Вирок № 92183094, 13.10.2020, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/3295/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2020 року

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Іванюк І.Д.,

при секретарі с\з Петришин Г.Я.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Ігнатишина В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020140060001208 від 02.06.2020 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, без утриманців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 02.06.2020 року у період часу з 11.36 год. до 11.47 год., знаходячись у приміщенні супермаркету ТОВ «Сільпо», що знаходиться у ТРЦ «Victoria Gardens» за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 226А, маючи умисел на таємне викрадення майна, шляхом вільного доступу взяв з полиць супермаркету упаковку абрикосів вартістю 32,21 грн, упаковку сухариків «Хруст Team» вартістю 6,30 грн, упаковку насіння «Сан Санич» вартістю 14,35 грн., упаковку грінок «Добра Грінка» вартістю 14,30 грн, упаковку крабових паличок «Vici» вартістю 111,60 грн, упаковку томатного соку «Сонячний» вартістю 14,70 грн, упаковку нектару «Сандора» вартістю 24,30 грн, пляшку горілки «Хортиця Срібна» вартістю 52,25 грн, дві банки енергетичного напою «REVO» вартістю 49,20 грн за банку, а всього товару на загальну суму 319,21 грн, які заховав у наплічний рюкзак і, не оплативши вартості товару, пройшов через касовий контроль, однак свого злочинного наміру до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, так як був зупинений працівниками охорони супермаркету.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся та дав суду наступні показання. 02.06.2020 року у період часу з 11.36 год. до 11.47 год., знаходячись у приміщенні супермаркету ТОВ «Сільпо», що знаходиться у ТРЦ «Victoria Gardens» за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 226А, маючи умисел на таємне викрадення майна, шляхом вільного доступу взяв з полиць супермаркету упаковку абрикосів вартістю 32,21 грн, упаковку сухариків «Хруст Team» вартістю 6,30 грн, упаковку насіння «Сан Санич» вартістю 14,35 грн., упаковку грінок «Добра Грінка» вартістю 14,30 грн, упаковку крабових паличок «Vici» вартістю 111,60 грн, упаковку томатного соку «Сонячний» вартістю 14,70 грн, упаковку нектару «Сандора» вартістю 24,30 грн, пляшку горілки «Хортиця Срібна» вартістю 52,25 грн, дві банки енергетичного напою «REVO» вартістю 49,20 грн за банку, а всього товару на загальну суму 319,21 грн, які заховав у наплічний рюкзак. У вчиненому щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Крім визнавальних показань обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, його винуватість підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами:

даними витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей даного кримінального правопорушення 02.06.2020 р о 14.15 год. за заявою ОСОБА_2 ;

довідкою про вартістю викраденого товару від 02.06.2020 р.

протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 02.06.2020р. ;

протоколом огляду предметів від 03.06.2020р. та фото таблицею до нього

протоколом огляду предметів цифрового носія із відеозаписом камер відеоспостереження від 03.06.2020р.

постановою про визнання речовим доказом від 03.06.2020р.

речовим доказом - цифровим носієм із відеозаписом камер відеоспостереження

Відтак судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Однак, суд вважає, що при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст.185 КК України така ознака, як повторність, не знайшла свого підтвердження, оскільки судом встановлено, що інші кримінальні провадження щодо останнього, які направлено органом досудового розслідування з обвинувальними актами до суду, не розглянуто по суті й обвинувальних вироків не постановлено, ОСОБА_1 на час вчинення даного кримінального правопорушення не мав судимості за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, або іншого злочину проти власності, а тому підстав для інкримінування особі цієї кваліфікуючої ознаки немає.

У п.3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки» від 04.06.2010 року № 7 зазначено, що за змістом статті 32 КК України, повторністю злочинів визнається неодночасне вчинення однією і тією ж особою двох або більше злочинів, якщо вони: 1) передбачені тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК України; 2) передбачені різними статтями Особливої частини КК України і в статті, за якою кваліфікується наступний злочин, вчинення попереднього злочину зазначено як кваліфікуюча ознака. При цьому для повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин.

Разом із тим, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного від 14 вересня 2020 року у справі № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20 вказано, що такі положення застосовуються тоді, коли декілька епізодів злочинних діянь, у вчиненні яких обвинувачується особа, перебувають у провадженні одного суду та розглядаються одночасно. Тобто у різних кримінальних провадженнях стосовно однієї і тієї ж особи підставою для кваліфікації дій особи за ознакою повторно є не факт обвинувачення її у вчиненні злочину за першим епізодом (без постановлення обвинувального вироку), а саме факт постановлення стосовно неї обвинувального вироку у іншому кримінальному провадженні за епізодом, що дає підстави кваліфікувати її дії з урахуванням повторності. При цьому слід враховувати висновок Об`єднаної палати від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17, провадження № 51-8867кмо18) про те, що у такому випадку слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Таким чином, інкримінування особі ознаки повторності у даному випадку є зайвим, а тому дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на частину ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст.185 КК України, так як він вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару і виправлення засудженого, а й запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії проступків, особу обвинуваченого, який раніше несудимий, на обліку у психіатричному та наркологічному закладах не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обтяжуючих покарання обставин судом не виявлено.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного кримінального проступку, відсутність тяжких наслідків, а також те, що обвинувачений через відсутність основного місця роботи не має засобів для сплати штрафу та відбування покарання у виді виправних робіт, суд приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого достатнім є призначення покарання у виді арешту в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за даний вид злочину, із врахуванням особливостей, визначених ч. 3 ст. 68 КК України.

Призначене судом покарання у виді арешту, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме поняттю та меті покарання.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, слід залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374, 382 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) місяців арешту.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу набрання вироком законної сили та фактичного його звернення до виконання.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, слід залишити в силі до вступу вироку в законну силу.

Речовий доказ - компакт-диск із записом камери відеоспостереження з місця події залишити у матеріалах кримінального провадження, рюкзак чорний – повернути ОСОБА_1 , упаковку абрикосів, упаковку сухариків «Хруст Team», упаковку насіння «Сан Санич», упаковку грінок «Добра Грінка», упаковку крабових паличок «Vici», упаковку томатного соку «Сонячний», упаковку нектару «Сандора», пляшку горілки «Хортиця Срібна», дві банки енергетичного напою «REVO» - повернути ТОВ «Сільпо».

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою у цей же строк, з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: