Рішення № 92196644, 15.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7805/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Пироговська 6, код ЄДРПОУ 08402040) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, які виразилися у відмові донарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації;

- зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 38 календарних років з врахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, в сумі 2777,46 грн. та індексації грошового забезпечення в сумі 193,66 грн., з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що при виключенні зі списків особового складу обласного військового комісаріату йому нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 38 календарних років служби. Водночас, зазначена одноразова грошова допомога нарахована та виплачена йому без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації. Позивач звернувся із заявою до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про донарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації. Однак, листом №317 від 29.07.2020 року відповідач відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_1 , посилаючись на пункт 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, а не підзаконний акт, який звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам Закону № 2011-ХІІ.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.09.2020 року (вх. №37855/20) від Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача зазначає, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260 винагорода та індексація не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових видів грошового забезпечення. За таких обставин, відповідач вказує на відсутність підстав для включення в розмір місячного грошового забезпечення, з якого нарахована і виплачена грошова допомога у разі звільнення з військової служби, щомісячну додаткову грошову винагороду та індексацію.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно з Витягом з наказу Військового комісара Одеського обласного військового комісаріату від 30.12.2014 року № 188, полковника ОСОБА_1 , звільненого наказом Міністра оборони України від 25.12.14 року № 840 з військової служби у запас за пунктом “б” - за станом здоров`я, з 30 грудня 2014 року та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за повних 38 календарних років служби в сумі 87952,90 грн., а також місячне грошове забезпечення з урахуванням премії, секретності, надбавки за виконання особливо важливих завдань до дня виключення із списків особового складу включно згідно п. 38.1. наказу Міністра оборони України від 11.06.08 №260 (а.с.7).

27.07.2020 року представник позивача звернувся до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про проведення ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплаченої суми) (а.с.10).

29.07.2020 року Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом № 317 повідомив позивача, що виплата грошової допомоги у разі звільнення з військової службу здійснювалась на підставі п.38.6 Розділу XXXVIII наказу Міністра оборони від 11.06.2008 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», відповідно до якого військовослужбовцям, які звільняються, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включається: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення). Тому, враховуючи викладене, здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації немає підстав (а.с.12).

Згідно з ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Підпунктом 2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889) Уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Суд зазначає, що відмовляючи у включенні до складу грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, суму щомісячної додаткової винагороди відповідач керувався нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року № 260.

Згідно з п.38.6 Інструкції №260 військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення); які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України.

При цьому, суд наголошує, ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

За таких обставин, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-ХІІ.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 16.05.2019 року по справі № 826/11679/17.

Крім того, питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.

Відповідно до грошового атестату серії ЗУ №047070 від 31 грудня 2014 року, виданого Одеським обласним військовим комісаріатом, ОСОБА_1 виплачено грошове забезпечення до 30.12.2014 року, в тому числі і щомісячна додаткова грошова винагорода в розмірі 60%.

Також виплата щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення підтверджується довідкою від 29.07.2020 року №316 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період жовтень-грудень 2014 року, згідно якої позивачу щомісячно здійснювалася виплата зазначеної винагороди у розмірі 2777,46 грн.

Тобто, вказана винагорода нараховувалася та виплачувалася позивачу останні три місяці перед звільненням, а, отже, мала постійний (систематичний) характер, тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Таким чином, суд вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 , оскільки позивач додаткову грошову винагороду отримував щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №826/11679/17, від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17, від 22.10.2019 року у справах №826/2447/18 та №520/3505/19, від 31.10.2019 року у справі №826/3397/17.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду.

Вирішуючи питання включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 2 цього Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 року справа №825/1987/17, від 20.11.2019 року справа №620/1892/19, від 05.02.2020 року справа №825/565/17 зазначено, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а, отже, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вищенаведених підстав.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI “Про судовий збір”.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 9, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Пироговська 6, код ЄДРПОУ 08402040) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Пироговська 6, код ЄДРПОУ 08402040), які виразилися у відмові донарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації.

Зобов`язати Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (адреса: 65044, м. Одеса, вул. Пироговська 6, код ЄДРПОУ 08402040) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 38 календарних років з врахуванням до складу місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Токмілова Л.Н.

.