Ухвала суду № 92190163, 12.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5071/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Довгопол М.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області про витребування доказів та залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

14 вересня 2020 року ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 №Ф-5949-50У Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 21030,90 грн, у тому числі недоїмка-21030,90 грн; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-5949-50У Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8262,54 грн, у тому числі недоїмка-8262,54 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом. На підставі приписів частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, статей 257, 260, 262 КАС розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

02.10.2020 до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про витребування доказів та залишення позовної заяви без розгляду.

Клопотання мотивоване тим, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом, оскільки усвідомлюючи, що вона є фізичною особою-підприємцем та має статус платника ЄСВ, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (відомості про що самостійно внесено в ЄДРПОУ) могла дізнатися про можливе порушення своїх прав, свобод чи інтересів з моменту направлення вимог про сплату боргу (недоїмки). Крім того, відповідач наголошував на необхідності витребування від Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) інформації з документальним підтвердженням щодо дат направлення та дат вручення ОСОБА_1 та її роботодавцю документів по виконавчих провадженнях №62697827 та №616359978 (щодо виконання вимог від 05.06.2019 №Ф-5949-50У від 20.02.2020 №Ф-5949-50У), у тому числі постанови від 14.05.2020 ВП №61635998 про звернення стягнення на заробітну плату.

Суд, оцінюючи обґрунтованість клопотання в частині витребування доказів, дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується;2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

За змістом частини 3 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Матеріалами справи встановлено, що на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебуває виконавче провадження №61635998 з примусового виконання вимоги від 05.06.2019 №Ф-5949-50У про стягнення з позивача боргу у розмірі 21030,90 грн /а.с. 17/.

Крім того, на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м.Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебуває виконавче провадження №62697827 з примусового виконання вимоги від 20.02.2020 №Ф-5949-50У про стягнення з позивача боргу у розмірі 8262,54 грн /а.с. 19/.

Стягувачем у вищезазначених виконавчих провадженнях є ГУ ДПС у Полтавській області.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Отже, виходячи із вищенаведених законодавчих приписів, стягувач як сторона виконавчого провадження не позбавлена права ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, зробити відповідні копії документів виконавчого провадження, у тому числі постанови державного виконавця та доказів їх направлення сторонам виконавчого провадження.

Таким чином, ГУ ДПС у Полтавській області як стягувач у виконавчих провадженнях №62697827 та №61635998 має право самостійно ознайомитися з матеріалами виконавчих проваджень, та у разі необхідності, зробити відповідні копії документів виконавчого провадження, у тому числі й доказів направлення постанов сторонам виконавчого провадження.

Відповідачем не наведено переліку дій, яких вжили останні для отримання витребуваних доказів самостійно, як і не надано доказів вжиття таких заходів.

Крім того, причини неможливості самостійного отримання доказів відповідачем не зазначено.

Відтак, ГУ ДПС у Полтавській області не наведено обставин про наявність об`єктивних, непереборних перешкод у самостійному отриманні інформації з документальним підтвердженням щодо дат направлення та дат вручення ОСОБА_1 та її роботодавцю документів по виконавчих провадженнях №62697827 та №616359978 (щодо виконання вимог від 05.06.2019 №Ф-5949-50У від 20.02.2020 №Ф-5949-50У), у тому числі постанови від 14.05.2020 ВП №61635998 про звернення стягнення на заробітну плату.

Крім того, суд враховує, що предметом спору у цій справі є правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.06.2019 №Ф-5949-50У та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 №Ф-5949-50У.

Натомість, правомірність дій державного виконавця у межах виконавчих проваджень №62697827 та №61635998 позивачем під сумнів не ставиться.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, інформація з документальним підтвердженням щодо дат направлення та дат вручення ОСОБА_1 та її роботодавцю документів по виконавчих провадженнях №62697827 та №616359978 (щодо виконання вимог від 05.06.2019 №Ф-5949-50У від 20.02.2020 №Ф-5949-50У), у тому числі постанови від 14.05.2020 ВП №61635998 про звернення стягнення на заробітну плату, жодним чином не стосується предмету доказуванню по цій справі.

Суд зауважує, що, з огляду на характер спірних правовідносин, доказуванню у справі підлягає саме факт направлення та вручення ОСОБА_1 спірних вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ, а не постанов державного виконавця, правомірність яких не оспорюється позивачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що інформація з документальним підтвердженням щодо дат направлення та дат вручення ОСОБА_1 та її роботодавцю документів по виконавчих провадженнях №62697827 та №616359978 не стосується предмету доказуванню по цій справі, а відтак, підстави для її витребування відсутні.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ГУ ДПС у Полтавській області про витребування доказів.

Вирішуючи обґрунтованість клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з наступних міркувань.

Частиною 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За змістом частин 1 та 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порядок оскарження вимоги про сплату єдиного внеску визначений частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", за змістом абзаців 5 та 9 якої у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

Отже, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено спеціальні строки для звернення до суду з позовом про оскарження рішення податкового органу про нарахування пені та застосування штрафів, а саме 10-денний строк з дня отримання рішення відповідного податкового органу.

Відповідач зазначив, що 05.06.2019 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано та направлено ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-5949-50 у сумі 21030,90 грн та 20.02.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5949-50 на суму 21030,90 грн, на адресу: АДРЕСА_1 .

Водночас, згідно з відбитком установи поштового зв`язку, що міститься на конвертах, які повернуто податковому органу без вручення, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає /а.с. 56, 60/..

Суд враховує, що згідно з паспортом громадянина України серія НОМЕР_1 , що виданий 11.12.1997 Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, ОСОБА_1 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , до 08.09.2009, натомість, з 09.09.2009 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а з 13.07.2010 за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд не погоджується з посиланням відповідача на наявність відомостей про місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, оскільки матеріалами справи підтверджено, що державна реєстрація включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру проведена 01.09.2020, тобто після винесення спірних вимог.

Отже, спірна вимога не могла бути отримана позивачем, оскільки направлялася податковим органом за іншою адресою, що є відмінною від зареєстрованого місця проживання позивача, тому ОСОБА_1 не могла ознайомитися з їх змістом, та як-наслідок, і дізнатися про порушення свого права.

У позовній заяві позивач зазначала, що дізналася про наявність спірних вимог лише 09.09.2020 під час ознайомлення з матеріалами виконавчих провадженнях №62697827 та №616359978, у межах яких здійснюється примусове виконання цих вимог, а вимоги безпосередньо від податкового органу не отримувала. Факт ознайомлення позивача із матеріалами виконавчих проваджень 09.09.2020 підтверджено копіями заяв позивача про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження із вхідним штампом ВДВС та відміткою позивача про ознайомлення /а.с. 16, 18/. Доказів отримання позивачем вимог іншою датою відповідачами не надано.

Беручи до уваги те, що про існування оскаржуваних вимог позивач дізналася лише 09.09.2020 після ознайомлення з матеріалами виконавчих провадженнях №62697827 та №616359978, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 , звертаючись 14.09.2020 із позовною заявою, не пропустила встановлених законом строків на звернення до суду, суд вважає, що підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись статтями 9, 77, 80, 122, 123, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області про витребування доказів.

Відмовити у задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Полтавській області про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя М.В. Довгопол