Рішення № 92185186, 24.09.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/4506/16-ц

Провадження № 2/488/63/20 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва

в складі : судді Лазаревої Г.М.,

при секретарі Криницькій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В., Корабельний ВДВС м. Миколаєва про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті" (далі - ТОВ "Порше мобіліті"), треті особи, які не заявляюь самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В., Корабельний ВДВС м. Миколаєва про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що 28.03.2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В. (далі - нотаріус) вчинила виконавчий напис № 485 на користь ТОВ "Порше мобіліті" про стягнення боргу з ОСОБА_1 на суму 373805,81 грн. про звернення стягнення на автомобіль марки VOLKSWAGEN, модель POLO, тип транспорного засобу - легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік випуску – 2014, колір коричневий, реєстраційний номер – НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факт навяності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вимоги ч. 1 ст.88 Закону України «Про нотаріат». Крім того виконавчий напис не містить розмір плати, суму державного мита, сплаченого стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника. Відсутні докази реєстрації ТОВ "Порше мобіліті" у Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та направлення на адресу боржника письмового повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. З наведених підстав просив визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

В заперечені на позов ТОВ "Порше мобіліті" звертає увагу на те, що нотаріус не повинен перевіряти внесення відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження до державного реєстру. Позивач не стверджує про відсутність у нього заборгованості за кредитним договором або не доводить, що існує спірна заборгованість. Починаючи з серпня 2015 року позивач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору почав порушувати свої зобов`язання за договором щодо вчасного та повного повернення кредиту та сплати інших платежів. Станом на 15.02.2016 року у позивача виникла заборгованість на загальну суму 24509,89 грн. У зв`язку з систематичним невиконанням умов договору відповідачем було направлено позивачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50011915 від 15.02.2016 року з вимогою повернути суму кредиту, сплатити заборгованість та штрафні санкції. В цій вимозі містилося застереження про можливість стягнення заборгованості за рахунок заставленого транспортного засобу. Вимога позивачем була отримана 23.02.2016 року. Але позивач заборгованість не погасив, жодних заперечень не надав.

Обґрунтовуючи безспірність вимог, відповідач зазначив, що станом на 15.02.2016 року у позивача виникла заборгованість за наступними платежами: частково платіж за грудень на суму 4348,19 грн., платіж за січень на 9740,15 грн., платіж за лютий на суму 10421,55 грн., а всього на 24509,89 грн, як зазначено у вимозі від 15.02.2016 року. На вказану суму заборгованості відповідно до умов кредитного договору були нараховані штрафні санкції у розмірі 2704,53 грн.

За рахунок здійснених позивачем платежів після 15.02.2016 року у розмірі 10450,00 грн. сума заборгованості за місячними кредитними платежами зменшалася на 9835,24 грн. та станом на дату звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису становила 14674,65 грн., а сума нарахованих штрафних санкцій зменшилася на 614,76 грн. та станом на дату звернення до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису становила 2089,77 грн.

Розмір штрафу розрахований відповідно до п.8.2 кредитного договору – 20% від суми кредиту, яка становила 200457,58 грн., становить 40091,52 грн.

Станом на 15.02.2016 року позивачем залашилась несплаченою сума кредиту в еквіваленті 12107,27 доларів США, що станом на день вимоги становила 12107,27 дол х 26,118 = 316217,68 грн., а станом на 28.032016 року (дата звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напис) становила 12107,27 дол х 26,075 = 315697,07 грн.

1252,80 грн, виставлені позивачу у рахунку-фактурі №59201-00299798, це збитки, які поніс позивач у зв`язку із зверненням до юридичної компанії – ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» для супроводження процесу стягнення заборгованості за договором з позивача у зв`язку із систематичним порушенням умов договору, починаючи з серпня 2015 року. Завдяки діям цієї компанії позивачем сплачено в грудні 2015 року в погашення заборгованості 8700,00 грн. 15% від цієї суми та ПДВ, що разом складає 1252,80 грн. відповідач сплатив юридичній компанії, що він вважає збитками у зв`язку з неналежним виконанням договору, які повинен відшкодувати позивач понад штрафні санкції. Загальний розмір заборгованості складає 373805,81 грн., який і зазначено у виконавчому написі. Просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

20 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір, за умовами якого позивач отримав 200 457, 58 грн (в еквіваленті 15 479,35 доларів США) та додатково 58958,10 грн (в еквіваленті 4 552,75 доларів США) строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою 10,50% за користування кредитними коштами та 2,50 % разової комісії за надання кредиту. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 жовтня 2014 року сторони уклали договір застави транспортного засобу, предметом якого є належний ОСОБА_1 автомобіль марки «Volkswagen», модель «Polo», тип транспорного засобу - легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік випуску – 2014, колір коричневий, реєстраційний номер – НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1 598 куб. см, 2014 року випуску. Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору застави заставодержатель має право задоволення своїх вимог за цим договором та за кредитним договором, яке виникає у заставодержателя у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем зобов`язань перед заставодержателем за кредитним договором, шляхом добровільної передачі предмета застави у власність заставодержателя або шляхом звернення стягнення на предмет застави. У зв`язку з порушенням позивачем умов кредитного договору та існування простроченої заборгованості, ТОВ «Порше Мобіліті» зазначило, що направило боржнику вимогу (повідомлення) від 15 лютого 2016 року про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості, у якому заборгованість позивача становить 344 684,90 грн, у тому числі: дострокове повернення невиплаченої суми кредиту в розмірі 12 107,27 доларів США (в еквіваленті 316 217,68 грн згідно з обмінним курсом), несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) в розмірі 24 509,89 грн та штрафні санкції відповідно пункту 8.3 договору в розмірі 2 704,53 грн., витрати, понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника відповідно до договору 1252,80 грн. Цим повідомленням позичальника попереджено, що у випадку неповернення суми кредиту та несплати заборгованості протягом 30 календарних днів з дати одержання цієї вимоги кредит та заборгованість будуть стягнуті примусово, у тому числі за рахунок заставленого автомобіля. Також було попереджено, що за порушення терміну дострокового погашення кредиту на вимогу компанії до суми заборгованості буде додано штраф в розмірі 20% від суми кредиту, що складає 40091,52 грн. Згідно з наявною у матеріалах справи фотокопією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач його отримав 23 лютого 2016 року. Оскільки позивач у визначені кредитором строки заборгованості не сплатив, 28 березня 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, у якій зазначено період, за який утворилась заборгованість - з 20.10.2014 року по 15.02.2015 року, суму дострокового погашення кредиту станом на 15.02.2016 року в розмірі 316217,68 грн., а на день підготовки заяви – 315697,07 грн., несплачені чергові платежі (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) 14674,65 грн., штрафні санкції за вимоги щодо сплати в розмірі 2089,77 грн., витрати, понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості позичальника у відповідності до договору 1252,80 грн. Заставодавця було попереджено, що за порушення терміну дострокового погашення кредиту на вимогу компанії до суми заборгованості буде додано штраф в розмірі 20% від суми кредиту, що складає 40091,52 грн. Просив вчинити виконавчий напис на договорі застави транспортного засобу з метою звернення стягнення у сумі 373805,81 грн. До вищевказаної заяви ТОВ «Порше Мобіліті» надало нотаріусу документи згідно з Переліком № 1172, зокрема: оригінал кредитного договору від 20 жовтня 2014 року, оригінал договору застави від 21 жовтня 2014 року та вимогу про дострокове повернення кредиту, докази направлення та отримання цієї вимоги боржником, зведена облікова виписка з рахунку ОСОБА_1 станом на 15.02.2016 року та станом на 28.03.2016 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, 9-ть копый рахунків-фактури, довіреність представника та копія його паспорту, виписку з ЄДРПОУ, копія статуту ТОВ «Порше Мобіліті». Зазначені обставини в частині отримання повідомлення про дострокове повернення кредиту позивач оспорював. 28 березня 2016 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, про стягнення із заставодавця ОСОБА_1 на користь заставодержателя ТОВ «Порше Мобіліті» предмета застави транспортного засобу марки «Volkswagen», модель «Polo», тип транспорного засобу - легковий седан-В, номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , рік випуску – 2014, колір коричневий, реєстраційний номер – НОМЕР_2 , згідно із договором застави транспортного засобу, посвідченого Ягужинською К.Т., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 21 жовтня 2014 року для задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації цього транспортного засобу, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» на суму 373805,81 грн., яка складається з несплачених чергових платежів (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) 14674,65 грн., штрафні санкції за вимоги щодо сплати - 2089,77 грн., витрати, понесені компанією з метою повернення простроченої заборгованості 1252,80 грн., штраф в розмірі 20% від суми кредиту – 40091,52 грн., сума кредиту до повернення - 315697,07 грн. 19 квітня 2016 року ВДВС Житомирський районний ВДВС ГТУЮ у Житомирській області відкрив виконавче провадження за спірним виконавчим написом від 28 березня 2016 року. Звертаючись до суду з позовом, позивач указав як на спірність суми, визначеної відповідачем у виконавчому написі, так і недодержання відповідачем приписів ст. ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмежень» (далі Закон № 1255-IV). Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України). Законом № 1255-IV визначено правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна. Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 1255-IV до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 ЦК України, що виникає на підставі договору. За змістом статті 22 Закону № 1255-IV обтяження може забезпечувати виконання боржником дійсної існуючої вимоги або вимоги, яка може виникнути в майбутньому. За рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: 1) відшкодування витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; 2) сплату процентів і неустойки; 3) сплату основної суми боргу; 4) відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов`язання або умов обтяження; 5) відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження. Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом статті 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. У частині першій статті 23 Закону № 1255-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов`язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Статтею 26 Закону № 1255-IV визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед яких і реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса. Згідно із частиною першою статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Частиною першою статті 50 цього Закону визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Отже, можливість звернення стягнення на предмет застави передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальним - Законом № 1255-IV. При цьому частинами першою, третьою статті 24 Закону № 1255-IV установлено порядок звернення стягнення на предмет застави. Зокрема, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет застави. Така вимога узгоджується з частиною першою статті 27 Закону № 1255-IV, згідно з якою обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов`язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Тобто законодавець визначив, що для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказані вимоги є імперативними і не виконуються на розсуд стягувача. У статті 27 Закону № 1255-IV передбачені вимоги до повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання. Це повідомлення повинне містити таку інформацію: 1) зміст порушення, вчиненого боржником; 2) загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; 3) опис предмета забезпечувального обтяження; 4) посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов`язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; 5) визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; 6) вимогу до боржника виконати порушене зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Згідно зі статтею 28 Закону № 1255-IV якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов`язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов`язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов`язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.

Закон № 1255-IV пов`язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконанням боржником вимоги усунути порушення зобов`язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов`язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави.

Тобто ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30-денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.

Порядок ведення Реєстру та внесення відомостей до нього врегульовано статтею 42 Закону № 1255-IV, згідно з якою держателем Реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. До Реєстру вносяться, зокрема, відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Частиною четвертою статті 43 Закону № 1255-IV визначено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Порядок ведення Реєстру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830 (далі - Порядок № 830).

Пунктом 4 Порядку № 830 визначено, що державна реєстрація відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження проводиться шляхом внесення до Реєстру запису.

У пункті 5 Порядку № 830 передбачено, що державна реєстрація приватних обтяжень рухомого майна проводиться будь-яким нотаріусом або його помічником, які відповідно до законодавства отримали ідентифікатор доступу до Реєстру, а також адміністратором Реєстру та його філіями на підставі відповідного договору.

А у пункті 6 цього Порядку вказано, що заяву про виникнення, зміну, припинення обтяжень, а також про звернення стягнення на предмет обтяження (далі - заява) у паперовій формі підписує обтяжувач, справжність підпису якого нотаріально засвідчується (крім випадків подання заяви щодо публічних обтяжень та випадків подання заяви нотаріусу, яким безпосередньо вчинено дію, спрямовану на виникнення, зміну, припинення обтяження, а також на звернення стягнення на предмет обтяження).

Процедуру вчинення виконавчого напису врегулювано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5). Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява (підпункт 2.1пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5), а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України «Про нотаріат», підпункти 3.1, 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5).

Разом з тим, відсутність у Законі України «Про нотаріат» та в Порядку № 296/5 вимоги до нотаріуса провести перевірку дотримання стягувачем норм спеціального Закону № 1255-IV щодо реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження та спливу тридцятиденного строку з моменту реєстрації не свідчить про можливість невиконання нотаріусом цих вимог, оскільки в разі розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовими актами перевага надається спеціальному, якщо його скасовано виданим пізніше загальним актом.

Тобто, в цьому випадку необхідно дотримуватися вимог Закону № 1255-IV. Встановлення нотаріусом на стадії відкриття нотаріального провадження, що заява стягувача не містить такої інформації або стягувач не надав необхідних документів, що підтверджують зазначені обставини, перешкоджає вчиненню нотаріусом виконавчого напису.

При цьому неподання стягувачем на вимогу нотаріуса на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження доказів реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет застави є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», а невчинення нотаріусом дій щодо вжиття заходів про витребування від обтяжувача згаданої інформації та документів на її підтвердження і, як наслідок, вчинення виконавчого напису без таких документів вказує на незаконність нотаріальної дії як виконаної без усіх необхідних даних.

У зв`язку з викладеним Велика Палата Верховного Суду вважає, що факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження є достатньою правовою підставою для визнання за рішенням суду виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (постанова ВП ВС від 16.05.2018 року у справі №320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18).

Відповідності до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису, досліджувалось як Верховним Судом України, так і Верховним Судом.

Дослідивши вказане питання, зазначені судові інстанції визначили, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, постанові ВС від 23 січня 2018 року справа № 310/9293/15 провадження № 61-154 св 18, постанові ВП ВС від 23 червня 2020 року справа N 645/1979/15-ц провадження N 14-706цс19, постанові ВС від 09 вересня 2020 року справа N 335/9983/16-ц провадження N 61-29763св18), постанові ВС від 16 вересня 2020 року справа N607/10647/18 провадження N 61-2724св19 та інших.

Позивач у позовній заяві, стверджуючи про наявність спору щодо заборгованості, конкретних даних з цього приводу не наводить, а надані відповідачем до нотаріуса та до суду документи свідчать про її наявність в тому розмірі, який зазначено у виконавчому написі, але у зв`язку з тим, що судом встановлено факт недотримання стягувачем положень частини третьої статті 24 та частини першою статті 27 Закону № 1255-IV і нездійснення ним до вчинення виконавчого напису реєстрації у Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, зазначена обставина є достатньою правовою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551,21 грн.

Керуючись ст. ст. ЦК України, ст.ст. 263-265, 353-354 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г.В., Корабельний ВДВС м. Миколаєва про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимировною, зареєстрований в реєстрі за № 485.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551, 21 грн.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше мобіліті", ідентифікаційний код юридичної особи 36422974, місце знаходження, 02152, м.Київ, пр. Павла Тичини, 1-В.

Суддя Г.М. Лазарева