Рішення № 92195776, 06.10.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 жовтня 2020 року м. Ужгород№ 260/97/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання – Кустрьо В.М.

учасники справи:

позивач – Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області – представник – не з`явився;

відповідач – Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, 2, код ЄДРПОУ 38629032) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в якому просить: "1. Прийняти позовну до свого провадження; 2. Задоволити адміністративний позов та застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення деревообробного цеху фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки; 3. Стягнути розмір судових витрат з відповідача на нашу користь."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 січня 2020 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2020 року було зупинено провадження у адміністративній справі та надано час учасникам справи для примирення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 травня 2020 року було поновлено провадження у адміністративній справі

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наслідками планової перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 09 грудня 2019 року за № 90 (далі по тексту - Акт), яким зафіксовані порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі по тексту - ППБУ), Державних будівельних норм України "Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Мінреґіону України від 13 листопада 2014 року № 312 (далі по тексту - ДБН В.2.5-56:2014). Тому, позивач просить застосувати до відповідача захід реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення відповідача до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не поданий, а також враховуючи те, що відповідач прагнув примирення з позивачем (а.с. 33), суд кваліфікує таку позицію відповідача, як визнання позову.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

25 травня 2020 року, 15 червня 2020 року, 16 липня 2020 року, 30 липня 2020 року та 05 жовтня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд даної справи без участі представника. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.а.с. 50, 51, 63, 64, 72, 73, 83, 84, 109, 110).

Відповідно до статті 124 частини 3 КАС України судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Відповідно до статті 129 частини 2 КАС України учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Судом вживалися заходи направлення відповідачу та представнику відповідача повістки про виклик в судове засідання призначене на 05 жовтня 2020 року шляхом надсилання на електронну адресу останнього. У відповідності до підтвердження про отримання тексту повістки, яке надійшло на адресу суду, 17 вересня 2020 року представник позивача повідомлений про дату, час та місце судового засідання призначеного на 05 жовтня 2020 року (а.с. 108).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв`язку з існуванням на те об`єктивних законодавчо встановлених підстав.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши сторони та їх представників, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу Управління ДСНС України у Закарпатській області від 13 листопада 2019 № 318 та посвідчення на проведення перевірки від 22 листопада 2019 № 16/39 працівниками Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено планову перевірку територій, приміщень, будівель та споруд деревообробного цеху фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , за адресою: 89100, Закарпатська область, Воловецький район, с. Завадка, б/н, з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту (а.с.а.с. 9, 19-21).

За наслідками вказаної позапланової перевірки складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 09 грудня 2019 за № 90, яким зафіксовані порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, Державних будівельних норм України "Системи протипожежного захисту" затверджених наказом Мінрегіону України від 13 листопада 2014 року № 312, (а.с.а.с. 10-18) а саме:

пункт 1. На об`єкті не встановлений протипожежний режим відповідним документом (наказом, інструкцією, тощо) (пункт 3 розділу II ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 2. На об`єкті відсутній схематичний план евакуації на випадок пожежі (пункти 5, 6 розділу II ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 3. На об`єкті працівниками не дотримується протипожежний режим. (Пункт 1 1 розділу II ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 4. Посадові особи та працівники не пройшли навчання, протипожежний інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки (пункти 15. 16, розділу II ППБУ. Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 5. Керівником об`єкту не забезпечено утримання засобів протипожежного захисту у працездатному стані та не забезпечено їх технічне обслуговування (пункт 2.2. розділу III ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 6. Дерев`яні елементи горищного покриття не оброблені засобами вогнезахисту. які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (Пункт 2.5. розділу III ППБУ):

пункт 7. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, а здійснено за допомогою "скруток" (пункт 1.6 глави 1 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 8. В приміщеннях цеху дозволяється заборонене підвішування світильників безпосередньо на струмопровідні проводи та експлуатація їх із знятими ковпаками (розсіювачами) (Пункт 1.18 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 9. На об`єкті пожежні резервуари та їх обладнання не захищенні від замерзання води. Узимку для забирання води з відкритих вододжерел не встановлені утеплені ополонки розміром не менше 0,6x0,6 м., які мають утримуватись у зручному для використання стані. (пункт 2.1 підпункт 7 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 10. Біля місць розташування пожежних водойм не встановлені покажчики (об`ємні зі світильником або плоскі із застосуванням світло відбивних покриттів) з нанесеними на них для пожежної водойми - літерним індексом ПВ, цифровими значеннями запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми (пункт 2.1 підпункт 9 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 11. Шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення не вмикаються з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей (пункт 2.2 глави 2 розділу III ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 12. Тимчасові електромережі влаштовані та експлуатуються. (пункт 1.8 глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 13. Не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20 глави 1 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 14. Електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказівним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки)(

пункт 15. Системи протипожежного захисту (далі - СПЗ) не справні та не утримуються в постійній готовності до виконання роботи (пункт 1.1. глави 1 розділу V ППБУ Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 16. Підтримання експлуатаційної придатності наявної СПЗ не проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту" (пункт 1.4 глави 1 розділу V ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 17. Територія об`єкту не забезпечена первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого матеріалу, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку. (пункт 3.6 глави 3 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 18. На території об`єкта не встановлено пожежні щити. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. (пункт 3.11 розділу V ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 19. Вогнегасники не встановлено в легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі (пункт 3.15 глави З розділу V ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 20. Не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників. (Розділ V п. 3.17 ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 21. Приміщення не забезпечені в повному обсязі відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 "ССБТ. Цвета сигнальньїе и знаки безопасности" (пункт 8 розділу II ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30 грудня 2014 року);

пункт 22. Евакуаційні заходи щодо працівників та майна суб`єкта господарювання під час виникнення надзвичайних ситуацій не організовано та не здійснюються (пункт 4 частини першої статті 20 КЦЗУ);

пункт 23. Навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки, не здійснено (стаття 20 частина 1 пункт 8 КЦЗУ);

пункт 24. Працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту не забезпечено (стаття 20 частина 1 пункт 2 КЦЗУ).

Примірник вказаного акту отримано власником деревообробного цеху ОСОБА_1 , про що свідчить підпис у вказаному акті перевірки (а.с. 18). Встановлено, що зауваження або заперечення до проведеного позапланового заходу зі сторони керівника не надходили.

Надаючи оцінку наявності підстав для застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду, суд виходить з такого.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до пункту 4 підпункту 35 Положення про Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області та пункту 4 підпункту 57 Указу Президента № 20/2013 від 16 січня 2013 року "Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій" Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, як територіальний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Приписами статі 68 частин 1 та 2 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон України № 877-V) державний нагляд (контроль)- діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено статтею 3 частиною 1 Закону України № 877-V.

Відповідно до положень статті 5 Закону України № 877-V планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок.

Відповідно до положень статті 7 частини 1 та частини 2 Закону України № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою .

З вищенаведеного вбачається, що позивач наділений повноваженнями державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, у тому числі повноваженнями застосування до суб`єктів господарювання певних заходів реагування.

Згідно зі статтею 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Таким чином, статтями 69 та 70 Кодексу цивільного захисту України передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення позапланової перевірки позивачем встановлено та зафіксовано в акті порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей та в подальшому можуть призвести до тяжких наслідків у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки. А саме, щодо виявлених порушень, управлінням роз`яснено наступне:

пункт 1. Встановлення протипожежного режиму на об`єкті забезпечує дотримання працівниками правил пожежної безпеки.

пункт 2. Схематичний план евакуації повинен бути розроблений та затверджений керівником, для забезпечення безпечної та швидкої евакуації людей.

пункт 3. Не дотримання працівниками протипожежного режиму може призвести до виникнення пожежі.

пункт 4. Для забезпечення пожежної безпеки об`єкту працівники повинні проходити навчання, інструктаж та перевірку знань з питань пожежної безпеки.

пункт 5. Системи протипожежного захисту повинні бути справні і утримуватись в постійній готовності до виконання роботи задля своєчасної ліквідації надзвичайної ситуації.

пункт 6. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні бути оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності для попередження займання матеріалів.

пункт 7. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів дозволяється лише за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, здійснювати методом "скрутки" не дозволяється через небезпеку настання пожежі через коротке замикання.

пункт 8. Підвішування світильників здійснено безпосередньо на струмопровідні проводи що може призвести до пожежі.

пункт 9. Пожежні резервуари та їх обладнання повинно бути захищено від замерзання води, для їхнього використання у холодну пору року.

пункт 10. З метою своєчасного гасіння пожежі пожежно-рятувальними підрозділами, місця розташування пожежних водойм повинні обладнуватись спеціальними покажчики.

пункт 11. Шляхи евакуації не забезпечені евакуаційним освітленням. Світильники евакуаційного освітлення не вмикаються з настанням сутінків у разі перебування в будинку людей, що може призвести до не вчасної та не якісної евакуації людей.

пункт 12. Тимчасові електромережі влаштовані та експлуатуються, що може призвести до виникнення пожежі.

пункт 13. Один раз на 2 роки повинен проводитись замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання, задля запобігання короткому замиканню.

пункт 14. Для забезпечення відповідного протипожежного режиму електрощити, групові електрощитки повинні бути оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказівним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки).

пункт 15. Системи протипожежного захисту повинні бути справні і утримуватись в постійній готовності до виконання роботи задля своєчасної ліквідації надзвичайної ситуації.

пункт 16. Підтримання експлуатаційної придатності СПЗ повинно проводиться відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту", задля забезпечення своєчасного її спрацювання під час настання пожежі.

пункт 17. Територія об`єкту не забезпечена первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого матеріалу, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку.

пункт 18. Наявні пожежні щити повинні бути укомплектовані згідно вимог. До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на пожежному щиті, входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. для успішної ліквідації пожежі на її ранніх стадіях.

пункт 19. З метою швидкого ліквідування осередку пожежі вогнегасники повинні встановлюватись в легкодоступних та видних місцях, а також у пожежонебезпечних місцях, де найбільш вірогідна поява осередків пожежі.

пункт 20. Не проведене вчасно технічне обслуговування наявних вогнегасників може призвести до їх несправності та під час ліквідації ймовірної пожежі може призвести до її неконтрольованого розповсюдження.

пункт 21. Приміщення повинні забезпечуватися відповідними знаками безпеки для того щоб бачити де знаходяться первинні засоби пожежогасіння.

пункт 22. Інформація про заходи безпеки та відповідну поведінку населення в разі виникнення аварії повинна бути розміщена, задля інформування працівників діям під час виникнення надзвичайної ситуації.

пункт 23. Навчання керівного складу, працівників і питань цивільного захисту, у том) числі правилам техногенної безпеки, повинно здійснюватися, задля забезпечення належної поведінки керівників та працівників об`єкту у випадку виникнення надзвичайної ситуації (аварії).

пункт 24. Керівник об`єкту повинен забезпечити своїх працівників засобами колективного та індивідуального захисту для безпечної їх евакуації та проведення евакуації людей з приміщень під час пожежі (надзвичайної ситуації).

Так, у відповідності до статті 2 частини 1 пункту 26 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Згідно із статтею 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суд зазначає, що при прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров`я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.

Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил у сфері техногенної та пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Водночас, існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування.

Вказані висновки кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26 червня 2018 року по справі № 823/589/16.

Згідно із статтею 242 частиною 5 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, не має значення з чиєї вини було допущено ці порушення, оскільки такий захід впливу застосовується контролюючим органом не з метою притягнення винних осіб до відповідальності, а виключно з метою уникнення заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, тобто має запобіжний характер.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Згідно із статтею 21 частиною 1 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного суд вважає, що застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення відповідає критеріям пропорційності, оскільки певні порушення, що перелічені в акті перевірки можуть мати своїм наслідком як спричинення пожежі так і її швидкому розповсюдженню з утрудненим шляхом евакуації людей, у тому числі дітей.

Крім того, суд звертає увагу на те, що застосування заходів реагування спрямовано не як санкція для відповідача, а виключно для забезпечення безпеки життя та здоров`я працівників та відвідувачів до підтвердження уповноваженим органом повного усунення відповідачем виявлених порушень, що були зафіксовані в акті від 09 грудня 2019 за № 90 від будь-якого ризику настання небезпечних чинників, що є цілком співмірним та відповідає ступеню можливого ризику.

Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 28 лютого 2019 року по справі № 810/2400/18, захід реагування не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

При цьому, згідно із статті 4 частини 5 абзацу 2 Закону України № 877-V, відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Згідно вимог статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розглядаючи вказану справу суд зазначає, що відповідачем вказано про вжиття деяких заходів по усуненню порушень виявлених позивачем, на підтвердження чого надано суду деякі докази, які містяться у справі та досліджені судом.

Разом з тим, суд акцентує увагу, що належним, допустимим та достатнім доказом зазначеного є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, який може дійсно свідчити про такий факт, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень відповідачем законодавства, зокрема, з охорони праці та промислової безпеки, санітарного законодавства з розділу гігієни праці тощо.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчать про те, що відповідачем усунуті порушення вимог законодавства, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, зафіксовані у акті перевірки, суд приходить до висновку, що наявні підстави для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення деревообробного цеху фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, –

У Х В А Л И В:

Позов Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Болгарська, 2, код ЄДРПОУ 38629032) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про застосування заходів реагування – задовольнити.

Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення деревообробного цеху фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 , до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 06 жовтня 2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 15 жовтня 2020 року.

СуддяС.Є. Гаврилко