Вирок № 92185289, 13.10.2020, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1397/20

Провадження № 1-кп/945/316/20

ВИРОК

Іменем України

13 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ВойнарівськогоМ.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Куртія О.Ф.,

прокурора Спінатія В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Алейніка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області кримінальне провадження №62019150000001056, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.12.2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Балаково Саратовської області Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою освітою, раніше не судимого, одруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, який перебуває на посаді водія мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї військової частини А4395, у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України (в редакції закону, чинній станом на день вчинення кримінального правопорушення),

встановив:

Формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , визнаного судом доведеним.

У ході досудового розслідування встановлено, що 17.09.2018 року громадянин ОСОБА_1 уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини А4395 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, строком на 3 (три) роки.

В той же день, наказом командира військової частин А4395 №1-РС від 17.09.2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду водія мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї військової частини А4395.

Наказом командира військової частини А4395 №260 від 17.09.2018 року солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу вказаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та вважається таким, що приступив до виконання військової служби за посадою.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу).

Відтак, з 17.09.2018 року, тобто з моменту укладення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини А4395, останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов`язку - проходження військової служби.

Згідно зі ст.ст.17,65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Захист Вітчизни незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1, ч.4 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за контрактом.

У відповідності до ст.ст. 5, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548 - XIV внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців, внутрішній порядок - це суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині (підрозділі) й несення служби добовим нарядом, який досягається в числі іншого додержанням вимог пожежної безпеки, а також проведенням заходів щодо охорони довкілля в районі діяльності військової частини, додержанням правил експлуатації озброєння, бойової та іншої техніки, матеріальних засобів, створенням у місцях розташування військовослужбовців умов для їх повсякденної діяльності, життя й побуту, що відповідають вимогам військових статутів Збройних Сил України, глибоким розумінням, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов`язків, визначених законами України та військовими статутами Збройних Сил України.

Поряд з цим, статтями 6, 9, 11, 13, 26, 27, 49, 56, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов`язують військовослужбовців знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту, мати права та свободи з урахуванням особливостей визначених нормативно-правовими актами, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, додержуватися вимог безпеки, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Військовослужбовці залежно від вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за це правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Військовослужбовці повинні подавати допомогу при нещасних випадках, виникненні пожежі чи стихійного лиха.

Солдат (матрос) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, а також за утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, за збереження виданого йому майна, та зобов`язаний серед іншого сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальності України, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, а також додержувати правил пожежної безпеки.

Згідно зі ст.ст. 175, 187, 353, 368 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п.2 ст.2 Додатку 19 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України усі військовослужбовці повинні знати й виконувати вимоги пожежної безпеки і вміти користуватися засобами пожежогасіння. У разі виникнення пожежі військовослужбовець повинен вжити заходів для виклику пожежного підрозділу та гасіння пожежі всіма наявними засобами, а також для рятування людей, озброєння, бойової та іншої техніки і матеріальних засобів. З метою пожежної безпеки заборонено користуватися несправними печами, застосовувати для розпалення вогню запалювальні рідини, залишати матеріали, що можуть горіти, й майно поблизу печей та самі печі без нагляду, топити печі у години відпочинку (сну) особового складу.

Згідно зі ст.ст.1-5 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально - побутових умов, статутного порядку.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, бути пильним, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Згідно ст.ст.1, 3, 7 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.

До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку. Особи, винні у порушенні вимог правового режиму майна у Збройних Силах України, притягаються до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до п.п. 2.4 Розділу 2 Наказу Міністра оборони України №300 від 16.07.1997 року «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» (далі — Положення) організація та ведення військового (корабельного) господарства включає в себе забезпечення правильної та безпечної експлуатації, зберігання і ремонту озброєння, бойової та іншої техніки і майна.

Згідно з п.2.18 глави 2 Розділу III, п.11.3 глави 11 розділу VI Правил пожежної безпеки, затверджених наказом МВС від 30.12.2014 року №1417 (далі - Правила), у будинках, приміщеннях, спорудах забороняється зберігати у житлових, громадських, адміністративних, побутових приміщеннях легкозаймисті та горючі рідини, а також використану тару з-під них; тара у якій зберігаються легкозаймисті рідини та горючі рідини, повинна щільно зачинятися, бути небиткою, виготовленою з негорючих матеріалів.

У відповідності до п.п.2.13, 2.18 розділу IV Правил під час експлуатації пічного опалення не допускається залишати печі, які топляться без догляду, розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором, застосовувати для розпалювання печей легкозаймисті та горючі рідини.

За п.4.36 глави 4 розділу VII Правил у тимчасових побутових та адміністративних спорудах, де неможливе влаштування центрального опалення, дозволяється мати пічне опалення, яке відповідає вимогам будівельних норм та цих Правил.

З метою дотримання правил пожежної безпеки у підрозділах військової частини А1736 та підпорядкованими військовими частинами А4279, А4395, А4472 командиром військової частини А1736 видано наказ №524 від 22.10.2019 року згідно якого всім військовослужбовцям військової частини А1736, які перебувають на території наметового містечка військової частини А1736, довести вимоги з пожежної безпеки під час перебування в наметовому містечку шляхом проведення інструктажів відповідними командирами (начальниками) підрозділів.

Однак, солдат ОСОБА_1 , будучи обізнаним з вимогами пожежної безпеки та вогневими властивостями легкозаймистої горючої суміші як запалювальної рідини, достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує вимоги пожежної безпеки, а також маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, а саме діючи зі злочинною необережністю, порушив вищевказані положення нормативних актів, що призвело до необережного знищення військового майна, спричинило загибель людини та інші тяжкі наслідки, тим самим вчинив злочин проти встановленого порядку зберігання військового майна, котрий зобов`язує кожного військовослужбовця дбайливо зберігати зброю, техніку, бойові припаси та інше військове майно, правильно користуватися ними, обслуговувати їх і експлуатувати, охороняти від псування, втрати, знищення та пошкодження, за наступних обставин.

Відповідно до наказу командира військової частини А1736 №492 від 26.09.2019 року, виданого на підставі розпорядження командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України №4086дск від 19.09.2019 року, військова частина А1736 переміщена із пункту постійної дислокації міста Нова Каховка Херсонської області до військової частин А1890 (235 Міжвидовий центр підготовки підрозділів, далі - 235 МЦПП), яка знаходиться за адресою: с.Михайлівка Миколаївської області, де організовано табірний збір із підрозділами військової частини А1736 та підпорядкованими військовими частинами А4279, А4395, А4472.

Так, військовослужбовець військової частини А4395 солдат ОСОБА_1 був розміщений в наметі №54 наметового містечка військової частини А1890 разом з іншими військовослужбовцями військової частини А1736 та підпорядкованими військовими частинами А4279, А4395, А4472.

У місці розташування особового складу в базовому таборі військової частини А1736 та підпорядкованими військовими частинами А4279, А4395, А4472 на території військової частини А1890 було організовано несення служби військовослужбовцями по забезпеченню обігріву та опалення наметів для проживання за допомогою пристосованих опалювальних пристроїв-металевих печей («буржуйок»).

Однак, 31.12.2019 року близько 05 години 10 хвилин солдат ОСОБА_1 , діючи із злочинною недбалістю, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, під час відпочинку особового складу в наметі №54, відкрив топочні дверцята печі та підкинув технічне сміття до печі, серед якого знаходились пластикові пляшки, одна із яких містила легкозаймисту горючу речовину, що зумовило вибух в середині печі, внаслідок чого спричинено пожежу від якої полум`я поширилось по намету №54 та перекинулось на намети № НОМЕР_1 та №55.

Внаслідок пожежі наметів №53, №54, №55, разом з наявним у них військовим майном на загальну суму 2 223 535 грн 37 коп, (два мільйона двісті двадцять три тисячі п`ятсот тридцять п`ять) гривень (тридцять сім) копійок, що заподіяло значної матеріально шкоди військовій частині А1736 та враховуючи значимість знищеного військового майна спричинило підрив боєздатності підрозділів та авторитету Збройних Сил України - тобто тяжкі наслідки, а також сержанту ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді термічного опіку 1-2А-Б ст. 14% обличчя, верхніх дихальних шляхів, обох кистей, нижніх кінцівок, тулубу, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

Згідно висновком судової пожежно-технічної експертизи №49 від 22.06.2020 року осередок пожежі знаходився у місці розташування дальньої металевої печі - буржуйки (відносно входу до намету з бетонної дороги) військового намету №54 наметового містечка на території 235 міжвідомчого центру підготовки підрозділів за адресою: с.Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області.

Крім того, причиною виникнення пожежі у військовому наметі №54 наметового містечка на території військової частин А1890 за адресою: с.Михайлівка Миколаївського району Миколаївської області, є займання пароповітряної суміші горючої рідини та горючих матеріалів в осередку пожежі від розігрітих (розжарених) металевих елементів опалювальної металевої печі — буржуйки.

Внаслідок пожежі, знищено військове майно військової частини А1736:

- 9 мм пістолет ПМ № АС2458 № 434 - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1840 грн 40 коп;

- «Багнет ніж до АК-74 № 434» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 738 грн 14 коп;

- «Багнет ніж до АК-74 № 550» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 738 грн 14 коп;

- «Багнет ніж до АК-74 № 472» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 738 грн 14 коп;

- «Бусоль ПАБ - 2М» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 10 420 грн 88 коп;

- «Бусоль ПАБ - 2М» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 10 420 грн 88 коп;

- «Приціл ПМП-44М» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1563 грн 13 коп;

- «Приціл ПМП-44М» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1563 грн. 13 коп.;

- «Приціл ПМП-44М» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1563 грн 13 коп;

- «Приціл ПМП-44М» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1563 грн 13 коп;

- «Бінокль Б12-1 № ЕС 10441» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1867 грн 08 коп;

- «Бінокль Б12-1 № ЕС 2940» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1867 грн 08 коп;

- «Бінокль Б8Мх30 № ЗГ5626» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1302 грн 61 коп;

- «Бінокль Б8Мх30 №ЗГ54451» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 1302 грн 61 коп;

- «Бінокль Б8Мх30 №624С83» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 4302 грн 61 коп;

- «Тепловізійний приціл ARSHER» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 237 335 грн 21 коп;

- «Тепловізійний приціл ARSHER» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 237 335 грн 21 коп;

- «Намет УСБ-56» - 3 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 215 480 грн 88 коп;

- «Матрац поліуретановий» - 60 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 29 994 грн 00 коп;

- «Спальний мішок» - 56 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 41 328 грн. 00 коп.;

- «Каремат» - 20 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 1600 грн 00 коп;

- «Подушки силіконові» - 21 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 1817 грн 34 коп;

- «Бронежилет Мзс» - 52 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 458 172 грн 00 коп;

- «РПС» - 45 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 31 185 грн 00 коп;

- «Наколіники» - 38 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 13 962 грн 72 коп;

- «Налокітники» - 38 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 13 611 грн 60 коп;

- «КУС» - 30 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 59 968 грн 80 коп;

- «ШУС» - 30 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 44 983 грн 80 коп;

- «Костюм танковий літній» - 30 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 18 720 грн 00 коп;

- «Шолом кевларовий» - 63 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 198 374 грн 40 коп.;

- «Сумка підсумок тип А» - 21 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 4 116 грн 42 коп;

- «Сумка підсумок тип Г» - 21 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 4 179 грн 42 коп;

- «ОМЗБ «TRAVEX» - 30 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 35 970 грн 00 коп;

- «Іскрогасники» - 6 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 930 грн 00 коп;

- «Труби до печі» - 24 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 1 284 грн 24 коп;

- «Щити до палаток» - 4 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 7 592 грн 00 коп;

- «Щити до палаток» - 5 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 25 132 грн 00 коп;

- «Ліжко типу «П»» - 61 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 60 268 грн 00 коп;

- «Світильники» - 2 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 1 324 грн 24 коп;

- «ЯТП 220/36» - 2 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 1 833 грн 54 коп;

- «Провід АППВ 2*2,5» - 100 м, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 393 грн 00 коп;

- «Маскувальний комплект оптичний МКО-Л» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 25395 грн 20 коп;

- «Маскувальний комплект оптичний МКО-3» - 1 шт, залишкова вартість якого на момент пожежі становила 27 877 грн 48 коп;

- «Аптечка АМЗІ» - 75 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 115 093 грн 50 коп;

- «Аптечка АІ США» - 2 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 9 988 грн 62 коп;

- «Радіостанція портативна спеціального призначення Моtогоlа DP4400» - 4 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 81 879 грн 84 коп;

- «Радіостанція портативна Моtогоlа DP4400» - 11 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 168 505 грн 82 коп;

- «Планшет ASUS ZenPad С7 1/16Gb» - 3 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 7 924 грн 70 коп;

- «Mikro-SDHC memori card 32Gb» - 1 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 369 грн 04 коп;

- «Mikro-SDHC memori card 32Gb» - 2 шт, залишкова вартість яких на момент пожежі становила 818 грн 26 коп.

Згідно висновків судової товарознавчих експертиз №10/1-16 від 17.07.2020 року, №10/1-15 від 16.07.2020 року, №10/1-14 від 10.07.2020 року, №10/1-13 від 08.07.2020 року залишкова вартість знищених товарно-матеріальних цінностей (військове майно) військової частини А1736 складає 2223535 грн 37 коп.

Таким чином, солдат ОСОБА_1 порушив вимоги ст.ст.17, 65 Конституції України, ст.ст.5, 6, 9, 11, 13, 26, 27, 49, 56, 127, 128, 129, 130, 175, 187, 353, 368 п.2 ст.2 Додатку 19 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.2 ст.2 Додатку 19 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 2.4 Розділу 2 Наказу Міністра оборони України №300 від 16.07.1997 року «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», п 2.18 глави 2 Розділу III, п.11.3 глави 11 розділу VI, п.п.2.13, 2.18 розділу 2, п.4.36 глави 4 розділу VII Правил пожежної безпеки, затверджених наказом МВС від 30.12.2014 року.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.

Позиція потерпілого ОСОБА_3 .

Потерпілий ОСОБА_3 надав заяву про розгляд кримінального провадження без його участі. Щодо укладення угоди про визнання винуватості між ОСОБА_1 та прокурором потерпілий ОСОБА_3 не заперечує.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує в межах пред`явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.412 КК України (в редакції закону, чинній станом на день вчинення кримінального правопорушення), як необережне знищення військового майна, що спричинило тяжкі наслідки.

Ухвалення рішення щодо угоди про визнання винуватості.

У даному кримінальному провадженні 28.08.2020 року між прокурором Спінатієм Володимиром Валерійовичем та підозрюваним ОСОБА_1 і його захисником ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості згідно з вимогами ст.ст.468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор Спінатій В.В. та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.2 ст.412 КК України.

Згідно з угодою про визнання винуватості підозрюваний ОСОБА_1 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережено визнати вину в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторони угоди про визнання винуватості, враховуючи обставини справи та особу підозрюваного ОСОБА_1 , погодились на призначення йому покарання за ч.2 ст.412 КК України (в редакції, чинній станом на день вчинення кримінального правопорушення) на підставі ст. 58 КК України, а саме: замість позбавлення волі строком на 2 (два) роки призначити службове обмеження на той самий строк, тобто 2 (два) роки та проводити відрахування із суми грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_1 в дохід держави у розмірі 10 (десяти) відсотків.

Крім того, прокурор Спінатій В.В. та обвинувачений ОСОБА_1 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст.476 КПК України.

Прокурор Спінатій В.В. в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити ОСОБА_1 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правпорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України (в редакції закону, чинній станом на день вчинення кримінального правопорушення), в обсязі підозри, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

Захисник Алейнік В.А. також просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільним та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості. Судом з`ясовано, що будь-яких скарг обвинувачений ОСОБА_1 під час кримінального провадження не подавав.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам КПК України та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.2 ст.412 КК України (в редакції статті, чинній станом на день вчинення кримінального правопорушення) є правильною. Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості (в редакції статті, чинній на день вчинення злочину), що в силу вимог ч.4 ст.469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін і інших осіб.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним. Взяті обвинуваченим ОСОБА_1 на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

З огляду на викладене, враховуючи пом`якшуючі обставини, а саме щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування частини завданого збитку, відсутність обтяжуючих обставин, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий, злочин не набув значного суспільного резонансу, що суспільний інтерес виражається в зменшенні рівня злочинності, запобіганні, виявленні та припиненні кримінального правопорушення і забезпеченні швидкого досудового розслідування та судового розгляду, суд вбачає наявність фактичних підстав для доведення винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України (в редакції статті, чинній станом на день вчинення кримінального правопорушення) та затвердження угоди про визнання винуватості.

За вчинений злочин обвинувачений ОСОБА_1 підлягає покаранню, яке узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості.

Ухвалення рішення щодо цивільного позову.

У даному кримінальному провадженні заявлено цивільний позов прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А1736 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 2182626 грн 88 коп.

12.10.2020 року на адресу суду надійшла заява прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А1736 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог. В обґрунтування вказаної заяви прокурор посилається на те, що ОСОБА_1 погасив завдані державі збитки на суму 16104 грн 46 коп. У зв`язку із чим, просив суд стягнути з ОСОБА_1 збитки, завдані державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 2166522 грн 42 коп.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Спінатій В.В. підтримав цивільний позов із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь військової частини А1736 збитки, завдані державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 2166522 грн 42 коп.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов (із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) визнав у повному обсязі.

Захисник Алейнік В.А. не заперечував щодо задоволення позовних вимог прокурора в інтересах держави.

Згідно із положеннями ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до п.12 ч.2 ст.36 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений пред`являти цивільний позов в інтересах держави в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.6 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі вчинення діяння (дії чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А1736 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) слід задовольнити та стягнути з обвинуваченого 2166522 грн 42 коп.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку та положення закону, яким керувався суд.

1. Питання щодо накладеного арешту на вилучене майно

Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч.4 ст.174 КПК України, відповідно до положень якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва Темнікової А.О. від 03.01.2020 року накладено арешт на майно, яке вилучене 31.12.2019 року в ході проведення огляду місця події за письмовим дозволом командира військової частини А1736 (с.Михайлівка, Миколаївська область) від 31.12.2019 року, у наметовому містечку території 235 міжвідомчого центру підготовки персоналу, а саме: пожежне сміття з території намету №53, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №L1007645, В2009833, В1017426, В2009832, В2009831, пожежне сміття з території намету №54, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №L1007675, В1017429, В1017428, В2009826, В2009827, пожежне сміття з території намету №55, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №В1017427, В2009829, В2009828, В2009830, L1007646, піч для опалення намету, вилучена з території намету №54, яка упакована та опечатана в два сейф-пакети ДБР № L1007648, L1007653.

Враховуючи викладене, керуючись ч.4 ст.174 КПК України, суд вважає за необхідне скасувати арешт з вказаного майна, повернувши його власнику — Військовій частині А1736.

2. Речові докази.

Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є: пожежне сміття з території намету №53, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №L1007645, В2009833, В1017426, В2009832, В2009831, пожежне сміття з території намету №54, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №L1007675, В1017429, В1017428, В2009826, В2009827, пожежне сміття з території намету №55, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №В1017427, В2009829, В2009828, В2009830, L1007646, піч для опалення намету, вилучена з території намету №54, яка упакована та опечатана в два сейф-пакети ДБР № L1007648, L1007653.

Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

3. Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення експертиз на загальну суму 19302 грн 44 коп, з них:

- витрати на проведення судової експертизи матеріалів та виробів за спеціальністю “Дослідження нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів” — 3611 грн 23 коп;

- витрати на проведення судової пожежно-технічної експертизи — 6211 грн 11 коп;

- витрати на проведення експертизи військового майна — 3105 грн 55 коп;

- витрати на проведення експертизи військового майна — 1961 грн 40 коп;

- витрати на проведення експертизи військового майна — 2942 грн 10 коп;

- витрати на проведення експертизи військового майна — 1471 грн 05 коп.

Зазначені витрати які підтверджені документально та підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

4. Запобіжний захід.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_1 не застосовувався.

До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне не обирати ОСОБА_1 запобіжний захід. Окрім того, особистість обвинуваченого також свідчить про відсутність необхідності у застосуванні будь-якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.314, 369-371, 373, 374, 375, 468, 469, 472 КПК України, суд, -

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 28.08.2020 року, укладену у кримінальному провадженні №62019150000001056 від 31.12.2019 року між прокурором Спінатієм Володимиром Валерійовичем та підозрюваним ОСОБА_1 і його захисником ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.412 КК України (в редакції закону, чинній станом на день вчинення кримінального правопорушення) та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст.58 КК України, замість вказаного покарання, призначити ОСОБА_1 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк два роки з відрахуванням із грошового забезпечення в дохід держави у розмірі 10 (десяти) відсотків.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили відносно ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А1736 Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) — задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі військової частини А1736 (р/р UA3682017203132291002204091632, МФО 820172 Банк Державна казначейська служба України м.Київ) збитки, завдані державі внаслідок вчинення кримінального правопорушення у розмірі 2 166 522 (два мільйони сто шістдесят шість тисяч п`ятсот двадцять дві) грн 42 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення експертиз на загальну суму 19302 (дев`ятнадцять тисяч триста дві) грн 44 коп.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва Темнікової А.О. від 03.01.2020 року на майно, яке вилучене 31.12.2019 року в ході проведення огляду місця події за письмовим дозволом командира військової частини А1736 (с.Михайлівка, Миколаївська область) від 31.12.2019 року, у наметовому містечку території 235 міжвідомчого центру підготовки персоналу, а саме: пожежне сміття з території намету №53, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №L1007645, В2009833, В1017426, В2009832, В2009831, пожежне сміття з території намету №54, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №L1007675, В1017429, В1017428, В2009826, В2009827, пожежне сміття з території намету №55, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №В1017427, В2009829, В2009828, В2009830, L1007646, піч для опалення намету, вилучена з території намету №54, яка упакована та опечатана в два сейф-пакети ДБР № L1007648, L1007653 — скасувати.

Речові докази, а саме: пожежне сміття з території намету №53, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №L1007645, В2009833, В1017426, В2009832, В2009831, пожежне сміття з території намету №54, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №L1007675, В1017429, В1017428, В2009826, В2009827, пожежне сміття з території намету №55, яке упаковано та опечатано у поліетиленовий сейф-пакет ДБР із №В1017427, В2009829, В2009828, В2009830, L1007646, піч для опалення намету, яка вилучена з території намету №54, яка упакована та опечатана в два сейф-пакети ДБР № L1007648, L1007653 — повернути власнику Військовій частині А1736 (юридична адреса: вул.Маяковського,2, м.Нова Каховка Херсонської області, 74910; ЄДРПОУ 26613875).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу,в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя М.М.Войнарівський

13.10.2020