Постанова № 92184784, 09.10.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/9928/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Єзерського Р.Б.

при секретарі Ваврин М.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача Гурина В.О.

представника відповідача Романа Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), з участю третьої особи - Львівської міської ради про скасування постанови ВП №48902809 від 30.11.2018 року про закриття виконавчого провадження,-

установив:

14.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в подальшому замінено судом на відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), та залучено третю особу - Львівську міську раду, в якому просить суд скасувати постанову державного виконавця ВП №48902809 від 30.11.2018 року, винесену старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романом Назаром Олеговичем та направити на нове виконання виконавчий лист №466/8784/14-а у справі 2а-1287/10/1328.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 16.06.2010 року Шевченківським районним судом м. Львова було винесено постанову про задоволення позову у справі 2а-1287/10/1328. Зазначає, що старший державний виконавець Роман Н.О. тричі виносив постанови про закриття провадження, хоча ним не було вжито всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, зокрема нею жодних заяв до державного виконавця про виконання або часткове виконання боржником в особі ЛМР не подавалось, жодного повідомлення від боржника про можливість виконання рішення у її відсутності не поступало, державний виконавець не ознайомив її із правами та можливістю брати участь виконавчому провадженні, в поставнові ВП № 48902809 про закінчення провадження державний виконавець зазначає, що рішення виконано, хоча ст. державний виконавець Роман Н.О. не повідомив її про те, що можуть проводитися дії щодо виконання рішення, виконавчий збір із боржника не стягнуто, рішення суду від 16.06.2010 року не виконано, тому вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Гурин В.О. позовні вимоги підтримали, покликаючись на обставини викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити, а також позивачем надано суду відповідь на відзив, у якому зазначає, що у відповідь на її клопотання від 12.12.2014 р. за № 2401-вих -204 Управлінням архітектури ЛМР повідомлено її, що виконати постанову Шевченківського районного суду м Львова від 16.06.2010 р. немає можливості, що свідчить про факт, що дана постанова ЛМР не буде виконуватись, також відповідь від 28.01.2020 р. за № 2401-вих -5399 Управління архітектури та урбаністики ЛМР повідомлено її, що виконати постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 16.06.2010 р. не буде проводитись до 31.12.2024 р., що свідчить, що вищезазначене рішення виконуватися не буде. Також зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, що ним було накладено штраф на боржника та виконавчого збору, що свідчить про те що примусове виконання рішення не виконувалося, таким чином закінчення виконавчого провадження є передчасним та незаконним.

У судовому засіданні представник відповідача Роман Н.О. у задоволенні позову просив відмовити, надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 466/8784/14-а виданий 07.05.2015 року Шевченківським районним судом м. Львова про зобов`язання Львівської міської ради розглянути у встановленому порядку звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу для здійснення торгівельною діяльністю газетно-журнальною продукцією за встановлення яток щоденного демонтажу за адресами: кут АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Державним виконавцем 10.05.2018 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. За невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, державним виконавцем застосовано до боржника штрафні санкції, передбачені статтею 75 Закону України «Про виконавче провадженню, про що винесено постанову про накладення штрафу від 23.01.2019. В подальшому боржником рішення суду виконано, а саме на пленарному засіданні Львівської міської ради від 11.10.2018 року розглянуто питання "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на здійснення торговельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу за адресами: кут АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ”. Державним виконавцем 30.11.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Цього ж дня державним виконавцем згідно частини 3 статті 40 та частини 4 статті 42 закону України «Про виконавче провадження» винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які виділені у окремі виконавчі провадження. Вважає, що правові підстави для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження відсутні.

У судове засідання представник третьої особи – Львівської міської ради не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, час та дату судового засідання, надав через канцелярію суду письмові пояснення, у яких зазначає, що міським головою було надано окреме доручення в.о. директора департаменту містобудування щодо підготовки та подання на розгляд міської ради проекту ухвали про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на встановлення яток щоденного демонтажу для здійснення торгівлі газетно-журнальною продукцією на розі АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2 . Згідно протоколу пленарного засідання 3-ї сесії Львівської міської ради від 30.06.2016р. під № 182 в порядок денний пленарного засідання сесії було включено питання «Про розгляд питання надання гр. ОСОБА_1 дозволу на здійснення торговельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ». Голосування відбувалось у два етапи, спочатку за проект ухвали Львівської міської ради «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на здійснення торговельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 », який було відхилено у зв`язку із недостатньою кількістю голосів. Наступним виносився на розгляд проект ухвали «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на здійснення торговельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 », який було відхилено у зв`язку із недостатньою кількістю голосів. Також, зазначає, що на пленарне засідання Львівської міської ради від 11.10.2018 виносився проект ухвали "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на здійснення торговельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 », який було відхилено у зв`язку із недостатньою кількістю голосів. Зазначає, що Львівською міською радою повністю виконано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 16.06.2010 року у справі 2-1287/10 та постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 10.05 2018 щодо примусового виконання виконавчого листа №466/8784/14-а, виданого 07.05. 2015 Шевченківським районним судом м. Львова, зокрема підготовлено та подано на розгляд міської ради проект ухвали про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на встановлення яток щоденного демонтажу для здійснення торгівлі газетно-журнальною продукцією на розі АДРЕСА_1 та на АДРЕСА_2 , вважає, що станом на сьогодні відсутні підстави для скасування постанови державного виконавця ВП №48902809 від 30.11.2018 про закінчення провадження та продовження виконавчого провадження.

Заслухавши пояснення учасників процесу, з`ясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності – фізичною особою, а саме, здійснює торгівельну діяльність газетно-журнальною продукцією. Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 16 червня 2019 року (адміністративна справа №2а-1287/2010р.) було частково задоволено її адміністративний позов до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов`язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди та зобов`язано Львівську міську раду розглянути у встановленому порядку звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу для здійснення торгівельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу за адресами: кут АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вказана постанова суду першої інстанції залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року і ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 квітня 2014 року та набрала законної сили.

В подальшому, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ( змінено назву на відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстції України (м. Львів) перебувало виконавче провадження № 48902809 з виконання виконавчого листа №466/8784/14-а виданого 07.05.2015 року Шевченківським районним судом м. Львова про зобов`язання Львівської міської ради розглянути у встановленому порядку звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу для здійснення торгівельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу за адресами: кут АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

30 листопада 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романом Назаром Олеговичем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №48902809, з примусового виконання виконавчого листа №466/8784/14-а, виданого 07 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Львова.

Зі змісту цієї постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 листопада 2018 року, копія якої долучена до матеріалів справи, вбачається, що виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки рішення суду боржником виконано, а саме на пленарному засіданні Львівської міської ради від 11.10.2018 року розглянуто питання «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на здійснення торговельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу за адресами: кут АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення зокрема на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до положення ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Розглядаючи справу № 5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 червня 2013 року вказав, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У Рішенні від 30 червня 2009 року N 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правово.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України та є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 40 рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ , у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до пункту 1, підпункту 1 пункту 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 1,16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 63 Закону у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

В силу частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Приписами частини четвертої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин слідує, що закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:

- накладення на боржника штрафу та перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);

- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);

- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Як зазначає державний виконавець, ним за невиконання боржником без поважних причин рішення було застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить, що боржником не виконувалося рішення суду, хоча жодних доказів про застосування до боржника штрафу державним виконавцем суду не було надано та матеріали справи не містять, а також невідомо та матеріали справи не містять, якщо рішення суду без поважних причин не виконувалося, чи державний виконавець вжив всіх необхідних заходів, у відповідності до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема чи накладався штраф у подвійному розмірі, чи надсилав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, що на думку суду свідчить про невжиття державним виконавцем всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо забезпечення примусового виконання судового рішення.

Також як на підставу виконання рішення державний виконавець посиляється на п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, оскільки боржником рішення виконано, а саме на пленарному засіданні Львівської міської ради від 11.10.2018 року розглянуто питання «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на здійсення торгівельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу за адречами: кут АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2

Суд вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Львова № 2а-1287/10/1328 від 16.06.2010 року фактично не виконано, оскільки Львівською міською радою на пленарному засіданні 15-ї сесії ЛМР від 11.10.2018 року лише розглянуто питання «Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на здійснення торговельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу за адресами: кут АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 », але не прийнято рішення про відмову або надання дозволу на здійснення торговельної діяльності газетно-журнальною продукцією та встановлення яток щоденного демонтажу за адресами: кут АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 та порядок оскарження прийнятого рішення.

Таким чином, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.

Відповідно до частини 2 статті 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Таким чином, у зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів вчинення державним виконавцем заходів щодо примусового виконання рішення передбачених чинним законодавством для виконання виконавчого листа, суд погоджується з доводами позивача щодо передчасності та протиправності прийняття спірної постанови про закінчення виконавчого провадження. Суд вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення та не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст.73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287,295 КАС України, суд -

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ЄДРПОУ 43317547, місцезнаходження: м. Львів, пл. Шашкевича, 1, з участю третьої особи - Львівської міської ради, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1 про скасування постанови ВП №48902809 від 30.11.2018 року про закриття виконавчого провадження – задовольнити повністю.

Скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романа Назара Олеговича ВП №48902809 від 30.11.2018 та направити на нове виконання виконавчий лист №466/8784/14-а у справі 2а-1287/10/1328.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р. Б. Єзерський