитав за якою ціною продається ця земельна ділянка, пояснивши, що на сайті OLX розміщено оголошення про її продаж. Звернувшись до приватного нотаріуса Суслова М.Є. із інформаційним запитом, ОСОБА_1 отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно до якої було встановлено, що станом на 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 вже не є власником спірної земельної ділянки, а власником є невідома позивачці особа.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №154754495 від 01 лютого 2019 року (а.с.12-17) встановлено, що 04 грудня 2017 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Хабло К.О. за індексним номером рішення: 38498507 був відкритий новий розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 1426251712214 під яким до Реєстру було внесено запис про право власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно - житловий будинок, загальною площею 398,7 кв.м., житловою площею 121,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2017 року у справі №200/18388/17-ц (а.с.25-27). 08 грудня 2017 року новий власник спірної земельної ділянки ОСОБА_6 продала вищевказане нерухоме майно (житловий будинок та земельну ділянку) ОСОБА_2 , яка в свою чергу через два дні, а саме: 11 грудня 2017 року передала вищевказане нерухоме майно в іпотеку на користь ОСОБА_3 .
На момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2020 року у справі №200/17388/17 на підставі заяви ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення було скасоване вищевказане заочне рішення від 07 листопада 2017 року у справі №200/17388/17 (а.с.28).
Відповідно до ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).
Частиною 1 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. 387, 388 ЦК України.
Право власника згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України).
За змістом ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Саме такий висновок викладений постановах Верховного Суду України від 11 червня 2014 року у справі № 6-52цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.
Встановивши, що належна ОСОБА_1 спірна земельна ділянка кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), вибула з володіння позивачки поза її волею, а саме, на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2017 року у справі №200/17388/17 про визнання за ОСОБА_6 права власності на спірну земельну ділянку, яке в подальшому було скасовано, позивачка, має право на витребування спірного нерухомого майна від останнього набувача за правилами встановленими ст. 388 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (ч. 1 ст. 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (п. 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України). Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку. Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).
У Постанові від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З огляду на зазначене в разі задоволення вимоги власника про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на цю ділянку, суд витребовує останню на користь власника від указаної особи, а не зобов`язує таку особу повернути відповідну ділянку власникові.
Отже, захист судом порушеного права на підставі віндикаційного позову полягає в поновленню за позивачем права власності та реєстрації за дійсним власником його права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також скасування всіх записів в реєстрах щодо інших прав та обтяжень.
Що стосується позовних вимог про визнання недійсною іпотеки та припинення іпотечного зобов`язання, суд прийшов до наступного.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України), отже дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правочину, правовідношення.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір іпотеки добросовісного набувача) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення виконання судового рішення про витребування майна від добросовісного власника, що набрало законної сили. У випадках вчинення дій із метою захоплення майна боржник (добросовісний набувач), проти якого ухвалено судове рішення про витребування майна, який укладає договір іпотеки, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір іпотеки, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення витребування майна боржника. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм цивільного права, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення витребування майна, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), а також недопустимості вчинення правочину, який порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина (ст. 228 ЦК України).
Окрім цього, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 цього ж кодексу.
Правовідносини щодо застави нерухомості (іпотеки) регулюються Законом України «Про іпотеку», відповідно до якого законодавство України про іпотеку базується на Конституції України та складається, у тому числі, з ЦК України.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.
Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін, слід дійти висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про припинення іпотеки, скасування рішення про реєстрацію обтяження на нерухоме майно є належним способом захисту порушеного права згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України.
За приписами частин 1-3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі за №6-533цс16, за змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору та визнання договору іпотеки недійсним.
Судом встановлено, що 04 грудня 2017 року ОСОБА_6 зареєструвала своє право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2017 року у справі №200/17388/17. 08 грудня 2017 року ОСОБА_6 продала зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 , яка 11 грудня 2017 року уклала на користь ОСОБА_3 . Договір іпотеки, за умовами якого земельна ділянка була передана в іпотеку в порядку забезпечення виконання позикових зобов`язань.
Відповідно до аналізу судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, проведеного Верховним Судом України у листі від 01 лютого 2015 року, суди повинні враховувати, що у разі задоволення судом позову власника про витребування майна із чужого незаконного володіння після набрання рішенням суду законної сили, іпотека цього майна припиняється. Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 , як власник не давала свою згоду на передачу спірної земельної ділянки в іпотеку, умовами договору іпотеки передбачено право ОСОБА_3 на звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі у позасудовому порядку. Так з метою поновлення за ОСОБА_1 її законного права власності на спірне майно, суд прийшов до висновку, що іпотека спірної земельної ділянки за договором іпотеки від 11 грудня 2017 року є недійсною на підставі ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України та припиненою на підставі ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Відтак, оскільки договір іпотеки згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про іпотеку» є припиненим, відомості про обтяження нерухомого майна за цим договором підлягають вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 76, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). ( ст. 89 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення (визнання) права власності, визнання іпотеки недійсною та припиненою, скасування записів та рішень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 повинно бути стягнено судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 8400,73 грн. та 420,40 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, тобто з кожного по 4410,57 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 13, 202, 205, 215, 317, 319, 387, 388 ЦК України, ст. 1, 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 12, 13, 76, 78, 81, 130, 141, 223, 263-266, 280-282 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович про поновлення (визнання) права власності, визнання іпотеки недійсною та припиненою, скасування записів та рішень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати недійсним Договір іпотеки укладений 11 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергієм Вячеславовичем та зареєстрований в реєстрі за номером №1176.
Визнати припиненою іпотеку за Договором іпотеки укладеним 11 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергієм Вячеславовичем та зареєстрований в реєстрі за номером №1176.
Виключити з Державного реєстру іпотек запис №23861274 від 11 грудня 2017 року, вчиненого державним реєстратором: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович про державну реєстрацію Договору іпотеки від 11 грудня 2017 року, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214.
Скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергія Вячеславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08 грудня 2017 року, індексний номер 38617899, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214.
Скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності, номер запису: 23829491 від 08 грудня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1229525712214 - земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), Державний реєстратор: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: реєстр.№1174, виданий 08 грудня 2017 року, видавник: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергій Вячеславович, Форма власності: приватна, Власник: ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Солонянським РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 07 жовтня 2009 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Скасувати рішення державного реєстратора: нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергія Вячеславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38650762, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214.
Скасувати рішення державного реєстратора нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергія Вячеславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2017 року, індексний номер 38650195, вид обтяження - заборона на нерухоме майно, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214.
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження: 23860567 від 11 грудня 2017 року вчинений державним реєстратором: нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Мазуренко Сергієм Вячеславовичем, вид обтяження: заборона на нерухоме майно, щодо земельної ділянки: кадастровий номер 221486200:05:011:0187, площею 0,1686 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1229525712214.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 8400,73 грн. та 420,40 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, тобто з кожного по 4410,57 грн.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Озерянська Ж.М.
Судове рішення № 92198441, Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області було прийнято 05.10.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 175/2591/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: