Ухвала суду № 92192643, 08.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

08.10.2020Справа № 910/16618/19

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши заяву Державного підприємства "Укркосмос" про відстрочку виконання судового наказу

за заявою Відкритого акціонерного товариства "Азеркосмос"

до боржника Державного підприємства "Укркосмос"

про видачу судового наказу

Представники сторін:

стягувач: не з`явився;

боржник: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Азеркосмос" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про видачу судового наказу до боржника - Державного підприємства "Укркосмос" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за Договором оренди ресурсу транспондеру № AZCS-SM-UA-UKRKS-3-2-1-KU від 16.12.2015 у сумі 6 000,00 доларів США.

09.12.2019 було видано судовий наказ про стягнення з Державного підприємства "Укркосмос" на користь Відкритого акціонерного товариства "Азеркосмос" боргу в сумі 6 000 доларів США та 192 грн. 10 коп. витрат по сплаті судового збору.

11.08.2020 до суду від Державного підприємства "Укркосмос" надійшла заява про розстрочку виконання судового наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 заяву Державного підприємства "Укркосмос" № б/н від 11.08.2020 про розстрочку виконання судового наказу повернуто заявникові без розгляду.

21.09.2020 до суду від Державного підприємства "Укркосмос" надійшла заява про розстрочку виконання судового наказу, яка за своєю правовою природою є заявою про відстрочку виконання судового наказу.

Приписами статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 розгляд заяви Державного підприємства "Укркосмос" про відстрочку виконання судового наказу призначено на 08.10.2020.

Представники сторін в засідання суду не з`явились.

Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 237 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Судом враховано, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".

При цьому, в рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.

Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

В зв`язку з тим, що відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Обґрунтовуючи подану заяву про відстрочення виконання рішення заявник вказує на те, що Державне підприємство «Укркосмос» намагалося виконати зобов`язання за договором добровільно без звернення Відкитого акціонерного товариства «Азеркосмос» до виконавчої служби, проте Публічне акціоерне товариство «Діамантбанк», в якому були відкриті депозитні рахунки Державного підприємсива «Укркосмос» і на яких розміщувалися основні грошові кошти підприємства, було віднесено до категорії неплатоспроможних, та процес повернення депозитних коштів на рахунок Державного підприємства «Укркосмос» було припинено.

Також, заявник зазначає, що неодноразово звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо негайного повернення грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», проте отримувало від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмову з зазначенням, що кошти Державного підприємситва «Укркосмос» включені до 7 черги реєстру кредиторів і можуть бути виплачені за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, в черговості, передбаченій законодавством.

За твердженням заявника, вказані вище обставини підтверджують факт того, що неможливість повного виконання зобов`язань за договором сталося не з вини боржника, а в результаті обставин не залежних від Державного підприємства «Укркосмос».

Крім того, заявник зазначає, що на теперішній час, сума заборгованості Державного підприємства «Укркосмос» перед Відкритим акціонерним товариством «Азеркосмос» становить 71 580 (сімдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят) доларів США. Ця сума є досить великою і на банківських рахунках підприємства вона відсутня. Скрутне фінансове становище підприємства підтверджується фінансовою звітністю підприємства.

Окрім того, заявник зазначив про те, що на теперішній час підприємство проводить роботу з виходу з фінансової кризи, розроблено стратегію виходу та проводяться заходи щодо стягнення кредиторської заборгованості з контрагентів підприємства та повернення майна, яке в подальшому буде реалізоване для сплати заборгованості Державного підприємства «Укркосмос» перед Відкритим акціонерним товариством «Азеркосмос».

Також, заявник зазначає, що стягнення суми боргу в розмірі 71 580 (сімдесят одна тисяча п`ятсот вісімдесят) доларів США. може призвести до порушення ліквідності та втрати платоспроможності підприємства, а також порушенню договірних зобов`язань, виникненню та росту боргових зобов`язань перед постачальниками, працівниками та бюджетом.

Оскільки Державне підприємство "Укркосмос" є суб`єктом господарювання державного сектору економіки, що утворено та діє на базі державної власності, тому порушення балансу майнових інтересів підприємства може призвести до порушень інтересів держави.

Слід зазначити, що надання розстрочки та відстрочки, у тому числі зміну способу та порядку виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду.

Проте, суд вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан заявника, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, не є тією виключною обставиною, яка б давала підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже її наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання - заявника.

Аналогічну правову позицію викладено Вищим господарським судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 905/1516/14, в якій зазначено, що відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Таким чином, на виконання судового рішення у справі заявник (боржник) повинен повернути стягувачу належне останньому майно (грошові кошти), тому подальше невиконання остаточного судового рішення буде прямим порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що протягом зазначеного заявником строку відстрочення виконання рішення кредитор не матиме можливості користуватися своїми грошовими коштами без отримання будь-якої компенсації.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) всупереч приписів частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв`язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання відстрочки виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Державного підприємства "Укркосмос" про відстрочку виконання судового наказу.

Керуючись ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні заяви Державного підприємства "Укркосмос" про відстрочку виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 910/16618/19 відмовити .

Ухвала набирає законної сили 12.10.2020 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 12.10.2020

Суддя С. В. Стасюк