Рішення № 92195479, 13.10.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 р. Справа№200/8032/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до Азовської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернулось до суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2020/000006/2 від 25.02.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00010 від 25.02.2020 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що 25.02.2020 року ним було задекларовано митну вартість товару при митному оформленні феросплавної продукції (фероніобію), яку визначено за першим методом (ціною договору), укладеному з Metinvest International, яка підтверджена належними первинними документами: контрактом зі специфікацією, сертифікатами якості, інвойсом, тощо.

Зазначає, що надав митниці належним чином оформлені документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту.

Митне оформлення імпортованого товару здійснювалося позивачем через свого представника - ТОВ «Метінвест Шіппінг» згідно договору про надання послуг на митне декларування товарів.

Зазначає, що основним методом визначення митної вартості товару, що ввозиться на митру територію України відповідно до митного режиму імпорту є перший метод – за ціною договору, а кожний наступний метод застосовується лишу в різі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу.

Вважає, що надані до митного оформлення документи не містили будь-яких розбіжностей, то відповідач мав вчинити розрахунок митної вартості товару за першим методом, тому рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА 700050/2020/000006/2 від 25.02.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00010 від 25.02.2020 року є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 29 вересня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у задоволенні заяви представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року заяву Азовської митниці Держмитслужби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

29 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 13 жовтня 2020 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, проте надано заяву про розгляд справи без участі представника (т. 1 а.с. 237)

Відповідачем надано письмовий відзив від 16.09.2020 року (т. 1 а.с. 185-197). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що згідно зі ст. 50 Митного кодексу України для нарахування митних платежів використовуються відомості про митну вартість товарів. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розд. III Митного кодексу України і базуються на положеннях статті VII ГАТТ, Угоди про застосування статті VII ГАТТ та є однаковими для всіх товарів.

Відповідно до Угоди за митними органами зберігається право перевірки інформації імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і правильності.

Пунктом 2 (а) ст. VII Генеральної угоди по тарифам та торгівлі 1994 року передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

У відповідності до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митниця з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів у разі неможливості визнання митної вартості, заявленої декларантом або уповноваженою ним особою.

Право митниці упевнюватися в достовірності, точності будь-якого документа, поданого до митного оформлення, передбачено також ст. 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам та торгівлі 1994 року, гідно з якою ніщо в цій Угоді не тлумачиться як таке, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митного оцінювання.

Зазначає, що ст. 336 Митного кодексу України передбачено, що однією з форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, які надаються митницям під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом.

З метою забезпечення єдиного підходу митного органу до організації роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення, наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689 затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Вказані Методичні рекомендації митні органи також застосовують в своїй діяльності.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 Митного кодексу України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Зазначає, що наказ Мінфіну від 30.05.2012 року № 651 регламентує Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа.

В графі 44 митної декларації від 25.02.2020 року № UА 700050/2020/001273, заповненої декларантом позивача особисто, зазначені подані ним для митного оформлення документи.

При здійсненні митних формальностей за вказаною митною декларацією від 25.02.2020 року № UА 700050/2020/001273, а саме під час опрацювання зазначеної МД за допомогою АСМО «Інспектор», встановлено ризик заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів.

Наголошує, що документи, надані для підтвердження заявленої митної вартості не підтверджують митної вартості товару.

Зокрема, декларантом визначено митну вартість товару «Фероніобій марки FеNb 65(112)» з вмістом чистого ніобію Nb – 65,5% на рівні 32,71 євро/кг Nb (умови поставки згідно Інкотермс - СРТ Маріуполь, країна походження - Бразилія).

В той же час, товар «Фероніобій марки FеNb 65(112)» належить до категорії товарів, вартість про які публікуються світовими інформаційними агентствами.

Відповідачем проведено порівняльний аналіз вартості товару відповідно до розд. 3 Методики згідно з інформацією сайту «Asian Metal», і він має наступний результат: по розрахунку вартості фероніобію згідно з «Asian Metal» відповідно до котирувань за період 10 днів, що передують складанню специфікації № 8 від 07.01.2019 року до зовнішньоекономічного договору позивача, середнє значення за вміст 1 кг ніобію складає 38,638 євро.

Згідно із відомостями, які наведені у наданій декларації митної вартості, продавець (Metinvest International Sa) (Швейцарія) та покупець (ПрАТ «МК «Азовсталь») є пов`язаними особами в розумінні статті 15 Угоди про застосування VII Генеральної угоди по тарифам та торгівлі 1994 року (далі - Угода). Вказаний факт підтверджено також самим декларантом в гр. 9 (а) декларації митної вартості товару.

На підставі виявлених ризиків про митну вартість товарів згідно з проведеними розрахунками та порівняльним аналізом відповідно до Методичних рекомендацій, у відповідача виникли обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Відповідачем був застосований резервний метод, який допускає певну гнучкість при застосуванні. У зв`язку з наведеним та через неможливість застосування основного методу визначення митної вартості заявленого декларантом було прийнято оскаржене рішення про коригування митної вартості товару від 25.02.2020 року, на підставі якого складена оскаржена картка відмови.

З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» є юридичною особою, зареєстроване та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 00191158 з 01.10.1996 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності приватного акціонерного товариства «МК «Азовсталь» є: код КВЕД 19.10 Виробництво коксу та коксопродуктів; код КВЕД 20.20 Виробництво пестицидів та іншої агрохімічної продукції; код КВЕД 24.10 Виробництво чавуну сталі та феросплавів (основний); код КВЕД 24.52 Лиття сталі; Код КВЕД 85.32 Професійно-технічна освіта; код КВЕД 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код КВЕД 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; код КВЕД 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; код КВЕД 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів; код КВЕД 38.32 Відновлення відсортованих відходів.

Судом встановлено, що 01.08.2015 року між позивачем (як покупцем) та «Metinvest International Sa» (Швейцарія) (як продавцем) укладено зовнішньоекономічний контракт № 089LS-02/554 на постачання феросплавної продукції (надалі - товар).

Згідно з п. 2.1 цього контракту, кількість, ціна та технічні характеристики повинні відповідати специфікаціям до контракту.

Відповідно до п.п 5.1, 5.2 контракту, ціна на товар встановлюється в євро і вказується у специфікаціях до контракту.

Згідно з п. 4.1 контракту ціна поставленого та купленого товару протягом строку повинна бути ціною, що вказана в специфікаціях, та зафіксована на відповідний квартал.

Пунктом 4.2 контракту визначено, що ціна товару, що вказана в специфікаціях, зберігає силу протягом відповідного календарного квартальну та не підлягає зміні.

При цьому п. 2.3 контракту визначено, що в разі розбіжностей між положеннями даного документу з положеннями специфікації даний контракт має переважну силу.

Відповідно до п. 10.4 контракту всі доповнення та зміни до даного контракту є його невід`ємною частиною та дійсні лише в тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі, підписані уповноваженим представником кожної сторони та скріплені печатками сторін.

07.01.2020 року між покупцем та продавцем укладено специфікацію № 9 до зазначеного контракту, згідно з якою, продавець продає, а покупець покупає наступний товар - фероніобій в кількості 500 МТ +/- 10% (+ опціон покупця 200 МТ/квартал). Постачання здійснюється автомобільним транспортом. Строк постачання 1-4 квартал 2020 року. Вартість за 1 кг чистого ніобію в сплаві 32,89 євро, на умовах CPT Маріуполь згідно Інкотермс 2010, умови платежу: на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару.

25.02.2020 року відповідно до зазначеного контракту декларантом позивача для підтвердження митної вартості товару за основним методом першим (за ціною договору (контракту) при митному оформленні товару до Азовської митниці Держмитслужби подано митну декларацію від 25.02.2020 року № UA700050/2020/001273, в якій визначена сума митної вартості товару кількістю 13100 кг по ціні 32,89 євро/кг, усього 430859 євро.

Крім того, з вказаною митною декларацією позивачем до митного оформлення подані наступні документи: контракт № 089LS-02/554 від 01.08.2015 року з додатковими угодами № 3 від 04.07.2016 року, № 4 від 27.12.2016 року, № 8 від 18.12.2018 року, № 9 від 30.12.2019 року; специфікацію № 9 від 07.01.2020 року; специфікацію № 17 від 07.01.2020 року; сертифікат аналізу № б/н від 28.01.2020 року; сертифікат аналізу б/н від 27.01.2020 року; пакувальний лист б/н від 27.01.2020 року; рахунок-фактура (інвойс) № 123870 від 28.01.2020 року; автотранспортна накладна № 2000553 від 28.01.2020 року; супровідний документ № 20NL00085511CF9414 від 28.01.2020 року; декларація про походження товару № 123870 від 28.01.2020 року; розрахунок вартості продукту (калькуляцію) б/н від 28.01.2020 року; договір про надання послуг митного брокера № 089лт/002/2012 від 22.03.2012 року, укладений між позивачем як замовником та ТОВ «Скіф-Шиппінг»; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами, справа № 5114260.

25.02.2020 року декларантом позивача отримано електронне повідомлення відповідача про необхідність надання для підтвердження заявленої митної вартості товару протягом 10-ти календарних днів таких додаткових документів: копію декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прас-листи виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертиними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. При цьому, відповідач послався на ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Позивачем не надано зазначених у повідомленні документів, оскільки останній вважає, що наданих документів достатньо, щоб підтвердити заявлену ним митну вартість товару, а надано протокол тендерного комітету від 19.12.2019 року ТК-№89-ФС про постачання фероніобію марки FeNb 65(111, 112) на адресу ПрАТ «Азовсталь» в рамках діючого контракту з «Metinvest International Sa» (Швейцарія).

25.02.2020 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2020/000006/2, яким визначено митну вартість товару за другорядним – 2 г резервним методом на підставі статей 61 та 64 Митного кодексу України, виходячи з вартості за одиницю товару 36,3183 євро, що загалом становило 475769,73 євро (13100 кг х 36,3183 євро = 475769,73 євро) за курсом 26,5109 грн./євро.

В рішенні зазначено, що на вимогу митного органу не надано додаткові документи, а надано протокол тендерного комітету від 19.12.2019 року ТК-№89-ФС про постачання фероніобію марки FeNb 65(111, 112) на адресу ПрАТ «Азовсталь» в рамках діючого контракту з «Metinvest International Sa» (Швейцарія), з якого не вбачається відомостей щодо вартості фероніобію, за якою «Metinvest International Sa» (Швейцарія) здійснює його продаж на адресу ПрАТ «Азовсталь», що заявлена позивачем в МД від 25.02.2020 року № UA700050.2020.001273.

В той же день 25.02.2020 року митницею сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00010 (т. 1 а.с. 26-28).

Перевіряючи правомірність прийнятих відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2020/000006/2 від 25.02.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00010 від 25.02.2020 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. При цьому потрібно зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

При цьому, суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод оскільки таке обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.

За приписами частини першої статті 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За правилами частини третьої статті 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 Митного кодексу України вбачається, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якими закріплено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Разом з тим, частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, частина третя статті 53 Митного кодексу України передбачає перелік додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи : 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: - у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; - у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року в справі №820/2474/16 зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що вимоги законодавства зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частина 2 ст. 53 Митного кодексу України містить перелік обов`язкових документів, які повинні надаватися на підтвердження митної вартості товарів. Митна декларація країни відправлення в такий перелік не включена. Крім того, вказаний документ, як, зокрема, і прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, можуть бути у покупця відсутні, з незалежних від нього причин, що додатково свідчить про безпідставність вимагання таких.

Суд також наголошує, що пунктом 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми викладення та укладення угод.

Положення (умови) контракту та специфікацій до нього, які подавався декларантом позивача при розмитненні товару, залишилися поза увагою митного органу, що призвело до неправомірного витребування митним органом додаткових документів.

Відповідно до п.п. 5 та 6 ч. 2. ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товарів подаються:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, платіжні та/або бухгалтерські документи подаються за наявності.

Крім того, вимагаючи у декларанта позивача інші додаткові документи, митним органом не враховано те, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Митний орган дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, адже ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару.

Наведені обставини митним органом враховані не були.

Частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті «Asian Metal» не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем надані суду належні докази в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його вимоги. Надані позивачем до митного оформлення товару документи не містять суперечностей чи ознак підробки, а також містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Митним органом як суб`єктом владних повноважень, не наведено обґрунтованих доводів причин за яких представлені декларантом на час здійснення митного оформлення документи, які базувалися на об`єктивних даних, не могли бути підставою для визначення митної вартості за першим основним методом її визначення, а саме за ціною договору (контракту); не зазначено обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано із застосуванням основного методу; не наведено умов, що унеможливлювали використання обраного декларантом методу визначення митної вартості при наданні декларантом документів, достатніх для підтвердження заявленої митної вартості, за відсутності обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих документів.

Таким чином, спірні рішення про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2020/000006/2 від 25.02.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00010 від 25.02.2020 року митниці не відповідають вимогам Митного кодексу України.

Прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості, та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, порушило права та законні інтереси позивача, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір на загальну суму 4014,47 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 4500085857 від 17.08.2020 року.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 4014,47 гривень підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

13.10.2020 року представником позивача подано заяву та докази в її обґрунтування, щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Представником відповідача подано заяву про зменшення судових витрат на правничу допомогу.

Щодо вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дане питання буде вирішено відповідно до ч. 7 ст. 139, ч.ч. 4, 5 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 6 ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі необхідності у резолютивній частині вказується – призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

У зв`язку з чим, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Митного кодексу України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87500, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) до Азовської митниці Держмитслужби (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Адмірала Луніна, буд. 1, код ЄДРПОУ 43333684) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2020/000006/2 від 25.02.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 700050/2020/00010 від 25.02.2020 року.

Стягнути з Азовської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333684) за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (код ЄДРПОУ 00191158) судові витрати з судового збору у розмірі 4014 (чотири тисячі чотирнадцять) гривень 47 копійок.

Призначити судове засідання для розгляду питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу на 23 жовтня 2020 року о 10:00 годині у приміщенні Донецького окружного адміністративного суду за адресою: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 1.

Визначити позивачу строк до 22 жовтня 2020 року для подання до суду доказів сплати рахунку № 719 від 01.10.2020 року у розмірі 4252,81 гривень, що підтверджується відповідним платіжним дорученням (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 жовтня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова