Вирок № 92183447, 13.10.2020, Сокальський районний суд Львівської області

Справа №454/2370/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2020 р. Сокальський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Веремчук О. А.

за участю секретаря: Баран О.Я., Кочмар Н.-Г.М., КовальР.В.

прокурора: Масний А.М., Кохалик Т.О., Рибачук В.І., Бучко Р.В., Демчина Я.Р.

захисника Бідненко В.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі кримінальне провадження внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42017140410000055 від 02.03.2017 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця , уродженця м.Львів та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого , освіта середня-спеціальна , військовослужбовця посада інспектора (сапера) прикордонної служби 2 категорії – інструктора інженерно-саперного відділення відділу ресурсного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал» Кінологічного навчального центру ЗРУ ДПС України , раніше не судимий ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 307 ч.2 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується в тому , що 19.03.2017 року близько 17.30 год., ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем правоохоронного органу, перебуваючи на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії – інструктора інженерно-саперного відділення відділу ресурсного забезпечення прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал» Кінологічного навчального центру ЗРУ ДПС України діючи з прямим умислом спрямованим на збут наркотичних засобів та психотропних речовин, усвідомлюючи, що його дії є незаконними, за попередньою домовленістю перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 реалізував гр. ОСОБА_2 наркотичний засіб – «Канабіс», який згідно висновку експерта № 2.1-0337/17 від 24.03.2017 року є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений в перерахунку на суху речовину становить 10.525 грам, а також амфетамін, масою 0,118 грам, який згідно висновку експерта № 2.1-0336/17 від 24.03.2017 року є психотропною речовиною обіг якої обмежено, за що отримав від гр. ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 1500 грн.

У подальшому, 29.06.2017 року близько 12:45 год. ОСОБА_1 перебуваючи у м. Великі Мости, по вул. Б. Хмельницького неподалік церкви, придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб, який згідно висновку експерта № 19/109-5910 від 26.07.2017 року містить психоактивну речовину – тетрагідрокарбінол і є наркотичним засобом обіг, якого заборонений – канабіс у перерахунку на суху речовину становить 46, 588 та 42, 738 грама, яку зберігав при собі та мав на меті збути за грошові кошти.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні початково визнав, однак в подальшому повністю заперечив свою винуватість в скоєнні злочину. Він є учасником АТО і оскільки там було важко, то він почав вживати марихуану та час від часу курив. В окопах всі солдати завжди були п`яні. Коли він повернувся додому з АТО то він почав вживати амфетаміни. Він знаходив людей які продавали амфетаміни та купляв в них для власного споживання ( на закладки). З ОСОБА_2 вони служили разом, курили разом . Він сам споживав наркотики , купляв наркотики, але нікому не продавав і не підсаджував на них. На даний час він не вживає наркотиків. Наркотичні засоби він називає термінами, зокрема завуальовано, конкретно для себе називав дозу амфетаміну - роздуплін. Канабіс( марихуану) називав – джуба. Він не вважає марихуану наркотиками, оскільки в ОСОБА_3 вона є дозволена офіційно. Він вживав наркотики з багатьма цивільними у вільний від служби час. Наркотики він завжди мав свої . В чужих людей він наркотиків не брав і не вживав. Одного разу він вийшов зчастини і побачив невідому особу , який запропонував покурити траву . Через тиждень та сама невідома йому особа привезла покурити йому вже цілий кульок , який дав йому в руки, посміхнувся і різко пішов в сторону. Він запідозрив , щось неладне та викинув кульок в річку. Його почали доганяти якісь люди , але він втікав . Вдома в нього вилучили марихуану. Під час досудового слідства він визнав вину в скоєнні злочинів, щоб йому обрали запобіжний захід домашній арешт. В суді тоді він сказав , що продавав наркотики, але тоді він був в такому стані після наркотиків, що навіть не міг їсти. Слідчий запропонував йому відмовитися від адвоката , щоб в нього було менше покарання . Він признався на слідстві,що продавав наркотики, бо його мама не витримала б, якби йому обрали запобіжний захід тримання під вартою. ОСОБА_2 відразу був йому підозрілий, він ОСОБА_2 наркотики не продавав, на відео зйомці не видно , що є продаж ним ОСОБА_2 наркотиків. Спочатку під час розгляду вже цієї справи в суді він визнавав вину , оскільки думав , що його не посадять в тюрму. Під час досудового слідства тиск на нього ніхто не чинив.

Зокрема обвинувачений ОСОБА_1 показав , що в судовому засіданні, яке відбулось 03.11.2017 року вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і пояснив, що дійсно він здійснював реалізацію наркотичних засобів, а саме амфетамін та марихуану, також ОСОБА_1 пояснив що купляв у осіб наркотичні засоби у великих розмірах і вподальшому продавав їх знайомим за грошові кошти або ж залишав собі для особистого вживання частину наркотичних засобів у якості винагороди за реалізований товар. Разом з цим ОСОБА_1 пояснив, що здійснював реалізацію наркотичних засобів у зв`язку із скрутним матеріальним становищем зокрема має боргові зобов`язання перед банком, а також просив суворо не карати. Також цього ж дня у судовому засіданні дослідженні письмові документи, які підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та документи, які характеризують особу обвинуваченого.

Допитаний вдруге обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що наркотичні засоби він називав сленгом, що він вживав наркотичні засоби з ОСОБА_4 (свідок вказав що не вживав), тиску на нього не чинилось та він брав участь у слідчих експериментах де відтворював події.

Просить суд його виправдати за ст. 307 ч.2 КК України .

Не зважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, його вина доведена в повному обсязі зібраними по справі та дослідженими під час судового розгляду доказами, зокрема показами свідків та протоколами слідчих дій .

22.06.2018 року допитаний в судовому засіданні свідок заявник ОСОБА_2 повідомив, що він проходив військову службу у Кінологічному навчальному центрі разом з ОСОБА_1 , в лютому 2017 року йому ОСОБА_1 запропонував придбати наркотичні засоби, в подальшому в березні 2017 року він ОСОБА_2 заявив про незаконні дії ОСОБА_1 до військової прокуратури Львівського гарнізону.

У подальшому 19.03.2017 року десь в обід до ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 та запитав на скільки він хоче? Також ОСОБА_1 повідомив, що це новий канал і він повинен договоритись.

Того ж дня в телефонному режимі ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 що в нього щось не складається з наркотичними засобами і що він дістав «Зеленого» тобто Марихуану. Також ОСОБА_2 запитав «ну а що? Нормальне є в тебе щось» на що ОСОБА_5 відповів «ДА». Також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 домовився про зустріч біля церкви та кафе з метою подальшого збуту ОСОБА_2 наркотичних засобів за що останній повинен передати 900 грн.

19.03.2017 року (того ж дня) близько 17:30 год. ОСОБА_2 зустрівся з ОСОБА_6 в м. Великі Мости біля церкви також там є магазин «Леокс». ОСОБА_1 вказав ідем зайдем за будинок , зайшовши за будинок ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 згортки паперу в яких як вказав ОСОБА_1 , що там «ТРАВА та біле» також ОСОБА_1 вказав, щоб ОСОБА_2 розігнав собі трохи сигаретою, ОСОБА_2 в свою чергу передав ОСОБА_1 1500 грн за марихуану та амфетамін.

Разом з цим, ОСОБА_2 повідомив, що під час викриття незаконних дій ОСОБА_1 до нього застосовувались засоби конспірації , оскільки він боїться за своє життя та здоров`я.

Згідно протоколу огляду гр. ОСОБА_2 від 19.03.2017 року та протоколу вилучення та огляду товару від 19.03.2017 року вбачається, що перед оперативною закупкою було оглянуто та перераховано всі речі , що були в ОСОБА_2 , а також отриманого за особисті кошти товару - наркотичні засоби амфетамін та марихуана.

Протокол обшуку гр. ОСОБА_1 від 29.06.2017 яким вилучено наркотичний засіб канабіс у перерахунку на суху речовину становить 46, 588 та 42, 738 грама;

Протокол огляду від 11.08.2017 яким оглядалось вилучені предмети за адресою АДРЕСА_1 (зокрема насіння канабісу та засоби для куріння наркотичних речовин);

Висновок експерта №2.1-0337/17 від 24.03.2017 , яким підтверджується, що наркотичний засіб – «Канабіс», який реалізував ОСОБА_1 гр. ОСОБА_2 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонений в перерахунку на суху речовину становить 10.525 грам та довідка про вартість даної експертизи 440,20 грн.

Висновок експерта №2.1-0336/17 від 24.03.2017 яким підтверджується, що наркотичний засіб – амфетамін, масою 0,118 грам, який реалізував ОСОБА_1 гр. ОСОБА_2 є психотропною речовиною обіг якої обмежено та довідка про вартість даної експертизи 793,86 грн.

Висновок експерта №2.1-0896/17 від 25.07.2017, яким підтверджується, що наркотичні засоби, які ОСОБА_1 перебуваючи у м. Великі-Мости, по вул. Б. Хмельницького неподалік церкви, придбав у невстановленої особи є особливо небезпечний наркотичний засіб, який містить психоактивну речовину – тетрагідрокарбінол і є наркотичним засобом обіг, якого заборонений – канабіс у перерахунку на суху речовину становить 46, 588 та42, 738 грама та довідка про вартість даної експертизи 494,80 грн.;

Висновок експерта №2.1-0895/17 від 26.07.2017, яким підтверджується, що насіння, які вилучені під час обшуку у помешканні ОСОБА_1 є плодами з насінням рослин Коноплі (Cannabis) та виявлені мікрочастини є залишками наркотичного засобу канабісу та довідка про вартість даної експертизи 494,80 грн.;

Супровідна та квитанція про отримання наркотичних речовин (амфетамін та канабісу №001717) Управлінням логістики та матеріального забезпечення ГУ НП України у Львівській області;

Супровідна та квитанція про отримання наркотичних речовин (канабіс та зернята канабісу №002068) Управлінням логістики та матеріального забезпечення ГУ НП України у Львівській області;

Згідно Протоколу проведення слідчого експерименту від 29.08.2017 року вбачається, що підозрюваний ОСОБА_1 чітко та послідовно розповів обставини коли він 29.06.2017 року близько 12:20 год. перебуваючи у м. Великі Мости, по вул. Б. Хмельницького неподалік церкви, придбав у невстановленої особи на імя ОСОБА_7 особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс у перерахунку на суху речовину становить 46, 588 та 42, 738 грама, яку зберігав при собі та мав на меті збути за грошові кошти в сумі 10000 гривень. Крім того він розповів про обставини подального йоо затримання працівниками правоохоронних органів.

З протоколу про хід і результати проведення НСРД спостереження за особою в публічно доступних місцях, яким встановлено, що 19.03.2017 року о 17:30 год. ОСОБА_1 зустрівся з гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 привітались та зайшли за будинок.

З протоколу про хід і результати проведення НСРД аудіо-, відеоконтролю особи встановлено, що 19.03.2017 року о17:30 год. ОСОБА_1 зустрівся з гр. ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 привітались та зайшли за будинок, де між вказаними особами відбулась розмова про наркотичні засоби під час, якої ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 згортки паперу, в яких як вподальшому встановлено знаходились наркотичні засоби амфетамін та канабіс в свою чергу ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти за наркотичні засоби у розмірі 1500 грн.

З інших досліджених матеріали НСРД а саме протоколів про хід і результати проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекумунікаційних мереж встановлено, що ОСОБА_1 і надалі здійснював реалізацію наркотичних засобів марихуани та амфетамін називаючи наркотичні засоби сленгом марихуанна – «зелень, петрушка, трава та інші» амфетамін – «біле, сніг, порошок та інші»

Окрім цього, 01.03.2018 року допитаний у якості свідка старший оперуповноважений 3 сектору 6 управління ВКР СБ України ОСОБА_8 , який повідомив, що вкінці лютого на початку березня від гр. ОСОБА_2 йому стало відомо, що військовослужбовець Кінологічного навчального центру ОСОБА_1 здійснює реалізацію наркотичних засобів, також ОСОБА_2 погодився на співпрацю з правоохоронними органами та у березні 2017 року за попередньою домовленістю із ОСОБА_6 придбав у останнього наркотичні засоби, а саме амфетаміна та марихуану вказані наркотичні засоби були оглянуті та направлені на експертизу. Також свідок повідомив, що оперативним шляхом було встановлено, що вкінці червня 2017 року ОСОБА_1 повинен придбати у невстановленої особи велику партію наркотичних засобів з метою подальшого їх збуту.

Разом з цим, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомили, що були присутні під час обшуку гр. ОСОБА_1 біля моста через річку у м. Великі Мости та повідомили, що під час обшуку у гр. ОСОБА_1 були вилучені особисті речі та пакет, який ОСОБА_1 викинув. У вказаному пакеті знаходилась пачка чіпсів, відкривши, яку виявлено зелену речовину рослинного походження схожу на марихуану. Також свідки вказали, що на запитання чий це пакет ОСОБА_1 повідомив що це його і кульок йому передали. Також свідки зазначили, що всім учасникам слідчої дії роз`яснено їхні права та обов`язки та будь якого тиску ні на кого не чинилось.

Допитаний 22.03.2018 року в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_1 знайомий йому зі школи перебуває з ним у дружніх відносинах. Також свідок повідомив що у той період коли затримали ОСОБА_1 у м. Великі Мости появилась особа, яка пропонувала наркотичні засоби і ОСОБА_1 придбав наркотики. Також свідок вказує, що він неодноразово попереджав ОСОБА_1 щоб той не наробив дурниць та не зв`язувався з невідомими людьми.

Допитана у судовому засіданні свідок (понятий) ОСОБА_11 засвідчила факт проведення слідчого експерименту та вказала, що її на вказану слідчу дію запросив сам обвинувачений ОСОБА_1 , який добровільно без будь якого тиску відтворював події вчиненого кримінального правопорушення.

Допитані в судовому засіданні 23.10.2018 року працівники СБ України ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили, що вони здійснювали доставку в судове засідання свідка ОСОБА_2 до якого були застосовані заходи безпеки. Під час доставки в судове засідання свідка ОСОБА_2 працівники СБ України спочатку маючи доступ до державної таємниці встановили дійсне місце проживання свідка та його анкетні дані, здійснили виїзд за встановленою адресою встановили належним чином особу та доставили її в суд.

Додатково допитаний 20.12.2018 року свідок ОСОБА_14 повідомив, що під час проведення НСРД зустрічі ОСОБА_1 з іншими особами для продажу, придбання з метою продажу наркотичних засобів швидкоплинні тому ним вживалось декілька разів заходи щодо завчасного повідомлення та залучення незаінтересованих осіб – понятих про виїзд для проведення слідчих дій.

Щодо свідка ОСОБА_4 то ОСОБА_14 вказав, що дійсно він телефонував йому та питав чи ОСОБА_4 не змінить покази в суді також ОСОБА_14 повідомив, що запрошував свідка ОСОБА_4 , якщо останній буде у ОСОБА_15 нехай заходить до нього, тиску на ОСОБА_4 не чинилось.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженню підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування, обставин, визначених ст. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора, та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 93 КПК України вбачається, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження , потерпілим у порядку передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих дій , витребування та отримання від органів державної влади , органів місцевого самоврядування , підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей. , документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій.

Згідно ст. 94 КПК України вбачається, що слідчий, прокурор, суд за своїм внутрішнім переконанням , яке ґрунтується на всебічному , повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності , допустимості , достовірності , а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Частиною 1 ст. 2 КК України визначено, що єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності є наявність у вчиненому особою суспільно небезпечному діянні всіх ознак складу злочину, передбаченого КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Склад злочину - це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.

Відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.

Згідно ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно ч.2 ст. 87 КПК України, суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Крім цього, згідно ч.1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Тобто стаття 290 КПК України визначає загальний порядок оголошення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування . Оголошення сторонам про завершення досудового розслідування і відкриття матеріалів іншій стороні є процесуальною гарантією здійснення права на захист підозрюваним та одночасно одним із засобів перевірки повноти і всебічності проведеного досудового розслідування.

Відповідно до ч.2 ст.290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання .

Згідно ч.9 ст. 290 КПК сторони кримінального провадження зобов`язані письмово підтвердити протилежній стороні, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження - прокурору факт надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів

Згідно вимог ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень статті 290 КПК України, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Частина 3 ст. 373 КПК України визначає, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема віднесені питання – чи мало місце діяння у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить діяння в якому обвинувачується особа склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення. Тільки за наявності негативної відповіді на одну з цих підстав суд виносить виправдувальний вирок.

Виправдовуючи обвинуваченого за першою підставою, суд констатує відсутність події злочину, що становить предмет даного кримінального провадження. Це означає, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, не мало місця, взагалі не відбулося.

Суд спочатку вирішує питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується обвинувачений, і при негативній відповіді на нього не обговорює решти всіх питань, перерахованих в законі, а ухвалює виправдувальний вирок, при позитивній же відповіді починає обговорення решти питань.

Закон вказує, що виправдувальний вирок постановляється у випадку, якщо не встановлена подія злочину, а це означає як доказану відсутність події злочину, так і недоведену подію злочину. Отже, обидва ці випадки рівнозначні і постановлення по ним виправдувального вироку буде правильним.

Відповідно до п.1, 2, 3 ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинене кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим або не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення .

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.7 КПК України вбачається, що основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом, повага до людської гідності .

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; cукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозвязаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.

Норма статті 370 КПК України визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

27.07.2018 року та 27.08.2018 року захисником обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатом Бідненком В.М. у судовому засіданні у вказаному кримінальному провадженні до суду подано клопотання про визнання доказів недопустимими.

Дослідивши клопотання адвоката Бідненко В.М., суд приходить до висновку, що воно подане до суду безпідставно, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з наступних підстав:

У своєму клопотанні від 27.08.2018 року захисник просить визнати негласні слідчі (розшукові) дії, а саме: аудіо-, відеоконтроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за абонентськими номерами телефонів, якими користувався ОСОБА_1 , недопустимими доказами, оскільки ухвали суду про дозвіл на проведення НСРД стороні захисту у порядку ч. 11 ст. 290 КПК України додатково відкриті у судовому засіданні.

З вказаним твердженням сторони захисту суд незгідний, оскільки відповідно до ч. 1 та 4 ст. 252 КПК України за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Прокурор вживає заходів щодо збереження отриманих під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій речей і документів, які планує використовувати у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.

Таким чином, ухвали про дозвіл на проведення НСРД, які сторона захисту називає доказами в розумінні зазначених статтей КПК України, жодного доказового значення не мають та не є ні документами, ні доказами, які доводять вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненому кримінальному провадженні, а лише дають дозвіл на проведення відповідних НСРД та вказують на допустимість та законність здобутих доказів у кримінальному провадженню, які прокурор має намір використати як докази у суді.

Окрім того, відповідно до постанови Верховного суду колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 25.06.2019 року справа №331/1898/16к роз`яснено, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД не є доказом у кримінальному провадженні. Адже, відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Таким чином ст. 290 КПК дозволяє зробити висновок, що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, які є в її розпорядженні, то відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. В ухвалі слідчого судді про проведення НСРД немає жодних відомостей, які можуть бути доказами у конкретному кримінальному провадженні. Ця ухвала за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але сам доказ вона не підміняє і у доказ не трансформується.

Разом з цим, у клопотанні адвоката від 27.08.2018 року сторона захисту просить визнати протокол затримання від 29.06.2017 року, протокол особистого та протоколи обшуку від 29.06.2017 року , показання свідка ОСОБА_14 недопустимими доказами, оскільки вважає, що мала місце провокація, та посилається на те, що свідок ОСОБА_14 не міг завчасно знати, коли обвинувачений ОСОБА_1 домовиться про зустріч з невстановленою для слідства особою та придбає у неї наркотичні засоби.

Суд вважає, припущення сторони захисту про вказану провокацію не обґрунтованим та нічим не підтвердженим, оскільки під час допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 останній повідомив, що йому оперативним шляхом стало відомо про домовленість ОСОБА_1 з невстановленою слідством особою щодо зустрічі з метою придбати наркотичні засоби, в тому числі і прослуховування телефонних розмов.

Так, під час проведення НСРД (прослуховування телефонних розмов ОСОБА_1 ), починаючи з моменту збуту ОСОБА_6 наркотичних засобів ОСОБА_2 до моменту затримання обвинуваченого, встановлено, що особа обвинуваченого систематично здійснює збут, придбання з метою збуту наркотичних засобів різного походження, у різній кількості, у різних невстановлених слідством осіб. Такі зустрічі швидкоплинні та відбуваються протягом 10-15 хв., тому оперативними підрозділами вжито заходів щодо завчасного (вечером, зранку) повідомлення незаінтересованих осіб – понятих про виїзд для проведення слідчих дій, в даному випадку обшуку, особистому обшуку. Тому і поняті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під час допиту вказують, що о 07:30 год. їх запросили для проведення слідчих дій, затримання особи, яка систематично збуває наркотичні засоби, а телефонна розмова між ОСОБА_6 та невстановленою слідством особою, яка відбулась після системного зібрання понятих, лише підтвердила той факт, що збут наркотичних засобів відбудеться 29.06.2017 року . Тому заходи, які вживались для викриття злочинних дій ОСОБА_1 дали позитивний результат.

Одночасно даним клопотанням сторона захисту просить визнати протокол проведення слідчого експерименту за участі обвинуваченого ОСОБА_1 недопустимим доказом оскільки такий проведений за участі понятої, яка є неповнолітня.

Суд не погоджуючись із думкою адвоката, оскільки під час проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_1 , сам будучи обізнаний про вік учасника слідчої дії, запросив поняту ОСОБА_11 та в присутності інших учасників (понятих) добровільно показав, яким чином та де саме придбав наркотичні засоби з метою збуту.

У судовому засіданні свідок (понятий) ОСОБА_11 засвідчила факт проведення слідчого експерименту та вказала, що її на вказану слідчу дію запросив сам обвинувачений ОСОБА_1 , який добровільно без будь-якого тиску відтворював події вчиненого кримінального правопорушення.

Окрім цього, згідно з КК України суб`єкт злочину — це фізична осудна особа у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Таким чином, понята ОСОБА_11 засвідчила факт проведення слідчого експерименту, а будучи повідомленою про свої права та обов`язки учасника слідчого експерименту, являється суб`єктом кримінального провадження. Отже, стороною обвинувачення вжито всіх заходів щодо забезпечення належних прав та свобод обвинуваченого.

Також необхідно зазначити, що чинним кримінальним процесуальним законодавством чіткої вимоги щодо віку понятих, які беруть участь у кримінальному провадженні як незалежні суб`єкти, немає.

У клопотанні від 27.08.2018 року захисник просить визнати покази, подані під час судового розгляду свідком ОСОБА_2 , до якого застосовані заходи безпеки, недопустимим доказом, оскільки суд не встановив належним чином особу, яка допитується.

Суд вважає, що твердження захисту є голослівними, оскільки під час судового засідання, яке відбулось 22.06.2018 року, судом належним чином встановлено особу, до якої застосовано заходи безпеки, а також привів до присяги та попередив про кримінальну відповідальність, а оскільки у відповідності до п. 9 ч. 2 ст. 65 КПК України особи, до яких застосовано заходи безпеки щодо дійсних даних про їх особи, не можуть бути допитані.

Разом з цим, з метою проведення повного неупередженого судового розгляду кримінального провадження для доведення вини обвинуваченого ОСОБА_1 в судове засідання викликано працівників 1 ГВ 6 Управління ГУ ВКР ДКР СБУ України, які встановлювали особу свідка ОСОБА_2 , (його справжню особу, місце проживання), здійснювали його доставку в судове засідання та мають відповідний доступ до державної таємниці. Таким чином, вважаю, що жодних порушень щодо невстановлення особи, яка допитувалась не має.

Разом з цим, у відповідності до ч. 1 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 36, 84, 89, 94, 103-107, 252 290 КПК України суд приходить до висновку, що слід відмовити в задоволенні клопотань про визнання доказів недопустимими, поданих захисником обвинуваченого ОСОБА_16 у судових засіданнях у кримінальному провадженні №42017140410000055 від 02.03.2017 року за обвинуваченням військовослужбовця Кінологічного навчального центру ЗРУ ДПС України ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки суд, оцінивши наведені докази, обставини справи, не вбачає правових підстав для визнання вищенаведених доказів недопустими в порядку ст.89 КПК України.

Також, покликання сторони захисту про те, докази здобуті досудовим слідством є недопустимими доказами у справі , не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Проаналізувавши первинні показання допитаного безпосередньо у суді ообвинуваченого ОСОБА_17 ( визнання вини в скоєнні злочину) , свідків, та врахувавши змінену в подальшому позицію обвинуваченого , який свою вину категорично заперечив в інкримінованому йому злочині, оцінивши та перевіривши надані стороною обвинувачення кожний доказ окремо з точки зору належності допустимості , достовірності , а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв"язку, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та керуючись законом , суд дійшов до наступних висновків.

Суд приймає до уваги первинні показання обвинуваченого в перших судових засіданнях ( повне визнання вини в пред`явленому обвинуваченні) , а подальше заперечення обвинуваченим своєї винуватості в скоєнні злочину суд вважає такими, що суперечать показанням інших сідків, зібраним доказам по справі , не відповідають фактичним обставинам справи, спростовуються об`єктивними доказами у справі, є неконкретними, не містять послідовності, є способом захисту обвинуваченого та мають мету переконати суд у непричетності обвинуваченого до скоєного злочину та уникнення ним відповідальності за скоєне.

Дати іншу оцінку цим доказам, про що фактично просить обвинувачений та захисник, а також перекваліфікувати його дії на ст.309 КК України, на переконання суду, підстав немає з наведених вище мотивів.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_1 в придбанні особливо небезпечних наркотичних засобів у великих розмірах з метою збуту, а також незаконному збуті особливо небезпечних наркотичних засобів та психотропних речовин і кваліфікує його дії за ст. 307 ч.2 КК України.

Обираючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який раніше не судимий , позитивно характеризується по місцю проживання та служби, не одружений, не працює, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд визнає пом`якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_1 обставинами - участь обвинуваченого в АТО .

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_1 не визнав в судовому засіданні своєї вини в скоєному кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 2 ст. 307 КК України та просив його виправдати за цією статтею.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та наведені обставини справи суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання обвинуваченому в межах санкції статті за якою він судиться та вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі терміном з конфіскацією майна, оскільки оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є справедливим та необхідним для виправлення обвинуваченого , виправлення обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, попередження нових злочинів та на переконання суду саме таке покарання відповідатиме справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирався.

Речові докази - наркотичні засоби марихуана, амфетамін та плоди з насінням рослин Коноплі «Cannabis», які перебувають на зберіганні в Управлінні логістики та матеріального забезпечення ГУ НП у Львівській області, та поліетиленову бутилку та кольоровий пакет слід знищити.

Також слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави витрати на проведення експертиз на загальну суму 2 223 грн. 66 копійок.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним за ст. 307 ч.2 КК України та призначити покарання за ст. 307 ч.2 КК України у виді позбавлення волі терміном на 6 (шість) років з конфіскацією майна .

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати після вступу вироку в законну силу з часу його фактичного затримання.

Зарахувати в строк покарання засудженому ОСОБА_1 попередн`є ув`язнення строк затримання в період з 29.06.2017 року по 30.06.2017 року включно з розрахунку згідно ч.5 ст. 72 КК України , тобто день за день .

Речові докази - наркотичні засоби канабіс (марихуана) масою 46,588 г та 42,738 г , амфетамін масою 0,223 г. та плоди з насінням рослин Коноплі «Cannabis» масою 10,525 г, які перебувають на зберіганні в Управлінні логістики та матеріального забезпечення ГУ НП у Львівській області – знищити; поліетиленову бутилку та кольоровий пакет - знищити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 в дохід держави витрати на проведення експертиз на загальну суму 2 223 грн. 66 копійок, зокрема :

- довідка про витрати на проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів – вартість 440 грн.20 коп.;

- довідка про витрати на проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів – вартість 793 грн.86 коп.;

- довідка про витрати на проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів – вартість 494 грн.80 коп.;

- довідка про витрати на проведення судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів – вартість 494 грн.80 коп..

На вирок суду може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду через Сокальський районний суд протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення цього тридцятиденного строку апеляційного оскарження, якщо не було подано апеляційної скарги.

У разі надходження апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:О. А. Веремчук