Рішення № 92196459, 15.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2020 р. № 400/2385/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Військової частини А3211, с. Старичі, Яворівський район, Львівська область, 81052

до відповідача:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про:стягнення 4 188,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – військова частина А3211, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення невідшкодованої шкоди в сумі 4188 грн.63 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач отримав речове майно, однак був достроково звільнений за порушення військової дисципліни, строк носіння обмундирування не закінчився, чим заподіяв матеріальну шкоду державі в особі військової частини на суму 4188,63грн.

Відповідач відзив суду не надав. Ухвали від 24.06.2020 та 20.08.2020, які надсилались на адресу відповідача, зазначену у позові АДРЕСА_2 , повернулись без вручення адресату, з вказівкою пошти « адресат відсутній за вказаною адресою». 07.09.2020 суд отримав відповідь на запит Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області відділ обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання, в якій зазначена адреса відповідача АДРЕСА_3 . Ухвала від 08.09.2020, яка надсилалась на адресу відповідача АДРЕСА_3 повернулась без вручення адресату з вказівкою пошти « адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до ч.6 ст.251 КАС України ухвала вважається врученою відповідачу.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, справа розглядається у письмовому провадженні. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянув докази, суд встановив:

ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини А 3211 № 176 від 14.08.2017 прийнятий на військову службу за контрактом.

Згідно довідки від 18.09.2017 отримав речове майно.

Наказом командира військової частини № 600-ОД від 19.09.2017 ОСОБА_1 звільнено з військової служби за контрактом за службову невідповідність на підставі пп. «е» п.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.5 цього наказу передбачено, що відповідно до п.13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою ВРУ від 23.06.1995, притягнути до матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди з утриманням вартості виданих предметів речового майна, строки носіння яких не закінчились в сумі 4658,15 грн.

Довідка від 18.09.2017 свідчить, що вартість речового майна, строк носіння якого не закінчився складає 4658,15грн.

Наказом командиру військової частини А 3211 № 208 від 20.09.2017 передбачено провести відрахування вартості обмундирування в сумі 4658,15грн.обчисленого пропорційно часу, що залишився до кінця строку носіння.

Витяг з книги грошових стягнень свідчить, що з відповідача стягнуто 469,52грн., тому залишок до стягнення складає 4188,63грн.

Відповідно до розділу ІІІ п.4 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.06.2016, у разі звільнення з військової служби осіб офіцерського складу, сержантського і старшинського складу та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту, засудженням особи до позбавлення волі або обмеженням волі за вироком суду, що набрав законної сили, вартість виданих їм предметів речового майна, строки носіння яких не закінчилися, утримується з урахуванням зносу та проводяться взаєморозрахунки в разі неотримання військовослужбовцем речового майна, право на отримання якого наступило за час проходження служби.

Наказом від 19.09.2017 « Про результати службового розслідування за фактом перебування на військовій службі в стані алкогольного сп`яніння солдата ОСОБА_1 » (п.5) відповідача притягнуто до матеріальної відповідальності на підставі п.13 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВРУ від 23.06.1995 № 243/95-ВР, яка була чинна на момент прийняття наказу.

Відповідно до п. 23 Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженої Постановою КМУ від 29 липня 1991 року N 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Згідно з пунктами 1 та 2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР(в редакції чинній на момент притягнення відповідача до відповідальності), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Таким чином, відповідач, перебуваючи на військовій службі, що відноситься до публічної служби, завдав шкоди державі в особі військовій частині А3211, тому до спірних правовідносин повинно бути застосовано саме норми цього Положення, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (вересень 2017), а не норми Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, оскільки цей закон № 106 набрав чинності 03.10.2019.

Положенням № 243 передбачено, що час, протягом якого винного військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного може бути притягнуто до матеріальної відповідальності, не може перевищувати строків позовної давності, встановлених чинним законодавством (п.5).

Оскільки спеціальним законодавством це питання не врегульоване суд вважає за можливо застосувати субсидіарні норми законодавства, якими є норми КЗпП України, якими врегульовані питання покладання на працівника матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації.

Відповідно до ч.3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установу, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками", судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.

Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач притягнув відповідача до матеріальної відповідальності 19.09.2017 року. Таким чином, позивачу про наявність шкоди, заподіяної військовослужбовцем, остаточно стало відомо 19.09.2017 року.

До адміністративного суду позивач звернувся 19.06.2020, до районного суду позивач звернувся з тотожнім позовом 10.12.2019 (як зазначено в ухвалі Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.12.2019) також з пропуском річного строку, передбаченого ч.3 ст. 233 КЗпП України. Заява про поновлення пропущеного строку відповідно до ст.234 КЗпП позивачем суду не надавалась. Позивач не обґрунтував суду належними та допустимими доказами, яка непереборна сила заважала позивачу звернутись до суду до 19.09.2018.

До даного спору слід застосувати спеціальний преклюзивний строк встановлений ст. 233 КЗпП України, який необхідно відраховувати з наказу командира військової частини, яким передбачено проведення відрахувань вартості обмундирування, коли відповідачу стало відомо про наявність завданої шкоди відповідачем, тому суд дійшов висновку про те, що вказаний строк встановлений ст. 233 КЗпП України сплинув. (Аналогічна позиція зазначена в Постанові ВС від 16.10.2019 № 380/1242/16-ц).

Пропущення особою строків позовної давності без поважних причин, за умови встановлення судом порушеного права, про захист якого вона просить, є підставою для відмови в задоволенні позову за спливом позовної давності. Посилання позивача у позові, що особа може бути притягнута до відповідальності протягом 3-х років відповідно до ст.4 Закону України « Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, заподіяну державі» не приймається судом до уваги, оскільки Закон України № 160 на спірні правовідносини не розповсюджується та необхідно застосовувати законодавство чинне на момент прийняття наказу позивача від 19.09.2017 про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності, яким є Положення № 243.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Військової частини А3211 ( с. Старичі, Яворівський район, Львівська область, 81052, ідентифікаційний код 26615153) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення коштів у сумі 4188,63 грн. - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко