Рішення № 92186308, 06.10.2020, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/72/20

Провадження №2/603/103/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Гудкової Ю.Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

за участі представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Андрусенка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідач згідно підписаної заяви №б/н від 14.09.2010 року отримала кредит у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між неюта банком договір пронадання банківських послуг (далі – договір). Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Керуючись пунктами 1.1.1.67, 1.1.5.1, 1.1.5.2 договору, банк використав своє право щодо зміни умов договору, а саме впровадженні зміни відсоткової ставки з 01.09.2014 р. до розміру 34,8 %, з 01.04.2015 року – до 43,2 %. Із 01.09.2015 року впровадженні зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.3.1 клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з його рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту, з 01.04.2019 року впровадженні зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п. 2.1.1.2.12 в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник – АТ КБ «ПриватБанк») свої зобов`язання згідно договору виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач скористалася кредитною лінією, проте взяті на себе зобов`язання не виконувала належним чином, у зв`язку з чим станом на 28.11.2019 року заборгованість перед банком становить 12457,20 грн, з яких: 3788,87 грн – заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн – заборгованість за простроченими відсотками; 514,48 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 7084,46 грн – нарахована пеня; 0,00 грн – нараховано комісії; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина); 569,39 грн – штраф (процентна складова).

На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача зазначений розмір заборгованості за кредитним договором, а також 2102 грн сплаченого судового збору.

АТ КБ «ПриватБанк» не забезпечили явку представника у судове засідання, звернувшись з клопотанням про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася.

Представник відповідача – адвокат Андрусенко І.Я. у судовому засіданні позов вважає безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення.

У відзиві на позов заперечує факт отримання відповідачем кредиту у розмірі 4000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, стверджує, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту 300 грн, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил банківських послуг у ПриватБанку від 14.09.2010 року. Також зазначає, що підписи ОСОБА_1 , проставлені на анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку та у паспорті громадянина України, відрізняються. Крім того, долучені до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, не стосуються платіжної картки відповідачки, оскільки прийняті 05.10.2011 року через рік після анкети-заяви ОСОБА_1 – 14.09.2010 року. Під час підписання заяви-анкети відповідачу не було представлено для ознайомлення жодних умов та правил кредитування. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Окрім того, з моменту отримання коштів пройшло більше трьох років, тому наявні підстави для застосування строку позовної давності.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті банку www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п. 1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) – ключем до карткового рахунку є пластикова картка (п.1.1.162 Умов), яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в заяві. При укладенні кредитного договору сторонами досягнуті усі істотні умови договору, відповідач була ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які долучені до позовної заяви, затверджені Наказом Банку СП – 2010-256 від 06.03.2010 року. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Згідно виписки з карткового рахунку відповідачу було встановлено кредитний ліміт, ОСОБА_1 користувалася грошима, а отже, й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Протягом дії кредитного договору відбувалася сплата щомісячних платежів по кредиту, відповідачем не доведено та матеріалами справи не встановлено, що грошовими коштами протиправно заволоділа інша особа. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказаного на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 03.2022 року, у зв`язку з чим безпідставно застосовувати строк позовної давності. На підставі вищенаведеного просять позов задовольнити.

У письмовому запереченні представник відповідача – адвокат Андрусенко І.Я. зазначає, що за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяги з тарифів і умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У письмових поясненнях позивача вказано про те, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Тарифи, зазначені в пам`ятці клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримала відповідач разом із кредитною карткою у спеціальному конверті. Згідно довідки про зміну умов кредитування 14.09.2010 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн, але в подальшому він неодноразово змінювався, останнє збільшення кредитного ліміту було встановлено станом на 09.03.2013 року у розмірі 4000 грн. Відповідач до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за договором, тому посилання на те, що не була ознайомлена з умовами кредитування, не можуть прийматись до уваги.

Судом установлено такі обставини.

14.09.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та отримала кредитку картку.

За укладеним кредитним договором ОСОБА_1 надано кредитні картки: 14.09.2010 року терміном до 04.2014 року; 31.03.2014 року – до 07.2017 року; 25.05.2018 року – до 03.2022 року, що підтверджується довідкою, наданою банком.

Як убачається із даної анкети-заяви, відповідач погодився з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить договір про надання банківських послуг, а також що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Зі змісту позовної заяви слідує, що при укладенні даного договору сторони також погодили, що позичальник дає згоду щодо встановлення та зміну кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку (п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 вказаного договору), на підставі чого банк відкрив відповідачу картковий рахунок в національній валюті - гривні та згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти 09.03.2013 року збільшив кредитний ліміт до розміру – 4000 грн.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, станом на 28.11.2019 року заборгованість перед банком становить 12457,20 грн, з яких: 3788,87 грн – заборгованість за тілом кредиту; в тому числі: 0,00 грн – заборгованість за поточним тілом кредиту; 3788,87 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн – заборгованість за простроченими відсотками; 514,48 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 7084,46 грн – нарахована пеня; 0,00 грн – нараховано комісії; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн – штраф (фіксована частина); 569,39 грн – штраф (процентна складова).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У заяві-анкеті від 14.09.2010 року, підписаній сторонами, не визначена процентна ставка (винагорода), як і розмір процентної ставки за прострочення виконання зобов`язань – 86,4%, з якого виходив позивач, здійснюючи розрахунок боргу з посиланням на положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, відсутні умови встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.09.2010 року, посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини спірного договору та на підтвердження того, що саме з цими умовами була ознайомлена відповідач надає наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг СП-2010-256 від 06.03.2010 року, а також долучив до справи довідку щодо виданих кредитних карток ОСОБА_1 , виписку за договором станом на 22.05.2020 року, виписку по основній карті за період з 01.01.1999 року по 12.04.2020 рік по рахунку на підтвердження використання кредитних коштів та сплаті відсотків, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000035876618».

Як слідує з пояснень представника відповідача у судовому засіданні, відповідач категорично заперечує факт її обізнаності на момент підписання заяви-анкети з Тарифами і Умовами та правилами надання банківських послуг.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та Умови розуміла відповідач та ознайомилася і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, неустойки (штрафів) та саме у зазначених банком розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається й на Тарифи банку, однак таких до позову не додав та матеріали справи не містять, а наданий банком Витяг з Умов та правил надання банківських послуг також відповідачем не підписано.

У письмових поясненнях позивач посилається на те, що до матеріалів позовної заяви долучено довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 30,00% на рік, вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу, тощо.

Наведені доводи суд відхиляє з огляду на те, що матеріали справи містять копію такої довідки, на витребування оригіналу якої 03.07.2020 року судом винесено ухвалу, яка не виконана.

У силу ч. 6 ст. 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Крім того, оскільки для підтвердження факту, що підпис у довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000035876618» від імені відповідача здійснено іншою особою, представник відповідача заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Клопотання представника відповідача залишено без вирішення у зв`язку з невиконанням позивачем ухвали суду від 03.07.2020 року про витребування оригіналу вищевказаної довідки.

Таким чином, наданий позивачем доказ – копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000035876618» з ОСОБА_1 суд не бере до уваги.

Умови та правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14.09.2010 року шляхом підписання анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Банк не довів, що саме ті Умови, на які він посилається, є складовою кредитного договору і що саме їх відповідач мала на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брала на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

Копією долученого до матеріалів справи наказу про затвердження Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, вищевказаний висновок не спростовується. Копія даного наказу (містить посилання на дату - 6.03.2010 року) не підтверджує того, що до позову долучено саме ту редакцію Умов та Правил, які були чинні на момент підписання заяви – анкети – 14.09.2010 року - відповідачем, і надані відповідачу на ознайомлення.

Враховуючи викладене й те, що у підписаній сторонами анкеті-заяві не передбачено сплати позичальником процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів, а також відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України з розрахунку 86,4%, які просить стягнути позивач із відповідача, посилаючись на Умови та правила надання банківських послуг, в редакції, що почала діяти з 01.04.2019 року, які не підписані відповідачем, суд приходить висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, пені та штрафів, оскільки у анкеті-заяві від 14.09.2010 року відсутній обов`язок відповідача по їх сплаті, а витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який викладений на банківському сайті: www.privatbank.ua, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

За таких обставин, суд приходить висновку, що стягненню підлягає лише сума заборгованості за кредитним договором у розмірі 3788,87 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту), а тому позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 639,32 грн (3788,87 х 2102/12457,20), пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 599, 625, 627, 631, 1054 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 14.09.2010 року в сумі 3788 (три тисячі сімсот вісімдесят вісім) грн 87 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі в сумі 639,32 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: с. Швейків Монастириського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 12.10.2020 року.

Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова