Рішення № 92192555, 24.09.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/51/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2020 Справа № 908/964/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Колодій Н.А., при секретарі судового засідання Зеленцовій К.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РемМашРесурс" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, код ЄДРПОУ 40181642)

До відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 00130872)

про стягнення 1496143,64 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.04.2020 до Господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РемМашРесурс" до Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" про стягнення 1496143,64 грн заборгованості за договором про надання послуг, з яких 1338532,13 сума основного боргу, 16469,08грн сума 3% річних, 141142,43 сума пені.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.04.2020 відкрито провадження у справі № 908/964/20 за правилами загального провадження. Підготовче засідання призначено на 12.05.2020. За клопотаннями відповідача підготовче засідання відкладалось до 27.05.2020, 09.07.2020, 26.08.2020.

02.07.2020 на адресу Господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву та відкладення підготовчого засідання. Представник позивача, що приймав участь в судовому засіданні 09.07.2020 в режимі видеоконференції, заперечив проти поданого клопотання, вказуючи на затягування відповідачем судового процесу.

Ухвалою суду від 09.07.2020 судом було задоволено подане клопотання, відповідачу було надано додатковий строк для подання відзиву, підготовче засідання відкладено на 26.08.2020. На день судового засідання 26.08.2020 відзив відповідачем не надано.

Ухвалою суду 26.08.2020 судом закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 24.09.2020.

03.08.2020 від відповідача надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи, продовження строку проведення підготовчого провадження та строку для надання відзиву на позовну заяву по справі на 15 календарних днів з дати завершення карантину, починаючи з 31.08.2020. Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, про що винесено відповідну ухвалу суду.

04.09.2020 та 18.09.2020 до канцелярії Господарського суду запорізької області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/964/20 до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.08.2020 у справі № 908/964/20 про повернення зустрічної позовної заяви. Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на п.п. 17.10 та 17.12 Перехідних положень ГПК України, а також вказує на те, що приймаючи до уваги об`єктивну неможливість розгляду первісного позову у справі без матеріалів справи, просить суд зупинити провадження у справі.

Розглянувши подані клопотання суд дійшов висновку відмовити в їх задоволенні, оскільки згідно з п. 17.10 Перехідних положень ГПК України, до суду апеляційної інстанції були передані копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. Крім того, на день розгляду справи № 908/964/20 по суті, докази прийняття її до розгляду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 09.07.2020 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК "Акорд" та з використанням власних технічних засобів з використанням системи "EasyCon".

24.09.2020 від позивача електронною поштою надійшов лист в якому позивач просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному об`ємі.

Представник відповідача вкотре у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Своїми процесуальними правами згідно ст. 42 ГПК України не скористався. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019 між Акціонерним товариством "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РемМашРесурс" (далі - постачальник, позивач) укладено договір № 3529-ДЭ-ПрТЭС про закупівлю товару (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується у 2019 році виконати роботи, зазначені в п. 1.2. цього Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Найменування робіт (код ДКПП 33.11): «Капітальний ремонт корпусів ЖЕН-8В енергоблоку ст. №8 ДТЕК ПРИДНІПРОВСЬКА ТЕС» (інв.№ 10000012556).

Місце виконання робіт (об`єкт): виробнича база виконавця (за адресою: 61128, м.Харків, проспект Л. Ландау, буд. 151).

Сума договору становить: 1 340 577.67 грн. (один мільйон триста сорок тисяч п`ятсот сімдесят сім грн. 67 коп. ), у тому числі ПДВ 20 % 223 429,61грн. (двісті двадцять три тисячі чотириста двадцять дев`ять гривень 61 коп.).

Згідно з п. 4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником виконаних виконавцем робіт протягом 5 (п`яти) робочих днів з 30 (тридцятого) календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, пред`явлення виконавцем рахунку на оплату та за умови надання виконавцем належним чином оформленої податкової накладної.

На виконання умов договору № 3529-ДЄ-Пр-ТЄС від 02.05.2019, позивач виконав взяті себе зобов`язання, що підтверджується актом приймання виконаних робіт № 1 за вересень. Проте, відповідач вартість наданих позивачем робіт не оплатив внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 1 338 532,13грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1 338 532,13грн., пеню за період з 04.11.2020 по 01.04.2020 у розмірі 141142,43 грн., 3 % річних у розмірі 16469,08 грн. за період з 04.11.2019 по 01.04.2020.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи,суд дійшов наступних висновків:

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується узгодження сторонами всіх умов договору. Згідно з додатковою угодою від 01.08.2019 сторони погодили: змінити вартість робіт за договором та починаючи з 01.08.2020, у зв`язку з виконанням додаткового обсягу робіт та збільшенням суми договору на 167954,46грн. з ПДВ, затвердити її в розмірі - 1257110,11грн., крім того ПДВ - 20% 251422,02грн, разом з ПДВ - 1508532,13грн. Пунктом 3 додаткової угоди сторонами також погоджено, що до цієї додаткової угоди додається та є невід`ємною частиною договору: Додаток № 6 Технічне завдання (додаткове); Додаток №2а договірна ціна, Додаток № 3а Локальний кошторис; Додаток №4а Відомість ресурсів, Додаток №5а Розрахунок.

В матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт № 1 за вересень 2019, виставлений позивачем рахунок № 000098 від 30.09.2019 на оплату виконаних позивачем робіт в сумі 1388532,13грн. та податкова накладна № 30092019 від 30.09.2019, зареєстрована в ЄРПН.

Позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1388532,13грн. Вказана сума підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 04.11.2020 по 01.04.2020 у розмірі 141142,43 грн. та 3 % річних у розмірі 16469,08 грн. за період з 04.11.2019 по 01.04.2020.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Зазначена вимога щодо стягнення суми пені задоволенню не підлягає, оскільки заявлена безпідставно виходячи з наступного:

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій. У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань, а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.

Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань передбачається, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1).

Згідно зі ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Тобто, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.

Аналіз умов договору та діючого законодавства свідчить про неузгодження сторонами договору ні розміру пені, ні бази її нарахування за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг в рамках договору №3529-ДЄ-Пр-ТЄС, внаслідок чого суд відмовляє у задоволені вимоги щодо стягнення пені.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період 04.11.2019 по 01.04.2020 у розмірі 16469,08 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 16364,78грн. В решті пред`явленої до стягнення суми 3% річних слід відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РемМашРесурс" до Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, код ЄДРПОУ 00130872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РемМашРесурс" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, код ЄДРПОУ 40181642) суму основного боргу у розмірі 1338532 (один мільйон триста тридцять вісім тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 13 коп., 16364 (шістнадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн. 78коп. суму 3 % річних, судовий збір у розмірі 20323 (двадцять тисяч триста двадцять три) грн. 45 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення оформлено і підписано "13" жовтня 2020.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій