Рішення № 92179315, 30.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/23586/19

2-3120/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Степановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Київської міської ради про визнання права власності.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів та ордеру № 009452 від 05 червня 1978 року його сестра ОСОБА_2 отримала в постійне користування квартиру АДРЕСА_1 .

З 1999 року він проживав разом із сестрою у цій квартирі, допомагав робити ремонт, разом сплачували витрати на комунальні послуги.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Він звернувся до приватного нотаріуса КМНО Назарчук Н.В. для оформлення спадщини на спадкове нерухоме майно, проте постановою від 31 липня 2018 року нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки у нього відсутній правовстановлюючий документ та не було зареєстровано право власності на квартиру.

Відповідно до листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення від 09 січня 2019 року будинок АДРЕСА_1 знаходиться на утриманні та обслуговуванні ЖБК «Концертний».

З протоколу загальних зборів членів ЖБК «Концертний» від 01 лютого 2019 року його прийнято в члени кооперативу замість померлої сестри.

Відповідно до листа ЖБК «Концертний» ОСОБА_2 сплатила суму пайового внеску в повному обсязі, а тому набула право власності на спірну квартиру.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року вирішено питання про витребування доказів у справі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник подав до суду заяву, в якій просить перенести розгляд справи у зв`язку з тим, що він приймає участь в іншому судовому засіданні (а.с. 59). Будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та неможливості з`явитись у судове засідання до суду подано не було. У зв`язку з цим, причини неявки сторони позивача визнані судом неповажними та відмовлено в задоволенні клопотання про перенесення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник подала до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що вона просить розглядати у її відсутність. Зазначено, що позивач належить до другої черги спадкоємців за законом. З позову вбачається, що листом ЖБК «Концертний» підтверджено факт сплати ОСОБА_2 суми пайового внеску за спірну квартиру в повному обсязі. Разом з тим, копію зазначеного листа відповідачу не надіслано (а.с. 50-51).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів та ордеру № 009452 від 05 червня 1978 року сестра позивача ОСОБА_2 отримала в постійне користування квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Відповідно до листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення від 09 січня 2019 року будинок АДРЕСА_1 знаходиться на утриманні та обслуговуванні ЖБК «Концертний» (а.с. 12).

У 1978 році ОСОБА_2 повністю сплатила розмір пайового внеску за квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ЖБК «Концертний» від 15 липня 2019 року (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 06 лютого 2018 року Серії НОМЕР_1 (а.с. 7).

30 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріально округу Назарчук Н.В. була відкрита спадкова справа № 07/2018 щодо майна померлої ОСОБА_2 (а.с. 29-47).

ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріально округу Назарчук Н.В. з заявою про прийняття спадщини (а.с. 30).

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріально округу Назарчук Н.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31 липня 2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно та у встановленому законом порядку реєстрації права власності на зазначену квартиру (а.с. 10).

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами: копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_2 заповіт не складала.

Частиною 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

ОСОБА_2 є сестрою ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження їх батьків від 23 січня 1951 року (а.с. 5) та свідоцтвами про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 5, 6).

З позову вбачається, що ОСОБА_2 за життя не зареєструвала належну їй квартиру відповідно до норм законодавства України.

З інформаційної довідки Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 15 травня 2018 року вбачається, що згідно з даними реєстрових книг бюро квартира АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована (а.с. 11).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на нерухоме майно, то спадкоємець також не набуває права власності в порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На час виплати пайового внеску питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювалось Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, що передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вбачається, що в разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

За життя ОСОБА_2 не оформила право власності, у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено через відсутність правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с. 10).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Спору з приводу поділу спадкового майна не існує, проте ОСОБА_1 позбавлений можливості розпорядитися належним йому спадковим майном - квартирою, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , оскільки немає правовстановлюючого документу, що підтверджує право власності останньої на квартиру, тому позивач позбавлений можливості зареєструвати успадковане нерухоме майно.

Враховуючи те, що у позивача існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, тому суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

З таких обставин, вимоги позивача ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 331, 392, 1216-1218, 1258, 1261 ЦК України, статтями 19-1, 21 Закону України «Про кооперацію», статтями 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Київської міської ради (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2020 року.

Суддя: