Рішення № 92195780, 12.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/3008/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гаврилка С.Є.

з участю секретаря судового засідання – Кустрьо В.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області – представник – Заяць Романа Іванівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд: "1. Прийняти позов до провадження суду; 2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в переході на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 №69 від 05.08.2020 року; 3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію згідно Закону України "Про державну службу" зарахувавши до стажу роботи на державній службі період роботи ОСОБА_1 : з 02.03.1992 по 24.11.1996 - в Державній податковій інспекції по Закарпатській області на посадах головного спеціаліста (юрист), начальника юридичного відділу; з 25.11.1996 по 02.12.2003 в Державній податковій адміністрації в Закарпатській області на посадах начальника юридичного відділу, головного державного податкового інспектора сектору правового забезпечення відділу апеляцій і правового забезпечення, начальника відділу правового забезпечення, головного державного податкового інспектора відділу апеляцій і правового забезпечення, начальника відділу правового забезпечення; з 03.12.2003 по 20.05.2005 - в Державній податковій інспекції у м. Ужгороді на посадах начальника відділу правового забезпечення, начальника юридичного відділу; з 23.05.2005 по 30.01.2012 - в Державній податковій адміністрації в Закарпатській області на посадах начальника відділу забезпечення роботи з судами юридичного управління, заступника начальника юридичного управління-начальника відділу супроводження справ у судах, начальника юридичного управління; з 31.01.2012 по 30.06.2013 - в Державній податковій службі в Закарпатській області на посаді начальника управління правової роботи; з 01.07.2013 по 09.12.2014 - в Головному управлінні Міндоходів у Закарпатській області на посадах начальника відділу обслуговування платників податків, начальника відділу погашення заборгованостей; з 10.12.2014 по 20.08.2019 - в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Закарпатській області на посадах начальника відділу погашення заборгованостей, начальника відділу погашення боргу, начальника управління погашення боргу; 21.08.2019 по 16.04.2020 - в Головному управлінні Державної податкової служби у Закарпатській області на посаді начальника управління по роботі з податковим боргом; 4. Стягнути на мою користь понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 , було призначено пенсію за віком. 27 липня 2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перехід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу". Разом із заявою було подано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , паспорт, довідка № 87/07-16-13-02-14 від 06 липня 2020 року, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 88/07-16-13 02-14 від 06 липня 2020 року та № 92/07-16-05-02-09 від 10 липня 2020 року. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 69 від 05 серпня 2020 року позивачу було про відмову в переході на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", яке мотивоване тим, що згідно із нормами Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, а тому позивач не має права на перехід з пенсії за віком, на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу". Таке рішення про відмову в переході на пенсію позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання - не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. У відповідності до норм Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, а тому позивач не має права на перехід з пенсії за віком, на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу". А тому, головне управління, відмовляючи у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ "Про державну службу", діяло у межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

В судовому засіданні позивача просив суд позов задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 27 липня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перехід на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" (а.с. 16).

05 серпня 2020 року Рішенням про відмову в переході на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 № 69 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській позивачеві було повідомлено про відмову в переході на пенсію згідно Закону України "Про державну службу", яке мотивоване тим, що згідно із нормами Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, а не ранги державних службовців, посади посадових осіб контролюючих органів не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ, а тому позивач не має права на перехід з пенсії за віком, на пенсію, відповідно до Закону України "Про державну службу" (а.с.а.с. 18, 19).

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 та Довідки Головного управління ДПС у Закарпатській області № 33/07-16-11-01-18 від 06 липня 2020 року про підтвердження стажу роботи в органах ДПІ, ДПА, ДПС, ГУ Міндоходів у Закарпатській області, ГУ ДФС України у Закарпатській області, ГУ ДПС України у Закарпатській області, позивач у спірний період:

з 02 березня 1992 року по 24 листопада 1996 року працював в Державній податковій інспекції по Закарпатській області на посадах головного спеціаліста (юрист), начальника юридичного відділу;

з 25 листопада 1996 року по 02 грудня 2003 року працював в Державній податковій адміністрації в Закарпатській області на посадах начальника юридичного відділу, головного державного податкового інспектора сектору правового забезпечення відділу апеляцій і правового забезпечення, начальника відділу правового забезпечення, головного державного податкового інспектора відділу апеляцій і правового забезпечення, начальника відділу правового забезпечення;

з 03 грудня 2003 року по 20 травня 2005 року працював в Державній податковій інспекції у м. Ужгороді на посадах начальника відділу правового забезпечення, начальника юридичного відділу;

з 23 травня 2005 року по 30 січня 2012 року працював в Державній податковій адміністрації в Закарпатській області на посадах начальника відділу забезпечення роботи з судами юридичного управління, заступника начальника юридичного управління-начальника відділу супроводження справ у судах, начальника юридичного управління;

з 31 січня 2012 року по 30 червня 2013 року працював в Державній податковій службі в Закарпатській області на посаді начальника управління правової роботи;

з 01 липня 2013 року по 09 грудня 2014 року працював в Головному управлінні Міндоходів у Закарпатській області на посадах начальника відділу обслуговування платників податків, начальника відділу погашення заборгованостей;

з 10 грудня 2014 року по 20 серпня 2019 року працював в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Закарпатській області на посадах начальника відділу погашення заборгованостей, начальника відділу погашення боргу, начальника управління погашення боргу;

- з 21 серпня 2019 року по 16 квітня 2020 року працював в Головному управлінні Державної податкової служби у Закарпатській області на посаді начальника управління по роботі з податковим боргом (а.с.а.с. 22-49).

Відповідно до статті 37 частини 1 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (далі по тексту - Закон України № 3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого статтею 28 частиною 1 абзацом 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого статтею 28 частиною 1 абзацом 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому зазначений вік визначається статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тобто до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, далі по тексту - Закон України № 889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року, відповідно до статті 90 Закону України № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 25 Закону України № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону України № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України № 3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених статтею 37 частиною 1 Закону України № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

З матеріалів справи вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу є не зарахування до стажу державної служби період роботи позивача з 02 березня 1992 року по 16 квітня 2020 року в органах державної податкової служби.

Як вбачається з записів в трудовій книжці позивача 27 червня 1994 року прийняв присягу державного службовця (а.с. 31); 17 січня 1997 року присвоєно персональне звання "Радник податкової служби 1-го (першого) рангу" (а.с. 33); 07 липня 1997 року присвоєно 9 ранг державного службовця V категорії (а.с. 34); 04 липня 2013 року підтверджено 9 ранг державного службовця (а.с. 40); 28 квітня 2014 року присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи 1-го (першого) рангу (а.с. 41); 21 серпня 2019 року присвоєно 4 ранг державного службовця (а.с. 44).

Станом на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою для переходу на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" стаж роботи в органах державної податкової служби становив - 28 років 01 місяць 15 днів (а.с. 46).

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Тобто, обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України № 889-VIII) здійснюється відповідно чинного на той час законодавства, зокрема до: - Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283); - розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р (щодо присвоєння персональних чи спеціальних звань); - Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби); - Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на час проходження позивачем служби; далі – Закон України № 509-ХІІ); - Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 жовтня 2010 року (у редакції, чинній на час проходження служби позивачем).

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р віднесено посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань, до категорій посад державних службовців. При цьому, дане розпорядження не містить застережень про те, що працівники державних податкових інспекцій, які мають спеціальні звання, не є державними службовцями.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працювали в державних органах та їх апараті, визначав Закон України № 3723-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону України № 3723-ХІІ, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до статті 9 частини 2 Закону України № 3723-ХІІ, регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому, Закон України № 3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (у редакції, чинній на час проходження служби позивача; далі по тексту – Закон України № 509-ХІІ).

Згідно зі статтею 4 частиною 1 Закону України № 509-ХІІ, Державна податкова адміністрація України, якій за змістом частин 2, 3 цієї статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, - відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади.

Отже, суд зазначає, що у спірних періодах, позивач займав посаду державної служби в органі державної податкової служби та був державним службовцем відповідно до Закону України № 3723-ХІІ.

Крім того, відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби, до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до статті 342 пункту 4 ПК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Приписами статті 342 пункту 5 ПК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Згідно зі статтею 343 пунктом 2 ПК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначалось, що положення про спеціальні звання та порядок їх присвоєння, співвідношення з рангами державних службовців, розмір надбавок за спеціальне звання затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 344 пункту 1 ПК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області протиправно не враховано до стажу державної служби періоди роботи в державній податковій службі: - з 02 березня 1992 року по 24 листопада 1996 року, з 25 листопада 1996 року по 02 грудня 2003 року, з 03 грудня 2003 року по 20 травня 2005 року, з 23 травня 2005 року по 30 січня 2012 року, з 31 січня 2012 року по 30 червня 2013 року, з 01 липня 2013 року по 09 грудня 2014 року, з 10 грудня 2014 року по 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України "Про державну службу" № 889-VII від 10 грудня 2015 року)(24 роки 01 місяць 29 днів) та з 01 травня 2016 року по 20 серпня 2019 року, з 21 серпня 2019 року по 16 квітня 2020 року, а відтак спірне Рішення про відмову в переході на пенсію № 69 від 05 серпня 2020 року - є протиправним.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області також не враховано, що позивач сплачував, перебуваючи на державній податковій службі, у відповідних періодах страхові внески як державний службовець відповідно до статті 4 пункту 5 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" та статті 8 частини 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Статтею 45 частиною 3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, а тому і перерахунок слід здійснити з дня подачі заяви.

Оскільки, пенсію позивачу вже призначено в 2018 році, тому з урахуванням протиправності спірного Рішення про відмову в переході на пенсію № 69 від 05 серпня 2020 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зобов`язане перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу" № 889-VII та здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати звернення із відповідною заявою, тобто з 27 липня 2020 року.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити а повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до статті 139 частини 4 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що заявлений позивачем позов містив у собі одну вимогу немайнового характеру (про визнання протиправним на скасування рішення) та одну похідну від неї вимогу немайнового характеру (про зобов`язання вчинити певні дії)

Як вбачається з долученої до позовної заяви квитанції № 0401520034 від 15 вересня 2020 року, позивачем при зверненні до Закарпатського окружного адміністративного суду з даними позовом було сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в розмірі 1681,60 грн (а.с. 10).

Статтею 4 частиною 2 пунктом 2 Закону України "Про судовий збір" закріплено, що за подання до адміністративного суду позовної позови немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, суд вважає, що понесені позивачем у даній справі судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 840,80 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Застосоване судом законодавство – використане в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову в переході на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" Рогаль О.О. № 69 від 05 серпня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію згідно Закону України "Про державну службу" зарахувавши до стажу роботи на державній службі період роботи ОСОБА_1 : з 02 березня 1992 року по 24 листопада 1996 року - в Державній податковій інспекції по Закарпатській області на посадах головного спеціаліста (юрист), начальника юридичного відділу; з 25 листопада 1996 року по 02 грудня 2003 року в Державній податковій адміністрації в Закарпатській області на посадах начальника юридичного відділу, головного державного податкового інспектора сектору правового забезпечення відділу апеляцій і правового забезпечення, начальника відділу правового забезпечення, головного державного податкового інспектора відділу апеляцій і правового забезпечення, начальника відділу правового забезпечення; з 03 грудня 2003 року по 20 травня 2005 року - в Державній податковій інспекції у м. Ужгороді на посадах начальника відділу правового забезпечення, начальника юридичного відділу; з 23 травня 2005 року по 30 січня 2012 року - в Державній податковій адміністрації в Закарпатській області на посадах начальника відділу забезпечення роботи з судами юридичного управління, заступника начальника юридичного управління-начальника відділу супроводження справ у судах, начальника юридичного управління; з 31 січня 2012 року по 30 червня 2013 року - в Державній податковій службі в Закарпатській області на посаді начальника управління правової роботи; з 01 липня 2013 року по 09 грудня 2014 року - в Головному управлінні Міндоходів у Закарпатській області на посадах начальника відділу обслуговування платників податків, начальника відділу погашення заборгованостей; з 10 грудня 2014 року по 20 серпня 2019 року - в Головному управлінні Державної фіскальної служби у Закарпатській області на посадах начальника відділу погашення заборгованостей, начальника відділу погашення боргу, начальника управління погашення боргу; 21 серпня 2019 року по 16 квітня 2020 року - в Головному управлінні Державної податкової служби у Закарпатській області на посаді начальника управління по роботі з податковим боргом.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 коп.) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 12 жовтня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду. Рішення суду у повному обсязі було складено 15 жовтня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко