Рішення № 92196946, 15.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р. Справа № 480/3931/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області та зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 23 січня 2020 року з моменту постановлення Конституційним Судом України рішення у справі № 1-5/2018 (746/15).

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що в період з 25 жовтня 1985 року по 14 грудня 2005 року працювала дояркою у колгоспі “Росія”, в подальшому КСП “Росія”, а потім ТОВ “Іваницьке”, яке припинило діяльність без визначення правонаступника. Стаж роботи на посаді доярки в повному обсязі підтверджується трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 , заповнену 26 липня 1986 року, а також архівними довідками № 987 від 09 серпня 2017 року; № 991 від 09 серпня 2017 року; № 992 від 09 серпня 2017 року; № 993 від 09 серпня 2017 року; № 994 від 09 серпня 2017 року; роздруківкою індивідуальних відомостей про ОСОБА_1 , як застраховану особу.

31.08.2017 р., за місяць до виповнення 50 років, звернулася до Недригайлівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Заяву та подані до неї документи було розглянуто комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Згідно з прийнятим рішенням № 9 від 24 жовтня 2017 року, позивачу підтверджено відповідно до пункту “Д” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” стаж роботи дояркою у колгоспі “Росія”, в подальшому КСП “Росія” та ТОВ “Іваницьке”, що припинило діяльність без визначення правонаступника, за період з 25 жовтня 1985 року по 14 грудня 2005 року, що становить 20 років 1 місяць 21 день стажу на посаді доярки (спеціальний стаж) та 25 років 10 місяців 25 днів загальний стаж. Але, разом з цим повідомлено, що право виходу на пенсію виникне при досягненні віку 52 роки і 6 місяців та що це відповідає шкалі, відповідно до дати народження з 01 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року.

31 березня 2020 року, коли позивачу виповнилося 52 роки 6 місяців, знову звернулася до Пенсійного фонду із проханням призначити пенсію на пільгових умовах як особі, яка працювала дояркою 20 років 10 місяців 25 днів.

27.05.2020 року отримала від Пенсійного фонду письмове повідомлення про те, що відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, яке обгрунтовано тим, що у позивача не вистачає спеціального стажу на посаді доярки.

З таким рішенням Пенсійного фонду позивач категорично не згодна, вважає його незаконним не обґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та таким, що порушує її права та інтереси.

Ухвалою суду від 02.07.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 31 березня 2020 року звернулася до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах як особі, яка працювала дояркою 20 років 10 місяців 25 днів.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.05.2020 № 1800-0302-8/21444 ОСОБА_1 повідомлено про те, що їй відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю спеціального стажу на посаді доярки (необхідно 20 років, позивач має 18 років 7 місяців 1 день) (а.с. 26).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається: жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування. Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацом третім - тринадцятим пункту «б» частини першої цієї статті.

Згідно з статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

В силу підпунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1).

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Так, зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач в період з 25.10.1985 року по 14.12.2005 року працювала дояркою в колгоспі «Росія», який внаслідок реорганізації перетворено у ТОВ «Іваницьке» . Згідно матеріалів справи, на час звернення з заявою до відповідача позивач мала достатній стаж (більше 20 років на роботах дояркою (оператором машинного доїння) в колгоспі та інших підприємствах сільського господарства), для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який підтверджений трудовою книжкою, довідками КУ «Недригайлівського трудового архіву (а.с.15-19).

Водночас, як слідує зі змісту оскаржуваної відмови, підставою для не зарахування відповідачем до пільгового стажу роботи позивача період її роботи дояркою з 1989 року по 1990 роки, слугувала відсутність підтвердження первинними документами щодо встановлення факту виконання норм обслуговування тварин.

Проте, стаття 46 Конституції України говорить, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року №7, згідно з яким до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «доярка» та свинарка, запроваджена в 1961 році.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт дояркою, досягнення відповідного віку, а також наявність стажу дояркою понад 20 років.

Підтвердженням того, що позивач працювала повний робочий день дояркою у вищевказаних господарствах є записи в її трудовій книжці колгоспника та наявні у матеріалах справи довідки про підтвердження пільгового стажу, що відповідають вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

Разом з тим, відсутність документів первинного обліку обслуговування тварин, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умовах, не визначення порядку встановлення норм обслуговування, виконання яких повинно враховуватися при призначенні дояркам пенсії за віком на пільгових умова та не затвердження (та як наслідок відсутність відповідних підтвердних документів) норм обслуговування тварин для доярок господарства за вказані роки на відповідному підприємстві, де працювала позивач, не може свідчити про невиконання нею таких норм та не спростовує факту роботи позивача повного робочого дня робіт за посадою доярка, в тому числі по догляду за тваринами, що перебували в її обслуговуванні.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року та 7 лютого 2019 року №№709/1360/17, 699/155/17.

Вищенаведені висновки суду свідчать про те, що позивач не повинна нести тягар відповідальності через те, що посадові особи господарства не встановили норми надоїв та обслуговування тварин, чи відповідні документи про встановлення таких норм станом на день звернення не збережені.

Крім того, суд наголошує, що оскаржувана відмова не містить посилання на первинні документи на підставі яких представник відповідача дійшов до висновку про відсутність підтвердження первинними документами щодо встановлення факту виконання норм обслуговування тварин.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача щодо не зарахування позивачу пільгового стажу оскільки усі вищенаведені обставини, на переконання суду, свідчать про наявність у позивачки права на пенсію згідно підпункту 5 пункту 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому, підтвердженням (доказом) того, що позивач працювала повний робочий день дояркою в колгоспі та інших підприємствах сільського господарства більше 20 років є запис в її трудовій книжці та наявні у матеріалах справи довідки, що відповідають вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо призначення пенсії та зобов`язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18.

Таким чином, суд дійшов висновку по відсутність правових підстав для задоволення позову у спосіб, який просить позивач, оскільки зобов`язання відповідача призначити їй пенсію, свідчить про перебирання судом повноважень суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, віднесено розгляд заяви про призначення пенсії.

В той же час, приписи абз. 2 ч.4 ст.245 КАС України визначають, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених права позивача є скасування рішення рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, викладену у листі № 1800-0302-8/21444 від 27.05.2020 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області суму судового збору у розмірі 840,80 грн., сплаченого відповідно до квитанції від 23.06.2020 року № 0.0.1746975929.1 (а.с. 5).

Щодо стягнення судових витрат за надання правової допомоги суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також частинами шостою та сьомою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

15.06.2020 між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено угоду № 23-А-20 від 15.06.2020 року про надання професійної правничої (правової) допомоги. (а.с. 28).

22.06.2020 адвокатом Валюх Ю.В. складено довідку № 23-А-20 про те, що ОСОБА_1 оплатила гонорар за підготовку адміністративного позову до Сумського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в сумі 2000,00 грн, представництво її інтересів у Сумському окружному адміністративному суді в сумі 4000,00 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 840,80 грн., що становить загальну суму 6840,80 грн (а.с. 29).

При цьому, в матеріалах справи відсутня квитанція про сплату вищезазначеної суми, а також не надано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням розрахунку вартості наданих послуг за 1 годину витраченого часу адвокатом.

У зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити факт понесених витрат на професійну правничу (правову) допомогу, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 6000,00 грн., що, в свою чергу, є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, викладену у листі № 1800-0302-8/21444 від 27.05.2020.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 31 березня 2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) судовий збір в ромірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук