Вирок № 92185902, 13.10.2020, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 1-кп/582/55/20

Справа № 582/445/20

Копія

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2020 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Яковенко Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Костенка Ю.В.,

з участю прокурора Соп`яненко Н.В.

захисника Валюха Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Недригайлів у кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020200220000034 від 21 лютого 2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Путивль Сумської області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У період часу з 19 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. 19.02.2020 ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в приміщенні кухні будинку господарства АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_5 , де розпивали спиртні напої.

Близько 21 години ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пішли відпочивати до сусідньої кімнати, а ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_4 продовжили вживати спиртне. Під час вживання спиртного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 через образу нецензурними словами виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 , діючи умисно, кулаком правої руки вдарив два рази в обличчя ОСОБА_7 , від чого останній не втримався та впав на підлогу. Не чинячи опору, ОСОБА_4 піднявся та пішов відпочивати до сусідньої кімнати, де вже знаходились ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Через деякий час ОСОБА_6 також приєднався до них.

Прокинувшись наступного дня, тобто, 20.02.2020 близько 7 год., ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продовжили вживати спиртні напої, в наслідок чого останній сп`янів та приліг на диван відпочивати. Згодом ОСОБА_1 вирішив розбудити ОСОБА_4 , щоб той займався по господарству, але останній, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знову став висловлюватися нецензурною лайкою в адресу присутніх та особисто ОСОБА_1 , чим значно його обурив.

У цей час ОСОБА_1 , будучи розлюченим та на грунті раптово виниклої особистої неприязні, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , умисно наніс останньому близько трьох ударів кулаком правої руки в обличчя та близько двох ударів в ділянку грудної клітини, після чого повернувся до столу та продовжив вживати спиртні напої. Через деякий час ОСОБА_4 встав з дивану та вийшов з будинку на вулицю. Після закінчення вживання спиртного ОСОБА_1 також вийшов з будинку, де на території господарського двору виявив лежачого на землі обличчям до низу ОСОБА_4 , та покликав на вулицю ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Після того як ОСОБА_4 перевернули на спину, він став знову висловлюватися нецензурними словами, у відповідь на що ОСОБА_1 , діючи умисно, кулаком правої руки наніс близько трьох ударів в область грудної клітини. Після цього останній спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 занесли ОСОБА_4 до будинку, де поклали його на диван.

У подальшому, не перевіряючи стан ОСОБА_4 та не надаючи медичної допомоги останньому, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишили господарство ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_2 отриманих травм ОСОБА_4 помер в реанімаційному відділенні КНП СОР «Сумської обласної клінічної лікарні».

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №234/160 від 02.04.2020

смерть ОСОБА_4 настала внаслідок поєднаної тупої травми голови та грудної клітки у вигляді численних переломів кісток обличчя, переломів ребер, правостороннього пневмотораксу, клінічний перебіг яких супроводжувався розвитком гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу, з послідуючим некрозом тканин головного мозку, розвитком гострої дихальної та серцево-судинної недостатності, на що вказують дані експертизи трупа та дані медичної документації. Таким чином, між травмою голови, грудної клітки та смертю потерпілого існує прямий причинний зв`язок.

При експертизі трупа ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження, які включають наступні компоненти:

- ушкодження ділянки голови: набряк головного мозку; садно лобно- тім`яно-скроневої ділянки справа; синці нижньої повіки правого ока, повік лівого ока, правої бокової поверхні голови, лівої щоки; крововилив під кон`юктиву ділянки лівого очного яблука; крововиливи у м`які тканини голови з боку їхньої внутрішньої поверхні у скронево-виличних ділянках справа і зліва; численні переломи кісток обличчя: відломи лобних відростків виличних кісток; переломи нижніх країв обох очних ямок; осколковий переломи правої та лівої виличних дуг, кісткові відламки, відповідно, довжиною 1см і 1,3см; лінійний перелом твердого піднебіння по середній лінії; лінійний косо- поперечний переломи нижньої щелепи у ділянках кутів;

- ушкодження в ділянці шиї: крововиливи у м`які тканини бокових поверхонь шиї;

- ушкодження ділянки грудної клітки: синці передньої поверхні ділянки грудної клітки; крововиливи у м`які тканини передньої поверхні грудної клітки; крововилив у ділянці передньої стінки навколо серцевої сумки; перелом, ребер: справа по середній ключичній лінії - 2,3,4,5, по середній пахвовій лінії - 8, по передній пахвовій лінії - 9; зліва на межі хрящової та кісткової частин - 6 ребра, правосторонній пневмоторакс; набряк легень;

- ушкодження в ділянці кінцівок: синці лівого плеча, садна правої гомілки, лівого стегна.

Тілесні ушкодження у вигляді синців, саден і крововиливів ділянки голови, синців і крововиливів ділянки грудної клітки, численних переломів кісток обличчя, переломів ребер, правостороннього пневмотораксу, клінічний перебіг яких супроводжувався розвитком гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу, з послідуючим некрозом тканини головного мозку, розвитком гострої дихальної та серцево-судинної недостатності, які обумовили небезпечний для життя стан, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення не визнав. Давати показання відмовився, посилаючись на ст. 63 Конституції України.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Валюх Ю.В. вказував на відсутність в діях обвинуваченого складу злочину, оскільки досудовим розслідуванням недоведено прямий умисел ОСОБА_1 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 . Крім того, оскільки обвинувачений лікувався в різних установах, тому міг померти через лікарську помилку, свідок ОСОБА_5 є зацікавленою особою у даному кримінальному провадженні, незаконно використовував працю потерпілого та інших свідків, міг вплинути на достовірність їх показань. Крім того з пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що саме ОСОБА_5 напередодні побив ОСОБА_4 .

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого ОСОБА_1 , його винуватість у скоєному підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що є рідною сестрою ОСОБА_4 . До скоєння цього кримінального правопорушення ні обвинуваченого ОСОБА_1 , ні свідків, зокрема ОСОБА_5 не знала. Брат працював у ОСОБА_5 , який має велике господарство. Дня події вона точно не пам`ятає, приблизно в двадцятих числах лютого, їй зателефонував фельдшер зі швидкої і повідомив, що її брата ОСОБА_4 доставили в Недригайлівську ЦРЛ в тяжкому стані. Наступного дня вона поїхала до лікарні, де побачила свого брата в реанімації дуже побитого – були ушкодження обличчя, щелепи, він самостійно не міг говорити, пити, в боку була трубка, була забинтована рука, брат постійно втрачав свідомість. Лікар їй пояснив, що ОСОБА_4 в тяжкому стані, лікарі будуть робити все можливе, але через тяжкі травми прогнози невтішні. У понеділок його забрали в реанімацію Сумської обласної лікарні, там до брата її пустили лише один раз, він раз лише подивився на неї і більше до свідомості не приходив. Лікарі пояснили, що стан стабільно тяжкий і прогнозів не дають. 01.03.2020 їй повідомили, що брат не приходячи до свідомості помер.

За життя брат був неконфліктною людиною, бо боявся, щоб йому не заподіяли шкоди. Раніше, під час роботи він впав з висоти, пошкодив хребет, легені, ребра. Після того у нього розвився туберкульоз кісток хребта і він вісім місяців провів у Шосткинському диспансері в лежачому стані. Брат боявся вступати в бійку, бо його попередили, що у випадку повторного травмування, він не буде ходити.

Протягом перебування ОСОБА_4 на лікуванні, частину коштів сплатив ОСОБА_5 , з яким вона познайомилась в лікарні, ще один раз ліки придбали родичі ОСОБА_1 . Але цих коштів було недостатньо. Цивільний позов заявлений в її інтересах підтримує в повному обсязі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він проживає в с. Шматове, має в ньому чотири будинки, з яких в одному проживає сам, в іншому люди, які до нього приходять працювати, у двох господарствах він утримує сільськогосподарських тварин. У догляді за цим господарством йому допомагають різні люди, яким він виплачує за такі роботи гроші. ОСОБА_4 він знає, оскільки він більше 5 років працював у нього. За цей період ОСОБА_4 то залишав його, то знову повертався. ОСОБА_4 за характером був боягузливий, не конфліктний, дуже зловживав спиртним. Також у нього в різний час працювали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_1

19.02.2020 приїхав ОСОБА_1 та просив дозволити відсвяткувати свій День народження. ОСОБА_5 дозволив, але попередив, щоб не дуже шуміли і не напивалися, бо зранку треба годувати тварин. ОСОБА_1 придбав спиртне, закуску. Приблизно о 21 годині вечора він зайшов, привітав ОСОБА_1 з Днем народження, ще раз попередив, що завтра рано вставати та пішов додому спати. Вранці наступного дня він повернувся і побачив п`яних ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Він запитав де ОСОБА_4 , йому відповіли, що він ще п`яний спить у спальні. Він дуже розсердився на цих осіб за те, що вони порушили його прохання та напилися, тому вигнав їх з дому, а сам пішов годувати тварин. Про ОСОБА_4 він не хвилювався, бо був впевнений, що він проспиться, як це вже не раз було раніше, і вийде працювати. Коли ОСОБА_4 не вийшов з будинку і після 12 години, він пішов до будинку, де жили його працівники та побачив, що ОСОБА_4 лежить на дивані, його обличчя чи то брудне, чи синє, і він не рухається. Перед ліжком була калюжа крові. Він поторсав ОСОБА_4 за плече, той не встав, але пробурмотів щось незрозуміле. Оскільки свідок бачив ОСОБА_4 в різних станах сп`яніння раніше не раз, він зрозумів, що ОСОБА_4 напевно побитий і викликав швидку допомогу. Після того одразу пішов до с. Лаврове , де мешкала ОСОБА_2 , куди, як він, знав пішли ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 де знайшов їх у родичів ОСОБА_9 ОСОБА_1 був дуже п`яний і спав. Він запитав у ОСОБА_3 : «навіщо ви побили ОСОБА_4 » ОСОБА_3 пояснив, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 виник конфлікт. Після того свідок викликав поліцію та швидку допомогу. Лікарі оглянули ОСОБА_4 та сказали, що треба везти ОСОБА_4 до лікарні. Він дав ОСОБА_3 грошей та відправив його разом з ОСОБА_4 до лікарні. Пізніше він приїжджав до ОСОБА_4 в лікарню, але його не пустили в реанімацію, пояснили що у нього важкий стан. Побачив він ОСОБА_4 лише на четвертий день, у нього була трубка в роті, говорити він не міг, були забинтовані руки. Від лікаря довідався, що у ОСОБА_4 зламана в двох місцях щелепа та зламані ребра.

Свідок купував ліки для ОСОБА_4 , але його пізніше перевезли в лікарню до м. Суми де він помер.

Ніяких сторонніх осіб того дня, коли сталася ця подія, в його господарстві не було і не могло бути, оскільки господарство охороняють азіатські вівчарки, яких він кожної ночі відпускає з прив`язі та прив`язує вранці. Так як колись собаки вже покусали сторонніх людей, всі з навколишніх сіл знають, що до нього вночі ходити небезпечно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що спімешкала з ОСОБА_1 , а після того жила з ОСОБА_3 . Дату та час події свідок не пам`ятає, але того дня ввечері вона, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , з дозволу ОСОБА_5 святкували День народження ОСОБА_1 в господарстві ОСОБА_5 в с.Шматове.

Ввечері зайшов ОСОБА_5 привітав ОСОБА_1 і пішов. Вони посиділи трохи і свідок з ОСОБА_3 пішли спати в іншу кімнату, а ОСОБА_4 і ОСОБА_1 залишились за столом випивати. Вона чула, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 наче був конфлікт, але тоді вона не бачила, щоб ОСОБА_1 бив ОСОБА_4 .

Пізніше, коли саме, вона точно сказати не може, ОСОБА_3 виявив на вулиці лежачого ОСОБА_4 , після чого вони занесли ОСОБА_4 до будинку, поклали одягненого на диван, де його лежачого бив ОСОБА_1 . При цьому свідок декілька раз зауважила, що ОСОБА_4 висловлювався нецензурно на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_1 дуже побив ОСОБА_4 . Після того вранці прийшов ОСОБА_5 та побачивши їх п`яних вигнав їх з будинку, і вони пішли до с. Лаврове до її матері. Там ОСОБА_1 ще випивав. Пізніше цього ж дня до них прийшов ОСОБА_5 і почав кричати "Навіщо ви побили ОСОБА_4 ", забрав їх з ОСОБА_3 до с. Шматове. Потім приїхала швидка і забрала ОСОБА_4 . Разом з ОСОБА_4 до лікарні поїхав і ОСОБА_3 , якому ОСОБА_5 дав гроші на ліки для ОСОБА_4 . Пізніше приїхали працівники поліції та вона їм розказала і показала, як ОСОБА_1 бив ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_3 протягом допиту в суді давав суперечливі пояснення, щодо обставин даної справи, однак підтвердив що ОСОБА_1 наносив три удари ОСОБА_4 коли той лежав на дивані. Також свідок пояснив, що працював у ОСОБА_5 . У лютому 2020 року ОСОБА_1 приїхав святкувати свій День народження до ОСОБА_5 в с. Шматове. Раніше свідок ОСОБА_1 знав. Ввечері свідок з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 розпивали спиртні напої. У ОСОБА_4 і ОСОБА_10 виник конфлікт, але чому не відомо, бо свідок знаходився в іншій кімнаті. Зранку наступного дня вони також вживали спиртні напої. Також свідок підтвердив , що в якийсь період часу, точно не пам`ятає, він вийшов на вулицю та побачив там ОСОБА_4 , який лежав на землі. Він покликав в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і вони втрьох занесли ОСОБА_4 в будинок і поклали одягнутого на диван. Потім вранці наступного дня прийшов ОСОБА_5 і вигнав свідка ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з будинку і вони пішли в село Лаврове, до матері ОСОБА_2 . Пізніше туди прибіг ОСОБА_5 та почав кричати : "Навіщо ви побили ОСОБА_11 ". Свідок з ОСОБА_2 повернулися до с. Шматове та побачили, що ОСОБА_4 дуже побитий. ОСОБА_5 визвав швидку і ОСОБА_4 забрали до лікарні. Разом з ним поїхав і свідок, якому ОСОБА_5 дав коштів для лікування ОСОБА_4 .

Розбіжності у кількості ударів, про які він давав пояснення на досудовому розслідуванні сталися через погрози ОСОБА_5 , який погрожував йому зброєю та змушував давати свідчення проти ОСОБА_1 . При цьому свідок не зміг пояснити, чому він не повідомив слідчого чи суд про такі погрози під час досудового розслідування чи розгляду справи у суді.

Крім пояснень свідків винуватість ОСОБА_1 також підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами:

- протоколом огляду місця події від 20.02.2020 (а.с.161-162), з якого вбачається, що оглянутий жилий будинок АДРЕСА_2 , де в приміщенні № 4 виявлено пляму бурого кольору;

- протоколом огляду місця події від 20.02.2020 (а.с.171-175), який проводився в приймальному відділенні Недригайлівської ЦРЛ під час якого оглянуто та вилучено одяг ОСОБА_4 ;

- протоколом огляду місця події від 01.03.2020 з фототаблицею до нього, з якого вбачається, що в палаті відділення інтенсивної терапії реанімаційного відділення КНП «Сумська обласна клінічна лікарня» оглянуто труп чоловіка з тілесними ушкодженнями (а.с.156-160);

- висновком експерта №234\160 (т.1,а.с.151-155), з якого вбачається, що смерть ОСОБА_4 наступила внаслідок поєднаної тупої травми голови та грудної клітки у вигляді численних переломів кісток обличчя, переломів ребер, правостороннього пневмотораксу, клінічний перебіг яких супроводжувався розвитком гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу, з послідуючим некрозом тканини головного мозку, розвитком гострої дихальної та серцево-судинної недостатності. Між травмою голови, грудної клітки та смертю потерпілого існує прямий причинний зв`язок. Тілесні ушкодження у вигляді синців, переломів кісток обличчя, ребер, які супроводжувалися пневмотораксом справа, утворилися від ударної дії тупих предметів (предмета). Тілесні ушкодження у вигляді саден утворилися від ударно-тертєвої дії тупих предметів (предмета). Дані тілесні ушкодження індивідуальних ознак травмуючих предметів (предмету) не несуть. Однак, враховуючи відсутність характеристичних ознак предметів, якими були нанесені ушкодження, які б дозволили визначити їх групову приналежність, не виключено, що дані тілесні ушкодження могли утворитися, у тому числі, внаслідок ударів неозброєних рук, а також ніг, на яких знаходилося взуття. Тілесні ушкодження у вигляді синців, саден і -крововиливів ділянки голови, синців і крововиливів ділянки грудної клітки, численних переломів кісток обличчя, переломів ребер, правостороннього пневмотораксу, клінічний перебіг яких супроводжувався розвитком гострого порушення мозкового кровообігу по ішемічному типу, з послідуючим некрозом тканини головного мозку, розвитком гострої дихальної та серцево-судинної недостатності, які обумовили небезпечний для життя стан, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

- висновком експерта № 234/160-Д4 (т.1,а.с.148-150), відповідно до якого, враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на трупі гр. ОСОБА_4 , не виключена можливість, в даному конкретному випадку, утворення деяких тілесних ушкоджень, що локалізуються на поверхні шкірних покровів тіла, таких як деякі синці лівого плеча, садна правої кисті, правої гомілки, лівого стегна, при падінні (падіннях) з висоти власного зросту (з положення стоячи), з послідующим травмуванням об тверде покриття (предмети). Тілесне ушкодження у вигляді садна лобно-тім`яно-скроневої ділянки справа утворилося від ударно-тертєвої дії тупого предмета і могло утворитися як при нанесенні удару тупим предметом у дану ділянку тіла, так і при падінні з висоти власного зросту (з положення стоячи), з послідующим травмуванням об тверде покриття (предмети).

Тілесні ушкодження у вигляді синців лівого плеча, саден лобно-тім`яно-скроневої ділянки справа, правої кисті, правої гомілки, лівого стегна мають ознаки легких тілесних ушкоджень і у причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_4 не знаходяться. Враховуючи характер та тяжкість виявлених на трупі гр. ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, симетричну локалізацію даних тілесних ушкоджень у ділянці обличчя та скроневих ділянках, наявність численних переломів ребер по різних анатомічних лініях та правостороннього пневмотораксу, можна зробити висновок, що утворення тілесних ушкоджень, які знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого, при падінні з висоти власного зросту (з положення стоячи), у даному конкретному випадку, малоймовірне. У своєму клінічному перебігу черепно-мозкова травма може протікати з так званим «світлим проміжком», тобто від моменту травми до втрати свідомості, проходить проміжок часу, на протязі якого потерпілий може здійснювати будь-які цілеспрямовані дії (зміна положення тіла в просторі, самозахист, розмова і т. п.).Виходячи із вищевказаного, можна зробити висновок, що у даному конкретному випадку, саме розвиток гострого порушення мозкового кровообігу внаслідок уже спричиненої травми голови на фоні алкогольної інтоксикації і міг стати причиною падіння потерпілого;

- висновком експерта № 67 (т.2,а.с.59), з якого вбачається, що при судово-медичній експертизі 21.02.2020 у ОСОБА_1 були виявлені наступні пошкодження: садно в ділянці лоба справа, по одному садну на тильній поверхні правої кисті біля основи 2 і 3 пальців, садно на тильній поверхні лівої кисті на нижній третині 3 пальця. Характер пошкоджень вказує на те, що вони могли утворитися при травматичному контакті з тупими предметами (предметом), можливо при нанесенні ударів кулаками сторонній особі;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 (т.2, а.с.56-58) з відеододатком до нього з участю підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Валюха Ю.В., під час якого ОСОБА_1 розповів та продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 ;

- висновком експерта №121 (т.2,а.с.53), з якого вбачається, що тілесні ушкодження у ОСОБА_1 у вигляді саден на тильній поверхні лівої і правої кисті могли утворитися від ударів спричинених ним ОСОБА_4 , як це було продемонстровано підозрюваним під час слідчого експерименту;

- висновком експерта № 234\160-Д1 (т.2,а.с.50-52), з якого вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі потерпілого ОСОБА_4 , може відповідати механізму заподіяння даних тілесних ушкоджень, продемонстрованих підозрюваним ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту 21.02.2020 р.;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.03.2020 (т.2, а.с.73-77) з відедодатком до нього з участю свідка ОСОБА_3 , під час якого свідок розповів та продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 обвинуваченим ОСОБА_1 ;

- висновком експерта №122 (т.2,а.с.54), з якого вбачається, що характер і локалізація тілесних ушкоджень у підозрюваного ОСОБА_1 вказує на те, що вони могли утворитися під час нанесення ударів кулаками ОСОБА_12 , як це було продемонстровано свідком ОСОБА_3 під час слідчого експерименту;

- висновком експерта № 234/160-Д3 (т.2,а.с.36-38), з якого вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі потерпілого гр. ОСОБА_4 , може відповідати механізму заподіяння даних тілесних ушкоджень, продемонстрованих свідком ОСОБА_3 під час проведення слідчого експерименту 16.03.2020;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 21.02.2020 (а.с.81-84) з відеододатком до нього з участю свідка ОСОБА_2 , під час якого свідок розповіла та продемонструвала механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 обвинуваченим ОСОБА_1 ;

- висновком експерта №123 (т.2,а.с.55), з якого вбачається, що тілесні ушкодження у підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді саден в ділянці тильних поверхонь правої і лівої кисті могли утворитися під час нанесення ударів ОСОБА_4 , як це було продемонстровано свідком ОСОБА_13 під час слідчого експерименту;

- висновком експерта № 234\160-Д2 (т.2,а.с.78-80), з якого вбачається, що механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі потерпілого ОСОБА_4 , може частково відповідати механізму заподіяння даних тілесних ушкоджень, продемонстрованих свідком ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту 21.02.2020;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.03.2020 (т.2, а.с.85-88) з відеододатком до нього з участю свідка ОСОБА_5 , під час якого свідок розповів та продемонструвала місце де він виявив ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями;

- висновком судово-психіатричного експерта №21 (т.2,а.с.41-43), з якого вбачається, що ОСОБА_14 не страждає будь-яким психічним захворюванням, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, на час вчинення кримінального правопорушення не страждав, не виявляв ознак будь якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, перебував у стані простого алкогольного сп`яніння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відеододатки до протоколів проведення слідчих експериментів були відтворені в судовому засіданні. Зауважень до них від сторін не надходило. Також за клопотанням обвинуваченого в судовому засіданні було допитано експерта ОСОБА_15 , який надав роз`яснення висновку щодо причин смерті ОСОБА_4 та причинного зв`язку між тілесними ушкодженнями та смертю потерпілого. Крім того, підтвердив, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 у вигляді переломів ребер по часу спричинення відповідають часу події. Також роз`яснив, що можливість заподіяння таких ушкоджень раніше, як про це стверджує обвинувачений, малоймовірна, оскільки вони викликають у постраждалого сильний біль, тому ОСОБА_4 не зміг би вести звичний спосіб життя – вільно рухатися, працювати. Крім того, у випадку, якщо потерпілий дійсно був внаслідок хвороби прикутий до ліжка тривалий час , то у нього могла бути підвищена ламкість кісток. Однак такі дослідження не проводились в даній справі.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. (Постанова ВС ККС у справі №712/13361/15 від 12 червня 2018 року)

Також суд враховує позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19 листопада 2019 року по справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195км18) і зводиться до того, що, хоча відповідно до частини другої статті 92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає, однак такий обов`язок виникає лише у разі, якщо допустимість доказу ставиться під сумнів.

Обвинувачений, скориставшись своїм правом, яке передбачене ст. 63 Конституції України, відмовився давати будь-які пояснення щодо обвинувачення, зокрема і щодо походження ушкоджень у потерпілого, внаслідок яких сталася його смерть. Під час дослідження протягом судового засідання доказів, що надані обвинуваченням, стороною захисту клопотання щодо недопустимості досліджених доказів, крім пояснень свідка ОСОБА_5 , не заявлялись. Захисник обвинуваченого вважав, що оскільки на підтвердження особи ОСОБА_5 не надав паспорт, то його свідчення в справі є недопустимим доказом. Суд відхиляє ці зауваження, оскільки з пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він народився в Криму, втратив паспорт, і оскільки на даний час територія Криму є окупованою, не має можливості його відновити. Ні обвинувачений, ні інші свідки не сумнівалися, що особа, яка допитувалась під час досудового розслідування та в суді як ОСОБА_5 , є особою, у господарстві якої обвинувачений і свідки перебували на час події і де ОСОБА_4 , були заподіяні тілесні ушкодження. Крім того наявність чи відсутність у особи паспорта, на думку суду, не впливає на достовірність показань свідка, які були послідовні, логічні та узгоджувались із показаннями інших допитаних під час судового розгляду свідків обвинувачення.

Пояснення свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 щодо дня події в цілому співпадають, є послідовними і логічними, та узгоджуються між собою із іншими дослідженими у судовому засідання доказами. Суд оцінює критично пояснення свідка ОСОБА_3 щодо кількості ударів нанесених ОСОБА_1 . ОСОБА_4 , оскільки він неодноразово змінював свої покази в цій частині (спочатку на досудовому розслідуванні дав пояснення, що ударів було не менше 20, потім 7-8, але в судовому засіданні з невідомих мотивів пояснив, що таких ударів було лише 3). Посилання на те, що свідку погрожував ОСОБА_5 суд також оцінює критично, оскільки про такі погрози свідок на досудовому розслідуванні не заявляв, навіть на початку допиту у суді про це не зазначав, а розповів лише під час його допиту захисником.

Допитуючи свідка ОСОБА_2 , судом було встановлено, що цей свідок виявляє ознаки розладу психічної діяльності, схожі на розумову відсталість, оскільки не орієнтується в часі, не може назвати дату свого народження. Однак її пояснення щодо обставин події були достатньо чіткі і послідовні та узгоджувались з поясненнями інших свідків. Крім того, ні сторона захисту ні сторона обвинувачення з цих мотивів не заявляла клопотання про недопустимість даного доказу.

Пояснення свідків щодо того, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 наніс саме ОСОБА_1 підтверджуються також протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним, під час якого ОСОБА_1 за участі його захисника Валюха Ю.В. добровільно, без всякого примусу розповів та показав як саме і де наносив тілесні ушкодження ОСОБА_4 . Під час судового розгляду ні захисник, ні сам обвинувачений не заявляли ніяких клопотань про визнання даного доказу недопустимим з підстав, що передбачені ст. 87 КПК України.

З огляду на досліджені докази, сукупність обставин, яка встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення обставин нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , крім того, що інкримінований злочин був вчинений ОСОБА_1 і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Оцінивши досліджені протягом судового розгляду кримінального провадження докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення суд прийшов до переконання що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена та його умисні дії, які виразилися у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , що спричинили смерть потерпілого, кваліфікує за ч.2 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, кваліфікуючою ознакою якого є - таке, що спричинило смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також позицію прокурора, потерпілої та сторони захисту.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який спричинив загибель людини.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 , відповідно до статті 66 КК не встановлено. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1 , відповідно до статті 67 КК не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває (т.1,а.с.20).

Прокурор, зважаючи на те, що обвинувачений свою винуватість у вчиненні злочину не визнав, у скоєному не покаявся, заподіяну шкоду не відшкодував, просив призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ст. 121 ч. 2 КК України у виді 9 років позбавлення волі.

Потерпіла у призначенні покарання покладалася на розсуд суду.

Захисник вважає, що обвинувачення не довело винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

За таких обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, якою передбачено покарання за вчинений злочин.

Ухвалою суду 20.03.2020 від ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами суду від 01.07.2020 та 21.08.2020 було продовжено. Підстав для зміни запобіжного заходу суд не вбачає.

За змістом ч. 1 ст. 129 КПК, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно зі ст. 374 КПК у мотивувальній частині обвинувального вироку, в числі іншого, зазначаються підстави для задоволення цивільного позову.

Частиною 5 ст. 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

Стаття 12 ЦПК України визначає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).

З аналізу наведених вище норм, суд приходить до переконання, що норми ЦПК щодо обовязку подання доказів сторонами не суперечать засадам кримінального судочинства.

Разом з обинувальним актом до суду надійшов цивільний позов прокурора про стягення з ОСОБА_1 на користь Головного управління державного казначейства України в Сумській області 21 410,22 грн та на користь фінансового управління Недригайлівської районної державної адміністрації 1019,90 грн. коштів витрачених закладами охорони здоровя на лікування потерпілого від злочину.

На підтвердження позовних вимог прокурор подав Інформацію від 24.03.2020 директора КНП СОР «Сумська обласна клінічна лікарня»(т.2 а.с.39), з якої вбачається, що сумарні витрати на лікування ОСОБА_4 з 24.02.2020 по 01.03.2020 складають 21 410, 22 грн, та довідку-розрахунок, яка надана директором КНП «Недригайлівська ЦРЛ», з якої вбачається, що витрати на лікування ОСОБА_4 з 20.02.2020 по 24.02.2020 складають 1019,9 грн.

Представником потерпілої ОСОБА_8 , адвокатом Гурнак С.О. подано позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_1 10 363,93 грн майнової шкоди, 50000 грн. моральної шкоди та понесені потерпілою судові витрати в розмірі 5 500 грн. На підтвердження позовних вимог до позву додані копії чеків про купівлю ліків (т.1,а.с.71-74), та подано орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи ( ), акт наданих послуг та довідку про те, що ОСОБА_8 сплатила за надання послуги згідно договору від 10.03.2020 №6 (а.с.105) та докази на підтвердження повноважень адвоката (а.с.76-78).

Обвинувачений та його захисник цивільні позови прокурора та потерпілої не визнали з огляду на те, що ОСОБА_1 не вчиняв злочину, в якому обвинувачується. Захисник просив суд приєднати до матеріалів справи та врахувати при ухваленні вироку копіїї чеків, які підтверджують купівлю ліків, які як стверджує сторона захисту були придбані на прохання ОСОБА_8 на лікування ОСОБА_4 . Доказів на спростування позиції прокурора та потерпілої щодо їх позовних вимог не надали.

Оскільки суд вважає винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України доведеною, а сторона захисту не надала доказів на спростування розміру витрат понесених державою та потерпілою на лікування ОСОБА_4 , суд вважає доведеним їх розмір. Отже цивільний позов прокурора на загальну суму 22 430,12 грн та позов потерпілої в частині відшкодування витрат, які вона понесла під час лікування брата на суму 9363.93 грн підлягає задоволенню. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_8 не заперечувала, що частину ліків оплатили родичі обвинуваченого, але з її пояснень вбачається, що ця сума нею не включена до позовних вимог.

Разом з тим вимога потерпілої про відшкодування витрат на суму 1000 грн. повязана з понесеними витратами на дорогу до лікарні не підтверджена належними доказами.

Щодо стягнення моральної шкоди з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_8 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25 травня 2001 року та 27 лютого 2009 року), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Суд враховує те, що ОСОБА_4 був рідним братом потерпілої ОСОБА_8 . З пояснень потерпілої вбачається, після розлучення, брат зловживав спиртним, але не зважаючи на таку його поведінку, вони були близькими, вона його любила і постійно піклувалась про нього. Він часто проживав з нею особливо взимку. Смерть брата викликала у неї душевний біль та страждання, зважаючи і на те, що протягом десяти днів, поки брат перебував в лікарні вона постійно хвилювалася щодо його стану. Крім того потерпіла, яка є особою з інвалідністю, витратила всі свої заощадження та позичені кошти на лікування брата, тепер вимушена відкласти власне лікування, що завдає їй додаткових страждань.

Зважаючи, що моральна шкода заподіяна потерпілій смертю близької людини, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає за можливе задовольнити її в повному обсязі. При цьому суд бере до уваги, що ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненому не визнав, не покаявся і не попросив пробачення у потерпілої.

Оскільки суд задовольняє цивільний позов потерпілої, відповідно до ст.ст. 133, 137 ЦПК України підлягають стягненню і витрати на надання правничої допомоги адвоката в сумі 5 500 грн, які суд вважає обгрунтованими.

Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили слід залишити тримання під вартою.

З цих підстав, керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня проголошення вироку 13 жовтня 2020 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття ним покарання за цим вироком час його тримання в ДУ «Сумський слідчий ізолятор» із 20 лютого 2020 року по 12 жовтня 2020 року включно.

Речові докази по справі: комбінезон (спецодяг) синього кольору, сорочку чоловічу з байкової тканини у чорно-зелену смугу, светр чоловічий синього кольору, кофту чоловічу байкову фіолетового кольору, футболку чоловічу синтетичну темно-сірого кольору, паперовий конверт зі зразками крові та слини ОСОБА_1 , що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Недригайлівського ВП Роменського ВП ГУНП в Сумській області, – знищити після набрання вироком законної сили.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Головного управління державного казначейства України в Сумській області та Фінансового управління Недригайлівської районної державної адміністрації до обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Головного управління державного казначейства України в Сумській області (вул. Воскресенська, 7, м. Суми, 40000, р/р UA 558999980314050544000018001, код одержувача платежу 37970404, МФО 899998, код бюджетної класифікації доходів 24060300 «Інші надходження») 21 410 (двадцять одну тисячу чотириста десять) грн. 22 коп. витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Фінансового управління Недригайлівської районної державної адміністрації (смт. Недригайлів, вул. Сумська, 5, Сумської області отримувач УК у Недригайлівському районі, ЄДРПУО 37427397, р/р UA 718999980314010544000018258, казначейство України - банк отримувача код доходів 24060300 призначення платежу «відшкодування витрат на лікування потерпілого») 1019 (одну тисячу дев`ятнадцять) грн. 90 коп. витрачених закладом охорони здоров`я на лікування потерпілого.

Цивільний позов представника потерпілої, адвоката Гурнак С.О. в інтересах потерпілої ОСОБА_8 обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_3 , 9363 (дев`ять тисяч триста шістдесят три) грн. 93 коп. майнової шкоди, 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, та 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. витрат на правничу допомогу адвоката.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Недригайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: Н. М. Яковенко