Рішення № 92179937, 13.10.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3020/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря судового засідання Франчук А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за договором б/н від 03.09.2010 у загальному розмірі 137548,88 грн, з яких: 3859,81 грн – заборгованість за кредитом; 133689,07 грн – заборгованість за процентами за період з 03.09.2010 по 28.06.2019.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг,у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 03.09.2010.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п.2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою».

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509,526,1054 ЦК України, відповідачка зобов`язання за вказаним договором не виконала.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 31.03.2020 має заборгованість – 244118,52 грн, яка складається з такого:

- 3859,81 грн - заборгованість за кредитом;

- 238258,71 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 2000,00 грн – заборгованість за пенею та комісією.

Діючим законодавством не передбачено обов`язку кредитора вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. Кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а тому АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість у розмірі 137548,88 грн, яка складається з такого:

-3859,81 грн – заборгованість за кредитом;

-133689,07 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом з 03.09.2010 по 28.06.2019.

На теперішній час відповідачка продовжує ухилятися від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідачка ОСОБА_1 надала відзив на позовну заяву (а.с.73-74), в якому зробила заяву про застосування строків позовної давності та просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.100-108), в якій позивач зазначив, що відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років, а тому строк позовної давності ним не пропущено.

Заперечення відповідачка не подала.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 10.07.2020 відкрито провадження у цій справі, справу призначено до судового розгляду, учасникам справа встановлені строки на подання заяв по суті (а.с.60).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглянути у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила розглядати справи у її відсутність.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом установлено, що згідно із кредитним договором б/н від 03 вересня 2010 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У заяві, підписаній відповідачкою, остання підтвердила факт ознайомлення та згоди з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, а також надала свою згоду на те, що дійсна заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (а.с.13-38).

При укладенні Договору сторони керувались ч.1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із кредитним договором б/н від 03.09.2010 відповідачка отримала картку: № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня 04.14 року, НОМЕР_2 зі строком дії до останнього дня 10.16 року (а.с.12).

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється на рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, відповідачка зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за Договором б/н від 03.09.2010 (а.с.4-6) вбачається, що станом на 31.03.2020 заборгованість за тілом кредиту становить 3859,81 грн, заборгованість за процентами за період з 03.09.2010 по 28.06.2019 складає 133689,07 грн.

Аналізуючи зміст наданого позивачем розрахунку, а також виписки з карткового рахунку відповідача (а.с.7-10) суд погоджується з розміром вказаної у ньому заборгованості за тілом кредиту, що становить 3859,81 грн.

Також, з розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позивачем за період з 03 вересня 2010 року по 28 червня 2019 року.

Проте, згідно із умовами кредитного договору, укладеного між сторонами, кредит надавався відповідачу з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до Довідки позивача, строк дії картки № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня 04.14 року , строк дії картки № НОМЕР_2 до останнього дня 10.2016 року, тобто до 31 жовтня 2016 року (а.с.12).

Нарахування процентів після закінчення строк дії кредитного договору суд вважає неправомірним, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така позиція відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року в цивільній справі №444/9519/12, який згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» має враховуватися судами.

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 01 листопада 2016 року по 28 червня 2019 року слід відмовити у зв`язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3859,81 грн, а також процентів за користування кредитом за період з 03.09.2010 по 31.10.2016, які згідно із розрахунком позивача дорівнюють 13567,39 грн (а.с.5), суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом установлено, що у відповідності до умов кредитного договору б/н від 03.09.2010 відповідачу була надана кредитна картка № НОМЕР_2 до останнього дня 10.2016 року, тобто до 31 жовтня 2016 року (а.с.12). Позивач із вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту розмірі 3859,81 грн, а також процентів за користування кредитом за період з 03.09.2010 по 31.10.2016 у розмірі 13567,39 грн звернувся до суду 24 червня 2020 року. Про збільшення строку позовної давності сторони письмово не домовлялися, отже, слід застосовувати встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності у три роки.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідна заява зроблена відповідачкою у відзиві на позовну заяву. Тому, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові в цій частині.

За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що 03 вересня 2010 року відповідачкою було підписано Анкету – заяву, згідно із якою відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг (затверджених наказом від 06.03.2010), відповідно до п.1.1.7.31 яких, строк позовної давності був збільшений до 50 років, з огляду на те, що збільшення позовної давності потребувало дотримання сторонами встановленої законом письмової форми шляхом укладення відповідного договору, який боржник мав би підписати. За відсутності зазначеного, підстав вважати, що відбулася домовленість між сторонами про зміну тривалості позовної давності, не має, що узгоджується з правовою позицією, висловленою в постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі №6-16цс15 та в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №751/5977/17.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено 13 жовтня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В.Каліуш