Рішення № 92190093, 13.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3881/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткове)

13 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (в письмовому провадженні) питання про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась справа №420/3881/20 за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення виконавчого збору.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов від 10.10.2019 року, 16.03.2020 року, стягнення виконавчого збору задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано Постанову від 10.10.2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60288658.

Визнано протиправними та скасовано Постанову від 10.10.2019 року ВП №60288658 про арешт коштів боржника, Постанову від 16.03.2020 року ВП №60288658 про арешт коштів боржника, якими накладено арешти на грошові кошти, які містяться на рахунках у банківських установах та належать ОСОБА_1 .

В задоволенні вимоги про стягнення з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) на користь позивача суми сплаченого позивачем виконавчого збору по виконавчому провадженню №57156023 в розмірі 8149,19 грн. відмовлено.

Розглядаючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 1-3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частини 2, 3 ст. 132 КАС України закріплюють, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З аналізу матеріалів справи, зокрема адміністративного позову (резолютивної частини), вбачається, що при винесенні рішення по справі № 420/3881/20 питання щодо повернення сплаченого судового збору не вирішувалось.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ст. 6 КАСУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, п. 30).

З урахуванням національного законодавства та практики ЄСПЛ суд вважає правомірним стягнення з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суми судового збору за подання адміністративного позову щодо задоволених вимог, оскільки вона була фактично сплачена, зарахована на відповідний рахунок і була «неминучою», так як сплата судового збору є умовою для відкриття провадження по справі.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження наданих послуг ОСОБА_1 надано до суду:

Договір про надання правової допомоги №78-1Р від 08.09.2020 року;

Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №78-1Р від 08.09.2020 року (Акт-прийому передачі юридичних послуг);

Квитанція до прибуткового касового ордера №78-1Р від 08.09.2020 року (на суму 1000 грн).

Згідно наявного а матеріалах справи адвокатського запиту вих. №0820-15 адвоката Ковальчука О.М. направленого до Головного управління ДПС в Одеській області, адвокат просив надати інформацію та документи щодо наявності у ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за період часу з 01.01.2015 року по теперішній час:

податкового боргу;

прийнятих та відкликаних податкових вимог;

підстав для прийняття податкових вимог;

рішень судів щодо ФОП ОСОБА_1 стосовно податкового боргу, прийнятих та відкликаних податкових вимог;

витяг з картки платника податків ОСОБА_1 .

Адвокатський запит подано до Головного управління ДПС в Одеській області 08.09.2020 року, згідно штампу.

17.09.2020 року від Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява щодо витребування з ГУ ДФС в Одеській області письмових доказів, які б підтверджували сплату або не сплату боржником коштів, за виконавчим документом (вимоги про сплату боргу №Ф-567-17/У виданої 23.05.2017 року ГУ ДФС в Одеській області).

Тобто, фактично, інформація (докази), яку просив витребувати Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі, витребувана раніше адвокатським запитом від 08.09.2020 року, на що 14.09.2020 року за вх. №19677/К/15-32-50-08-10 Головним управлінням ДПС в Одеській області надано відповідь та додаткові докази.

Вказані докази надані до канцелярії суду 18.09.2020 року.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Акту приймання - передачі юридичних послуг адвокатом Ковальчуком О.М., на виконання п.3 Договору про надання правової допомоги №78-1Р, вчинено дію - складання, підготовка, подача адвокатського запиту до ГУ ДПС в Одеській області від 08.09.2020 року №0820-15.

Вартість сплачених послуг 1000 грн. відповідно до Акту приймання - передачі та квитанції до прибуткового касового ордеру №78-1Р від 08.09.2020 року.

При вирішенні зазначеного питання, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену в додатковій постанові від 19.06.2020 року у справі №826/24815/15:

«В контексті наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В даному випадку відповідачем як суб`єктом владних повноважень клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не заявлялось. Та само суду не було надано жодних доказів та не наведено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт. В свою чергу, як було зазначено вище, за відсутності ініціативи з боку іншої сторони суд не має права встановлювати такі обставини самостійно».

Відповідачами у справі №420/3881/20 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялись, тобто про неспівмірність витрат відповідачами не доведена.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про стягнення витрат у розмірі 1000,00 грн. з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 252, 287, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Стягнути з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору за подання адміністративного позову за:

квитанцією № 12ВХ-5486-13Т0-02Р7 від 06.05.2020 у сумі 1681, 60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).

Стягнути з Другого Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок державних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1000, 00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.)

Рішення може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295, 279 КАС України.

Пунктом 15.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

Другий Приморський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: 65023, м. Одеса, вул. Пастера, буд. 58, код ЄДРПОУ 41404999, електронна адреса: info_kv1@od.od.dvs.gov.ua)

Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 41407330, адреса: 65065, Одеська область, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 1, телефон (048) 705 16 84, e-mail: : info_kv1@od.od.dvs.gov.ua)

Головуючий суддя Потоцька Н.В.