Рішення № 92190489, 01.10.2020, Франківський районний суд м. Львова

462/7064/18

2/465/388/20

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова у складі -

головуючого судді Мигаль Г.П.

при секретарі судового засідання Максимович М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави - Україна через Державну Казначейську службу України, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Прокуратури Львівської області, про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держави - Україна через Державну Казначейську службу України, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Прокуратури Львівської області, про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач покликається на те, що слідчим СВ прокуратури Львівської області - Незнайко С.В. велося досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42018141040000120 від 25 червня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 284 КК України. Понад три місяці триває повна бездіяльність у даному кримінальному провадженні слідчим Незнайко С.В. 28 серпня 2018 року слідчим Незнайко С.В. було винесено постанову про закриття кримінального провадження №42018141040000120 від 25 червня 2018 року, копію постанови про закриття кримінального провадження слідчий постанову позивачу не надіслав, чим грубо порушив ч.1 ст.284 КПК України. 16 жовтня 2018 року Галицьким районним судом м.Львова у справі №461/7674/18 було винесено ухвалу про скасування постанови слідчого Незнайко С.В. від 28 серпня 2018 року.

Позивач вбачає в діях слідчого Незнайка С.В. зловживання владою, службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам позивача та містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України. Позивач стверджує, що незаконними діями слідчого Незнайко С.В. йому було завдано значної моральної шкоди, яка полягає у нервовому стресі, переживаннях, порушеннях режиму сну, через повну бездіяльність слідчого, його умисел на закриття кримінального провадження за нібито відсутністю ознак кримінального правопорушення, систематичне, умисне невизнання позивача потерпілим, що негативно вплинуло на звичайний ритм життя позивача. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 18000 грн.

16 грудня 2019 року позивач подав на адресу суду заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з Держави - Україна через Державну Казначейську службу України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду у розмірі 250 000 грн. заподіяних йому внаслідок протиправних дій слідчих СВ прокуратури Львівської області.

19 лютого 2020 року позивач на адресу суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є. від 18 грудня 2019 року з метою повного всебічного, об`єктивного розгляду справи та надання належної оцінки, оскільки вважає, що даний доказ підтверджує порушення прав позивача органом досудового розслідування СВ прокуратури Львівської області.

Судом долучено до матеріалів справи копію ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Радченка В.Є. від 18 грудня 2019 року.

Представник відповідача 10 грудня 2018 року подав відзив на позов, в якому в задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити. В обґрунтування заперечень посилається на те, що обов`язковою умовою для відшкодування шкоди , завданої посадовою чи службовою особою державного органу є визнання дій (бездіяльності) такої особи державного органу незаконними, тобто необхідна наявність процесуального документу (рішення суду, постанови вищестоящого органу тощо), який набрав законної сили та визначає такі дії саме незаконними. Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому слідчим прокуратури Львівської області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою ст. 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особо зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням, пошкодженням її майна; приниження честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 січня 2020 року (суддя Мигаль Г.П.) залучено до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Прокуратуру Львівської області (м. Львів, пр. Шевченка, 17/19).

24 березня 2020 року представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Прокуратури Львівської області надав пояснення, в яких просить в задоволенні позову відмовити. Крім того, в поясненнях зазначає, що на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 18 червня 2018 року Львівською місцевою прокуратурою № 1 внесено відомості в ЄРДР про вчинення суддею Залізничного районного суду м. Львова Руміловою Н.Р. кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Слідчим прокуратури Львівської області Незнайко С.В. постановою від 28 серпня 2018 року закрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42018141040000120 від 25 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Радченка В.Є. від 16 жовтня 2018 року скасовано постанову слідчого від 28 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42018141040000120. В подальшому постанови про закриття вказаного кримінального провадження від 29 грудня 2018 року та 29 серпня 2019 скасовано ухвалами слідчих судді Галицького районного суду м. Львова.

Також представник третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Прокуратури Львівської області, зазначає, що у провадженні територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, перебувало кримінальне провадження № 42019141080000008 від 23 січня 2018 року за ч. 1 ст. 375 КК України за заявою ОСОБА_1 від 24 червня 2018 року щодо незаконного винесення суддею Залізничного районного суду м. Львова Руміловою Н.М. ухвали від 11 червня 2018 року про оголошення ОСОБА_1 у розшук та ухвал про його приводи від 24 січня 2018 року, 18 квітня 2018 року, 25 квітня 2018 року та 04 травня 2018 року. Постановою слідчого дане кримінальне провадження закрито. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова Головатого Р.Я. від 11 квітня 2019 року постанову про закриття кримінального провадження № 42019141080000008 від 23 січня 2018 року залишено без змін. Львівським апеляційним судом увалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 11 квітня 2018 року залишено без змін. 02 березня 2020 року слідчим територіального управління ДБР, розташованого у м. Львові, ОСОБА_3 прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42018141040000120 від 25 червня 2018 року.

Представник Прокуратури Львівської області вважає, що посилання ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду від 16 жовтня 2018 року у справі №461/7674/18, якою скасовано постанову слідчого Прокуратури Львівської області Незнайко С.В. про закриття кримінального провадження № 42018141040000120 від 25 червня 2018 року як на підставу своїх позовних вимог є необґрунтованими, оскільки даною ухвалою не визнано дії працівників відповідача неправомірними чи протиправними та позивачем не надано належних та допустимих доказів факту заподіяння позивачу моральних страждань, причинно-наслідкового зв`язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою. В задоволені позову просить відмовити.

Відповідно до ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 09 листопада 2018 року у вказаній справі відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30 грудня 2019 року суддею Мигаль Г.П. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави - Україна через Державну Казначейську службу України про відшкодування моральної шкоди прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого статтями 274-279 ЦПК України.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2020 року заяву ОСОБА_4 від 16 грудня 2019 року про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави - Україна через Державну Казначейську службу України, за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Прокуратури Львівської області про відшкодування моральної шкоди, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження у зв`язку із збільшенням позивачем позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися,про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено фактичні обставини справи.

Слідчим в СВ прокуратури Львівської області Незнайко С.В. постановою від 28 серпня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018141040000120 від 25 червня 2018 року, закрито на підставі п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діях судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 16 жовтня 2018 року ( слідчий суддя Юрків О.Р.) скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ прокуратури Львівської області Незнайка С.В. про закриття кримінального провадження № 4201814104000120 від 26 червня 2018 року задоволено та скасовано постанову слідчого в СВ прокуратури Львівської області Незнайка С.В. від 28 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018141040000120 від 25 червня 2018 року.

Слідчим в СВ прокуратури Львівської області Савчук Л.О. постановою від 29 грудня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018141040000120 від 25 червня 2018 року, закрито на підставі п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю в діях судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Згідно з ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова Юрківа Ю.І. від 04 липня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження задоволено та скасовано постанову слідчого СВ Прокуратури Львівської області Савчука Л.О. від 29 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42018141040000120 від 25 червня 2018 року.

Слідчим Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові Рурак В.С. постановою від 02 березня 2020 року закрито кримінальне провадження № 42018141040000120 від 25 червня 2018 року у зв`язку із відсутністю в діях судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на правові норми: ч.1, п.1 ст.22, ст.23, 1173, 1174 ЦК України.

Частиною першою ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом першим частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Особливості відшкодування шкоди, завданої у результаті виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 1176 ЦК України встановлює особливий порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури чи суду.

За приписами частини першої 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Відповідно до ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідокінших, ніж передбачено ч.1-5 цієї норми незаконних дій чи бездіяльності чи незаконного рішення органу досудового слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних засадах, передбачених ст.1174 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 Цивільного кодексу України, за змістом якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

При розгляді справи позивач повинен надати суду докази, що свідчать про протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та заподіяною шкодою.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі №5-440с16, шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно- розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у сумі 18000 гривень позивач ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що внаслідок винесення слідчим СВ прокуратури Львівської області Незнайко С.В. постанови про закриття кримінального провадження №42018141040000120 від 25.06.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, яка в подальшому була скасована слідчим суддею Галицького райсуду м.Львова від 16.10.2018р., незаконними та протиправними діями слідчого Незнайко С.В. йому було заподіяно значної моральної шкоди, яка полягала у нервовому стресі, переживаннях, порушенні сну, через повну бездіяльність слідчого, його умисел на закриття кримінального провадження за ніби то відсутністю ознак кримінального правопорушення та умисного невизнання ОСОБА_1 потерпілим. Пізніше, збільшуючи позовні вимоги в частині вдішкодування моральної шкоди у розмірі 250 000 грн. позивач посилається на те, що слідчими СВ прокуратури Львівської області неодноразово закривалося кримінальне провадження №42018141040000120 від 25.06.2018р. у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, що в подальшому скасовувалося слідчими суддями Галицького районного суду м.Львова в порядку ст.ст.303-307 КПК України. При цьому, позивач посилається на п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", відповідно до яких право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених ним Законом, виникає у випадках: 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. Щодо моральної шкоди та її розміру, позивач обгрутовує її спричиненням йому незаконними та протиправними діями слідчих СВ прокуратури Львівської області відчуття невизначеності, невпевненості, незахищеності, неможливості реалізації своїх прав та законних інтересів, необхідності докладення додаткових зусиль, щоб подолати наслідки протиправної поведінки щодо себе.

Судом з`ясовано, що підставою для відшкодування моральної шкоди є винесення слідчими прокуратури Львівської області постанов про закриття кримінального провадження №42018141040000120 від 25.06.2018р., за ознаками кримінального правопорушення, передбачегого ч.1 ст.366 КК УКраїни, які в подальшому скасовані слідчими суддями. Дії слідчих прокуратури Львівської області, які винесли зазначені постанови, позивач вважає незаконними та протиправними.

А отже, у даній справі відсутні спеціальні підстави для застосування ст. 1176 ЦК України.

Щодо посилання позивача як на правову підставу - п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках: 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, то її слід тлумачити у взаємозв`язку зі ст.1 цього ж Закону, відповідно до якої підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та іншими актами законодавства.

Позивачем не надано суду доказів щодо вчинення щодо нього дій, передбачених у ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", а отже п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" застосуванню у цій справі не підлягає.

Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував скасуванням слідчими суддями постанов слідчих СВ прокуратури Львівської області про закриття кримінального провадження № 42018141040000120, однак суд відхиляє такі аргументи позивача, оскільки наведені підстави не є безумовною підставою для визнання позовних вимог позивача обгрунтованим та позивачем на надано суду доказів щодо визнання дій слідчих незаконними та протиправними.

Такі процесуальні рішення, на які посилався позивач, та розцінені ним як бездіяльність, є предметом оскарження відповідно до правил статті 303 КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних праовідносин), тобто є механізмом реалізації прав особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування.

Ухвали слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2018 року та від 18 грудня 2019 р. про скасування постанов слідчих прокуратури Львівської області свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КПК права на оскарження процесуальних рішень слідчого і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

В той же час, реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не підтверджує порушення прав позивача.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17.

У рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 зазначено, що кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Пунктом 4.2 зазначеного рішення передбачено, що захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури до суду може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності та не може бути предметом оскарження в порядку цивільного судочинства.

Отже, сам факт звернення позивача з заявою до правоохоронних органів чи до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішеннями слідчого чи прокурора, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до слідчого судді, який згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач не надав достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому слідчими прокуратури Львівської області області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Позивачем не надано суду достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірної поведінки слідчих прокуратури Львівської області Незнайка С.В. та Пшенички А.М. , що здійснювали досудове розслідування кримінального провадження № 4201814040000120 від 25 червня 2018 року під час досудового слідства, яка б знаходилася у причинно-наслідковому зв`язку з негативним наслідками для позивача.

Суд вважає, що правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174, 1176 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у іх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави - Україна через Державну Казначейську службу України, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Прокуратури Львівської області, про відшкодування моральної шкоди, слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 247, 263, 265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави - Україна через Державну Казначейську службу України, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Прокуратури Львівської області, про стягнення з Держави -Україна через Державну казначейську службу України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 250000 грн. відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 13 жовтня 2020 року.

Сторони у справі -

позивач - ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Держава - Україна через Державну Казначейську службу України, ЄДРПОУ 37567646, адреса 01601 м. Київ, вул. Бастіонна, 6;

третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: Прокуратура Львівської області, адреса: м. Львів, пр. Шевченка, 17/19.

Суддя Г.П. Мигаль