Рішення № 92193152, 06.10.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1361/20

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс», с. Щасливе, Бориспільський р-н, Київської області

про стягнення штрафних санкцій

за участю представників:

від позивача: В.С.Єгоров

від відповідача: О.В.Шульга

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою №14/4-3013-20 від 06.05.2020 року (вх. №1371/20 від 15.05.2020 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (далі - відповідач) про стягнення 13603,94 грн. заборгованості за Договором постачання природного газу №2026/1718-ТЕ-17 від 04.09.2017 року, а саме: 10058,33 грн. пені, 1957,92 грн. 3% річних, 1587,69 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу №2026/1718-ТЕ-17 від 04.09.2017 року в частині своєчасної оплати отриманого у 2017, 2018 роках природного газу на суму 1134366,91 грн. Враховуючи несвоєчасну оплату отриманого у 2017, 2018 р.р. природного газу, позивачем, з посиланням на п. 8.2 Договору, нараховано відповідачу 10058,33 грн. пені та, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховано 1957,92 грн. 3% річних і 1587,69 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 19.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1361/20 за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 03.06.2020 (вх. №11370/20 від 09.06.2020), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.06.2020 року розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 07.07.2020 року.

До суду від відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №13703/20 від 06.07.2020) про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.07.2020 року заперечував проти поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.07.2020 року відкладено підготовче засідання на 04.08.2020 року.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №14/4-4360-20 від 13.07.2020 року (вх. №14531/20 від 16.07.2020).

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 04.08.2020 року не з`явися, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою суду від 04.08.2020 року закрито підготовче провадження у справі №911/1361/20 та призначено розгляд справи по суті на 06.10.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні 06.10.2020 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.10.2020 року проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 06.10.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (правонаступником якого є - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (за договором - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (за договором - споживач) 04.09.2017 року укладено Договір постачання природного газу №2026/1718-ТЕ-17 з подальшими змінами, внесеними Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 року, №2 від 05.04.2018 року, №3 від 12.06.2018 року, №4 від 17.08.2018 року, №5 від 04.09.2018 року (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1.,1.2 Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711210000, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України) (п. 1.4. Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 150,0 тис. куб.м.; жовтень- 15,0, листопад- 20,0, грудень- 30,0 (IV кв. 2017 р. - 65,0); січень - 30,0, лютий - 30,0, березень - 25,0 (І кв. 2018 р. - 85,0).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п. 3.7. Договору).

Згідно п.п. 3.8., 3.9. Договору, споживач зобов`язується не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, подати постачальнику підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим Договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта.

Пунктами 5.1., 5.2 Договору передбачено, що ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також, податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється Положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін. Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення Договору становить 4942,00 грн., крім того, податок на додану вартість (20%). Усього до сплати з податком на додану вартість - 5930,40 грн.

Відповідно до п. 5.4. Договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.п. 8.1, 8.2 Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 12.1. Договору, Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому в Договір №2026/1718-ТЕ-17 від 04.09.2017 року постачання природного газу було внесено зміни Додатковою угодою №1 від 11.01.2018 року, зокрема, сторони погодили викласти п. 8.2 Договору у наступній редакції «У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.»

Відповідно до п.п. 1,2 Додаткової угоди №2 від 05.04.2018 року до Договору, сторони погодили додати п. 2.1. розділу 2 абзацом в наступній редакції: «постачальник передає споживачу за період з 01.04.2018 р. по 31.05.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 18,0 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: квітень - 10,0; травень - 8,0.» та погодили викласти розділ 12 «строк дії договору» в наступній редакції: « 12.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 31.05.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.». Відповідно до п.п. 1,2 Додаткової угоди №3 від 12.06.2018 року до Договору, сторони погодили додати п. 2.1. розділу 2 абзацом в наступній редакції: «постачальник передає споживачу в період з 01.06.2018 р. по 31.07.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 20,0 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: червень - 10,0; липень - 8,0.» та погодили викласти розділ 12 «строк дії договору» в наступній редакції: « 12.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 31.07.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.». Відповідно до п.п. 1,2 Додаткової угоди №4 від 14.08.2018 року до Договору, сторони погодили додати п. 2.1. розділу 2 абзацом в наступній редакції: «постачальник передає споживачу в період з 01.08.2018 р. по 31.08.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10,0 тис. куб. м.» та погодили викласти розділ 12 «строк дії договору» в наступній редакції: « 12.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 31.08.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.». Відповідно до п.п. 1,2 Додаткової угоди №5 від 04.09.2018 року до Договору, сторони погодили додати п. 2.1. розділу 2 абзацом в наступній редакції: «постачальник передає споживачу в період з 01.09.2018 р. по 30.09.2018 р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 10,0 тис. куб. м.» та погодили викласти розділ 12 «строк дії договору» в наступній редакції: « 12.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 р. по 30.09.2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.». Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1134366,91 грн., що підтверджується підписаними з обох сторін та скріпленими печатками підприємств актами приймання-передачі природного від 31.10.2017 р., від 30.11.2017 р., від 31.12.2017 р., від 31.01.2018 р., від 28.02.2018 р., 31.03.2018 р., від 30.04.2018 р., від 31.05.2018 р., від 30.06.2018 р., від 31.07.2018 р., від 31.08.2018 р., від 30.09.2018 р., копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач повністю розрахувався за природний газ, переданий за Договором №2026/1718-ТЕ-17 від 04.09.2017 року, що підтверджується доданими до позовної заяви довідками по операціям, сальдо «Сітістейтсервіс ТОВ» та банківськими виписками.

Проте, як зазначає позивач, відповідач обов`язок за договором в частині оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки за поставлений газ з порушенням строку, погодженого сторонами, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов`язань за договором.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п. 6.1 відповідного договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Договором визначено, що у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1. цього Договору, постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Таким чином, відповідач взяті на себе зобов`язання зі своєчасної оплати отриманого у жовтні-грудні 2017 року, січні-вересні 2018 року природного газу не виконав у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача 10058,33 грн. пені (за період з 28.11.2017 по 21.12.2017 за зобов`язаннями жовтня 2017 року у розмірі 868,39 грн.; за період з 26.12.2017 по 18.01.2018 за зобов`язаннями листопада 2017 року у розмірі 824,71 грн.; за період з 26.01.2018 по 18.02.2018 за зобов`язаннями грудня 2017 року у розмірі 810,14 грн.; за період з 27.02.2018 по 15.03.2018 за зобов`язаннями січня 2018 року у розмірі 573,85 грн.; за період з 27.03.2018 по 17.04.2018 за зобов`язаннями лютого 2018 року у розмірі 742,63 грн.; за період з 26.04.2018 по 18.06.2018 за зобов`язаннями березня 2018 року у розмірі 1086,84 грн.; за період з 26.05.2018 по 17.07.2018 за зобов`язаннями квітня 2018 року у розмірі 855,60 грн.; за період з 26.06.2018 по 19.08.2018 за зобов`язаннями травня 2018 року у розмірі 915,45 грн.; за період з 26.07.2018 по 18.10.2018 за зобов`язаннями червня 2018 року у розмірі 1001,37 грн.; за період з 26.08.2018 по 18.10.2018 за зобов`язаннями липня 2018 року у розмірі 876,17 грн.; за період з 26.09.2018 по 19.11.2018 за зобов`язаннями серпня 2018 року у розмірі 874,42 грн.; за період з 26.10.2018 по 18.12.2018 за зобов`язаннями вересня 2018 року у розмірі 628,76 грн.;), 1957,92 грн. 3% річних (за період з 28.11.2017 по 21.12.2017 за зобов`язаннями жовтня 2017 року у розмірі 158,85 грн.; за період з 26.12.2017 по 18.01.2018 за зобов`язаннями листопада 2017 року у розмірі 158,85 грн.; за період з 26.01.2018 по 18.02.2018 за зобов`язаннями грудня 2017 року у розмірі 158,85 грн.; за період з 27.02.2018 по 15.03.2018 за зобов`язаннями січня 2018 року у розмірі 112,52 грн.; за період з 27.03.2018 по 17.04.2018 за зобов`язаннями лютого 2018 року у розмірі 145,61 грн.; за період з 26.04.2018 по 18.06.2018 за зобов`язаннями березня 2018 року у розмірі 213,10 грн.; за період з 26.05.2018 по 17.07.2018 за зобов`язаннями квітня 2018 року у розмірі 167,76 грн.; за період з 26.06.2018 по 19.08.2018 за зобов`язаннями травня 2018 року у розмірі 179,50 грн.; за період з 26.07.2018 по 18.10.2018 за зобов`язаннями червня 2018 року у розмірі 196,34 грн.; за період з 26.08.2018 по 18.10.2018 за зобов`язаннями липня 2018 року у розмірі 171,80 грн.; за період з 26.09.2018 по 19.11.2018 за зобов`язаннями серпня 2018 року у розмірі 171,45 грн.; за період з 26.10.2018 по 18.12.2018 за зобов`язаннями вересня 2018 року у розмірі 123,29 грн.;), 1587,69 грн. інфляційних втрат (за період з 01.08.2018 по 30.09.2018 за зобов`язаннями червня 2018 року у розмірі 21,87 грн.; за період з 01.09.2018 по 30.09.2018 за зобов`язаннями липня 2018 року у розмірі 735,45 грн.; за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 за зобов`язаннями серпня 2018 року у розмірі 630,52 грн.; за період з 01.11.2018 по 31.11.2018 за зобов`язаннями вересня 2018 року у розмірі 199,85 грн.;) нарахованих на заборгованість відповідача станом на дату остаточного розрахунку відповідно до виконаного позивачем розрахунку.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач невчасно розрахувався за переданий йому природний газ у жовтня-грудні 2017 р., січні-вересні 2018 р., допустивши прострочення. Отже, не виконавши зобов`язання у строк, встановлений п. 6.1 Договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що вони є арифметично вірними, відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому, вимоги про стягнення 10058,33 грн. пені, 1957,92 грн. 3% річних та 1587,69 грн. інфляційних втрат, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача стосовно того, що з 15.08.2019 року приміщення ТОВ «Сітістейтсервіс», в яких знаходяться електрощитові та теплопункти, були захоплені невідомими особами, які незаконно використовують електричну енергію, вартість якої не оплачують, не береться судом до уваги, оскільки не стосується даного спору та не є обставиною, що унеможливлює виконання відповідачем зобов`язань за Договором №2026/1718-ТЕ-17 від 04.09.2017 р. в частині здійснення своєчасної оплати за отриманий природний газ згідно актів прийому-передачі газу.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яке міститься у відзиві на позов, задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зменшення суми пені є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/2158/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися виконання зобов`язань між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Суд зазначає, що зобов`язання з оплати природного газу за Договором покладались саме на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, заперечення позивача а також те, що розмір пені не є значним, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача у повному обсязі.

Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» про стягнення 13603,94 грн. заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітістейтсервіс» (08325, Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 14-Б, код ЄДРПОУ 34514979) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 10058 (десять тисяч п`ятдесят вісім) грн. 33 коп. пені, 1957 (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 92 коп. 3% річних, 1587 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят сім) грн. 69 коп. інфляційних втрат та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 13.10.2020 р.

Суддя Д.Г. Заєць