Рішення № 92190409, 08.10.2020, Золочівський районний суд Харківської області

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/707/20 р.

2/622/390/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2020 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Шабас О.С.,

за участю секретаря Бойко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до Золочівської селищної ради Харківської області (код ЄДРПОУ 25175462, адреса: Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. Центральна, 13-А), третя особа Золочівська державна нотаріальна контора Харківської області (Харківська область, Золочівський район, смт Золочів, вул. 8 Березня, 3) про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2020 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати за ним право на земельну частку (пай) із земель, які перебували у колективній власності АТ «Промінь» (реформованого ВАТ «Промінь») розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів на території Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області з числа не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) або із земель запасу в порядку спадкування після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги позивач мотивував тим, що за життя ОСОБА_2 був одним із засновників ВАТ «Промінь» та залишився власником 35 іменних акцій вказаного товариства, а тому отримав право на земельну частку (пай), однак з невідомих причин він не був внесений до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, які згідно державного акту на право колективної власності на землю від 11.05.1995 року отримали право на пай у ВАТ «Промінь», у зв`язку з чим на його ім`я не виготовлявся відповідний сертифікат про право на земельну частку (пай). Після смерті ОСОБА_2 08.10.1997 року позивач, як єдиний спадкоємець за заповітом, прийнявши спадщину, звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на вказане право на земельну частку (пай), однак отримав відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу. Тому в даний час позивач змушений звернутися до суду, оскільки його право не визнається і він не може розпорядитися своєю власністю.

Ухвалою судді від 27.07.2020 року залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою судді від 03.08.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження та витребувано із Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області належним чином засвідчену копію спадкової справи після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 21.08.2020 року підготовче засідання у справі закрито, призначено справу для розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник за ордером серії АХ №1014461 від 19.08.2020 року адвокат Журков В.І. не з`явилися, останній через канцелярію суду завчасно подав письмову заяву, в якій просив суд справу розглядати без його участі та участі позивача, наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Золочівський селищний голова Канівець Л.В. в судове засідання також не з`явився, завчасно подав через канцелярію суду письмову заяву, в якій просив суд розглянути справу за відсутності їхнього представника, винести рішення на розсуд суду.

Представник третьої особи до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив, на виконання ухвали судді від 03.08.2020 року надав до суду засвідчену копію спадкової справи після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-49-000262 від 11.05.1995 року, виданого Золочівською районною радою народних депутатів Золочівського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, відповідно до рішення ІV сесії ХХІІ скликання Золочівської районної ради народних депутатів від 29 березня 1995 року сільськогосподарському акціонерному товариству «Промінь» Золочівського району Харківської області передано у колективну власність 4978,9 гектарів землі в межах згідно з планом.

11 липня 1997 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, відповідно до якого: все своє майно, де б таке не знаходилось, та з чого б воно не складалося, на яке за законом матиме право, в тому числі й житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 , заповів ОСОБА_4 . Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Пендюріною Л.С., зареєстрований в реєстрі за № 733. На вказаному заповіті міститься відмітка згідно якої заповіт не відмінено і не скасовано станом на 12.05.1998 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 61 рік в смт Золочів Золочівського району Харківської області помер ОСОБА_2 , про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Золочівського районного управління юстиції Харківської області 09 жовтня 1997 року складено актовий запис № 207 та 25 грудня 2001 року повторно видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 .

З інформації начальника архівного відділу Золочівської районної державної адміністрації Харківської області Борох Н. від 26.05.2020 року № 01-53/115 та від 15.07.2020 року № 01-53/149 відповідно до розпорядження Золочівської районної державної адміністрації «Про реєстрацію Статуту акціонерного товариства «Промінь» 11 вересня 1992 року №176 з додатками, акціонерне товариство «Промінь» створене на базі колгоспу імені Кірова і є його правонаступником. Відповідно до Установчого договору акціонерного товариства відкритого типу «Промінь» (зі змінами), прийнятого на загальних зборах акціонерів, протокол від 04 лютого 1995 року №1, що є додатком до розпорядження Золочівської районної державної адміністрації «Про внесення змін і доповнень в Статут акціонерного товариства «Промінь» від 05 січня 1996 року №4 мовою оригіналу ОСОБА_5 значиться під номером 661 з кількістю акцій 35 шт. на суму 525000000 крб та розміром частки 0,1009%. В архівному фонді ВАТ «Промінь» в протоколах засідання правління ВАТ «Промінь» ОСОБА_6 (так в документах на рос.мові) звільнений з (дата звільнення у протоколі не значиться) (протокол № 1 від 18 січня 1994 року ) та одночасно повідомляє, що відомостей щодо виключення зі складу акціонерів(членів) акціонерного товариства «Промінь» в протоколі засідання правління Акціонерного товариства «Промінь» не знайдено.

Вказані відомості також підтверджуються наданими копіями розпорядження Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 05.01.1996 року № 4 Про внесення змін і доповнень до Статуту акціонерного товариства «Промінь» та архівного витягу з договору про заснування Акціонерного товариства відкритого типу «Промінь».

З відомостей начальника відділу у Золочівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Трофімова В. від 29.05.2020 року № 680/142-20 та від 09.07.2020 року № 320/112-20ОСОБА_7 не включений до списку громадян - членів ВАТ «Промінь», який додається до державного акту на право колективної власності на землю серії Х Р-13-49-000262; Сертифікат на право на земельну частку (пай) із земель колективної власності ВАТ «Промінь» на ім`я ОСОБА_7 не виготовлявся; Відповідно до Книг реєстрації державних актів на право власності на землю, державних актів на право постійного користування землею та договорів оренди землі станом на 01.01.2013р. на ім`я ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не виготовлявся; Вартість земельної частки (паю) ВАТ «Промінь» загальною площею 5,06 в умовних кадастрових гектарах станом на 01.01.2020 року становить 164423,82 грн.

Згідно належним чином завіреної копії спадкової справи № 158/1998, наданої на виконання ухвали судді від 03.08.2020 року, Золочівською державною нотаріальної конторою Харківської області, 12 травня 1998 року заведена спадкова справа № 158/1998, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 12.05.1998 року до нотаріальної контори за вх. № 213 надійшла заява ОСОБА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину. Інших заяв про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходило.

12 травня 1998 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Пендюріною Л.С., за реєстровим номером 552, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , на жилий будинок АДРЕСА_2 та грошовий вклад з процентами та компенсаційними виплатами.

Більше свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом нікому не видавалися.

Заповіт від імені ОСОБА_2 від 11 липня 1997 року був посвідчений Золочівською державною нотаріальною конторою Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 733. Вказані обставини підтверджуються також інформаційними довідками зі спадкового реєстру від 11.08.2020 року № 61263103, № 612631116.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.07.2020 року №1112/02-31, винесеною державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Харківської області Борисенко К.В., відмовлено ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ «Промінь», смт Золочів, Золочівського району Харківської області без визначення меж цих часток в натурі (на місцевості), після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа.

При вирішенні спору суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, ЦК УРСР (1963 р.), Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Земельного Кодексу України, Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності до ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1 вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5 цього ж Закону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі: розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Стаття 19 Земельного Кодексу України перелічує категорії земель.

1. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Стаття 12 Земельного Кодексу України перелічує повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин

Так до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 25 того ж кодексу передбачає, приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

4. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

6. Громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р. сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям " має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

За таких обставин суд доходить висновку, що ОСОБА_7 до розпаювання земель колективної власності був прийнятий до членів АТ «Промінь», став його засновником та володільцем акцій вказаного товариства, яким залишився до своєї смерті, оскільки відсутні відомості щодо його виключення, в зв`язку з чим набув право на земельну частку (пай) у відповідному розмірі площею 5,06 в умовнимх кадастрових гектарах з дня видачі Державного акту на право колективної власності на землю серії ХР № 13-49-000262 від 11.05.1995 року, виданого Золочівською районною радою народних депутатів Золочівського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1, відповідно до положень ст.1-3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до пункту 4 перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до відносин, що виникли, необхідно застосовувати положення цивільного законодавства, що діяло на момент смерті ОСОБА_2 .

Згідно із положеннями ст.ст. 524, 525, 526 ЦК УРСР (1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК УРСР (1963 р.) Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом.

Положення статтей 548, 549ЦК УРСР (1963 р.) передбачають, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом згідно ст. 548, 549 ЦК УРСР (1963 р.), прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , отримав свідоцтво про право на спадщину на грошовий вклад та житловий будинок, та відповідно успадкував право на земельну частку (пай), яке за життя отримав ОСОБА_2 , проте яке не було оформлено сертифікатом про право на земельну частку (пай). Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадкуванні вказаного права на земельну частку (пай) судом не встановлено.

Той факт, що спадкодавець ОСОБА_2 , маючи право на земельну частку (пай), не встиг отримати відповідний правовстановлюючий документ на дане майно, що не є перешкодою для переходу даного права до спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 , оскільки положення ст.548 ЦК УРСР (1963 р.) обумовлюють, що спадщина належить спадкоємцю з моменту відкриття.

Керуючись наведеними положеннями матеріального закону та ст., ст. 12,13,76,81,209,211,247,258,264,265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) із земель, що перебували у колективній власності АТ «Промінь» розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів із земель запасу або резерву сільськогосподарського призначення комунальної власності Золочівської селищної ради, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О. С.Шабас