Рішення № 92197088, 13.10.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2850/19

13 жовтня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Баранюка А.З., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, скасування постанов

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» (далі - позивач) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з винесення постанови №60302963 від 11.10.2019 про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 06.06.2016 у виконавчому провадженні №51242228.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. Проте, державним виконавцем не було стягнуто з позивача (божника за виконавчим провадженням) на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, жодних заходів примусового виконання рішення не вчинено, у відповідача були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови.

Ухвалою судді від 27.12.2019, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в адміністративній справі №500/2850/19.

Ухвалою суду від 09.01.2020 розгляд справи було відкладено.

22.01.2020 представник відповідача подав до суду відзив, в якому вказав, що примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання. Вважає, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження» та є правомірною.

Ухвалами суду від 27.01.2020 розгляд справи було відкладено у зв`язку із неприбуттям учасникам справи.

Ухвалою суду від 10.02.2020 розгляд справи було відкладено за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 18.02.2020 провадження у адміністративній справі №500/2850/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, скасування постанови зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі №2540/3203/18.

Ухвалою суду від 03.09.2020 провадження у даній справі поновлено.

Судове засідання 15.09.2020 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 07.10.2020 розгляд справи було відкладено у зв`язку із неприбуттям представника позивача.

Представник позивача в судове засідання повторно не прибув, причин неприбуття суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.11.2015 по справі №921/894/15-г/3 стягнуто з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 5981641,19 грн основного боргу, 5800450,05 грн інфляційних втрат, 1229830,16 грн 3% річних, 738402,11 грн пені та 66648,83 грн судового збору.

На виконання вказаного рішення, Господарським судом Тернопільської області видано наказ від 24.02.2016 про його примусове виконання.

Заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена 26.05.2016 постанова №51242228 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу.

06.06.2016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про стягнення виконавчого збору з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" у розмірі 1382337,86 грн.

11.10.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова №51242228 про повернення виконавчого документа стягувачу за заявою стягувача - АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №60302963 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №51242228 від 06.06.2019.

Не погоджуючись із вказаними постановами про відкриття виконавчого провадження №60302963 від 11.10.2019 та стягнення виконавчого збору №51242228 від 06.06.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України № 1404).

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.27 Закону, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Зміст викладених правових норм дає підстави для висновку про те, що умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. При цьому виконавець одночасно із відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком виконавця, спрямованим на перерахування цих коштів до Державного бюджету України.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду наведеного в постанові від 29.04.2020 у справі № №480/3452/19.

Також, згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.05.2018 у справі № П/811/482/17 (К/9901/2149/17), виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду. Виконавчий збір є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

При розгляді даної справи суд приймає до уваги, що з моменту відкриття виконавчого провадження та до моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державним виконавцем здійснювались дії з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області 24.02.2016 виданого на примусове виконання рішення суду по справі №921/894/15-г/3, а саме:

- 06.06.2016 винесено постанову про арешт коштів боржника;

- 20.09.2016 винесено постанову про арешт коштів боржника;

- 17.08.2017винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження;

- 28.04.2017 винесено запит про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями;

- 03.09.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника.

Також державним виконавцем виносились розпорядження перерахунок грошових коштів з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого провадження №54535931/51242228/9 від 06.03.2019, №54535931/51242228/9 від 11.03.2019, №54535931/51242228/9 від 15.04.2019, №54535931/51242228/9 від 06.06.2019, №54535931/51242228/9 від 02.09.2019.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, що згідно із частиною 1 статті 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 287 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що питання внутрішньої організації органу державної влади, зокрема Міністерства юстиції України під час реалізації функції з організації примусового виконання судових рішень, не створює для структурних підрозділів суб`єкта владних повноважень можливості самостійно виступати у правовідносинах, які виникають під час оскарження дій державних виконавців.

В даному випадку Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, а визначення його органом державної виконавчої служби на рівні положень Інструкції не має визначального характеру, порівняно з нормами Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 серпня 2020 року по справі № 640/10840/19 адміністративне провадження № К/9901/7471/20.

З огляду на вищенаведене та з урахуванням вищенаведеної правової позиці, суд приходить до висновку про відсутність у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України будь-якого спеціального статусу, який би свідчив про його можливість виступати самостійним суб`єктом адміністративного процесу, в даному випадку відповідачем.

Суд зазначає, що нормами ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначена норма розподіляє обов`язок надання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з`ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Оскільки, позовні вимоги позивача заявлені до відповідача, який не має адміністративної процесуальної правоздатності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Тернопільміськгаз» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними, скасування постанов відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Тернопільміськгаз», місцезнаходження: вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46006, код ЄДРПОУ: 21155959;

відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 00015622.

Головуючий суддя Баранюк А.З.