Рішення № 92194882, 13.10.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 жовтня 2020 р. Справа № 120/4000/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0549 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Військової частини А 0549 (далі - відповідач). Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій"; зобов`язати військову частину А 0549 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що розрахунок виплаченої йому грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, було зроблено виходячи з його грошового забезпечення, до якого безпідставно не включено щомісячну додаткову грошову винагороду, введену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (далі - Постанова №889) в розмірі 60% місячного грошового забезпечення. Сторона позивача вважає, що такі дії військової частини А 0549 є протиправними, такими що суперечать Конституції та іншим законам України та призводять до порушення прав ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

За правилами частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Ухвалою від 12.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

26.08.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що на виконання вимог Постанови КМУ №889 було видано наказ Міністра оборони України № 550 від 24.10.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за №1470/29600), якими була затверджена Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція). Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Інструкції (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних відносин) виплата винагороди військовослужбовцям з 01.01.2014 здійснюється у розмірі до 60% місячного грошового забезпечення. На думку представника відповідача, приставка "ДО" у Інструкції свідчить про не постійний розмір вказаної винагороди. Також сторона відповідача вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ №889 та розмір і порядок виплати якої передбачений Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди залежить від видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим (залежить від результатів службової діяльності військовослужбовця), а виплата не є щомісячною, а тому вона не підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Стосовно стягнення з військової частини А0549 на користь позивача понесені ним судові витрати відповідач зазначає, що ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", звільняються від плати за оформлення документів, юридичні консультації, а також від судових витрат, пов`язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.

З огляду на зазначене сторона відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю.

03.09.2020 стороною відповідача до суду було подано додаткові пояснення, в яких представник відповідача звертає увагу суду на постанову Верховного Суду у справі №820/5473/17 від 16.07.2020 та просить відмовити у задоволенні позову.

Відповіді на відзив та заперечення сторонами до суду подано не було.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені доводи, суд встановив, що полковника ОСОБА_1 , начальника відділу навігації та планування бойового застосування – старшого інспектора-штурмана штурманського управління авіації Командування Повітряних Сил Збройних Сил України було звільнено наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 20.12.2017 № 936 з військової служби у запас за ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті за пунктом "б" (за станом здоров`я). З 29.12.2017 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зазначене підтверджується витягом з наказу Командира військової частини А0201 від 27.12.2017 № 249.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2020 у справі №120/4055/19-а адміністративний позов задоволено. Вирішено визнати протиправною бездіяльність військової частини А0549 щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

На виконання зазначеного рішення суду, 20.05.2020 відповідачем проведено нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, у розмірі 14162,19 грн.

18.06.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою до військової частини А0549 та просив надати інформацію щодо виконання рішення суду у справі № 120/4055/19-а а саме: причини не включення до складу його грошового забезпечення, з якого здійснюється нарахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, щомісячної додаткової грошової допомоги. Також позивач просив вжити передбачених законом заходів для забезпечення повного виконання рішення суду та включити до складу грошового забезпечення щомісячну додаткову грошову винагороду і провести виплату недоплаченої суми.

Відповідно до листа відповідача від 17.07.2020 № 350/118/2245/пс до складу грошового забезпечення, з якого нараховувалась ОСОБА_1 грошова компенсація за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій входили:

- оклад за військовим званням – 135,00 грн.,

- посадовий оклад – 1520,00 грн.,

- відсоткова надбавка за вислугу років, 40% - 662,00 грн.,

- надбавка за працю в умовах режимних обмежень, 15% - 304,00 грн.,

- надбавка за особливі умови служби, 35% - 532,00 грн.,

- класна кваліфікація, 12% - 182,40 грн.,

- премія, 380% - 5776,00 грн.,

- надбавка за виконання особливо важливих завдань, 50% - 1158,50.

Також у зазначеному листі відповідач вказав, що ОСОБА_1 була виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2005-2017 роки (нараховано 14377,86 грн.) з урахуванням військового збору (1,5%), що складає у сумі 215,67 грн. та зараховано на картковий рахунок позивача у травні 2020 року в розмірі 14162,19 грн.

Такі дії військової частини А0549 зумовили звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII).

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Як передбачено пунктом 12 статті 12 вказаного Закону учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.

Підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі – Закон №2011-ХІІ). Так, відповідно до п. 3 ч. 14 ст. 10-1 вказаного Закону у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Виходячи з матеріалів справи, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 роки виходив з грошового забезпечення, без урахуванням щомісячної додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої Постановою КМУ №889.

Отже в межах даного спору надається оцінка складових грошового забезпечення, з якого виходив відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015 - 2017 роки.

Так, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Склад грошового забезпечення визначений положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положеннями п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної на момент виникнення спірних відносин) визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20% місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40% місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60% місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80% місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеної Постановою №889, регулюється також Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони У країни №550 від 24.10.2016 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція №550).

Пунктом 2 Інструкції №550 передбачено категорії військовослужбовців, яким здійснюється виплата винагороди та її розміри. З аналізу вказаної норми підзаконного внутрішньо-відомчого нормативно-правового акту чітко видано, що даний вид винагороди виплачується усім категоріям військовослужбовців.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Інструкції №550 виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць, військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) до 60 % місячного грошового забезпечення.

Виплата винагороди здійснюється з того дня. з якого військовослужбовці стали до виконання обов`язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, і до дня їх звільнення від виконання обов`язків за посадами включно (у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадами, до яких вони допущені наказами відповідних командирів (начальників)). Військовослужбовцям, які тимчасово вибули з військових частин зі збереженням посад за місцем служби, виплата винагороди не припиняється в разі вибуття: у відпустку зі збереженням грошового забезпечення - за час перебування у відпустці; на лікування - за час перебування на лікуванні (за період, коли їм виплачувалося грошове забезпечення) та за час звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою; у службове відрядження одиночним порядком, у тому числі на збори, курси, навчання, або в складі підрозділу - за час перебування у відрядженні (п. 4 Інструкції №550).

З системного аналізу вказаної норми чітко видно, що виплата щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 %, введеної Постановою №889, здійснюється з дня видання наказу про призначення на посаду і до дня звільнення. При цьому вона виплачується незалежно від того, чи пересуває особа на лікуванні, у відрядженні, відпустці, навчанні тощо. Тобто, дана грошова винагорода виплачується на постійній основі та не залежить від будь-яких додаткових критеріїв чи обставин, які військовослужбовець має виконати понад свої обов`язки (стрибки з парашутом, наліт годин тощо), а тому вона носить постійний характер.

Окрім вказаного, п. 2 наказу Міністра оборони України від 27.01.2016 № 44 "Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році" визначено, що місячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) у 2016 році виплачувати з розрахунку:

основні види грошового забезпечення (оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років);

надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (у відсотках посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років) всім військовослужбовцям - 50%;

премія (визначено розміри премій по тарифним розрядам);

щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення на місяць усім військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби).

Аналогічним чином визначено розміри та порядок виплати щомісячно грошового забезпечення наказом Міністра оборони України від 09.02.2017 № 88 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік"

Таким чином, органом виконавчої влади в особі Міністерства оборони України на кожен рік визначено щомісячні складові грошового забезпечення та їх чіткий розмір, серед яких зазначено, що щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою №889, у розмірі 60 % місячного грошового забезпечення на місяць, виплачується щомісяця усім військовослужбовцям. А тому така винагорода носить постійний характер, адже командир нижчого рівня, яким є командир військової частини, зобов`язаний виконати наказ вищестоящого командира - Міністра оброни України, та не може самостійно визначити менший розмір винагороди при настанні певних умов, в той час як наказом Міністра оборони України вже визначено на відповідний рік сталий розмір виплата - 60% усім військовослужбовцям

Як вбачається з довідки № 18 від 10.01.2020, виданої військовою частиною А0549, позивачу протягом 2016-2017 років виплачувалась щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення.

Враховуючи, що додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, що не спростовано відповідачем, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Отже, в розумінні положень ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.

Таким чином, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, щомісячну додаткову грошову винагороду.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.05.2019 у справі №820/5285/17, від 29.11.2019 у справі №822/112/18, від 05.12.2019 у справі №295/5200/18, а також з висновками, викладеними у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020 у справі № 240/12352/19.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 ст. 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акту Конституції У країни, закону У країни, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою У країни, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

В даному випадку п. 37.13 розділу XXXVII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, який визначав, що щомісячна додаткова грошова винагорода не враховується при виплаті грошової компенсації за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, суперечить положенням пункту 12 статгі 12 Закону №3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу та визначає, що учасники бойових дій мають право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної штати строком 14 календарних днів на рік.

Таким чином, враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій військової частини А0549 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Щодо вимог позивача в частині зобов`язального характеру, а саме: зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням виплачених сум, то такі вимоги є похідними від першої, а відтак підлягають задоволенню відповідно до п. 23 ст. 4 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За приписами ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.

Щодо стягнення з військової частини А0549 на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених в ході розгляду справи витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 4/18/1-06/20-юп від 18.06.2020, укладений ТОВ "Подільський юридичний центр" в особі директора Козачука Михайла Васильовича з ОСОБА_1 ; розрахунок-фактуру № 4/18/1-06/20-юп від 18.06.2020; акт приймання-передачі наданих послуг № 4/18/1-06/20-юп від 07.08.2020; квитанцію №1BDN5503M на суму 2000,00 грн.

Сума гонорару адвоката визначена актом приймання-передачі наданих послуг № 4/18/1-06/20-юп від 07.08.2020. Відповідно до зазначеного акту виконавцем надається такий перелік послуг:

1. Підготовка запитів - 350,00 грн.,

2. Складання та направлення процесуальних документів по справі: позовна заява - 1650,00 грн.

Дослідивши й проаналізувавши надані стороною позивача докази на підтвердження обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини А0549 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій".

Зобов`язати військову частину А0549 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2015 - 2017 роках дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону №3551-XII від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з включенням до грошового забезпечення 60% щомісячної грошової винагороди, яка встановлена військовослужбовцям Збройних Сил України постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців збройних сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій", з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А0549 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Військова частина А0549 (21007, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 105, код ЄДРПОУ 08540799)

Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович