Рішення № 92195295, 15.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року Справа № 160/9955/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-442127-53 від 12 червня 2020 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач вказав, що вважає отриману вимогу винесеною безпідставно, оскільки у період, за який нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ, він був найманим працівником на ТОВ «Орлівщина», яке, як роботодавець, нараховував та сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за свого працівника ОСОБА_1 . У зв`язку із чим, позивач вважає, що наявні усі підстави для скасування спірної вимоги.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №160/9955/20 передана до розгляду судді Віхровій В.С. 21.08.2020 р.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач – заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 р. клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

16.09.2020 р. від ГУ ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно податковий орган заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства. Відповідач посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», дані інтегрованої картки платника податку, вказує, що за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного соціального внеску у загальному розмірі 25428,26 грн. У зв`язку із чим, відповідач вважає, що підстави для скасування вимог про сплату боргу відсутні.

Судом під час розгляду даної справи враховані положення постанови КМУ №211 від 11.03.2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу CODIV-19» (зі змінами та доповненнями) та впровадження низки заходів на виконання рішення уряду відносно даного питання.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2020 р. на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-442127-53 на суму 25428,26 грн.

За інформацією податкового органу, згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні не сплачені нарахування за 2018 рік:

у позивача станом на 12.04.2018 року на була наявна переплата в сумі 1408,00 грн.

1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. по строку 19.04.2018 року, у зв`язку переплатою в сумі 1408 грн., недоїмка становила 1049,18 грн. (2457,18 грн. -1408 грн. =1049,18 грн.);

02.05.2018 року нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік у сумі 8448 грн., нарахування не сплачені + 1049,18 грн. (залишок недоїмки по строку сплати 19.04.2018 року) = 9497,18 грн.

2квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.07.2018 року, нарахування не сплачені +9497,18 грн = 11954,36 грн.;

3квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., по строку 19.10.2018 року, нарахування не сплачені +11954,36 грн = 14411,54 грн.

Сума недоїмки станом на 31.12.2018 року становила 14411,54 грн.

Згідно даних інформаційної системи орану доходів і зборів в інтегрованій картці платника податків відображено наступні нарахування за 2019 рік:

4 квартал 2018 року у сумі 2754,19 грн., по строку 21.10.2019 року, нарахування не сплачені + 14411,54 грн. = 17165,72 грн.

Сума недоїмки станом на 31.12.2019 року становила 17165,72 грн.

1 квартал 2020 року у сумі 2754,19 грн., строк сплати до 20.01.2020 року, нарахування не сплачені +17165,72грн. = 19919,90 грн.

2 квартал 2020 року у сумі 2754,19 грн., по строку 30.04.2020 року, нарахування не сплачені + 19919,90 грн.= 25428,26 грн.

Сума недоїмки станом на 12.06.2020 року становила 25428,26 грн.

Досліджуючи податкову вимогу, яка звернена до оскаарження на предмет її відповідності закону суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (надалі Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

За приписами частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Частиною 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015р. (у редакції наказу Міністерства фінансів України №469 від 04.05.2018р.) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015р. за № 508/26953.

Водночас, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно ідентифікаційних даних податкового блоку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.08.2015 по теперішній час перебуває на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Синельниківський район ) як фізична особа-підприємець.

Вид діяльності згідно КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.

Разом з тим, згідно з Рішенням Ради адвокатів Дніпропетровської обласної ради №45 від 06.08.2015 р. ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2949 від 10.08.2015 р.).

Відповідно до Довідки від 18.08.2015 року №1504290700019 про взяття на облік платника податків (Форма 4-ОПП) адвокат ОСОБА_1 взятий на облік у контролюючих органах 18.08.2015 р. за №398 та перебуває на обліку у Дніпропетровській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області (Синельниківське відділення (код ДПІ-429).

Відповідно до наказу № 13-К від 01 серпня 2012 року позивач був прийнятий на посаду юриста у Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Орлівщина» (ідентифікаційний код юридичної особи 36933901), що підтверджується копією відповідного Наказу про прийняття на роботу та трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .

Відповідно до Довідки №29/01-18 виданої ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» 29.01.2018 р. за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» як роботодавець нарахувало та сплатило єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальній сумі 7912,43 грн.

Відповідно до Довідки №00000000019 виданої ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» 26.12.2018 р. за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» як роботодавець нарахувало та сплатило єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальній сумі 9804,78 грн.

Відповідно до Довідки №0000-000017 виданої ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» 30.06.2020 р. за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2020 року ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» як роботодавець нарахувало та сплатило єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальній сумі 13 077,68 грн.

Таким чином ТОВ «Агрофірма «Орлівщина», як роботодавець, за період нарахування податковим органом недоїмки зі сплати ЄСВ (2018-2020 рр.) нараховував та сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відносно викладених обставин відповідачем жодних спростувань не наведено.

Згідно частини першої та другої статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

За визначенням, яке міститься в пп. 14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно пункту 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону. - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що піддягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що- визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз пп.14.1,226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та статей 4, 7 Закону № 2464-VI свідчить на користь того, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Таким чином, фактично, я реалізую своє право на заняття адвокатською діяльністю не як самозайнята особа, а як найманий працівник - юрист ТОВ «Агрофірма «Орлівщина» що фактично підтверджується тим фактом, що роботодавець щомісячно сплачував, та сплачує до теперішнього часу, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за мене як за найманого працівника в розмірі, що складає від 880,00 до 893,77 грн. щомісяця, тобто в сумі що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць, що підтверджується довідкою виданою ТОВ «Агрофірма «Орлівщина».

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України).

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

З системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №2464-УІ від 08.07.2010, позивач являється застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 20.01.2012 у справі Rysovskyy проти України у рішенні від 20.10.2011 заява №29979/04, §71 зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

ЄСПЛ у рішенні, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа Serkov проти України, заява № 39766/05, параграф 43).

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9, ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно частина 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Частиною 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, суд встановив, що відповідачем протиправно нараховано позивачу оскаржуваними вимогами до сплати суми єдиного внеску та покладено на нього обов`язок означені суми сплатити, оскільки належними та достатніми доказами підтверджено сплату страхових внесків роботодавцем ТОВ «Агрофірма «Орлівщина».

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не спростовують.

Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Приписами ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За наведених обставин у сукупності, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, вимоги позову по суті суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132, 134, 139, 157, 246-247, 249, 255, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),- задовольнити;

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-442127-53 від 12 червня 2020 року Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова