Рішення № 92197157, 15.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р. № 520/12188/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк служби в армії - 1 рік 9 місяців, навчання в Українській юридичній академії на денній формі - 2 роки 4 місяці 29 днів, період роботи на посаді стажиста Шевченківського районного суду Харківської області, вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді - 2 роки 11 місяців 25 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розміру 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 23 квітня 2020 року, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при визначені розміру довічного грошового утримання Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області виходило виключного з наявного спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання судді, зарахувавши до нього лише 23 роки 8 місяців та 3 дні. Проте, відповідачем не зараховано строк служби в армії - 1 рік 9 місяців, навчання в Українській юридичній академії на денній формі - 2 роки 4 місяці 29 днів, період роботи на посаді стажиста Шевченківського районного суду Харківської області, вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді - 2 роки 11 місяців 25 днів.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячного грошового утримання судді, половину строку навчання, період проходження строкової служби та стаж роботи на посаді стажиста.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 29 липня 1996 року ОСОБА_1 на підставі указу Президента України № 482/96 від 27.06.1996 призначений на посаду судді Шевченківського районного суду.

Постановою Верховної Ради України від 07 липня 2001 року № 2521-ІІІ обраний безстроково суддею Шевченківського районного суду Харківської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 16 квітня 2020 року № 999/0/15-20 позивача звільнено з посади судді, у зв`язку з поданням заяви про відставку та на підставі наказу в.о. голови Шевченківського районного суду Харківської області від 17.04.2020 № 06-02/05 відраховано зі штату суду.

Відповідно до копії диплома серії НОМЕР_1 та копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 01.09.1988 по 30.06.1993 (4 роки 9 місяці 29 днів) проходив навчання в Українській юридичній академії.

Крім того, згідно наданого Шевченківським районним судом Харківської області розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, такий стаж складає 28 років 05 місяців 17 днів, у тому числі: 1 рік 09 місяців 00 днів (з 25.06.1985 по 25.03.1987) - період проходження строкової військової служби, 2 роки 11 місяців 25 днів (з 03.08.1993 по 28.07.1996) - стажист Шевченківського районного суду Харківської області, 23 роки 08 місяців 22 дні (з 29.07.1996 по 21.04.2020) - суддя, голова Шевченківського районного суду Харківської області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 23.04.2020 у розмірі 56% грошового утримання судді, виходячи із стажу роботи на посаді судді 23 років 8 місяці 3 дні.

Судом встановлено, що до стажу судді у відставці та розрахунку довічного грошового утримання відповідачем не враховано - службу в армії (1 рік 9 місяців) та період навчання на денній формі в Українській юридичній академії (2 роки 4 місяців 29 днів), а також робота, вимога щодо якої була визначена законом та надавала позивача право для призначення на посаду судді - стажист Шевченківського районного суду Харківської області (2 роки 11 місяців 25 днів). Дані періоди трудової діяльності зараховані лише до загального трудового стажу.

Позивач, вважаючи такі дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарного періоду проходження строкової військової служби, робота стажиста Шевченківського районного суду Харківської області протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

На момент виходу позивача у відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402).

Згідно частини 2 та 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно абзацу 4 пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

За правилами частини першої статті 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VІ суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною третьою статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року №1-8/2016, визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 11 Перехідних положень Закону №2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Крім того, на час набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ (30.07.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів".

Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (яка діяла одночасно із Законом № 2862-ХІІ; втратила чинність 01 січня 2012 року), доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Як встановлено судом, повноваження ОСОБА_1 як судді припинилися з дня прийняття рішення Вищої ради правосуддя від 16 квітня 2020 року № 999/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Шевченківського районного суду Харківської області у відставку".

Отже, з 16 квітня 2020 року позивач припинив свої повноваження як суддя та набув право на призначення грошового утримання судді у відставці на умовах, визначених нормами законодавства, чинного станом саме на 16 квітня 2020 року.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, календарного періоду проходження строкової військової служби, а також часу роботи на посадах прокурорів і слідчих.

Це підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".

Суд вважає, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №592/3694/17.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

Крім того, суд зазначає, що до набрання чинності Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів".

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-XII (який діяв на час роботи позивача на посаді судді) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону № 1798-VIII від 21.12.2016), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обчислення стажу державної служби за час розглядуваного періоду здійснювалось відповідно до Закону України "Про державну службу", Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього.

Згідно статті 1 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 2 цього Закону визначено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

Відповідно до пункту 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Статтею 67 Закону УРСР "Про судоустрій" від 05.06.1981 №2022-Х (в редакції Закону від 05.06.1981) було передбачено, що структура і штатна чисельність апарату районного (міського) народного суду затверджуються начальником відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів у межах штатної чисельності і фонду заробітної плати, встановлених Міністром юстиції Української PCP.

Тобто, організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у розглядуваний період із 02.08.1993 по 02.12.1996 здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчого комітету відповідних обласних Рад чи обласних державних адміністрацій.

Судом встановлено, що позивач у період з з 03.08.1993 по 28.07.1996 (2 роки 11 місяців 25 днів) працював на посаді стажиста Шевченківського районного суду Харківської області на підставі наказу начальника управління юстиції № 02-7/74 від 02.08.1993, що підтверджується трудовою книжкою позивача НОМЕР_2 та довідкою Шевченківського районного суду Харківської області № 06-09/37/2020 від 21.04.2020.

Питання проходження стажування випускниками вищих навчальних закладів в цей період регулювалися такими законодавчими актами колишнього Союзу PCP та УРСР, як: постанова Ради міністрів СРСР від 18.07.1972 №535 "Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні", Положенням про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженим Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати, Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973.

Так, в підпункті 4.2 пункту 10 зазначеної вище Постанови №535 від 18.07.1972 було визначено, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Відповідно до пункту 1 Положення про стажування молодих спеціалістів, які закінчили вищі учбові заклади, затвердженого Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзною Центральною Радою Професіональних Союзів, Міністерством Вищої та середньої освіти СРСР від 25.06.1973, також передбачалось, що молоді спеціалісти, які закінчили вищи навчальні заклади, проходять за місцем розподілення на підприємствах, в організаціях і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну плату згідно штатного розкладу.

Пунктами 5, 15 цього Положення передбачалось, що час стажування зараховується в трирічний строк роботи молодого спеціаліста за місцем розподілу. Під час стажування молодий спеціаліст: користується всіма правами і пільгами, встановленими для працівників цього підприємства (організації, закладу) які обіймають аналогічну посаду; несе обов`язки, покладені на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку; виконує функціональні обов`язки щодо займаної посади, визначеними відповідними інструкціями і положеннями, з урахуванням індивідуального плану.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управлінь, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

Пунктом 3 цього Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з посади стажиста Шевченківського районного суду у зв`язку з призначенням його суддею Шевченківського районного суду, тобто при просуванні по службі він зайняв посаду державного службовця.

Згідно з пунктом 4 Порядку №283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 14.11.2018 у справі №819/1550/16.

Враховуючи вищевикладене, до загального стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на отримання щомісячного грошового утримання належить враховувати період роботи позивача на посаді стажиста Шевченківського районного суду Харківської області у період з 03.08.1993 по 28.07.1996 (2 роки 11 місяців 25 днів).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що до стажу роботи позивача, який надає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, повинна зараховуватися строкова служба в армії - 1 рік 9 місяців, навчання в Українській юридичній академії на денній формі - 2 роки 4 місяці 29 днів та період роботи на посаді стажиста Шевченківського районного суду Харківської області, вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді - 2 роки 11 місяців 25 днів.

З метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк служби в армії - 1 рік 9 місяців, навчання в Українській юридичній академії на денній формі - 2 роки 4 місяці 29 днів, період роботи на посаді стажиста Шевченківського районного суду Харківської області, вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді - 2 роки 11 місяців 25 днів.

Поряд із тим, суд зазначає, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи з розміру 70 відсотків суддівської винагороди судді задоволенню не підлягають, оскільки адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача, необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з 23 квітня 2020 року, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 263, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області щодо призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 56 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строк служби в армії - 1 рік 9 місяців, навчання в Українській юридичній академії на денній формі - 2 роки 4 місяці 29 днів, період роботи на посаді стажиста Шевченківського районного суду Харківської області, вимоги щодо якого були визначені законом та надавали право для призначення на посаду судді - 2 роки 11 місяців 25 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області здійснити перерахунок призначеного щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з урахуванням стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" починаючи з 23 квітня 2020 року, з виплатою недоотриманих сум щомісячного грошового утримання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя С.О.Чудних