Рішення № 92192009, 12.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4281/20

За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро

до Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича, м. Жовті Води Дніпропетровської області

про стягнення неустойки в сумі 21 409 грн. 15 коп. за договором оренди від 15.06.2010 № 12/02-4034-ОД

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича на користь позивача до Державного бюджету України неустойку у розмірі 21 409 грн. 15 коп., відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.06.2010 № 12/02-4034-ОД.

Позовні вимоги обґрунтовує несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого майна з оренди, що стало підставою для нарахування неустойки за користування майном у позадоговірний період на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 10.08.2020, що направлялась відповідачу, з відміткою відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвала суду від 10.08.2020 направлялась відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 06.08.2020).

За визначенням п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; факт передання відповідачу об"єкта оренди; обставини припинення договору; факт повернення відповідачем об"єкта оренди; наявність прострочення повернення відповідачем об"єкта оренди; наявність підстав для нарахування неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

15.06.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, (орендодавець) і Фізичною особою-підприємцем Токарчуком Олександром Степановичем (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4034-ОД (далі - договір).

За умовами п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (далі - майно) площею 65,25 кв.м, розміщене за адресою: м. Жовті Води, вул. 50 років ВЛКСМ, 2 на першому поверсі п"ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі ДНУ ім. Олеся Гончара (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 25.02.2010 і становить за незалежною оцінкою 79 459 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання під розміщення діяльності оператора телекомунікацій (послуги Інтернет).

Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.

За умовами п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - квітень 2010 - 1 940 грн. 14 коп. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2010 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень-червень 2010. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

У відповідності до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4. договору).

За умовами п. 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 970 грн. 07 коп.;

- 50% балансоутримувача у розмірі 970 грн. 07 коп.

щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Згідно з п. 3.12. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов"язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що орендар зобов"язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов"язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря.

У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов"язання орендаря з повернення орендованого державного майна вважаються невиконаними, а орендар зобов"язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.

Орендодавець зобов"язаний письмово повідомити орендаря та балансоутримувача не пізніше, ніж за 30 діб, про свій намір щодо завершення, припинення або розірвання договору (п. 7.4. договору).

За умовами п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 15.06.2010 до прийняття іншого управлінського рішення, але не пізніше ніж до 15.05.2013. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при надання інформації щодо виконання умов цього договору, а саме наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Пунктом 10.10. договору передбачено, що чинність договору припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- приватизації орендованого майна орендарем;

- загибелі орендованого майна;

- достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду;

- банкрутства орендаря;

- ліквідації орендаря - юридичної особи;

- у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа);

- та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

За умовами п. 10.11. договору усі зміни і доповнення до договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами.

Згідно з п. 10.12. договору у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов"язаний негайно повернути балансоутримувачу майно у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

15.06.2010 позивач передав відповідачу об"єкт оренди за актом приймання - передачі (а.с. 12).

Додатковими угодами від 14.08.2013, від 04.08.2014, від 06.07.2015, від 15.06.2016 та від 10.08.2017 договір неодноразово продовжувався. Так, останньою додатковою угодою від 10.08.2017 сторони продовжили строк дії договору по 14.05.2018.

Крім того, додатковими угодами від 02.04.2012, від 14.08.2013 сторони змінили пункти 3.1. та 3.6. договору.

Листом за № 18-02-03989 від 22.06.2018 позивач повідомив відповідача та балансоутримувача про припинення договору з 15.05.2018 та необхідність повернення орендованого майна (а.с. 31, 32).

Відповідно до акту приймання - передачі від 31.07.2018 об`єкт оренди був повернутий відповідачем балансоутримувачу (а.с. 35).

Надалі, позивач надіслав відповідачу претензію за № 18-11-00438 від 22.01.2019 про сплату заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій (а.с. 25-28).

Листом від 05.02.2019 відповідач заперечував проти вимоги позивача про сплату заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій (а.с. 30).

Листом за № 18-11-01600 від 11.03.2019 позивач просив відповідача сплатити заборгованість з орендної плати та штрафні санкції (а.с. 29), чого відповідач не зробив.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 21 409 грн. 15 коп., за період з 15.05.2018 по 31.07.2018.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який регулює спірні правовідносини, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За приписами ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, договір оренди припинив свою дію з 15.05.2018, однак, в порушення п. 5.5. договору, орендоване майно за актом приймання-передачі балансоутримувачу повернуто лише 31.07.2018.

Позивач на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу неустойку у розмірі 32 304 грн. 28 коп., яка була частково оплачена відповідачем у розмірі 10 895 грн. 13 коп.

У зв"язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі 21 409 грн. 15 коп., за період з 15.05.2018 по 31.07.2018.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачу було нараховано орендну плату до державного бюджету за період з 15.05.2018 по 31.07.2018 у розмірі 8 076 грн. 08 коп., яку відповідач оплатив у повному обсязі, у зв"язку з чим заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом відсутня, що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 33, 34).

Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України. Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 13.02.2018 у справі № 910/12949/16 та у постанові 17.12.2018 у справі № 906/1037/16, у постанові Верховного Суду у складі колегії Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

Беручи до уваги оплату відповідачем 8 076 грн. 08 коп., суд зараховує цю суму, як часткову оплату зазначеної неустойки, яка перераховувалась як орендна плата за період після припинення дії договору без відповідних правових підстав.

Таким чином, розмір неоплаченої неустойки на час розгляду справи, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 13 333 грн. 07 коп.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича про стягнення неустойки в сумі 21 409 грн. 15 коп. за договором оренди від 15.06.2010 № 12/02-4034-ОД задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) до Державного бюджету України 13 333 грн. 07 коп. (тринадцять тисяч триста тридцять три грн. 07 коп.) неустойки та 1 309 грн. 07 коп. (одна тисяча триста дев"ять грн. 07 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича про стягнення неустойки у розмірі 8 076 грн. 08 коп. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 12.10.2020

Суддя І.А. Рудь