Рішення № 92195655, 13.10.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/7004/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним рішення ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо відмови у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності в результаті захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ України;

- зобов`язати відповідача скласти висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що проходив службу в внутрішніх справ та звільнений у відставку за віком.

Вказує, що згідно з актом розслідування нещасного випадку Н-5 від 19.05.2017 комісія дійшла висновку, що нещасний випадок стався в період проходження ним служби на посаді начальника Коростенського МРВ УМВС України в Житомирській області. Тобто, 13.12.2016 постановою ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" на момент звільнення зі служби 31.12.2010 йому встановлені захворювання, які пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Зазначає, що в подальшому з 14.02.2017 йому встановлена третя група інвалідності, а з 20.02.2020 друга група інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Вважає, що оскільки 2 група інвалідності встановлена йому з 20.02.2020, а тому відповідно до Порядку № 850 вказана дата є днем виникнення права на отримання грошової допомоги, у зв`язку із чим звернувся до відповідача із відповідною заявою та доданими до неї додатками, за результатами розгляду якої отримав лист відповідача №504 лк/29 від 10.04.2020, в якому повідомлено про невідповідність поданих позивачем матеріалів п.4 Порядку №850.

З таким рішенням відповідача позивач не погоджується, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву на позов.

10.09.2020 за №506/26-2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.24-27).

В обґрунтування заперечень вказала, що чинним законодавством покладено на УМВС України в Житомирській області обов`язок для формування пакету документів відповідно до п.п.6-7 Порядку, а тому у зв`язку із невідповідністю поданого пакету документів позивачем пункту 4 Порядку № 850 та зважаючи на той факт, що з моменту первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, 10.04.2020 Управлінням МВС України в Житомирській області про вказаний факт було поінформовано позивача листом №504лк/29. Втім висновок, щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не складався та документи надані позивачем до МВС України не направлялись.

Вважає, що ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області порушень законних прав та інтересів позивача не вчиняла, прав позивача не порушувала, а тому вважає поданий позов безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду: №01-45-в від 20.05.2020 (у період з 09.06.2020 до 03.07.2020), № 01-65-В від 22.07.2020 (у період з 27.07.2020 до 05.08.2020), та №01-75-в від 11.08.2020 (у період з 26.08.2020 до 09.09.2020) суддя Єфіменко О.В. перебувала у щорічній відпустці, а тому розгляд даної справи судом відкладався.

Суд, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що відповідно до наказу начальника УМВС України в Житомирській області № 490 о/с від 29.12.2010 ОСОБА_1 звільнено за п.65 «а» постанови Кабінету Міністрів України УРСР від 29.07.1991 №114 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за віком) у відставку зі служби в органах внутрішніх справ.

Відповідно до постанови ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" від 13.12.2016 на момент звільнення зі служби 31.12.2010 в позивача встановлені захворювання, які пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

З 09.02.2017 позивачу встановлена третя група інвалідності. Захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Огляд був - первинний і проведений 14.02.2017, що підтверджується довідкою Серії 12ААА № 782062 від 14.02.2017 виданою обласною МСЕК № 2 (а.с.15).

Відповідно до довідки Серії 12ААБ № 866806 від 20.02.2020 виданої Житомирською міською МСЕК №1 ОСОБА_1 була встановлена друга група інвалідності (а.с.8). Захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Огляд був - повторний і проведений 20.02.2020.

Після встановлення другої групи інвалідності позивач звернувся до відповідача із заявою від 27.02.2020 (а.с.13) про виплату одноразової грошової допомоги. До вказаної заяви позивач додав: довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках №032514 серія 12 ААА від 20.02.2020, копію виписки та довідку до акту огляду МСЕК №866806 серія 12 ААБ від 20.02.2020, копія постанови ВЛК ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" від 13.12.2016, копія паспорту, ідентифікаційного коду та місця реєстрації, копія довідки НАСК "Оранта" та копія акта форма НТ та акта форма Н-5.

За результатами розгляду заяви, отримав лист ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області №504лк/29 від 10.04.2020 (а.с.14), яким повідомлено позивача, про те що подані документи не відповідають вимогам п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 (далі - Порядок №850).

Крім того, відповідачем наголошено, що діагноз зазначений в постанові військово - лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) на момент звільнення зі служби (31.12.2010), виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Житомирській області» 13.12.2016, не відповідає висновкам комісії актів розслідування нещасного випадку, що стався 22.08.2005 (форми Н-5 та НТ).

Позивач вважаючи, протиправним рішення ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 20.02.2020 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та бездіяльність відповідача щодо не складання висновку про призначення одноразової грошової допомоги звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ (далі - Закон № 565-ХІІ) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850).

Згідно з п. 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п. 2 Порядку № 850).

Відповідно до п. 7-9 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Отже, після надходження передбачених Порядком № 850 документів МВС України зобов`язане прийняти одне з двох рішень: про призначення або про відмову у призначенні вказаної грошової допомоги.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що у керівника органу внутрішніх справ у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, з моменту прийняття (реєстрації) поданих особою документів на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, виникає обов`язок надіслання Міністерству внутрішніх справ України висновку щодо виплати грошової допомоги.

При цьому, рішення про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності приймається Міністерством внутрішніх справ України на підставі поданого керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив службу позивач, в даному випадку - ліквідаційною комісією Управління МВС України в Житомирській області висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону № 565- XII.

При цьому, слід акцентувати увагу на тому, що Міністерство внутрішніх справ України зобов`язано прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги або мотивовану відмову в призначенні такої виплати.

Як свідчать матеріали справи, позивачем 27.02.2020 подано до відповідача заяву щодо призначення та виплату одноразової грошової допомоги, однак подані позивачем документи та висновок, всупереч Порядку №850 не сформовані відповідачем для подання до Міністерства внутрішніх справ України.

Позивача лише повідомлено про невідповідність поданих документів положенням Порядку №850, що у свою чергу, свідчить про протиправну бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо подання до Міністерства внутрішніх справ України оформлених документів та висновку щодо виплати грошової допомоги позивачу.

Щодо позовної вимоги стосовно визнання протиправним рішення ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, суд вказує наступне.

Так, як свідчать матеріали справи відповідачем розглянуто подані документи щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та листом №504 лк/29 від 10.04.2020 повідомлено позивача, що такі матеріали не відповідають вимогам п.4 Порядку №850, оскільки з дати попереднього огляду МСЕК до повторного огляду пройшло більше 2 років.

При цьому суд звертає увагу позивача, на той факт, що жодного рішення за результатами розгляду таких документів відповідачем не приймалося, оскільки відповідно до вищевказаних вимог, рішення про призначення одноразової грошової допомоги або мотивовану відмову, в місячний строк після надходження документів направлених Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, приймає Міністерство внутрішніх справ України та надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно, оскільки жодного рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, відповідачем не приймалося, а тому і відсутні підстави для визнання рішення ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправними та задоволення позову в цій частині.

Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.

Як передбачає ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій, суд дійшов переконання, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, та для ефективного захисту прав позивача за захистом яких останній звернувся, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України в 15-денний строк з дня реєстрації документів поданих позивачем та складення висновку щодо виплати грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи з 14.02.2020 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до пункту 8 Порядку № 850 та зобов`язання відповідача подати до Міністерства внутрішніх справ України документи подані позивачем та складений висновок щодо виплати грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 14.02.2020 інвалідності 2 групи внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ та у порядку, визначеному пунктом 9 Порядку № 850.

Зважаючи на відсутність документів на підтвердження судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м.Житомир,10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 08592164) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України в 15-денний строк з дня реєстрації документів поданих ОСОБА_1 та складення висновку щодо виплати грошової допомоги у зв`язку із встановленням ОСОБА_1 інвалідності 2 групи з 14.02.2020 внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до пункту 8 Порядку № 850.

Зобов`язати відповідача подати до Міністерства внутрішніх справ України документи, подані ОСОБА_1 та висновок щодо виплати грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 14.02.2020 інвалідності 2 групи внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ для прийняття рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону № 565-ХІІ та у порядку, визначеному пунктом 9 Порядку № 850.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 13.10.2020.

Суддя О.В. Єфіменко