Рішення № 92197665, 15.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3986/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тихоненко О.М.

за участі секретаря Якуш І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі також - ГУ ПФУ в Чернігівській області, позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Семиразума Є.В. про накладення штрафу від 03.09.2020 у виконавчому провадженні № 60616527.

Позов мотивовано тим, що виплатити стягувачу суму пенсії одразу після проведення її перерахунку було неможливо з незалежних від позивача причин. За наведених обставин, накладення відповідачем штрафу спірною постановою є необґрунтованим.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.09.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що ГУ ПФУ в Чернігівській області не було надано виконавцю належних доказів виконання рішення суду, у зв`язку із чим до боржника було застосовано штрафні санкції. Розгляд справи просить проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №2540/2471/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та, у тому числі, зобов`язано ГУПФУ в Чернігівській області виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону України від 23.12.2015 № 900 "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви стягувача відповідачем відкрито виконавче провадження із примусового виконання вказаного вище рішення суду, про що винесено постанову від 14.11.2019 ВП №60616527 (а.с.49-50).

Листами від 28.11.2019 за №16364/04-07 та від 07.02.2019 за №2500-0425-5/1933 (а.с.10-11, 54-55), на виконання вимоги виконавця від 04.02.2020 №8796/04-1 (а.с.57-58), позивач повідомив виконавчу службу, що в листопаді 2018 року, після набрання законної сили рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду, ГУ ПФУ в Чернігівській області було проведено перерахунок пенсії стягувачу. Виплата доплати, нарахованої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", розпочнеться після того, як буде доопрацьовано програмний комплекс ПВП ДКГ. У січні та лютому 2019 року було виплачено 50% різниці пенсії на виконання вимог постанови №103 в розмірі 632,64 грн щомісячно.

20.02.2020 державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішення суду (а.с.62). Також 20.02.2020 відповідачем винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ в Чернігівській області штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин в сумі 5100,00 грн (а.с.64-65).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі № 620/919/20 у задоволенні позову Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця від 20.02.2020 ВП №60616527, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн - відмовлено (а.с.67-69).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 року - без змін (а.с.71-73).

Частиною четвертою статі 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

03.09.2020 старшим державним виконавцем складено акт про невиконання боржником рішення суду (а.с.74).

Оскільки рішення суду боржником без поважних причин не виконано, 03.09.2020 старшим державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, в якій зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення (а.с.76-77).

Вважаючи вказану постанову неправомірною, ГУ ПФУ в Чернігівській області звернулось до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 03.09.2020 позивачем державному виконавцю не було надано належних доказів виконання у повному обсязі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 у справі №2540/2471/18 згідно визначеного порядку. Також не надано доказів вжиття заходів на виконання судового рішення, які підтверджували б поважність невиконання рішення суду у встановлений строк.

У зв`язку з вищенаведеним та відсутністю у державного виконавця відомостей щодо виконання боржником судового рішення у справі №2540/2471/18, ним, в рамках виконавчого провадження №60616527, прийнято постанову від 03.09.2020 про накладення на ГУ ПФУ в Чернігівській області штрафу у розмірі 10200,00 грн.

При цьому, суд вважає, що надані позивачем листи від 28.11.2019 №16364/04-07 та від 07.02.2020 №2500-0425-5/1933 не підтверджують виконання ГУ ПФУ в Чернігівській області рішення суду у повному обсязі, оскільки вони відображають загальну інформацію із пенсійної справи стягувача та є аналогічними за змістом. Крім того, позивачем не додано до вказаних листів жодних належних та допустимих доказів, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження наведених у них доводів.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява №22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

Так, у п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (д и в. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009).

Основною функцією судового рішення є відновлення порушених прав позивача (стягувача). Заради цього відновлення Держава визначає пріоритет інтересів постраждалої сторони - стягувача, порушені права якої було визнано та поновлено судом і видано відповідний виконавчий документ.

Таким чином, ураховуючи процес поновлення порушених прав позивача (стягувача) шляхом видачі відповідного виконавчого документу, законодавством у сфері примусового виконання рішень встановлений найвищий пріоритет прав стягувача у виконавчому провадженні у порівнянні з колом прав боржника.

Принцип "res judicata" (принцип обов`язковості судового рішення) покладає на боржника обов`язок виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не очікуючи відповідних дій державного виконавця.

У силу зазначеного правового принципу саме боржник повинен проявити достатню розумність і обачність для того, щоб уникнути негативних наслідків, пов`язаних із невиконанням судового рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про скасування винесеної відповідачем постанови від 03.09.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №60616527.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на ГУ ПФУ в Чернігівській області штрафу в розмірі 10200,00 грн діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні правові підстави для скасування даної постанови, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 229, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (просп. Миру, 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43316700).

Повний текст рішення складено 15.10.2020.

Суддя О.М. Тихоненко