Рішення № 92193593, 06.10.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/687/20

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Фесюк О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Керівника Здолбунівської місцевої прокуратури

в інтересах держави в особі: Державної служби України з безпеки на транспорті

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Гаврилюка Павла Сергійовича

про стягнення заборгованості в сумі 51 297 грн. 41 коп.

В засіданні приймали участь:

від прокуратури: Шепетіліс О. І. (довіреність № посвідчення № 047204 від 14.06.17);

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2020 року Керівник Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся у Господарський суд Рівненської області із позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Павла Сергійовича про стягнення заборгованості в сумі 51 297 грн. 41 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 липня 2020 року відкрито провадження у справі 918/687/20, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18 серпня 2020 року.

18 серпня 2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на безпідставність позову, зокрема наголошує на тому, що невірно визначено особу, яка має відповідати за вчинене порушення, зокрема перевізник, в той час як ФОП Гаврилюк П.С. не був таким. Також зазначає, що перевищення допустимої масси автомобіля не було, зазначає про порушення процедури складення акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, тому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18 серпня 2020 року розгляд справи було відкладено на 01 вересня 2020 року.

31 серпня 2020 року через відділ канцелярії прокуратурою було подано відповідь на відзив, в якому остання наголошувала на безпідставності викладених у відзиві на позовну заяву тверджень.

31 серпня 2020 року та 04 вересня 2020 року через відділ канцелярії відповідачем було подано клопотання в додатках до якого долучено до матеріалів справи заяви свідків, які на переконання останнього заперечують викладені у позовній заяві обставини.

31 серпня 2020 року через відділ канцелярії відповідачем були подані заперечення, в яких останній покликається на безпідставність позову, просить суд в його задоволенні відмовити.

31 серпня 2020 року через відділ канцелярії (на електронну адресу) надійшла заява від позивача, в якій останній просить суд розгляд справи проводити без уповноваженого представника.

Судове засідання призначене на 01 вересня 2020 р. на 13:30 год. не відбулось у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Торчинюк В. Г., про що було складено відповідну довідку, яка долучена до матеріалів справи та опублікована на офіційному веб-сайті Господарського суду Рівненської області.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року у зв`язку з тим, що закінчились обставини, які зумовлювали неможливість проведення судового розгляду справи, було призначено розгляд справи по суті з повідомленням учасників справи на 29 вересня 2020 року.

18 вересня 2020 року через відділ канцелярії відповідачем подано заперечення, в яких останній наголошує на безпідставності позову, просить суд в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 06 жовтня 2020 року прокуратура наполягала на задоволення позову в повному обсязі, позивач та відповідач не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про місце дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Мотивувальна частина:

Щодо ґрунтовності звернення прокуратури з даним позовом, суд зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Так, відповідно до ч.1, абз.1 ч.3 та абз.1 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, в даній справі, прокурором обґрунтовуючи порушення інтересів держави, що зумовило звернення з даним позовом до суду зазначено, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільним дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та відповідно, до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави, виникає необхідність захисту інтересів держави.

Аналіз положень частин 3-5 статті 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Так, в даній справі прокурор обґрунтовуючи підстави звернення за даним позовом до суду в інтересах позивача зазначає, що Державною службою України з безпеки на транспорті за наявності підстав, жодних заходів щодо захисту інтересів держави з метою надходження коштів до Державного бюджету України не вжито, що підтверджується листом Укртрансбезпеки від 27 травня 2020 року № 4282/05/15-20 (а.с. 22 - 24).

Судом досліджено зміст вказаного листа Укртрансбезпеки, в якому останнє звернулося в прокуратуру Рівненської області із проханням розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки в суді з питання стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, зокрема, ФОП Гаврилюка П. С. в сумі 1 732, 38 євро (51 297 грн. 41 коп.).

Водночас, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду Рівненської області, а також після подання прокурором позову, Державна служба України з безпеки на транспорті, не зверталася до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь держави плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні периметри, яких перевищують нормативні. Окрім того, останнім не вживалися заходи, направлені на врегулювання, будь-яким іншим чином, питання щодо стимулювання відповідача до виплати нарахованої плати.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність поведінки останнього, який, розуміючи порушення інтересів Держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.

З огляду на все вищевказане, суд приходить до висновку, що прокурор довів належними та допустимими доказами неможливість реалізації захисту інтересів держави самим позивачем, яке зумовлене об`єктивною причиною, а саме не здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом.

Реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт).

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими доводи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Державної служби України з безпеки на транспорті.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 06 липня 2017 № 646 затверджено графік проведення рейдових перевірок, які здійснюються територіальними органами Державної служби України з безпеки на транспорті у період з 10 липня 2017 року по 01 квітня 2017 року (а.с. 32 - 35).

Встановлено, що 11 липня 2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області відповідно до направлення на перевірку від 10 липня 2017 року №029061, на автодорозі М-05 "Київ - Одеса" 210 км. +450 м. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, модель ХF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки РАVАN, модель NS 139, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

Спеціалізований вантажний сідловий тягач марки DАF, модель ХF 105.460 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки РАVАN, модель NS 139, реєстраційний номер НОМЕР_2 належать відповідачу ОСОБА_2 на праві власності згідно з свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 (а.с. 30).

Матеріали справи містять товарно-транспортну накладну 01АА від 11 липня 2017 року (а.с. 31), згідно якої автомобільним перевізником вказаний відповідач ОСОБА_2 .

Суд наголошує, іншого договору перевезення під час здійснення габаритно-вагового контролю водієм ОСОБА_1 надано не було, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Судом встановлено, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами управління Укртарнсбезпеки у Черкаській області відносно ОСОБА_2 , який зазначений перевізником у товаро - транспортні накладній 01АА від 11 липня 2017 року, складено довідку № 0000501 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 11 липня 2017 року (а.с. 26), акт № 0019501 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, яким зафіксоване порушення вимог, щодо надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням транспортним засобом - вантажним автомобілем марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки PANAV, модель NS 139, реєстраційний номер НОМЕР_5 нормативних вагових параметрів.

У відповідності до зазначеного акту, вбачається, фактична повна маса транспортного засобу становить 50,65 т при допустимій - 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 22 т, а фактичне - 7,35; 13,55; 29,75 т. При цьому, перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.

До вказаного акту проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 11 липня 2017 року (а.с. 29), згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 1732,38 євро, що еквівалентно 51 297 грн. 41 коп. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 11 липня 2017 року.

Матеріалами справи стверджено, копії вказаних документів вручено громадянину ОСОБА_1 (водію), про що наявні відмітки з підписами. Зауважень до правильності оформлення документів, в тому числі щодо відомостей про перевізника, не зазначено.

Цього ж дня, відповідачу зроблено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на загальну суму 1 732,38 євро.

Надавши оцінку зазначеним вище обставинам, за внутрішнім переконанням в сукупності усіх обставин справи, суд враховує наступні норми законодавства України.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Такий висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, провадження № 11-49/апп 18.

Відповідно до частини 1 статті 224 Господарського кодексу України (далі ГК України), учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювана шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частинами 14 - 17 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" вказано, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Частини 1, 2 та 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачають, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

У статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частина 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлює, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху (затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, з наступними змінами), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до абзацу 4 п. 1 Порядку № 1567 зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів (далі транспортний засіб), під час проведення рейдових перевірок здійснюється посадовою особою Укртрансбезпеки або її територіального органу (далі посадова особа) у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла).

Пунктами 3, 6 вказаного Порядку передбачено, що зупинення транспортного засобу здійснюється для проведення рейдової перевірки посадовою особою в будь-який час на маршруті руху, а у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку.

Відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено складеними Черкаським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11 липня 2017 року СА № 0221672, актом № 0019501 від 11 липня 2017 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою № 0000501 від 11 липня 2017 року про результати здійснення габаритно - вагового контролю, квитанцією про зважування № 41060 від 11 липня 2017 року.

Відповідач не подав суду доказів отримання у встановленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі належного йому транспортного засобу, навантаження на вісь якого перевищувало нормативні параметри.

За таких обставин, відповідачем вчинено правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879.

Зазначений нормативно-правовий акт встановлює порядок обчислення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, яка за своїм правовим змістом є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 30 Порядку № 879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг)хВ, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Аналіз наведених норм говорить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568), перевізником є фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Як було встановлено судом, перевезення вантажу здійснювалось вантажним автомобілем марки DAF, модель XF 105.460, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки PANAV, модель NS 139, реєстраційний номер НОМЕР_5 , перевізником вказаний відповідач ОСОБА_2 .

У матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком № 879 документи, зокрема довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд, які були складені працівниками Укртрансбезпеки, у зв`язку з виявленням під час габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам і правилам перевезення вантажу відповідачем.

Розмір плати за проїзд визначено у відповідності до вимог зазначених вище норм Порядку № 879 та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879).

Крім того п. 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Оскільки відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення, що складає 51 297 грн. 41 коп.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України.)

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відзиві на позовну заяву, в заявах відповідач заперечує проти задоволення позову посилаючись на наступне:

- безпідставність вимог про стягнення плати за проїзд; неналежні докази позивача; невідповідність свідоцтва про провірку; протиправність зважування автомобіля.

Доводи відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факту виявленого порушення. Зазначені заперечення відповідача суд визнав необґрунтованими, останні спростовуються вище викладеними обставинами та поданими в справу доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, суд дійшов висновку, що при проведенні габаритно-вагового контролю, складання відповідної довідки, акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, здійсненні розрахунку плати за проїзд, посадові особи управління Укртрансбезпеки діяли на підставі та у спосіб, встановлений чинним законодавством, а також з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги Здолбунівської місцевої прокуратури про стягнення з відповідача 51 297 грн. 41 коп. за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гаврилюка Павла Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) на користь держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті 51 297 (п`ятдесят одну тисячу двісті дев`яносто сім) грн. 41 коп., що еквівалентно 1732,38 євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку в дохід Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Черкаси/22160100, код ЄДРПОУ 38031150, р/р №UА 258999980313111216000023002).

3. Стягнути Фізичної особи - підприємця Гаврилюка Павла Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_6 ) на користь прокуратури Рівненської області 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800.

4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13 жовтня 2020 року.

Суддя В. Г. Торчинюк

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - прокуратурі рекомендованим (35705, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36);

3 - позивачу рекомендованим (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14);

4 - відповідачу рекомендованим (АДРЕСА_1).