Рішення № 92196679, 15.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4942/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

01 вересня 2020 року (згідно відбитку поштового штампу на конверті) ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:

- визнання протиправними дій ГУПФУ в Полтавській області щодо припинення нарахування та виплати пенсії з 01.11.2019 ОСОБА_1 ;

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, ЄДРПОУ 13967927) поновити нарахування та виплату пенсії з 01.11.2019 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 );

- зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, 66, ЄДРПОУ 13967927) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) заборгованість по пенсії за період з 01.11.2018 по 31.03.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером та особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. ОСОБА_1 тривалий час з вини відповідача не отримує пенсію, а саме, виплату пенсії їй безпідставно призупинено у періоди з 01.11.2018 по 31.03.2019 та з 01.11.2019. Позивач вважає, що підстави для припинення нарахування та виплати пенсії можуть бути встановлені виключно законом. Посилання пенсійного фонду як на підставу для припинення виплати пенсії на постанову Кабінету Міністрів України не є правомірними, оскільки Кабінет Міністрів України не є законодавчим органом і закони не приймає, а приймає лише підзаконні нормативно-правові акти, і тому до спірних правовідносин нормативно-правові акти нижчої сили не можуть бути застосовані. Позивач наполягає на тому, що пенсія є єдиним джерелом для існування та має виплачуватися незалежно від ситуації у державі та фактичного місця проживання особи-пенсіонера.

Ухвалою суду від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні). При цьому, вказаною ухвалою за клопотанням позивача відстрочено останній сплату судового збору до 13.10.2020.

30.09.2020 до суду надійшов відзив ГУПФУ в Полтавській області, в якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що поновлення або припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Позивач мала довідку від 13.11.2014 №1604000807(внутрішньо переміщеної особи) та отримувала пенсію у зв`язку із втратою годувальника. На підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 13.11.2018 №1305 у зв`язку зі скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виплату пенсії з 01.11.2018 було призупинено. Згідно рішення Комісії від 18.02.2019 та заяви пенсіонерки від 30.01.2019 проведено поновлення виплати пенсії з місяця її припинення. Виплату поточної пенсії шляхом перерахування сум на банківський рахунок особи у відділенні АТ «Ощадбанк» забезпечено з 01.04.2019. Пенсійні кошти за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в загальній сумі 15655,90 грн обліковані для здійснення виплати після прийняття окремого порядку як передбачено постановою КМУ від 05.11.2014 №637 (в редакції від 21.08.2019 №788). З 01.10.2019 нарахування пенсії ОСОБА_1 припинено у зв`язку з надходженням даних про не перебування її на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Документи для поновлення виплати пенсії особі до управління з питань виплати пенсій не надходили (а.с. 19-20).

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є пенсіонером, якому призначена пенсія по втраті годувальника, що учасниками справи не заперечується.

14.10.2014 позивач звернулася до УПФУ в м. Кременчуці із заявою про поновлення виплати пенсії по втраті годувальника /а.с. 25/.

З 01.08.2014 пенсійним органом поновлено виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, про що винесено відповідне розпорядження від 23.10.2014 №354 /а.с. 34/.

Згідно з довідкою від 13.11.2014 №1604000807 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_2 /а.с. 22/.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 13.11.2018 №1305 позивачу припинено соціальні виплати у зв`язку із зняттям останньої з обліку відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» з огляду на скасування 01.11.2018 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи /а.с. 24/.

Розпорядженням Кременчуцького ОУПФУ Полтавської області №39627 припинено виплату пенсії в зв`язку зі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 /а.с. 23/.

30.01.2019 позивач звернулася до УПФУ в м. Кременчуці із заявою про поновлення виплати їй пенсії по втраті годувальника /а.с. 29/.

Згідно витягу з протоколу від 18.02.2019 №4а засідання міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 відновлено пенсію відповідно до поданої заяви з місяця звернення згідно з пунктом 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 /а.с. 28/.

Згідно даних пенсійної справи виплату позивачу поточної пенсії шляхом перерахування сум на банківський рахунок особи у відділенні АТ «Ощадбанк» забезпечено з 01.04.2019.

Пенсійні кошти за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в загальній сумі 15655,90 грн обліковані для здійснення виплати після прийняття окремого порядку як передбачено постановою КМУ від 05.11.2014 №637 (в редакції від 21.08.2019 №788) /а.с. 39-40/.

З 01.10.2019 нарахування пенсії ОСОБА_1 припинено у зв`язку з надходженням даних про не перебування її на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Позивача знято з обліку згідно єдиної інформаційної бази про ВПО згідно розпорядження №39627 /а.с. 30/.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо невиплати їй пенсії у зв`язку з безпідставним призупиненням у періоди з 01.11.2018 по 31.03.2019 та з 01.11.2019, звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Згідно статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (надалі за текстом - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Таким чином, посилання відповідача в якості підстав для припинення виплати пенсії ОСОБА_1 у періоди з 01.11.2018 по 31.03.2019 у зв`язку зі скасуванням їй довідки від 13.11.2014 №1604000807 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також з 01.10.2019 у зв`язку з надходженням даних про не перебування її на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки вказані підстави не передбачені статтею 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для припинення виплати пенсії пенсіонеру.

Відповідач фактично визначає ту обставину, що пенсійні кошти за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в сумі 15655,90 грн нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 , однак наполягає на тому, що виплату таких коштів буде здійснено після прийняття окремого порядку, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 (в редакції від 21.08.2019 за №788).

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Жодних змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з приводу особливостей виплати пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, заборгованості по пенсії Верховною Радою не приймалось.

Відтак, посилання відповідача на неприйняття окремого порядку, що передбачає виплату пенсіонерам - переміщеним особам заборгованості по пенсійних виплатах, як на підставу для невиплати пенсії позивачу за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в сумі 15655,90 грн, суд оцінює критично.

Враховуючи встановлені судом в ході розгляду справи обставини в їх сукупності, суд вважає, що не виплачуючи заборгованість по пенсії ОСОБА_1 за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в сумі 15655,90 грн, а також не нараховуючи та не виплачуючи останній пенсію з 01.10.2019 ГУПФУ в Полтавській області допускає протиправну бездіяльність.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02) Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність з метою належного захисту прав позивача керуючись статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом: - визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Полтавській області щодо невиплати їй заборгованості з пенсії по втраті годувальника за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в сумі 15655,90 грн; - стягнення з ГУПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суми заборгованості з пенсії по втраті годувальника за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в сумі 15655,90 грн; - визнання протиправною бездіяльності ГУПФУ в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, починаючи з 01.10.2019; - зобов`язання ГУПФУ в Полтавській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, починаючи з 01.10.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на положення вказаної норми, враховуючи відстрочення позивачу сплати судового збору в розмірі 840,80 грн до 13.10.2020, а також задоволення даного позову повністю, суд доходить висновку про доцільність стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 840,80 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії по втраті годувальника за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в сумі 15655,90 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень дев`яносто копійок).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму заборгованості з пенсії по втраті годувальника за період з 01.11.2018 по 31.03.2019 в сумі 15655,90 грн. (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень дев`яносто копійок).

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, починаючи з 01.10.2019.

Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по втраті годувальника, починаючи з 01.10.2019.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава