Рішення № 92190660, 12.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/11065/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні, без виклику сторін, адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини 3077 Національної гвардії України

про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Військової частини 3077 Національної гвардії України (далі по тексту - відповідач, ВЧ 3077) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправними та скасувати накази від 31 березня 2020 року №84 в частині, що стосується позивача, від 21 квітня 2020 року щодо накладання на позивача догани, від 22 квітня 2020 року №108 в частині, що стосується позивача;

- зобов`язати відповідача розглянути питання про нарахування та виплату позивачу премій, не виплачених у повному обсязі за квітень та травень 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на позивача неправомірно накладено дисциплінарні стягнення, оскільки спірний наказ від 31 березня 2020 року №84 винесено у період перебування на лікарняному позивача за відмову підписати інвентаризаційну відомість та прийняти до матеріальної відповідальності майно, яке фактично відсутнє у відповідача; щодо оголошеної догани 21 квітня 2020 року за самовільне залишення ВЧ 24 березня 2020 року позивачем зазначено, що його місцем роботи є ГУ НГУ, розташоване за адресою м. Київ, вул. Народного Ополчення,9А, куди, залишивши після бесіди з командиром частини ВЧ3077 і прибув позивач 24 березня 2020 року, крім того, відповідачем порушено строки накладення дисциплінарного стягнення, встановлені ст.87 Дисциплінарного статуту ЗСУ; щодо спірного наказу від 22 квітня 2020 року №108, позивач не може надати правову оцінку правомірності його винесення, оскільки відповідачем не надано матеріали службового розслідування, яке проводилося у період перебування позивача на лікарняному; як наслідок, позбавлено преміювання за вказаний період.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки оскаржувані накази та дисциплінарне стягнення у вигляді догани є такими, що прийняті відповідачем на підставі та у спосіб, передбачений законодавством у зв`язку із невжиттям позивачем належних заходів щодо прийняття майна та засобів ТЗІ. Як наслідок, у відповідача були законні підстави для позбавлення позивача премії.

У відповіді на відзив позивач зазначив про неправомірність прийнятих наказів та дисциплінарного стягнення у зв`язку з тим, що зміст наказів, якими на позивача покладено завдання щодо прийняття військового майна, не був доведений до позивача, з урахуванням чого у нього була відсутня можливість їх виконати; позивачем прийнято військове майно у встановлені наказом від 31 березня 2020 року №84 строки; військовими статутами заборонено накладення дисциплінарних стягнень у період перебування на лікарняному; щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани, обгрунтування наведені позивачем в адміністративному позові; щодо спірного наказу від 22 квітня 2020 року, позивачем зазначено, що ним виконано вимоги ст.254 Статуту внутрішньої служби ЗСУ в частині повідомлення про захворювання, відповідачем не наведено доводів щодо порушення позивачем ст. ст. 255, 257 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ; оскільки позивач не був ознайомлений з розпорядженням від 13 червня 2019 року №42, не мав змоги його виконати.

Відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивач був ознайомлений з наказом від 31 березня 2020 року №84 у порядку, передбаченому ст. ст. 35-38 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ; спірну догану винесено у зв`язку з невиконанням позивачем наказу відповідача, чим порушено військову дисципліну; у висновку службового розслідування правомірно встановлено причини, що сприяли порушенню військової дисципліни позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що пунктом 10 наказу командира ВЧ3077 від 31 березня 2020 року №84 «Про підсумки перевірки господарської діяльності у ВЧ3077» за порушення вимог статей 111-112 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Положення про військове господарство, неналежного виконання службових обов`язків та з метою запобігання порушень в організації військового господарства ВЧ3077, начальнику центру технічного захисту інформації та кібербезпеки лейтенанту Віталію Тимошенку оголошено «догану»; в наказі зазначено, що під час перевірки господарської діяльності перевірено виконання (п.п.14.1) Акту «Про підсумки проведення суцільної інвентаризації військового майна, основних засобів, нематеріальних активів, розрахунків та інших статей балансу станом на 01 листопада 2019 року» затвердженого наказом командира ВЧ3077 від 09 грудня 2019 року №1133 та на підставі рапорту начальника служби забезпечення ТЗІ старшого лейтенанта Андрія Михайловського від 18 лютого 2020 року окремо здійснено перевірку майна служби забезпечення ТЗІ, в результаті якої було виявлено ряд недоліків. На вказаному наказі міститься відмітка про ознайомлення позивача без дати.

У розділі ІІ «Стягнення» службової картки позивача міститься відмітка про оголошення ОСОБА_1 догани (усно) 21 квітня 2020 року за самовільне залишення військової частини та невиконання законних вимог командира військової частини.

Наказом командира ВЧ3077 від 22 квітня 2020 року №108 «Про підсумки проведення службового розслідування» за порушення статей 12, 254, 255, 257 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та розпорядження командира ВЧ3077 від 13 червня 2019 року №42 позивачу оголошено «сувору догану»; за порушення військової дисципліни, систематичне безвідповідальне ставлення до своїх обов`язків, розглянути лейтенанта Віталія Тимошенка на атестаційній комісії ВЧ3077 на предмет доцільності перебування на займаній посаді. На наказі міститься відмітка про ознайомлення позивача 22 квітня 2020 року.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, згідно з преамбулою якого цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.

Відповідно до пункту 16 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Приписами статті 30 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» передбачено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.

За правилами пунктів 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Згідно зі статтею 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року №608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371 (далі - Порядок №608).

Розділом ІІ Порядку №608 визначено підстави призначення та предмет службового розслідування.

Службове розслідування може призначатися у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що притягненню військовослужбовця до відповідальності повинне передувати проведення службового розслідування, у ході якого встановлюються обставини щодо неправомірних дій військовослужбовця, причинного зв`язку між правопорушенням та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, вини військовослужбовця, порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб, крім випадків, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом командира військової частини 3077 від 31 березня 2020 року №84 «Про підсумки перевірки господарської діяльності у ВЧ3077» відповідно до положення про військове господарство, плану основних заходів Головного управління Національної гвардії України за І півріччя 2020 року, розпорядження командувача Національної гвардії України від 19 лютого 2020 року №27/26-1062 та з метою забезпечення своєчасного проведення планової перевірки господарської діяльності у військовій частині була проведена перевірка господарської діяльності; під час перевірки господарської діяльності перевірено виконання (п.п.14.1) Акту «Про підсумки проведення суцільної інвентаризації військового майна, основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу на 01 листопада 2019 року», затвердженого наказом командира ВЧ3077 від 19 грудня 2019 року №1133 та на підставі рапорту начальника служби забезпечення ТЗІ старшого лейтенанта Андрія Михайловського від 18 лютого 2020 року, окремо здійснено перевірку майна служби забезпечення ТЗІ, в результаті якої встановлено ряд недоліків. Пунктом 10 зазначеного наказу за порушення вимог статей 111-112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове господарство, неналежного виконання службових обов`язків та з метою запобігання порушень в організації військового господарства ВЧ3077, позивачу оголошено догану.

Відповідно до статей 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.

Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля).

Командир роти (корабля 4 рангу) зобов`язаний:

підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності;

організовувати в роті (на кораблі) бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, а також з підрозділами роти (корабля);

знати тактику дій роти в різних видах бою, управляти вогнем і підрозділами роти під час навчань і в бою;

досконало знати і вміло володіти всіма видами зброї і техніки роти, правильно їх зберігати, використовувати та особисто перевіряти їх наявність, утримання та бойову готовність, проводити планові та позапланові (раптові) перевірки наявності та стану озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пально-мастильних матеріалів та майна роти;

перевіряти знання і практичні навички військовослужбовців роти (корабля);

постійно вдосконалювати свої знання за спеціальністю і методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку;

організовувати проведення ранкової фізичної зарядки;

з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу;

знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти (корабля), постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу;

виховувати особовий склад роти (корабля) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти (корабля);

піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань;

суворо стежити за виконанням особовим складом заходів безпеки під час проведення занять і робіт, за поводженням зі зброєю, боєприпасами і технікою, їх обслуговуванням та бойовим застосуванням, за своєчасним здаванням на склад невитрачених боєприпасів та вибухових речовин;

доповідати командирові батальйону про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на особовий склад роти (корабля);

організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роті (на кораблі);

підтримувати в належному стані та вдосконалювати навчальну матеріально-технічну базу роти;

стежити за утриманням і правильною експлуатацією всіх приміщень, відведених для роти, за чистотою ділянки території, закріпленої за ротою (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за станом корпусу корабля), а також за проведенням заходів пожежної безпеки у роті (на кораблі);

готувати особовий склад добового наряду від роти (корабля) та контролювати несення ним служби;

проводити огляд та інструктувати військовослужбовців роти перед їх відпусткою, відрядженням і контролювати їх повернення;

періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці в роті (на кораблі);

вести встановлений облік занять з бойової підготовки та облік особового складу роти (корабля), знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком, а також наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів;

щотижня підбивати підсумки бойової підготовки, військової дисципліни та внутрішнього порядку;

здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу та вступу до вищих військових навчальних закладів;

рекомендувати військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу до присвоєння чергових військових звань та на заміщення вакантних посад;

своєчасно забезпечувати належне постачання особового складу роти (корабля), дбати про побут своїх підлеглих, їх здоров`я, стежити за додержанням правил особистої гігієни кожним військовослужбовцем;

одержувати в установлені строки у фінансовій службі частини грошове забезпечення готівкою і своєчасно виплачувати його військовослужбовцям строкової військової служби свого підрозділу;

стежити за зовнішнім виглядом підлеглих, виконанням ними правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття;

організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти (корабля), перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на місяць робити огляд корабля, його озброєння, боєприпасів, технічних засобів і здійснювати щоденний обхід корабля). Результати огляду озброєння, боєприпасів та техніки записувати до книги огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів (додаток 11 до цього Статуту);

перевіряти підготовку та стан озброєння і техніки роти (корабля) перед кожним виходом на навчання чи заняття, а також їх наявність після повернення із занять та навчань, вживати заходів до запобігання катастрофам, аваріям і поломкам, втратам зброї та боєприпасів (командирові корабля, крім того, забезпечувати живучість корабля та безпеку його плавання);

один раз на місяць звіряти дані ротного (корабельного) обліку особового складу, а також матеріальних засобів з обліковими даними військової частини;

керувати господарством роти.

Крім того, командир окремої роти зобов`язаний: проводити контрольні заняття з підрозділами після закінчення їх бойового злагодження; організовувати охорону роти, контроль за несенням служби, не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти стан її несення; затверджувати розкладку продуктів на тиждень, організовувати щоденний контроль за якістю приготування та повнотою видачі їжі для особового складу, особисто перевіряти не менше ніж один раз на тиждень якість приготування їжі; забезпечувати збереження коштів під час доставлення їх до роти; для доставлення коштів надавати транспорт і озброєну охорону; забезпечувати правильне утримання та експлуатацію житлового фонду та інших споруд на території роти, а також їх пожежну безпеку; вживати заходів для охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів у місці розташування роти під час проведення заходів з бойової підготовки, повсякденної діяльності.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Проте, відповідачем, на якого покладено тягар доказування в адміністративному процесі, не надав суду пояснень, підтверджених належними та допустимим доказами, щодо відсутності підстав для проведення службового розслідування у відношенні позивача, оскільки з тексту спірного наказу не вбачається про встановлення під час проведення, зокрема, інспектування, інвентаризації, аудиту чи за рішенням суду причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, ступеню вини та інших обставин, які мають значення для прийняття рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Так, у спірному наказі не зазначено, які саме вимоги статей 111-112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове господарство порушено позивачем та не зазначено, у чому саме проявилося неналежне виконання службових обов`язків ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку чим оскаржуваний наказ від 31 березня 2020 року №84 «Про підсумки перевірки господарської діяльності у ВЧ3077» є протиправним та підлягає скасуванню у частині оголошення позивачу догани за порушення вимог статей 111-112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове господарство, неналежного виконання службових обов`язків та з метою запобігання порушень в організації військового господарства ВЧ3077.

Щодо накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани (усно) 21 квітня 2020 року за самовільне залишення військової частини та невиконання законних вимог командира військової частини, суд зазначає наступне.

Згідно статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.

Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.

Відповідно до статті 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Положеннями статті 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

При цьому, відповідно до додатку 3 до Дисциплінарного статуту, на зворотному боці службової картки у розділі ІІ «Стягнення» міститься графа «Підпис про ознайомлення».

Матеріалами справи підтверджено, що у службову картку позивача внесено запис про накладення дисциплінарного стягнення (усно) у вигляді догани за самовільне залишення військової частини та невиконання законних вимог командира військової частини, датований 21 квітня 2020 року.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження ознайомлення позивача з накладеним на нього дисциплінарним стягненням, зокрема, не заповнена графа «Підпис про ознайомлення». Крім того, із внесеного у картку запису неможливо встановити фактичні обставини, на підставі яких на позивача накладено дисциплінарне стягнення.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач проігнорував усний наказ командира частини полковника Горбатюка П.М. та самовільно залишив територію ВЧ3077 та не доповів про це командиру частини 24 березня 2020 року; 25 березня 2020 року позивач звернувся до лікувального закладу, про що також не доповів командиру частини, а передав рапорт через лейтенанта ОСОБА_10 ; після виходу із лікування у лейтенанта ОСОБА_1 14 квітня 2020 року з метою з`ясування причин та обставин щодо невиконання законних вимог командира військової частини, було відібрано пояснення.

Крім того, оскаржуване дисциплінарне стягнення від 21 квітня 2020 року накладено на позивача без проведення службового розслідування, без повного дослідження характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, ступені вини військовослужбовця; в порушення вимог Дисциплінарного статуту ЗСУ, у позивача відібрані пояснення поза межами проведення службового розслідування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про порушення процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку чим оскаржуване дисциплінарне стягнення у вигляді догани (усно) 21 квітня 2020 року за самовільне залишення військової частини та невиконання законних вимог командира військової частини є неправомірним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 22 квітня 2020 року №108 «Про підсумки проведення службового розслідування», яким за порушення статей 12, 254, 255, 257 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та розпорядження командира ВЧ3077 від 13 червня 2019 року №42 позивачу оголошено «сувору догану».

У висновку службового розслідування по факту порушення вимог статей 254 та 255 Статуту внутрішньої служби ЗСУ начальником центру технічного захисту інформації та кібербезпеки ВЧ3077 лейтенантом В. Тимошенком 25 березня 2020 року, затвердженого командиром ВЧ3077 підполковником П. Горбатюком встановлено: 25 березня 2020 року позивач рапортом доповів командирові ВЧ3077 підполковнику П. Горбатюку , що він знаходиться на амбулаторному лікуванні в комунальному некомерційному підприємстві «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» з 25 березня 2020 року; 25 березня 2020 року позивач, прибувши до ГУ Нацгвардії України та написавши рапорт на лікарняний, наказав своєму підлеглому ОСОБА_10 привезти його рапорт до служби документального забезпечення і контролю штабу ВЧ3077 та здати на підпис командирові ВЧ3077 (згідно пояснень ОСОБА_10 ); 24-25 березня 2020 року позивач до медичного пункту ВЧ3077 не звертався, про своє погане самопочуття не заявляв (згідно пояснень м/с Л. Чередніченко); в порушення п.п.6.1 п.6 наказу командувача Нацгвардії України від 12березня 2020 року №142 позивач про свої симптоми у рапорті від 25 березня 2020 року не повідомив, випробовування на COVID-19 пройшов лише 03 квітня 2020 року. Причинами та умовами, що сприяли порушенню військової дисципліни, вчиненого позивачем, є низькі морально-ділові якості, недисциплінованість, неналежне виконання вимог статутів ЗСУ та розпоряджень командира ВЧ3077.

Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Згідно статті 254 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання статті 254 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ позивачем подано рапорт від 25 березня 2020 року, на підставі якого відповідачем видано наказ від 25 березня 2020 року №66, яким увільнено від виконання службових обов`язків у зв`язку із захворюванням позивача з 25 березня 2020 року.

Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження порушення позивачем положень статей 255 та 257 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ, а лише зазначено про їх порушення.

В свою чергу, положеннями статі 255 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ визначається що амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини.

Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Згідно статті 257 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової військової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов`язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов`язків підлягають виконанню посадовими особами.

По закінченні терміну звільнення за висновком лікаря військовослужбовці мають бути направлені у разі потреби на повторний медичний огляд. Про звільнення від виконання службових обов`язків офіцерів і військовослужбовців військової служби за контрактом на підставі довідки лікаря (фельдшера) і про вихід їх на службу після хвороби оголошується в наказі по військовій частині.

Проте, позивачем зазначено, що він захворів, не перебуваючи на робочому місці, у зв`язку з чим звернувся за медичною допомогою до медичного закладу за місцем його тимчасового перебування.

При цьому, відповідачем не доведено правових підстав для застосування у відношенні позивача положень статі 255, 257 Статуту внутрішньої безпеки ЗСУ та, як наслідок, відсутні докази направлення хворого безпосереднім начальником до медичного пункту частини.

Крім того, матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача з наказом командувача Нацгвардії України від 12березня 2020 року №142, в порушення якого, як зазначено у висновку службового розслідування, позивач про свої симптоми у рапорті від 25 березня 2020 року не повідомив, випробовування на COVID-19 пройшов лише 03 квітня 2020 року.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідачем протиправно накладено на позивача дисциплінарне стягнення наказом від 22 квітня 2020 року №108 в частині, що стосується позивача, з урахуванням чого позовні вимоги у цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язати відповідача розглянути питання про нарахування та виплату позивачу премій, не виплачених у повному обсязі за квітень та травень 2020 року, суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначається Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 року №260 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 31.1 Інструкції командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право преміювати осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, за їх особистий внесок у загальні результати служби.

Командир військової частини має право позбавляти військовослужбовців премії повністю або частково.

Преміювання здійснюється згідно з інструкцією про преміювання військовослужбовців, яка розробляється у військових частинах виходячи зі специфіки та особливостей виконання завдань конкретної військової частини і затверджується вищим командуванням. Конкретні показники позбавлення військовослужбовців премії повністю або частково встановлюються в межах випадків, передбачених пунктом 31.5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 31.5 Інструкції командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії частково на:

10% - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "догана";

20% - у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана";

40% - у разі накладення на військовослужбовця двох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана");

50% - у разі накладення на військовослужбовця трьох дисциплінарних стягнень "догана" ("сувора догана").

Командир військової частини позбавляє премії частково за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником).

Згідно пункту 31.6 Інструкції командир військової частини позбавляє військовослужбовців премії повністю:

за невихід на службу без поважних причин;

за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння);

у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження військового звання на один ступінь, позбавлення військового звання (за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладання дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником));

у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією (за місяць, у якому така постанова надійшла у військову частину);

у разі накладення на військовослужбовця у календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення "зауваження" (за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому у військову частину надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (начальником));

у разі відрахування з ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість (за місяць, у якому було здійснено відрахування);

у разі неуспішного закінчення ад`юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу або науково-дослідної установи (за місяць, у якому закінчилося навчання).

Відповідно до пункту 31.7 Інструкції військовослужбовці не преміюються за той розрахунковий місяць, у якому вони допустили порушення чи проступок (за винятком випадків, передбачених абзацами четвертим - шостим пункту 31.6 розділу XXXI цієї Інструкції).

З наведеного вбачається про обов`язок командира військової частини позбавити військовослужбовців премії, зокрема, у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарних стягнень.

Беручи до уваги визнання протиправними та скасування наказів відповідача, якими на позивача накладено дисциплінарні стягнення, а також визнання протиправним та скасування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, суд дійшов висновку, що підстави для позбавлення позивача премії за спірний період відсутні, з урахуванням чого позовні вимоги про зобов`язання розглянути питання про нарахування та виплату позивачу премій, не виплачених у повному обсязі за квітень та травень 2020 року є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.

Згідно частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних наказів та рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та від 22 грудня 2018 року у справі №826/856/18.

Отже, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Руляковим В.В. укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 07 травня 2020 року, відповідно до якого адвокат зобов`язується надати правову (правничу) допомогу на умовах і в порядку, що визначені цим договором; вартість послуг складає 1000,00 грн. за годину.

На підтвердження оплати за надані послуги сторонами підписано акт приймання-передачі послуг від 02 липня 2020 року, відповідно до якого позивачу надано послуги з отримання та опрацювання доказів - 3 години, підготовка позовної заяви та заяви про поновлення строку - 3 години; опрацювання/ознайомлення з відзивом - 2 години; підготовка відповіді на відзив - 2 години; всього - 12 годин; у відповідності до п.3.3 договору вартість послуг складає 12000,00 грн. за 12 годин роботи; позивачем надано виписку по рахунку, з якої вбачається про здійснення грошового переказу відправником ОСОБА_1 у розмірі 6000,00 грн. з призначенням платежу - за правничу допомогу 13 травня 2020 року.

Частинами п`ятою, сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачами не заявлено відповідного клопотання, з урахуванням чого суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про відшкодування витрат на правову допомогу та присудити на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ3077.

При цьому, судом не приймається до уваги в якості доказу на підтвердження здійснення оплати банківська виписка про зарахування переказу з картки Приватбанку через додаток Приват24 у розмірі 6000,00 грн. 02 червня 2020 року, оскільки з неї неможливо ідентифікувати відправника, призначення платежу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини 3077 від 31 березня 2020 року №84 «Про підсумки перевірки господарської діяльності у Військової частини 3077» у частині оголошення ОСОБА_1 догани за порушення вимог статей 111-112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Положення про військове господарство, неналежного виконання службових обов`язків та з метою запобігання порушень в організації військового господарства Військової частини 3077.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини 3077 від 21 квітня 2020 року щодо накладання на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини 3077 від 22 квітня 2020 року №108 в частині оголошення ОСОБА_1 суворої догани.

5. Зобов`язати Військову частині 3077 розглянути питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 премій, не виплачених у повному обсязі за квітень та травень 2020 року.

6. Стягнути з Військової частини 3077 (01133, Євгена Коновальця, буд. 38, код ЄДРПОУ 08803804) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3077, в іншій частині стягнення витрати на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова