Ухвала суду № 92197138, 15.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

15.10.2020 року справа № 520/10523/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків,61145) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.06.2020 року №10583-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39792822) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Від представника відповідача - Варламова Д.В., через канцелярію суду, надійшли клопотання з проханням закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи клопотання представника відповідача, суд дійшов наступного.

Частиною другою ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Отже, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України - юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, при вирішенні питання - чи підлягає дана справа розгляду в порядку адміністративного судочинства, необхідно встановити наявність умов:

- відповідач у справі є суб`єктом владних повноважень;

- відповідач у спірних правовідносинах діє з метою виконання владних управлінських функцій;

- спірне рішення (дія, бездіяльність), прийняте (вчинене) при виконанні владних управлінських функцій, породжує певні негативні наслідки для позивача.

За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

При вирішенні питання - чи виникли спірні правовідносини у зв`язку із виконанням (або невиконанням) відповідача саме публічно-владних управлінських функцій, суд зазначає наступне.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владна управлінська функція розуміється як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань, під час здійснення якої суб`єкти владних повноважень можуть приймати рішення, які є обов`язковими для виконання іншими особами, стосовно яких ці рішення прийняті.

Судом встановлено, що фактично предметом зазначеного позову по суті є скасування наказу (на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року №520/14389/19, що не набрало законної сили) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 03.06.2020 року №10583-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Лозівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів з кадастровим номером 6323182000:03:000:0433.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою вказаної земельної ділянки слугувало те, що зазначена земельна ділянка має накладання на земельну ділянку яка перебуває у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 за державним актом. Крім того, відповідач вказував, що цільове призначення ділянки є іншим - для ведення фермерського господарства.

Однак, суду не надано жодних доказів на підтвердження зазначеного.

Відтак, відсутні підстави для висновку про те, що у даних правовідносинах виник спір про право.

Згідно ч. 2 ст. 49 КАС України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.

Таким чином, судом не встановлено, що у спірних правовідносинах існує цивільний спір про право, та що рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки ОСОБА_2 .

Крім того, надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки не надає права власності/користування заявнику.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань представника відповідача.

Керуючись ст. ст. 9, 229, 238, 243, 248, 256, 294, 295 КАС, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача щодо закриття провадження по справі - відмовити.

У задоволенні клопотання представника відповідача щодо залучення третьої особи по справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Мар`єнко Л.М.