Рішення № 92183868, 13.10.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/799/20

Справа №754/17113/15-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 13.10.2020 року)

13 жовтня 2020 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Дорошенко В.В., справа № 754/17113/15-ц

ОСОБА_1 - позивач

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» - відповідач

Вимоги позивача: захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними

Ващенко Т.В. - адвокат позивача

Хитрова Л.В. - представник відповідача

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом вимоги якого неодноразово уточнювались і посилаючись на порушення своїх прав, як сторони договорів так і споживача, просить визнати недійсними укладені між сторонами: кредитний договір № КЗFІGК15005278 від 18.12.2006 року та договір іпотеки від 18.12.2006 року. Свої вимоги позивач обґрунтував невідповідністю кредитного договору вимогам закону та його укладення позивачем внаслідок обману з боку відповідача. Зокрема, позивач посилається на те, що позичальник не отримував кредиту за кредитним договором у сумі: 85000 доларів США, істотна умова договору (порядок видачі та погашення кредиту) не відповідає вимогам законодавства України та інструкції про касові операції в банках України, кредитний договір підписано позивачем під впливом обману з боку банку, який виражається в приховуванні інформації щодо кінцевої сукупної вартості кредиту та реальної відсоткової ставки. Недійсність основного зобов`язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, тому є підстави визнати недійсним договір іпотеки. Крім того, право власності на предмет іпотеки позивач зареєстрував 19.01.2007 року і виходячи з цього можна зробити висновок, що на дату укладення договору іпотеки позивач не отримав права власності на квартиру та не міг нею розпоряджатись, тобто передати в іпотеку, тому, договір іпотеки є недійсним. Також позивач у своєму позові зазначає, що про наявність обману йому стало відомо лише після проведення розрахунку аудитором, тобто, 24.07.2015 року.

У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав посилаючись на недоведеність позовних, а також відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності і не заперечував проти розгляду справи по суті за відсутності позивача і адвоката позивача.

Позивач і його адвокат у судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи адвокат позивача повідомлявся під розписку.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності сторони позивача.

Вислухавши відповідача, показання судового експерта: ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Між сторонами спору укладено кредитний договір № КЗFІGК15005278 від 18.12.2006 року за умовами якого позивачу на строк з 18.12.2006 року по 18.12.2026 року надано кредит у вигляді не поновлювальної лінії в розмірі: 85000 доларів США на купівлю квартири, а також 18614,15 доларів США на оплату страхових платежів, який позивач мав погашати щомісячними платежами.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 18.12.2006 року, позивач купив АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано 19.01.2007 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням № 026018 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Між сторонами спору укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 18.12.2006 року за умовами якого позивач передав в іпотеку придбану АДРЕСА_1 в забезпечення виконання кредитного договору № КЗFІGК15005278 від 18.12.2006 року.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі 230 ЦК України, 1. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. 2. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно зі ст. 257 ЦК України, 1. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, 1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 - ч. 5 ст. 267 ЦК України, 3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. 4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. 5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За клопотанням позивача ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.07.2018 року по справі було призначено бухгалтерську експертизу.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 23.10.2018 року № 18378/18-71, видача позивачу кредитних коштів з каси відповідача у розмірі 85000 доларів США за кредитним договором № КЗFІGК15005278 від 18.12.2006 року відображена у виписці по рахунку № НОМЕР_2 . Видача позивачу кредитних коштів з каси відповідача у розмірі 85000 доларів США за кредитним договором № КЗFІGК15005278 від 18.12.2006 року відображена у виписці по рахунку № НОМЕР_2 , що є регістром бухгалтерського обліку. Встановити розмір реальної процентної ставки та сукупної вартості кредиту по вказаному договору, не видається за можливе. Щомісячний платіж у розмірі 1002,70 доларів США, вказаний у п. 1.1 кредитного договору № КЗFІGК15005278 від 18.12.2006 року, не відповідає відсотковій ставці, визначеній умовами цього ж кредитного договору.

Відповідно до наданої відповідачем виписки з рахунку, позивач частково погасив кредитну заборгованість і останній платіж позивач здійснив 18.04.2011 року.

Вищевказаний висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 23.10.2018 року № 18378/18-71, який стороною позивача конкретними правовими доказами не спростований, дає правові підстави для висновку, що кредитні кошти в сумі: 85000 доларів США позивачем отримувались.

Часткове погашення кредитної заборгованості, дає правові підстави для висновку, що порушень чинного законодавства, які б перешкоджали позивачу здійснювати погашення кредитної заборгованості, сторонами кредитного договору і зокрема, відповідачем допущено не було.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Стороною позивача суду не надано і судом не здобуто конкретних правових доказів, які б свідчили про наявність умислу в діях відповідача ввести позивача в оману при укладенні спірних договорів.

Сам факт підписання спірних: кредитного і іпотечного договорів, стороною позивача не оспорюється.

Придбання квартири, реєстрація в 2007 році права власності на придбану квартиру та здійснення часткової оплати кредитної заборгованості і внесення останнього платежу 18.04.2011 року, стороною позивача також не оспорюється.

Питання щодо розміру кредитної заборгованості не є предметом даного спору.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Первісну редакцію позову позивач підписав та подав до суду 10.12.2015 року.

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності, стороною позивача суду не надано і судом таких доказів не здобуто.

Заява про поновлення строку позовної давності, стороною позивача до суду не подавалась.

Посилання в останній редакції позову на те, що про порушення свого права стороні позивача стало відомо лише 24.07.2015 року, не підтверджено конкретним правовими доказами.

У той же час, стороною позивача суду не надано і судом не здобуто конкретних правових доказів, які свідчили, що сторона позивача не могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила чи про позбавлення її можливості довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Крім того, питання щодо розміру кредитної заборгованості не є предметом даного спору.

За таких обставин в задоволенні позову відмовляється за пропуском строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ, 1. Судовий збір справляється: у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, ЄДРПОУ: 14360570).

Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: