Ухвала суду № 92183315, 05.10.2020, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1156/20

Провадження № 2/448/597/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

05.10.2020 року суддя Мостиського районного суду Львівської області Кічак Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої його представником – адвокатом Дмитренко Володимиром Павловичем до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання неправомірним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Дмитренко В.П. звернувся до суду із зазначеним цивільним позовом до Акціонерного товариства «Таскомбанк», в якому просить суд визнати неправомірним та скасувати п.4 наказу відповідача №506-к від 28.08.2020р. «Про звільнення», яким з 02.09.2020р. звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу виконавчого врегулювання Управління претензійно-позовної роботи по проблемним активам Департаменту проблемних активів у зв`язку зі скороченням штату працівників; поновити з 02.09.2020р. ОСОБА_1 на посаді начальника відділу виконавчого врегулювання Управління претензійно-позовної роботи по проблемним активам Департаменту проблемних активів та стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши до негайного виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 500 000 моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок незаконного звільнення з роботи.

Ознайомившись із вказаною позовною заявою ОСОБА_1 вважаю, що таку необхідно залишити без руху виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява має містити відомості: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язків досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Однак дана позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України,

Так, у позовній заяві взагалі відсутній виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; а також відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 грн.

Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (840,80 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму (10 510 гривень).

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.)

Згідно частини 3 статті 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати п.4 наказу відповідача №506-к від 28.08.2020р. «Про звільнення», яким з 02.09.2020р. звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу виконавчого врегулювання Управління претензійно-позовної роботи по проблемним активам Департаменту проблемних активів у зв`язку зі скороченням штату працівників;

- поновити з 02.09.2020р. ОСОБА_1 на посаді начальника відділу виконавчого врегулювання Управління претензійно-позовної роботи по проблемним активам Департаменту проблемних активів;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустивши до негайного виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 500 000 грн. моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок незаконного звільнення з роботи.

Отже, позивач звернувся до суду з двома вимогами майнового характеру (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди) та двома вимогами немайнового характеру, а саме визнання неправомірним і скасування наказу, поновлення на роботі.

Позовна вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач визначив її у грошовому вимірі.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 16 січня 2020 року у справі № 310/1266/19.

Відповідно до правил пункту 1 частини 1 статті 5 Закону позивачі звільнені від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Пільг по сплаті судового збору за іншими вимогами, що випливають з трудових спорів, закон не містить.

Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII з пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» виключено слова «за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин».

За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Відповідний правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18). Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Отже, пільг щодо сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про відшкодування моральної шкоди Закон України «Про судовий збір» не визначає.

Таким чином при зверненні з вказаним позовом позивач звільнений від сплати судового збору лише в частині вимог про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, а в іншій частині вимог судовий збір підлягає оплаті.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 761/943/18.

Враховуючи наведене, за заявлені позовні вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди позивачу належить сплатити судовий збір в сумі 5 840,80 грн. Зокрема, з огляду на те, що розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не визначено у конкретному грошовому розмірі, то за дану позовну вимогу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн., а за вимогу про стягнення моральної шкоди - судовий збір в розмірі 5000 грн. (500 000 грн.*1%=5 000 грн., тобто 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму (840,80 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму (10 510 гривень)).

Недоліки щодо неповноти сплати судового збору мають бути усунуті шляхом надання платіжного документа про сплату судового збору за наступними реквізитами, які діють із 01.01.2020р. після набрання чинності змін до наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2013р.№1203 та опубліковані на офіційному сайті - веб-адреса сторінки: http:// ms.lv.court.gov.ua: «Отримувач коштів - УК у Мост.р/Мостиський р-н/22030101; код отримувача за ЄДРПОУ 37929037; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; рахунок отримувача UA968999980313101206000013252; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу 101, ____( реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ____(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Мостиський районний суд Львівської області (назва суду, де розглядається справа).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендації R (81) 7 Комітету міністрів державам?членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя від 14.05.1981 року та практика Європейського суду з прав людини (зокрема рішення від 19.06.2001 року «Креуз проти Польщі») не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Крім того, сторона позивача у позовній заяві покликаються на ч.1 ст.28 ЦПК України, яка визначає підсудність справ за вибором позивача, зокрема передбачає можливість пред`явлення позову, що виникають з трудових правовідносин, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Натомість, пред`являючи даний позов до Мостиського районного суду Львівської області, стороною позивача не додано до позовної заяви належних доказів на підтвердження тієї обставини, що зареєстроване місце проживання чи перебування позивача ОСОБА_1 знаходиться саме на території Мостиського району Львівської області.

Вищезазначені обставини позбавляють можливості суд вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Згідно ч.ч.1-3 ст.185 ЦПК України, Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 слід виправити зазначені недоліки позовної заяви.

Зважаючи на характер та обсяг виявлених недоліків позовної заяви, строк на їх усунення доцільно визначити позивачу ОСОБА_1 терміном десять днів із дня отримання копії ухвали суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.185 ЦПК України, суддя. -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану його представником – адвокатом Дмитренко Володимиром Павловичем до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання неправомірним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху та роз`яснити, що у випадку виконання ним у встановлений строк відповідних вимог ухвали суду, заява вважається поданою в день первісного її подання, інакше така вважається неподаною та повертається заявнику з усіма доданими документами.

Ухвала є остаточною та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Ю.В.Кічак