Рішення № 92195086, 22.06.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Справа № 160/5322/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку у відповідності до ст.ст. 54, 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку з моменту звернення із заявою про призначення пенсії, а саме, з 15 жовтня 2019 року.

В обгрунтування позову позивачем зазначено, що 15 жовтня 2019 року року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про оформлення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки в 1987 році в період проходження строкової служби він приймав участь в ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. Однак, листом за вих. №593/03.25-17 від 22.11.2019 року відповідач у призначенні пенсії відмовив, посилаючись на п.п. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки військова частина 26784 в якій він проходив службу в 1987 році була дислокована в селі Іллінці Київської області, яке не знаходилося в зоні відчуження. Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 22 травня 2020 року по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк на подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду.

12 червня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що з наданої позивачем до управління довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.02.2000 року № 51/1/1440, згідно якої ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС при військовій частині 26784, територія прилегла до четвертого енергоблоку, с. Іллінці, Київської області не зазначено з якого часу він там перебував (зазначено лише «по 10.09.1987 року»), а також ініціали ОСОБА_1 не розшифровані, що унеможливлює призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України)

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (частини 2, 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 виданого 02.09.1994 року, «Категорія 2» (повторно видано посвідчення серії НОМЕР_3 від 11.03.2020 року, «Категорія 2»).

Після досягнення 52-річного віку, позивач 15.10.2019 року звернувся до відповідача за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року.

Листом за вих. №593/03.25-17 від 22.11.2019 року відповідач відмовив ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, зазначивши, що з наданої позивачем до управління довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.02.2000 року № 51/1/1440, згідно якої ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС при військовій частині 26784, територія прилегла до четвертого енергоблоку, с. Іллінці, Київської області у період з (на зазначено) по 10.09.1987 року, ініціали позивача не розшифровані, що унеможливлює встановлення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Як вбачається з довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.02.2000 року № 51/1/1440, ОСОБА_1 у складі військовій частині 26784 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС в 1987 році. Так, у вказаній довідці відображені види робіт – «восстановительные работы на территории прилегающей к 3-му и 4-му энергоблокам в районе «Рыжего» леса в июне – сентябре 1987 года» (мов. оригіналу); місце дислокації – с. Іллінці.

Архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України видана ОСОБА_1 , хоча в тексті самої довідки ініціали позивача дійсно вказані скорочено – « ОСОБА_1 ».

Матеріалами справи також підтверджено, що ОСОБА_1 проходив строкову службу у Збройних Силах у період з 01.07.1986 року по 30.05.1988 року, що підтверджується військовим квітком серії НОМЕР_4 та довідкою, виданою Амур – Нижньодніпровським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки від 11.11.2019 року № 5/213.

Згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року (в редакції Закону, чинній на момент виникнення спірних відносин), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році - не менше 14 календарних днів (категорія 2), призначається пенсія зі зниженням пенсійного віку на 8 років.

Згідно з абзацом 7 пп. «ґ» п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону № 796-XII).

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Водночас законодавець встановив перелік документів, що підтверджують участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який не обмежується лише довідкою форми № 122, а навпаки такий факт може бути підтверджений будь-якими первинними документами.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з 1 липня 1986 року до 31 грудня 1986 року від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 1 до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році видаються відповідні посвідчення. В п. 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи». Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21 листопада 2006 року (справа № 21-1048во06) та від 04 вересня 2015 року (справа № 690/23/15-а), Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року (справа №344/9789/17), постанові від 23 травня 2018 року (справа № 398/3509/16).

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, він віднесений до 2 категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в період з червня по вересень 1987 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тобто вказані обставини та надані на їх підтвердження документи свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ. Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо відсутності в довідці Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 03.02.2000 року №51/1/1440 відомостей про фактичний період перебування позивача в зоні ліквідації наслідків від Чорнобильської катастрофи в 1987 році та відсутність зазначення повністю прізвища, ім`я та по – батькові ОСОБА_1 , як на підставу відмови у призначенні пенсії, оскільки в спірних відносинах пріоритетним є наявність встановленого позивачу статусу – «учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» (категорія 2). Крім того, іншими наявним в матеріалах справи документами, які також були надані і відповідачу разом із заявою про призначення пенсії від 15.10.2019 року, підтверджено період перебування позивача при проходженні строкової військової служби в зоні ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що дає право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в оформлені пенсії зі зниженням віку, згідно ст. 55 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки належним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних відносинах, є саме скасування неправомірного рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу.

Також, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині призначення пенсії з моменту звернення позивача до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як було встановлено в ході розгляду справи, позивач досяг 52 річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 . За призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку він звернувся 15 жовтня 2019 року, за таких обставин, пенсія повинна бути призначена саме з моменту звернення ОСОБА_1 до пенсійного органу, тобто з 15.10.2019 року.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належних доказів правомірності прийняття рішення щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із чим, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 – 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом за вих. №593/03.25-17 від 22.11.2019 року щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) державну пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 15 жовтня 2019 року.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева