Рішення № 92193234, 06.10.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2020 справа № 914/749/20

За позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»,

м. Львів,

до відповідача: Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Львівгазвидобування», м. Львів,

про: стягнення 2' 015' 996,258 грн.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Пришляк Ю.-М.В.

Представники:

Від позивача: Москаль А.Б. - представник,

Від відповідача: Ільницький І.Й. - представник.

На розгляд господарського суду Львівської області Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» подано позов до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислове управління «Львівгазвидобування» про стягнення 2' 015' 996,258 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2020 р. залишено позов без руху. 21.04.2020р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.05.2020. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 07.09.2020р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 29.09.2020р. Розгляд справи по суті відкладався на 06.10.2020р.

Позиція позивача.

У судове засідання 06.10.2020р. представник позивача з`явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№1924/20 від 17.08.2020р.) підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов Технічної угоди №03/24-16 від 14.06.2016р. подано в газову мережу природний газ неналежної якості, а саме - із значеннями температури точки роси за вологою (градуси Цельсія) нижче від значень, визначених гл.1, 2 розділу VIII Кодексу ГРМ за період січень-грудень 2019 року. На цій підставі позивачем нараховано відповідачу 1' 945' 897,10 грн. додаткової плати за порушення якості природного газу, 70' 357,20 грн. 3% річних, 49' 632,50 грн. інфляційних втрат.

У додаткових поясненнях (вх.№28683/20 від 05.10.2020р.) зазначив, що положеннями Кодексу ГРМ, які надають право позивачу нараховувати та вимагати сплату компенсації, не конкретизовано чи така компенсація повинна нараховуватися до сплати з ПДВ чи без ПДВ. Звернув увагу на існування позитивної судової практики в аналогічних справах (№№910/4171/20 та 910/8276/19), де стягнуто на користь операторів ГРМ з АТ «Укргазвидобування» компенсацію за природний газ неналежної якості, включаючи ПДВ. При цьому, якщо суд дійде висновку про те що на суму компенсації не нараховується ПДВ, то зазначив такі суми до стягнення з відповідача без ПДВ: 1' 621' 580,92 грн. без ПДВ додаткової плати за порушення якості природного газу, 58' 631,00 грн. 3% річних, 41' 360,42 грн. інфляційних втрат.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

- 45' 000,00 грн. - сплачений судовий збір;

- 4' 234,00 грн. - витрати подання позовної заяви.

Позиція відповідача.

Відповідач у судове засідання 06.10.2020р. з`явився, у відзиві на позов (вх.№17773/20 від 14.05.2020р.) заперечив проти заявлених позовних вимог повністю з таких мотивів:

· Умовами укладеної між сторонами Технічної угоди №03/24-16 від 14.06.2016р. не передбачено вимоги щодо права позивача на будь-які компенсації

· Розділ VIII Кодексу ГРМ суперечить нормам ст.678 ЦК України, ст.268 Господарського кодексу України, ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо права покупця на заміну/компенсацію за неякісний товар;

· 01.01.2020 р. набуло чинності рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 р. № 5-р/2019 у справі № 1-17/2018(5133/16) за конституційним поданням 46 народних депутатів України, у якому Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (єнеконституційними), частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 цього Закону (щодо формування членського складу комісіі). Враховуючи, що склад НКРЕКП на час прийняття Постанови № 2494 від 30.09.2015 р. є неконституційним, то відповідно прийняття Постанови № 2494 від 30.09.2015 р., на яку посилається Позивач, обґрунтовуючи свій позов по даній справі, було здійснено НКРЕКП не у спосіб та в порядку, передбаченому Конституцією України, що суперечить ч.2 ст.19 Конституції;

· Нарахована позивачем оперативно-господарська санкція (додаткова плата) не передбачена укладеною між сторонами Технічною угодою (з протоколом розбіжностей).

· Визначене позивачем порушення умов договору в частині поставки газу неналежної якості не є грошовим зобов`язанням, а тому відсутні підстави для застосування ст.625 ЦК України (в частині нарахування інфляційних втрат та 3% річних).

У відповіді на відзив (вх.№21310/20 від 07.07.2020р., а.с.51-96, т.ІІ) позивач заперечив проти аргументів відповідача повністю, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач подав заперечення проти відповіді на відзив (вх.№22806/20 від 28.07.2020р., а.с.102107, т.ІІ), у якому заперечив проти нарахування додаткової плати як компенсації за неякісний газ, оскільки позивач не довів понесення ним будь-яких втрат (витрат, шкоди, збитків) у зв`язку з отриманням газу неналежної якості. Адже все газ, який видобувається АТ «Укргазвидобування», призначений для комунально-побутових потреб. Звернув увагу суду на те, що Технічну угоду між сторонами підписано з Протоколом розбіжностей, яким виключено з тексту угоди пункт щодо компенсації за недотримання параметрів якості газу. Враховуючи все наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У додаткових поясненнях (вх.№28587/20 від 02.10.2020р.) щодо неправомірності включення позивачем у суму компенсації ПДВ зазначив, що якщо отримання Позивачем коштів як додаткової компенсації на безповоротній основі за переданий природний газ якість якого не відповідає вимогам кодексу ГТС, не передбачає постачання таким газорозподільним підприємством товарів/послуг і такі кошти відповідно не є компенсацією вартості поставлених ним товарів/послуг, то об`єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає та відповідно до бази оподаткування ПДВ такі кошти не включаються. У даному випадку податкова накладна не складається та обов`язку щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ не виникає.

Обставини справи.

Між АТ «Львівгаз» (позивач у справі) та АТ «Укргазвидобування»(відповідач у справі, Газодобувне підприємство або ГДП) укладено Технічну угоду №03/24-16 від 14.06.2016 року на приймання-передачу газу газорозподільною системою (надалі - Технічна угода).

Відповідно до п.1 розділу II Технічної угоди, фізико-хімічні показники (далі - ФХП) газу, що подається до газових мереж, періодичність їх визначення та порядок контролю повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем. Згідно із п. 3 Угоди, ГДП до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, письмово надає АТ «Львівгаз» місячний паспорт-сертифікат якості газу за всіма погодженими місцями відбору проб за звітний місяць.

Згідно із п. 2 гл. 1 розділу VIII Кодексу ГРМ, чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного Оператора ГРІ\/І), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС. як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки.

Відповідно до п. 11 розділу 1 глави III Кодексу ІТС, одним із значень ФХП для точок входу і виходу є температура точки роси за вологою. Згідно з п. 13 розділу 1 глави III Кодексу ГТС, природний газ, що подається в газотранспортну систему, повинен відповідати таким вимогам:

температура точки роси за вологою 0С не перевищує мінус 8 (-8) при абсолютному тиску газу 3,92 МПа.

З аналізу ФХП за січень-вересень 2019 року, які відповідач вказував у своїх паспортах ФХП, вбачається факт порушення АТ «Укргазвидобування» умов Договору, Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ в частині подання в газову мережу природного газу неналежної якості, а саме - із значеннями температури точки роси за вологою (0С) нижче від значень визначених гл. 1, гл. 2 розділу VIII Кодексу ГРМ.

У відповідності до пунктів 1, 2 розділу 8 Технічної угоди всі спори (розбіжності), які можуть виникнути при виконанні умов цієї Технічної угоди, повинні вирішуватись шляхом переговорів, у разі неможливості досягнення згоди шляхом переговорів спірні питання передаються на розгляд до НКРЕКП або до суду для вирішення в установленому порядку

15.04.2019 року АТ «Львівгаз» надіслало філії АТ «Укргазвидобування» ГПУ «Львівгазвидобвування» листи № 790-Сл-4202-0419 та № 790-Сл-4204-0419 про сплату компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за січень-лютий 2019 року та березень 2019 року.

Листом від 24.05.2019 року № 2-6-2-01-1219 ГПУ «Львівгазвидобвування» відмовило у задоволенні вказаних вимог.

Листами від 21.06.2019 року № 790-Сл-7354-0619 та від 12.07.2019 року № 790-Сл-7961-0719 позивач надіслав філії АТ «Укргазвидобування» ГПУ «Львівгазвидобування» вимогу про сплату компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за квітень-травень 2019 року та червень 2019 року відповідно.

Листом від 31.07.2019 року № 2-2-2-01-17-10 ГПУ «Львівгазвидобвування» відмовило у задоволенні вказаних вимог.

Листом від 17.02.2020 року за вих. № 790-Сл-1306-0220 позивач звертався до філії АТ «Укргазвидобування» ГПУ «Львівгазвидобування» з вимогою про сплату компенсації за недотримання параметрів якості природного газу за липень-грудень 2019 року.

Станом на дату винесення рішення суду нарахована позивачем сума відповідачем не сплачена.

Оцінка суду.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Як встановлено ч. 1 ст. 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу. Частиною 2 цієї статті встановлено, що з метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, оператор газорозподільної системи зобов`язаний:

1) розробляти, щороку до 31 липня подавати на затвердження Регулятору, розміщувати на своєму веб-сайті та виконувати план розвитку газорозподільної системи на наступні 10 років;

2) вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи;

3) розробити і впроваджувати програму відповідності згідно із статтею 39 цього Закону;

4) вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення своєї господарської діяльності;

5) надавати інформацію, обов`язковість надання якої встановлена законодавством;

6) забезпечувати конфіденційність інформації, одержаної під час здійснення господарської діяльності, а також розміщувати на своєму веб-сайті у недискримінаційний спосіб інформацію, яка стимулюватиме розвиток ринку природного газу;

7) вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

Статтею 40 згаданого вище закону встановлено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Порядок подання заперечень щодо якості поставленого природного газу визначені в Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС).

Пунктом 7 глави 3 розділу I Кодексу газорозподільних систем визначено, що якість природного газу, що надходить до ГРМ, та якість природного газу, що передається Оператором ГРМ у пунктах призначення, має відповідати вимогам цього Кодексу. Оператор ГРМ відповідає за якість природного газу з моменту його надходження в ГРМ до моменту його передачі в пунктах призначення.

Як встановлено пунктом 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем порядок взаємовідносин Оператора ГРМ з газодобувним підприємством та виробником біогазу або іншого виду газу з альтернативних джерел, що в установленому законодавством порядку підключений до ГРМ, а також із суміжним Оператором ГРМ щодо якості природного газу, який подається до ГРМ, регулюється цією главою та технічною угодою.

Згідно з пунктом 2 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем чисельні значення фізико-хімічних показників природного газу, що подається до газорозподільної системи від ГДП чи ВБГ (суміжного Оператора ГРМ), повинні відповідати параметрам та принципам, визначеним в Кодексі ГТС, як для точок виходу з ГТС, за виключенням вимог вмісту меркаптанової сірки. Якщо природний газ, що не відповідає зазначеним вимогам, був завантажений в газорозподільну систему з причин, що не залежать від Оператора ГРМ, він має право на компенсацію, яка розраховується відповідно до глави 3 цього розділу.

Визначення ФХП природного газу, чисельні значення яких використовуються при розрахунку об`єму природного газу, який надійшов до ГРМ, проводиться уповноваженими відповідно до законодавства хіміко - аналітичними лабораторіями (далі - хімлабораторії) ГДП, ВБГ чи незалежними хімлабораторіями, для чого ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) з періодичністю та в точках відбору проб газу, узгоджених з Оператором ГРМ, здійснює відповідний відбір проб газу у порядку, встановленому ДСТУ ISO 10715:2009 "Природний газ. Настанови щодо відбирання проб", затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 30 грудня 2009 року № 485 (далі - ДСТУ ISO 10715:2009) (п. 3 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем).

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газорозподільних систем ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ, який передає газ) щодня до 12.00 години факсимільним зв`язком (або іншими засобами електронного зв`язку) надає Оператору ГРМ оперативні дані ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками його відбору, які мають містити такі чисельні значення: густину газу; вміст азоту; вміст вуглекислого газу; точку роси; число Воббе; теплотворність.

На підставі доведених до Оператора ГРМ оперативних даних ФХП природного газу ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) щодня з 14.00 години (з урахуванням одночасних дій Оператора ГРМ) забезпечує введення чисельних значень ФХП до баз даних обчислювачів або коректорів об`єму газу, що є складовими комерційних вузлів обліку на ГРС (в пунктах приймання-передачі газу до ГРМ). До 02 числа календарного місяця (включно), наступного за звітним, ГДП та ВБГ (суміжний Оператор ГРМ) надає Оператору ГРМ в електронному та паперовому вигляді розгорнутий паспорт ФХП природного газу за всіма узгодженими з Оператором ГРМ точками відбору газу за звітній місяць (місячний паспорт ФХП), який має бути погоджений Оператором ГРМ.

Відповідно до пункту 1 глави 3 VІІІ Кодексу газорозподільних систем у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу з параметром якості теплоти згорання нижчим від значень, визначених главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію.

Згідно з пунктом 3 глави 3 VІІІ Кодексу газорозподільних систем у разі подачі в точках надходження в ГРМ або на межі балансової належності об`єкта споживача природного газу, який не відповідає параметрам якості щодо вмісту механічних домішок, визначених главами 1 та 2 цього розділу, сторона, яка передає газ, зобов`язана сплатити стороні, яка приймає газ, додаткову компенсацію.

Як встановлено пунктом 6 глави 3 VІІІ Кодексу газорозподільних систем оплата додаткової компенсації проводиться щомісяця, у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, окремо по кожному параметру якості щодо природного газу.

В матеріалах справи наявна копія паспортів фізико - хімічних показників природного газу за спірний період.

Також в матеріалах справи наявні листи, якими позивач звертався до відповідача про сплату компенсації.

Однак, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та виконання.

Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п.п. 1 п. 1 глави 1 розділу III Кодексу газотранспортної системи відповідальним за якість газу є: у точках входу (крім точок входу на міждержавному з`єднанні) - оператори суміжних систем, суміжні газовидобувні підприємства, які подають природний газ до газотранспортної системи в точці входу. У точках входу на міждержавному з`єднанні відповідальним є замовник послуг транспортування; у точках виходу - оператор газотранспортної системи.

Тому, відповідач як оператор газотранспортної системи (оператор ГТС), який здійснює транспортування газу по газотранспортній системі відповідальний за якість газу у точках його виходу, тобто, в даному випадку в точці передачі (виходу) газу позивачу, як оператору ГРМ.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що укладена між сторонами технічна угода №03/24-16 від 14.06.2016 року є технічною і покликана регулювати виключно технічні питання взаємовідносин сторін, які виникають при передачі природного газу, а не фінансові.

Так, предмет даної технічної угоди визначає порядок приймання-передачі природного газу стороною 1 (відповідачем) до газопроводів сторони 2 (позивача).

Перелік пунктів приймання-передачі газу визначено цією угодою (п. 1.1.).

Розділ 2 технічної угоди № 4 від 27.09.2013 р. регулює питання «Якості газу», зокрема: п. 2.1 фізико-хімічні показники газу, що подається до газових мереж, та періодичність їх визначення повинні відповідати вимогам, визначеним в Кодексі газорозподільних систем (а.с.38, т.І).

Розділ 6 згаданої вище технічної угоди передбачає відповідальність сторін: сторони у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань по цій технічній угоді несуть відповідальність відповідно до законодавства.

З вищенаведеного вбачається, що п. 2.1. та розділ 6 технічної угоди №03/24-16 від 14.06.2016 для визначення параметрів якості газу та відповідальності за їх недотримання відсилають до нормативних актів, які встановлюють вимоги щодо якості газу та, відповідно, застосування відповідальності за їх недотримання.

Щодо тверджень відповідача, стосовно того, що глава 1 розділу VIII Кодексу газорозподільних систем суперечить Закону України "Про захист прав споживачів", cт. 678 ЦK України, cт. 268 ГК України, суд зазначає наступне.

Кодекс газорозподільних систем виданий на виконання та відповідно до вимог Законів України «Про ринок природного газу», «;Про природні монополії», Положення про Національну комісію, що здійснює регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - НКРЕКП) є спеціальним нормативно-правовим актом в системі законодавства про ринок природного.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон України «Про НКРЕКП» визначає правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Ст. 1 Закону України «Про НКРЕКП» визначає, що НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки постачання природного газу;

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про НКРЕКП» регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом.

Відповідно до ст. 17 цього Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг регулятор серед іншого, розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, кодекси газорозподільних систем.

Таким чином, затверджений НКРЕКП Кодекс газорозподільних систем є нормативно- правовим актом, який регулює відносини між оператором ГРМ (АТ «Харківгаз») та газовидобувним підприємством (АТ «Укргазвидобування») в силу прямої вказівки Закону України «Про НКРЕКП».

Отже, твердження відповідача про те, що позивач не є ні покупцем, ні споживачем, не можуть братися до уваги, з огляду на п. 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, який регулює взаємовідносини, зокрема, між операторами ГРМ і газовидобувними підприємствами, які підключені (приєднуються) до газорозподільної системи.

Порядок взаємовідносин оператора ГРМ з газовидобувним підприємством щодо якості природного газу, який подається до ГРМ та визначення додаткової компенсації за недотримання параметрів якості природного газу регулюється, зокрема, розділом VIII Кодексу газорозподільних систем.

Відтак, при розгляді даної справи сторони слід розуміти як: оператор ГРМ (АТ «Львівгаз») - сторона яка приймає газ у розумінні гл. 3 р. 8 Кодексу газорозподільних систем, та газовидобувне підприємство (АТ «Укргазвидобування») - сторона, яка передає газ у розумінні гл. 3 р. 8. Кодексу газорозподільних систем, а не покупця чи продавця.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що постанова НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. прийнята всупереч ч.2 ст. 19 Конституції України, суд зазначає наступне.

Зокрема, Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - «Про НКРЕКП») визначає правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення, я, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

Ст. 1 Закону України «Про НКРЕКП» визначає, що НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу;

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про НКРЕКП» регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом.

Відповідно до ст. 17 цього Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор серед іншого, розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема, кодекси газорозподільних систем.

Більш того, законом України «Про ринок природного газу» до компетенції регулятора на ринку природного газу належать, в тому числі, затвердження кодексів газотранспортних систем, кодексу газорозподільних систем, кодексів газосховищ та кодексу установки LNG.

Таким чином, затверджений НКРЕКП Кодекс газорозподільних систем є нормативно- правовим актом, який регулює відносини між Оператором ГРМ (АТ «Харківгаз») та газовидобувним підприємством (АТ «Укргазвидобування») в силу прямої вказівки Законів України «Про НКРЕКП» та «;Про ринок природного газу».

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 5-р/2019 є безпідставним, оскільки ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4, ч. 1, абз. 1, 2 ч. 2 ст. 5, абз. 2, 3, 4, 39, 40 ч. 3, ч. 6 ст. 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016р. № 1540VІІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з 31.12.2019 р., в той час як спірні відносини стосуються періоду з січня - грудня 2019 рр. (тобто, до 31.12.2019 р.).

Позивачем розрахована у відповідності до положень Кодексу газорозподільних систем та паспортів фізико - хімічних показників переданого/прийнятого природного газу компенсацію за недотримання якості природного газу за період з січень-грудень 2019, з уточненням за липень 2019р по жовтень 2019р, разом1' 945' 897,10 грн. з ПДВ (1' 621' 580,92 грн. без ПДВ).

Суд враховує слушні заперечення відповідача щодо включення в суму компенсації ПДВ та зазначає, що податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПК України розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України).

Правила формування бази оподаткування ПДВ визначено статтею 188 розділу V ПК України. Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПК України встановлено, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання та роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове держави з пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Однак, в даному випадку, включення суми ПДВ (20%) до складу компенсації є неправомірним, оскільки за своєю правовою природою компенсація за неякісний газ не є товаром, роботою чи послугою, на яку б нараховувався такий податок. При цьому, аргумент позивача щодо наявності позитивної судової практики про стягнення на користь операторів ГРМ з відповідача компенсаційних сум із врахуванням ПДВ судом не береться до уваги, оскільки, по-перше, в справах №№910/4171/20 та 910/8276/19 відповідач не заперечував проти включення сум ПДВ до загального розрахунку (відповідач взагалі не заперечував проти поданого розрахунку), по-друге, відповідно ч.2 ст.315 ГПК України саме у постанові палати, об`єднаної палати чи Великої Палати Верховного суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права. Рішення суду першої та апеляційної інстанцій до уваги у цій справі не беруться.

Здійснивши самостійний розрахунок заявлених до стягнення сум, суд виключив із суми додаткової плати, інфляційних втрат та 3% річних складову ПДВ та встановив правомірність до стягнення з відповідача 1' 621' 580,92 грн. без ПДВ додаткової плати за порушення якості природного газу, 58' 631,00 грн. без ПДВ 3% річних, 41' 360,42 грн. без ПДВ інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір в силу вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» у попередньому розрахунку судових витрат зазначило про витрати, пов`язані з розглядом справи 4' 234,00 грн., однак доказів їх понесення суду не подано.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (адреса: 04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019755) в особі філії Газопромислове управління «Львівгазвидобування» (адреса: 79026, м. Львів, вул.Рубчака, 27, коду нема ) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (адреса: 79039, м.Львів, вул.Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) 1' 621' 580,92 грн. без ПДВ додаткової плати за порушення якості природного газу, 58' 631,00 грн. 3% річних, 41' 360,42 грн. інфляційних втрат та 25' 823,58 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

6. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення буде складено та підписано 13.10.2020р.

Суддя І.Б. Козак