Рішення № 92196763, 05.10.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 жовтня 2020 року м. Рівне №460/3510/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання М.В. Лютко та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Волинець І.В.,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" доГоловного управління ДПС у Рівненській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міатерра" (далі – ТОВ "Міатерра", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі – відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 №0000440402 на загальну суму 1 205 825,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.02.2020 №0000450402 на суму штрафних санкцій 152 715,00 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначав, що ним було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2019 року, в якій заявлено суму бюджетного відшкодування – 1 185 525 грн., від`ємне значення – 1 193 465,00 грн. Проте, відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення на підставі висновку про те, що товариством безпідставно сформовано від`ємне значення податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування у жовтні 2019 на загальну суму 964 660,00 грн., яке складається із: 305 430,00 грн. – внаслідок придбання нежитлових приміщень і свердловини у вересні 2019 року та їх використання в негосподарській діяльності ТОВ "Міатерра"; 659 230,00 грн. – внаслідок придбання товару "соняшника 3 кл." у вересні 2019 року (від СГ ТОВ "АФ "Зоря"), за відсутності доказів перевезення даного "соняшника 3 кл.", що відтак має наслідком нереальність господарської операції. На переконання позивача, вказані висновки податкового органу є необґрунтованими та безпідставними. Зокрема, вказував на те, що відповідач порушив пряму норму ст.198 Податкового кодексу України, яка передбачає, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи основні фонди (нерухомість) почали використовуватися в господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду. При цьому, під час перевірки відповідачем не заперечувався факт надання первинних документів за взаємовідносинами позивача з контрагентами, як і той факт, що відповідна нерухомість реальна. Позивач наголошував, що пп."г" п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не застосовується, оскільки регулює використання платником податків товарів (робіт, послуг), під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Належні докази використання позивачем нежитлових приміщень в конкретних операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ "Міатерра" відсутні. Більше того, акт перевірки навіть не містить згадувань про такі операції. Також позивачем заперечувалася нереальність операції придбання "соняшника 3 кл", оскільки така операція повністю підтверджена первинними документами. Позивач наголошував, що в силу положень п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна щодо відносин між СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря" та ТОВ "Міатерра", складена та зареєстрована після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, для позивача є достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження). Також позивач звертав увагу на те, що у відповідності до пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі "презумпції правомірності рішень платника податку", а згідно з п.56.4. ст.56 Податкового кодексу України, обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. За наведеного, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 22.05.2020 відкрито загальне позовне провадження у справ та призначено підготовче судове засідання на 06.07.2020 на 10:30 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позовну заяву від 30.06.2020, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. На обґрунтування такої позиції зазначав, що під час перевірки позивача податковим органом було встановлено, що у вересні 2019 року ТОВ "Міатерра" придбало нежитлові будівлі та свердловину. Відповідно до вимог п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Проте, інформація або факти щодо того, з якою метою придбавалася вищезазначена нерухомість посадовими особами підприємства надана не була. При цьому, зазначено, що з метою візуального обстеження відповідних об`єктів нерухомості, працівниками оперативного управління ГУ ДФС у Рівненській області було здійснено виїзд за податковою адресою позивача, однак здійснення господарської діяльності та використання об`єктів нерухомості за вказаною адресою ТОВ "Міатерра" не встановлено. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що придбані основні засоби, а саме: нежитлові приміщення та свердловина, не використовуються підприємством у його господарській діяльності. Відповідно до наданих представником підприємства пояснень механізми не введені в експлуатацію. Вказував на те, що обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України виникає у платника податку у разі, якщо при придбанні товарів/послуг, необоротних активів сума податку була включена до складу податкового кредиту, а такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або не в господарській діяльності такого платника податку. Таким чином, у зв`язку з невикористанням придбаного активу у господарській діяльності, позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 305 430,00 грн. за вересень 2019 року, що в подальшому призвело до завищення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за жовтень 2019 року на суму 305 430,00 грн. Також відповідач зазначав, що проведеною перевіркою позивача було встановлено, що у вересні 2019 року ТОВ "Міатерра" придбало у СГ ТОВ Агрофірма "Зоря" соняшник 3 класу. Проте, операції між позивачем та СГ ТОВ Агрофірма "Зоря" не підтверджуються стосовно врахування трудових ресурсів та активів, які необхідні для постачання товарів або здійснення діяльності. Про це свідчать ознаки нереальності проведених господарських операцій постачальника та неможливості ним постачати ТМЦ. Відповідач зазначав, що СГ ТОВ Агрофірма "Зоря" здійснювало діяльність, спрямовану на вчинення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, зокрема, для ТОВ "Міатерра", а в подальшому для ТОВ "Кернел-Трейд". Також відповідач наголошував, що наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по операціях, що фактично не здійснювались у межах господарської діяльності підприємства. Оскільки СГ ТОВ Агрофірма "Зоря" поставки TМЦ не здійснювало, то оформлені податкові накладні з реквізитами СГ ТОВ Агрофірма "Зоря" не є підставою для формування позивачем податкового кредиту. За наведеного, просив повністю відмовити у задоволенні позову (т.1 а.с.169-173).

Ухвалою суду від 01.07.2020 підготовче судове засідання у справі №460/3510/20 відкладено до 24.07.2020 на 09:30 год.

Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №460/3510/20 - задоволено.

Забезпечено участь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" (його представників) у судовому засіданні у справі №460/3510/20, призначеному на 24.07.2020 року на 09:30 год., в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (https://vkz.court.gov.ua).

Ухвалою суду від 24.07.2020 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 03.08.2020 на 11:30 год.

03.08.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій він висловив свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення (т.2 а.с.1-3).

У судовому засіданні, призначеному на 03.08.2020, оголошено перерву до 18.09.2020 на 10:30 год.

18.09.2020 розгляд справи відкладено до о 05.10.2020 на 10:30 год.

У судовому засіданні, призначеному на 05.10.2020, представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 05.10.2020, представник відповідача не прибув. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 05.10.2020 без виходу до нарадчої кімнати, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено та продовжено розгляд справи.

Разом з тим, судом враховано, що представник відповідача висловив свою позицію щодо позовних вимог у судовому засіданні, призначеному на 03.08.2020, згідно з якою заперечував проти задоволення позову з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 15.11.2019 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2019 року з додатками. Згідно податкової декларації заявлена сума бюджетного відшкодування – 1 185 525 грн. (рядок 20.2.1), від`ємне значення – 1 193 465,00 грн. (рядок 19) (т.1 а.с.16-20).

Головним управлінням ДПС у Рівненській області у період з 27.12.2019 по 10.01.2020 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Міатерра" з питань достовірності нарахування від`ємного значення та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2019 року, за результатами якої 16.01.2019 складено акт перевірки №50/17-00-04-02/40307206 (т.1 а.с.113-132, 182-201; далі – Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, пп. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України – завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2019 року на 964 660, 00 грн.

На підставі складеного Акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000440402 від 13.02.2020 про зменшення на 964 660,00 грн. суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосування 241 165,00 грн. штрафних санкцій (т.1 а.с.14-15, 206-207);

- №0000450402 від 13.02.2020 про застосування штрафних санкцій у сумі 152 715,00 грн. за відсутність реєстрації податкових накладних (т.1 а.с.11-13, 203-205);

Не погоджуючись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Міатерра" оскаржило їх в адміністративному порядку, з залученням Ради бізнес-омбудсмена, до Державної податкової служби України (т.1 а.с.133-139,140-143).

Рішенням ДПС України від 24.04.2020 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення – без змін (т.1 а.с.144-151).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі – ПК України, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.200.1 - 200.4 ст.200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абз.1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п.194.1 ст.194 ПК України операції, зазначені у ст.185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в пп. "а" п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, яка є основною.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі – Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закон № 996-XIV).

Відповідно до абз.3 ст.1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно з абз.5 ст.1 даного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до абз.11 ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 2 Закону № 996-XIV визначено, що сфера дії цього Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник,ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст. 4 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі; нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

За змістом ч.1 та 2 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.1 розділу 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі – Положення № 88) передбачено, що положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до пункту 1.2 розділу 1 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 розділу 2 Положення № 88 встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 розділу 2 Положення № 88 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з п. 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.14 Положення № 88 відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що аналіз Закону №996-XIVта норм ПК України свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Верховний Суд у постанові від 28.08.2018 в справі №804/12763/13-а сформував наступні критерії оцінки "реальності" господарської операції та її вплив на формування (як в даному випадку) податкового кредиту.

Так, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Як встановлено судом, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем, на підставі висновку про те, що позивачем безпідставно сформовано від`ємне значення податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування, у жовтні 2019 на загальну суму 964 660,00 грн., яке складається із:

- 305430,00 грн. – внаслідок придбання нежитлових приміщень і свердловини, за адресою: м. Корець, площа Київська 200 у вересні 2019 року та його використання в негосподарській діяльності ТОВ "Міатерра";

- 659230,00 грн. – внаслідок придбання у вересні 2019 року товару "соняшник 3 кл." від Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря", за відсутності доказів перевезення даного "соняшника 3 кл.", що має наслідком – нереальність господарської операції.

З приводу вказаних обставин, суд зазначає таке.

Як встановлено судом в ході розгляду справи та не є спірним у справі, ТОВ "Міатерра" є сільськогосподарським товаровиробником, яке орендує земельні ділянки на території Рівненської та Житомирської області, площею більше 1,5 тис. га.

Основним видом діяльності позивача є "Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур" за кодом КВЕД 01.11 (а.с.6-9).

У вересні 2019 року ТОВ "Міатерра" придбало у Товарисства з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" в м. Корець по вул. Київська 200, на земельній ділянці за кадастровим номером: 5623010100:01:006:0026, нежитлові приміщення, а саме:

-ремонтно-механічну майстерню, загальною площею 823,30 кв.м., відповідно до договору купівлі-продажу від 18.09.2019 за ціною 582 762,14 грн., в т.ч. ПДВ – 97 127,02 грн.

- склад нафтопродуктів, загальною площею 98,80 кв.м., відповідно до договору купівлі-продажу від 18.09.2019, за ціною 250 433,08 грн., в т.ч. ПДВ – 41 738,85 грн.;

-автогараж, загальною площею 1074,90 кв. відповідно до договору купівлі продажу від 18.09.2019, за ціною 800 437,00 грн., в т.ч. ПДВ – 133 406 грн.;

-свердловину відповідно до договору купівлі-продажу від 18.09.2019, за ціною 198950,28 грн., в т.ч. ПДВ – 33 158,38 грн. (т.1 а.с.82-110).

Під час перевірки відповідачем не заперечувався факт надання первинних документів за взаємовідносинами позивача з контрагентами (договорів купівлі продажу у нотаріально посвідченій письмовій формі), як і той факт, що дана нерухомість реальна.

При цьому, суд враховує, що відповідні приміщення розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що є фактичною та юридичною адресою місцезнаходження позивача, де здійснюється щоденне управління його господарською діяльністю, яка є об`єктом оподаткування ПДВ. Зазначене, зокрема, підтверджується дослідженим судом витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (т.2 а.с.6-9), а також письмовими поясненнями директора від 15.09.2020, де також повідомлено про обслуговування/супроводження орендодавців земельних ділянок ("пайовиків") (т.2 а.с.60).

Крім того, з долучених до матеріалів справи доказів слідує, що спірні приміщення використовуються позивачем як складські приміщення для фактичного ведення діяльності, зокрема, контрагенти доставляють замовлений товар (насіння, засоби захисту рослин і т.д.) на склад позивача у м.Корець, вул. Київська, 200 перед внесенням на поля для виробництва сільськогосподарської продукції. Зазначене підтверджується договором поставки №01/03-МС від 26.03.2020 з Специфікацією до вказаного договору (т.2 а.с.10-13, 14).

Також у спірних приміщеннях зберігаються придбані основні засоби і інші ТМЦ для здійснення господарської діяльності, яка є об`єктом оподаткування ПДВ – вирощування сільськогосподарської продукції, що підтверджено договором №VAITUA-070420 від 07.04.2020 (т.2 а.с.62-72).

Крім цього, такі приміщення використовуються для надання платних послуг із зберігання добрив, що підтверджується договором відповідального зберігання від 02.03.2020 з ТОВ "ІДЕК -2006" (т.2 а.с.84-86).

При цьому, як було зазначено судом, у відповідності до п.198.3. ст.198 ПК України нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до ПК України.

Таким чином, податковий орган порушив пряму норму ст.198 ПК Україна, яка передбачає, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі основні фонди (нерухомість) почали використовуватися в господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

За змістом пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

На переконання суду, в межах спірних правовідносин пп."г" п. 198.5 ст.198 ПК України не застосовується, оскільки регулює правовідносини з використання платником податків товарів (робіт, послуг), під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Тобто, предметом регулювання пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України є випадки свідомого використання платником податків товарів (робіт, послуг) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

З метою застосування цього пункту ПК України податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; - придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях,

- на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У відповідності до вимог пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі "презумпції правомірності рішень платника податку".

Згідно з п.56.4. ст.56 ПК України обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Проте, належні докази використання відповідних нежитлових приміщень в конкретних операціях, що не є господарською діяльністю ТОВ "Міатерра" в матеріалах справи відсутні.

Більше того, жодних відомостей про такі операції Акт перевірки навіть не містить.

Проте, для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов`язань на підставі положень пп.198.5 ст.198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів.

Аналогічну позицію займає Верховний Суд у постанові від 21.05.2020 у справі №824/257/18-а.

Суд також зазначає, що в силу вимог п.85.6 ст.85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Проте, жодних актів про відмову у наданні позивачем певних первинних документів щодо придбання чи використання в господарській діяльності основних засобів (в т.ч. приміщень і свердловини) податковим органом не складалося.

Докази про відмову у наданні будь-яких документів посадовими особами позивача відсутні.

З приводу тверджень податкового органу про нереальність операції придбання позивачем "соняшника 3 класу", суд зазначає наступне.

У квітні 2019 року між ТОВ "Міатерра" (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Кернел Трейд" (далі - ТОВ "Кернел Трейд" (покупець)) укладено Договір №Х-Ф-84 від 22.04.2019, де позивач взяв на себе обов`язок поставити товар українського походження, врожаю 2019 року (насіння соняшника) для ТОВ "Кернел Трейд", за умовами якого позивач достроково отримував передоплату 1 492 830,00 грн. (т.1 а.с.39-45)

Дані грошові кошти (передоплата) були реально отримані в квітні 2019 року позивачем для посівної, що відповідачем не спростовувалося (т.1 а.с.57).

Також за результатами аналізу вказаного договору, судом встановлено, що позивач взяв на себе обов`язок поставити товар (соняшник) вчасно для ТОВ "Кернел Трейд", інакше згідно п. 4.1. Договору №Х-Ф-84 від 22.04.2019 за прострочення поставки товару на строк до 5 календарних днів постачальник, тобто позивач, сплачує штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Для забезпечення вимог ТОВ "Кернел Трейд" позивачем було також укладено Договір застави майбутнього урожаю №Х-Ф-84/1 від 22.04.2020 (т.1 а.с.47-56).

З метою вчасного виконання договірних зобов`язань перед ТОВ "Кернел трейд", позивач (покупець) і Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" (далі – СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря", (постачальник)) укладено Договір №ЗР 03-09/2019/п МТ від 03.09.2019 разом з Специфікацією №1 від 03.09.2019 (т.1 а.с.24-26, 27) про придбання товару ("соняшник 3 класу") в загальній кількості 461 тонна за ціною 8580 грн./тонна (з ПДВ), загальною вартістю 3 955 380,00 грн. (з ПДВ) на умовах EXW: Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Магістральна 29Б.

Даний товар ("соняшник 3 класу") було отримано позивачем від СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря" на підставі видаткової накладної №95 від 03.09.2019 (т.1 а.с.28).

У цей же самий день, тобто 03.09.2019 даний товар було продано ТОВ "Кернел Трейд" та згодом позивачем отримано залишок грошових коштів від ТОВ "Кернел Трейд" у вересні 2019 року (т.1 а.с.63).

При цьому, повну оплату за товар ("соняшник 3 класу"), поставлений СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря", позивачем проведено згідно платіжних доручень №87454904 від 11.09.2019, № 763351367 від 13.09.2019, №87454905 від 13.09.2019 (т.1 а.с.32-34).

Як встановлено судом, на переконання відповідача, операція є нереальною, оскільки відсутнє документальне підтвердження перевезення товарів від СГ ТОВ "Агрофірма Зоря", СГ ТОВ "Агрофірма Зоря" не мало підстав для формування податкового кредиту по операціям з ТОВ "Міатерра".

Разом з тим, на переконання суду, вказане твердження є безпідставним, оскільки податковим органом не враховано, що постачання товару здійснювалось на умовах: EXW Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Магістральна 29Б.

Тобто, ТОВ "Міатерра" не потрібно було перевозити товар, так як позивач, отримавши товар ("соняшник 3 класу") 03.09.2019 від СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря", одразу ж відвантажив його (за місцем зберігання на елеваторі) у цей же день - 03.09.2019 для ТОВ "Кернел Трейд" на умовах: EXW Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Магістральна 29Б. (самовивоз ТОВ "Кернел Трейд").

З метою вчасного виконання договірних зобов`язань перед ТОВ "Кернел Трейд", позивач (постачальник) і ТОВ "Кернел-Трейд" (покупець), укладено Додаткову угоду №Х-Ф-84_01 від 04.09.2019 до Договору поставки №Х-Ф-84 від 22.04.2019 (т.1 а.с.45), де зазначено, що, позивач поставляє товар ("соняшник 3 класу") для ТОВ "Кернел Трейд" на умовах: EXW Луганська область, Білокуракинський район, смт. Білокуракине, вул. Магістральна 29Б.

Зерновим складом (елеватором) Товариством з обмеженою відповідальністю "Добродія Трейд" видано ТОВ "Міатерра" складську квитанцію на зерно АЦ№641993 від 03.09.2019 (т.1 а.с.35), згідно з якою дане зерно прийнято на знеособлене зберігання, переоформлено з СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря", де зазначена якість зерна, документ, що засвідчує якість зерна – картка аналізу від 03.09.2019, засвідчена лаборантом ОСОБА_1 , що також підтверджується витягами з Реєстру складських документів (т.1 а.с.36-38).

Покликання податкового органу на те, що відповідно до даних Єдиного реєстру податкових накладних, в ході перевірки встановлено, що у вересні 2019 року СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря" не змогла реалізувати таку кількість вищезазначеної культури, так як відповідно до виписаних податкових накладних соняшнику 3 класу на елеваторі ТОВ "Добродія Трейд" зберігалося лише 227, 914 тонн, про що свідчить податкова накладна, є помилковими, з огляду на таке.

Відповідачем помилково ототожнено кількість зерна на зберіганні, що вимірюється у тоннах і кількість послуги зі зберігання, що вимірюються в т/місяцях. Для прикладу - зберігання 500 тонн зерна протягом 30 днів (місяця) означатиме 500т/місяць., але зберігання тих самих 500 тонн протягом 10 днів означатиме 166,66 т./місяць.

Відповідно, вказана величина "т/місяць" не може відповідати загальному обсягу зерна СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря", який надходив на зберігання до зернового складу за перевіряємий період.

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи не містять та податковим органом не надано доказів здійснення аналізу господарської діяльності СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря", зокрема, шляхом проведення податкової перевірки за період, який би передував періоду перевірки, а отже, такі висновки податкового органу є передчасними та відповідно необґрунтованими.

При аналізі інформаційних баз даних ДФС України та Єдиного реєстру податкових накладних, який було проведено контролюючим органом, фактично лише порівнюються задекларовані контрагентами суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, але правомірність проведення господарських операцій досліджується, саме, під час проведення податкової перевірки платника податків.

Також суд вважає необґрунтованими доводи податкового органу, що позивачем здійснено постачання ТОВ "Кернел Трейд" товару ("соняшник 3 класу") нижче ціни придбання у СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря" (8580 грн. за 1 тонну), оскільки податковий орган зазначає "придбаний від СГ ТОВ Агрофірма "Зоря" соняшник 3 класу реалізований ТОВ "Міатерра" для ТОВ "Кернел Трейд" не в повному обсязі, і за ціною нижче від ціни придбання. Реалізовано ТОВ "Кернел Трейд" соняшник 3 класу…. за ціною 6750 грн.".

У квітні 2019 року попередня ціна за 1 тону – 8 100 грн. (6 750 грн. + ПДВ 20% 1350 грн.) згідно Договору №Х-Ф-84 від 22.04.2019, укладеного між позивачем і ТОВ "Кернел Трейд".

У вересні 2019 року остаточна ціна за 1 тону – 8595,46 грн. (7162,88 + ПДВ 20% 1432,58 грн.) згідно Акта формування остаточної ціни №РЕЗ-Х-Ф-84_01 від 04.09.2019 та Додаткової угоди №Х-Ф-84_01 від 04.09.2019, оформлених між позивачем і ТОВ "Кернел Трейд".

При цьому, зі змісту Акта перевірки також слідує, що податковий орган визнає факт надання йому до перевірки Додаткової угоди №Х-Ф-84_01 від 04.09.2019 до Договору №Х-Ф-84 від 22.04.2019, між ТОВ "Міатерра" (постачальник) і ТОВ "Кернел-трейд" (покупець), де зазначається "остаточна ціна "соняшника 3 класу" - за 1 тонну.

Використання позивачем придбаного товару ("соняшник 3 класу") у власній господарській діяльності (тобто для продажу для ТОВ "Кернел Трейд") в Акті перевірки відповідачем не заперечувалося.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Отже, в силу положень п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна щодо відносин між СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря" та ТОВ "Міатерра", складена та зареєстрована після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг (у даному випадку для позивача) достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Покликання відповідача на ту обставину, що, провівши аналіз податкових накладних на реалізацію СГ ТОВ "Агрофірма Зоря" соняшнику 3 класу у вересні 2019 року встановлено, що підприємством продану дану с\г продукцію в досить великих розмірах і для інших контрагентів жодним чином не впивають на реальність операції придбання відповідного товару позивачем у даного контрагента.

По-перше, такі покликання стосуються господарських відносин СГ ТОВ "Агрофірма "Зоря", які не були предметом проведеної даної позапланової перевірки.

По-друге, наявність відповідної інформації у відповідному програмному забезпеченні фіскального органу безпосередньо не створює, не змінює та не припиняє юридичних прав та обов`язків платників податків, тобто не породжує правових наслідків.

Будь-яке автоматизоване співставлення, отримання даних з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального законодавства, оскільки автоматизоване співставлення не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватися належними.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №811/2154/13-а.

Європейський Суд у своєму рішенні від 09.01.2007 в справі "Інтерсплав проти України" вказував, що якщо ж державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретним суб`єктом господарювання, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Також у рішенні Європейського Суду від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

За наведеного у сукупності, суд вважає, що зафіксовані в Акті перевірки порушення ПК України не знаходять свого підтвердження достатніми та належними доказами і не знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з завищенням від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 964 660,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на момент розгляду справи, не надав суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність та обґрунтованість своїх дій. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оригінал платіжного доручення від 12.05.2020 №43 про сплату судового збору в сумі 20378,10 грн. знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.10).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" (вул. Київська, 200, м.Корець, Рівненська область, 34700, код ЄДРПОУ 40307206) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 13.02.2020 №0000440402.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 13.02.2020 №0000450402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міатерра" судовий збір у сумі 20378,10 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 15 жовтня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін