Рішення № 92195040, 15.10.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/551/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Волинській області (далі – позивач, ГУ ДПС у Волинській області) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач, ФОП ОСОБА_1 , відповідач) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна на підставі рішення від 04.02.2020 про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.01.2020 ГУ ДПС у Волинській області було прийнято наказ №71 “Про проведення фактичної перевірки», згідно з яким призначено перевірку відповідача з 27.01.2020 терміном 10 діб, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства. На підставі вказаного наказу та направлень на перевірку від 13.01.2020 №№000135, 000136 працівниками ГУ ДПС у Волинській області 27.01.2020 здійснено виїзд за адресою здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_1 . У зв`язку з відмовою відповідача у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки було складено акт від 27.01.2020 №33/03-20-05/36347599, в якому зафіксовано факт відмови особи суб`єкта господарювання у допуску службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.03.02.2020 після повторного прибуття перевіряючих за адресою здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання, ОСОБА_1 знову відмовила у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, про що складено відповідний акт від 03.02.2020 № 46/03-20-05-05.

У зв`язку з відмовою відповідача у допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки ГУ ДПС у Волинській області 04.02.2020 об 10:00 прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , обґрунтованість якого позивач просить підтвердити в судовому порядку.

Ухвалою судді від 14.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.14).

Ухвалою суду від 12.03.2020 провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №140/307/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Ухвалою суду від 30.09.2020 провадження у справі поновлено.

Відзиву у встановлений судом строк відповідачем суду не надано.

Ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі відповідач отримав 17.02.2020 про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, проте, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області прийнято наказ від 13.01.2020 №71 про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ОСОБА_1 з 27.01.2020 терміном 10 діб, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства (а.с.5).

13.01.2020 на підставі вищевказаного наказу видані направлення на перевірку головним державним ревізорам-інспекторам Стирко І.В. та Поляк Р.М. №№000135, 000136 відповідно (а.с.6).

27.01.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області здійснено виїзд за адресою здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_1 , а саме: торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 .

Після пред`явлення службових посвідчень посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області було запропоновано підприємцю ознайомитися з копією наказу на проведення фактичної перевірки та направленнями, а також розписатися в направленнях на перевірку, проте було отримано відмову, про що складено акт про відмову від підпису у направленні на перевірку, ознайомлення та отримання примірника наказу на перевірку від 27.01.2020 №32/03-20-05-05 (а.с.10).

Також вказаною особою було відмовлено в допуску контролюючого органу до проведення перевірки, про що складено акт відмови від допуску до перевірки від 27.07.2020 № 33/03-20-05-05 (а.с.8).

03.02.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області здійснено повторний виїзд за адресою здійснення господарської діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , проте підприємцем було відмовлено в допуску контролюючого органу до проведення перевірки, про що складено акт відмови від допуску до перевірки від 03.02.2020 № 46/03-20-05 (а.с.7).

04.02.2020 в.о. начальника ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків (а.с.4).

Не погоджуючись з наказом про проведення фактичної перевірки від 13.01.2020 №71 ФОП ОСОБА_1 оскаржила його в судовому порядку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі № 140/307/20 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу в задоволенні позову відмовлено. Дане рішення набрало законної сили 13.08.2020.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний, зокрема, не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 80 ПК України врегульовано порядок проведення фактичних перевірок. Зокрема, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Водночас пунктом 81.2 статті 81 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження (пункт 94.6 ПК України).

Пунктом 94.10 статті 94 ПК України передбачено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

У свою чергу відповідно до підпункту 94.19.1. пункту 94.19. статті 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, слід дійти висновку про те, що за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Таким чином, у разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону незалежно від причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 25.05.2018 у справі №820/2040/17, від 28.03.2019 у справі №П/811/1722/17, від 27.08.2019 у справі №520/11050/18, від 19.04.2019 у справі №813/4598/16, від 18.11.2019 у справі №140/2485/18.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 прийнято позивачем об 10:00 год 04.02.2020.

В той же час, ГУ ДПС у Волинській області звернулося до суду з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, на підставі якого відкрито провадження у цій справі, 11.02.2020, тобто зі спливом строку, встановленого пунктом 94.10 статті 94 ПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна згідно з рішенням ГУ ДПС у Волинській області від 04.02.2020, з огляду на що позовні вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДПС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк