Рішення № 92197346, 13.10.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1914/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі – відповідач, Міноборони), у якому просить:

- визнати протиправними дії Міноборони щодо розрахунку одноразової грошової допомоги із застосуванням при перерахунку розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року – 1762 грн.;

- зобов`язати Міноборони провести перерахунок виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги, застосувавши при перерахунку розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2020 року – 2102 грн., та виплатити недоплачену позивачу різницю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 стверджує, що рішенням Міноборони від 08.11.2019 року йому призначено до виплати одноразову грошову допомогу згідно Порядку, затвердженого постановою від 25.12.2013 року №975, що пояснюється встановленням позивачу 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Зазначає, що у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК від 27.04.2020р.), рішенням Міноборони від 29.05.2020 року позивачу призначено до виплати одноразову грошову допомогу, передбачену вказаним Порядком, у розмірі різниці між сумою одноразової грошової допомоги, отриманої у першому випадку. Позивач наголошує на тому, що при здійсненні розрахунку другої виплати відповідачем застосовано розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01.01.2018 року (1762 грн.), у той час як мав бути застосований розмір відповідного мінімуму станом на 01 січня року, в якому вперше встановлено інвалідність, тобто 2020 року.

Ухвалою суду від 27.07.2020 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

За змістом відзиву, відповідач позовні вимоги не визнає, у задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування своєї позиції посилається на приписи п. 8 Порядку, затвердженого постановою від 25.12.2013 року №975, та зазначає, що між первинним оглядом органами МСЕК, за яким позивачу установлено ступінь втрати працездатності та встановленням ІІІ групи інвалідності не вийшов дворічний строк, тому відповідачем прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності (2018 рік), тобто відповідачем цілком правомірно взято прожитковий мінімум в сумі 1762 грн.

10.09.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погоджується із висновками відзиву, з підстав, наведених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми законодавства суд дійшов наступних висновків.

08.11.2019 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №148, яким ОСОБА_1 призначено до виплати одноразову грошову допомогу згідно Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року №975, у зв`язку із встановленням йому 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки Медико-соціальної експертної комісії серії АГ №0009802 від 27.12.2018 року, в сумі 30835 грн.

29.05.2020 року на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №76, яким ОСОБА_1 призначено до виплати одноразову грошову допомогу згідно Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року №975, у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, на підставі довідки Медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ №558209 від 27.04.2020 року, у розмірі різниці 250-кратного прожиткового мінімуму та раніше виплаченої допомоги.

При розрахунку вказаної грошової допомоги відповідачем застосовано прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року (рік встановлення часткової втрати працездатності) у розмірі 1762 грн.

Не погоджуючись із означеним розрахунком, позивач звернувся до Міноборони із заявою, в якій просив визначити розмір одноразової грошової допомоги з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року (в якому вперше встановлено інвалідність).

Листом Департаменту фінансів Міноборони від 03.07.2020 року №0290/К-835/629 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви.

Позивач вважає вказану відмову протиправною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII (далі – Закон №2232-XII; у редакції, чинній на час призначення позивачу допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі – Закон №2011-XII; у редакції, чинній на час призначення позивачу допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (ч. 1).

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (п. 5 ч. 2).

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (ч. 3).

Частинами 6, 8-9 ст. 16(3) Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, прийнятою відповідно до п. 2 ст. 162 та п. 9 ст. 163 Закону №2011-ХІІ, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975; у редакції, чинній на час призначення позивачу допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності).

Пунктом 12 Порядку №975 передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено судом, 08.11.2019 року рішенням комісії Міноборони позивачу було призначено до виплати одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням 25% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК від 27.12.2018р.).

За змістом наявної у матеріалах справи довідки МСЕК серії 12 ААБ №558209 від 27.04.2020 року, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

29.05.2020 року комісією Міноборони призначено до виплати позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 250-кратного прожиткового мінімуму та раніше виплаченої допомоги, із застосуванням при цьому прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.

Предметом спору у цій справі є вимога перерахувати призначену позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2020 року, тобто на день встановлення позивачу інвалідності.

Суд зауважує на тому, що третю групу інвалідності позивачу вперше було встановлено 27.04.2020 року, що не заперечується відповідачем, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги – у квітні 2020 року.

Згідно приписів п. 6 Порядку №975 (у редакції, чинній у квітні 2020 року), одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачає встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01.01.2020 року, в сумі 2102 грн.

З наведеної норми вбачається, що застосуванню підлягає саме прожитковий мінімум, установлений законодавцем станом на 01 січня календарного року, в якому військовослужбовцю вперше встановлено інвалідність.

З огляду на те, що позивачу вперше встановлено інвалідність у 2020 році, застосуванню при розрахунку одноразової грошової допомоги позивачу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму підлягає прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 01.01.2020 року.

Частинами 2-4 ст. 16(3) Закону №2011-ХІІ встановлено, що у випадках, передбачених пп. 4-9 п. 2 ст. 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Як вказано у пункті 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причини інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що у випадку якщо після первинного встановлення військовослужбовцю ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, йому під час повторного огляду (за рішенням МСЕК) буде встановлено групу інвалідності, або більший відсоток втрати працездатності, що дає право на отримання допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто виплачується різниця між вже виплаченою допомогою та допомогою, що є призначеною після повторного огляду військовослужбовця.

Водночас, наведені норми не встановлюють для уповноваженого на призначення одноразової допомоги суб`єкта владних повноважень (у даному випадку комісії Міноборони) обов`язку щодо застосування при розрахунку одноразової допомоги, призначеної після встановлення військовослужбовцю групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, тих складових, які використовувалися при розрахунку раніше виплаченої суми.

Суд вважає, що невірне тлумачення відповідачем наведеної норми призвело до призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із призначенням ІІІ групи інвалідності, яка розрахована із застосуванням прожиткового мінімуму, установленого законом на 01.01.2018 року, в той час як інвалідність позивачу встановлено у 2020 році.

Наведені обставини дають підстави суду сформулювати правовий висновок про те, що відповідачем призначено позивачу одноразову грошову допомогу у меншому розмірі, ніж той, що установлений законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Судових витрат по справі не встановлено.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, 03168, м. Київ-168, просп. Повітрофлотський, 6) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги із застосуванням при її розрахунку розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2018 року – 1762,00 грн.

Зобов`язати Міністерство оборони України провести перерахунок одноразової грошової допомоги, призначеної ОСОБА_1 , як особі з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, застосувавши при перерахунку розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2020 року – 2102,00 грн., та здійснити виплату із урахуванням виплачених сум.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 113000000